Святий Миколай
вирушив у Різдвяну Подорож

Святий Миколай вирушив у свою цьогорічну Різдвяну Подорож.
І в Україні у Святого Миколая є надійна охорона — наші Сіроманці!

Командування Сил Спеціальних Операцій Збройних Сил України вже зранку 19 грудня привітало Українців з Днем Святого Миколая.

Наші військові — люди з гумором: зустріли Святого Миколая, організували охорону та супровід до місць виконання святкових завдань — щоб діти отримали очікувані подарунки, а українська традиція жила.
❄ Зі Святом, Україно! ❄
Командування Сил Спеціальних Операцій ЗС України

Отже, за безпеку Святого Миколая в Україні можна бути спокійним. І жодні "дєд-марозы" та "іхтамнєты" не стануть на заваді! Нема чого теренами України шастати всіляким з "бородой із ваты"!
У Святого Миколая і борода справжня, й подарунки, бо й він теж справжній, не чєкістами вигаданий у 1937-му році.
Тож, до руссцкаґаварящіх младєнцев прийде Мікола Янавіч Азіров і буде скіглити! 🙂
А до українських діточок завітає Святий Миколай! ❄

Хтось, можливо, зауважить, що не варто, мовляв "смєшивать вайну і палітіку с праздніком".
Ну, війна війною, а життя триває, й свята за календарним розкладом.
Зрештою, Велика Війна, яку роздмухала в 1914-му Россійская Імпєрія, все ще триває…
Та попри війну, в перші ж Різдвяні Свята все одно Європейці припиняли війну на Різдвяне Перемир'я…
Бо жодна війна ніколи не зупинить Різдво!

Чи міг би Святий Миколай прийти під час війни?
Аякже! Він завжди приходить, до всіх, хто вміє чути Різдвяні Дзвоники! І до діточок приходить, покласти подарунки під подушки та під ялиночки, і до Захисників на лінію фронту також приходить…

Нуж бо, загляньмо, вельмишановне панство, про що там гомонять Володарі Різдва під небом Великої Різдвяної Зали…

❄ Під небом Великої Різдвяної Зали ❄

Дух Різдва минулого року, як ми пам'ятаємо, реінкарнував у юного гуцульського леґіня, чим вельми потішив Небожителів.
Ось як свою реінкарнацію пояснював Дух Різдва Святому Миколаю:
— А як на твою думку мені з сивою бородою на лінії фронту з'являтись? — спускаючись сходами тронного помосту запитав Дух Різдва, — Сива борода вельми примітна, та й вояки теж вчорашні діти — все одно хтось та й смикне за бороду, мовляв, штучна чи ні. А в образі юнака швидко злився з іншими вояками й волонтерами, швидше всім розніс подарунки. Нині не лише діткам під подушки і ялинки подарунки треба класти, а й тим, хто захищає наш Світ. Сам знаєш, ЩО це за війна і ВІД КОГО боронимось… Нині не епоха благородства, і лиш одного разу сто років тому було те Різдвяне Перемир'я…

— Ох, щоб я й робив без тебе, — зітхнув Святий Миколай, — Дід вже не встигає так, як раніше.
— На те я й Дух Різдва. Та й взагалі, вся команда працює як завжди: ельфи, феї, óлені твої, небриті й неголені! — посміхнувся Дух Різдва.
— Так, небриті й неголені. Рудольфа треба лікувати… А тобі так краще, юнаком виглядати.
— Знаю. Реінкарнація не лише юності додала, але й сил. Частіше треба реінкарнувати.
— Та отож, я теж вже зістарівся, тре щось думати… Та ще ця війна, будь вона неладна… Оце нагадав мені те Різдвяне Перемир'я, ото часи були, наше останнє найбільше Різдвяне Диво… Різдвяне Перемир'я… — зітхнув Святий Миколай.

— То був лиш початок війни і ворогуючи сторони були не ті, що нині. Там були люди по різні боки фронту, а нині люди лиш з одного боку фронту, з нашого!
— А в Другу Світову, згадай, як доводилось розносити подарунки! — занурився у спогади Святий Миколай, — Дітям і по лініям фронту, і як ми тоді встигали?
— Так, пам'ятаю, встигали, бо у нас команда!
— Ми ще тоді ледь не втратили Рудольфа, коли нас над Лапландією обстріляли Совєти… — зітхнув Святий Миколай.

— Ти краще пригадай того малого, який знайшов в шухляді одяг і штучну бороду Санти та збагнув, що це татусь щороку перевдягається! — Дух Різдва намагався відволікти від сумних спогадів Святого Миколая.
— О-о! Це було щось! — посміхнувся Святий Миколай, — Ти бачив його обличчя! Ще наш штатний ілюстратор "Saturday Evening" Норман Роквелл чудово потім змалював той епізод.
— Так, а вночі малий таки почув Різдвяні Дзвоники, вибіг босоніж до зали і побачив тебе коло ялинки, а ти такий аж сів на мішок зі шкарпеткою в руці, а ельфи заклякли, а у малого вираз обличчя точно, як був вдень коло шухляди!
— О-хо-хо! Як не пригадувати? Як звали того хлопця? Том Генкс?…

З далекого боку Різдвяної Зали відчинились ще одні двері — Пекельні — до Зали, весело підстрибуючи, влетів Люцифер.
…По тому Небожителі сьорбали з дубових кухлів гарячий кленово-вишневий ель та ділилися торішніми подіями.

— Файний ель! — прицмакуючи, промовив Святий Миколай, — з цими хурделицями в дорозі, нащо я їх так сильно вхурделив цьогорік?
— Не там вхурделив, — критично озвався Люцифер, — тре було кацапів вхурделити, щоб не патякали про "холодомор". Втім, зима ще триває, а в Пеклі у мене місця необмежено! Unlimited & all inclusive!
— Черга все ще стоїть? — запитав Святий Миколай — Бідолашний Апостол Петро, ні вихідних, ні прохідних.
— Петро зна свою роботу на воротях. Кому шо, а нам своє робить! — відкусивши шоколаду, діловито розпочав Люцифер, — Проте, цього року кацапів меньше, хоча все одно повзуть як таргани. Я там унизу і як раб, і як прораб, замахався з цією оравою. Ти, діду, згадай, перед минулим Різдвом скіко було! — плямкаючи шоколадом, махнув ратичкою у бік Пекельних дверей Люцифер.
— Не плямкай чоколядою! Нею тре хрумкати! — тупнув ногою Святий Миколай.
— А може я той, як його, "порохобот" — цокнув ратицею по долівці Люцифер і підняв хвоста.
— Облиш, не грузи діда, нахапався у новопреставлених кремлєботов всілякої нечисті, Нечиста твоя Сила! — махнув рукою Дух Різдва.
Люцифер єхидно поглянув на Духа Різдва:
— А хто торік відправив на дно кацапський літак з "хором пєсні і пляцкі"? Га? Вони тепер в Пеклі як навіжені волають, втомився їх смолою поливати! Між іншим, ти тоді використав їх цапове заклінаніє: "Лєті, лєті, самалёт, чєрєз запад на васток, чєрєз сєвєр да на юґ, пад вадою сдєлай круґ…" Йок!!!
— Йок!!! — повторив Дух Різдва з дитячим виразом невинності на обличчі.
Переглянувшись, всі троє гучно зареготали на всю Різдвяну Залу. Бруньки під небом дзвінко задзвеніли і ще довго резонували, після того, як вгамувались від веселощів небожителі.

— До речі, а шо там в Сирії у них? Ніби знову щось на це Різдво було? — запитав Святий Миколай.
— Та… — зам'явся Люцифер.
— Люцик, та не ломайся, кажи вже! — кинув в його бік Дух Різдва.
— Та нічо такого не сталось, маленьке бамболєо по кацапам.
— Тобто, доки дід літає на óленях, молодь тут розважається?
— Без тебе! — у два голоси відповіли Дух Різдва і Люцифер.
— Без мене! Так не можна. Чисто діти ото…
— Я ще молодий, хоч і Падший Янгол, ти ж знаєш, я натура бурхлива, — підкреслено заявив Люцифер, — а Дух Різдва взагалі школярик у порівнянні зі мною! А після реінкарнації й зовсім як хлоп'я!
— Агов, Люцик, я молодше всього на якусь тисячу, не нахабній!
— Вгамуйтесь обидва. Так шо там?
— Та шо… Кацапи знову обстріляли мирне населення напередодні Різдва, та й Україну ніяк не лишать у спокої, а все ж Різдво… — розпочав Дух Різдва.
— Ну і прилетіло бумерангом бамболєо по їх базі в Латакії! — знизав плечима Люцифер.
— "Устал пілот, нє справілся с атакой… А нєфіґ було шастать над Латакой!" — пафосно завіршував Дух Різдва і зареготав.
— Обидва грались, зізнавайтесь?
— Різдвяною Зіркою клянуся, діду, опікувався колядками того дня, то все Люцик…
— Ну я, я… Мимохідь якраз йшов та стьобнув хвостом, аби булки не розслабляли там кацапи. Самі ж кажете, Різдво.
— І як стьобнув? — запитав Святий Миколай.
— Нормально стобнув — декілька винищувачів, вертольотики їхні, танчікі, мєталлоломчік і ватето от усьо... На кругленьку суму. Ну і не без летальних, звісно, як ж Люцифер, а у мене теж план там унизу виконувати треба. Варто було сильніше стьобнути!
— Молодець! — похвалив Святий Миколай.
— Люцик у нас завжди молодець! — похвалив Дух Різдва.
— А пам'ятаєш, Духу, як ти в реінкарнував у солдата під час Другої Світової? Не пригадаю, це було в Європі чи на тихоокеанській арені… — занурився знов у спогади Святий Миколай, — Ти ще на ящиках сидів і тебе сфотографували, а потім Рокуелл змалював у нашому часописі…

— Та то таке… — озвався Дух Різдва, — О, Люцик, ти краще дідові за солдатика кацапського розкажи. Ото я реготав, аж кіло бруньок з неба попадало!
— Шо, шибеники, знову когось в жіночу сукню перевдягли і заради втіхи туди-сюди через Фінську затоку ганяли?
— Та! — відмахнувся хвостом Люцифер, — То було 100 років тому з Шуріком Кєрєнскім і тим плюгавим, що йдосі мумією лежить у них. Найшов шо згадати…
— У кацапів рядовий солдат спалив БТР за одін прісєст! — зареготав Дух Різдва.
— Як? — здивовано підняв брови Святий Миколай.
— Та отак! — відповів Люцифер, — Діло було десь там поблизу кордонів з Україною, де цапові душі кучкуються. Вони той металобрухт свій значить маскувальною сіткою замаскували, стирчать там у багнюці, типу "нас тут нєт", ага. Аж тут бачу, один солдат, салага ше, мучається з голоду. А я ж добрий чорт.
— Ага, як чорт Куць з „Пропалої грамоти“. Люцик, я зараз почну реготати! — широко розпливався посмішкою Дух Різдва.
— Та не перебивай! Ти постійно регочеш! Отже, бачу, голодний салага. Спочатку хотів підійти й спитати "Хочєш яґєля, алєнь?" Потім вигадав кращу забавку. Ну я позаду підійшов і тихенько шепочу йому під каску у вухо: "ТИ НЕ ТИ, КОЛИ ГОЛОДНИЙ!"
— А-ха-ха! — зареготав Дух Різдва.
— Цить! Дай діду послухати! — тупнув ногою Святий Миколай.
— Ну шо, шепочу йому далі у вухо: "Чиї то консерви? Сірожини консерви!" Воно поняло що шось не то, але голод не тьотка. Бідося бере оті їх консерви з лайна й тельбухів та вирішує їх розігріти, бо ж мерзле. Я ж спостерігаю. Підсовую тихенько запальничку й шепочу у вухо: "Возьмі спалахуйку, зажґі костєрок!" Воно, нещастя, бере тую спалахуйку й майже під тою БТР розводить "костєрок", ну, типу, шоб ніхто не помітив, швиденько, думає, розігрію і ножками затупцюю. А в консервних банках оте лайно, яким їх кормлять, добряче за ніч замерзло. Я далі у вухо йому шепочу: "Масєлка в кастєрок плєсні, скорєй каша заварітся"…
— А-ха-ха! Аннушка плєснула масєлка… — реготав вже щосили Дух Різдва.
— Та Духу, не перебивай! Так ось, кажу, "Масєлка плєсні" — салага вирішує, що йому в темну голову прийшла світла ідея, починає шукати олію. Я йому: "Бевзь, яка олія? Тобто, Сірожа, балван, нє то масєлко, вот возьмі масєлко, машинноє!" Ну воно не довго думаючи — цап каністру і плєснул в костєрок. А ватра як запалає! Маскувальна сітка папірусом як спалахне! Ледве порозбігатись встигли засранці кацапські! А я поміж ними біжу, хвостом весело махаю й волаю голосом Олега Скрипки: "ГОРІЛА ВАТРА, ПАЛАЛА! ВЙО, МОСКАЛИКУ, ВЙО, СМАЛИ ЩЕ!"

Дух Різдва ледь не плакав від сміху, склавшись навпіл, сидячи на сходах до Трону.
Проте, Святий Миколай насупився.
— Шо ж ви підставили хлопця?
— Та не переживай, діду, він би й без моєї допомоги так зробив, спитай у Духа! — махнув ратичкою і хвостом водночас Люцифер.
Дух Різдва вже опанував себе, витираючи сльози від сміху:
— Так, я перевіряв на часово-просторовому порталі, це все одно б сталося, за участі Люцика чи ні. Причина банальна: ібо кацапи. Тож, вважай, Люцик розважався.
— Шибеник! — вдавано грізно погрозив Люциферу Святий Миколай, — Вас хіба можна лишати самих під час Різдвяного Польоту?
— Зате кацапи втратили ще одну бойову машину, декілька десятків мільйонів баксів спишуть. Дрібничка, а приємно. Хоча, це звісно не минулорічний літак з тою кагалою… Втім, втрати цапів в Латакії урівнюють минулорічний і цьогорічний рахунки. А звіт ми подамо в січневому номері часопису „Житіє Святих і Нечестивих“.

— Інформаційний фронт тримаєте? — запитав Святий Миколай.
— Аякже, всі видання друкуються цілодобово і належно: „Житіє Святих і Нечестивих“, „Різдвяні Дзвоники“ і „Барвінок“ дітям, воякам „Мілітарист“, „Шлях Перемоги“, „Der Hunta Zeitung“, „Шляк би трафив“ ельфам… Є порох в порохівницях! — запевнив Дух Різдва.
— Молодці, хлопці, фронт тре тримати…

…Отже, вельмишановне панство, як бачимо, навіть різдвяні персонажі мусять боронити Різдво від темних сил, допоки триває цей одвічний бій Добра зі Злом… І, так, — у Всесвіті все відносне, і почасти те, що видається добрим-білим-пухнастим насправді є хижим, або ж навпаки, — Добро й світлі сили можуть зустрітись зовсім несподівано. "Сови не те чим ввижаються", як кажуть у містечку Твін Пікс, а двоголові півні то взагалі жахіття, даруйте за філософські сентеції. Але у нашому Різдвяному Всесвіті всі різдвяні герої позитивні й на Світлій стороні, навіть Дарт Вейдер і Люцифер! 🙂

Втім, не будемо бігти поперед Люцифера в Пекло 🙂
У нас попереду Різдвяні Свята, і ми знову завітаємо під небо Великої Різдвяної Зали десь наприкінці Різдвяних Свят, аби послухати, про що цього року будуть теревенити Володарі Різдва.
А поки що — зустрічаємо Різдвяні Свята, Святого Миколая і Духа Різдва!
Вони обов'язково завітають до кожної оселі!
Якщо, звісно, вірити у Різдво!

І саме зараз, коли почались Різдвяні Свята, варто чекати на Різдвяне Диво та щиро вірити в нього.
Бо ж, хто вміє чути Різдвяні Дзвоники — той вміє бачити Різдво!
А можливо навіть зустріне Володарів Різдва!
Головне, вміти чути Різдвяні Дзвоники…

З початком Різдвяних Свят, Українці!
І не забувайте вітати з Різдвяними Святами тих, кому ми зобов'язані за мирне Різдво у наших оселях…
Захисникам важлива наша увага! Адже не дарма Святий Миколай на Різдво ходить не лише до діточок, але й до тих, хто захищає Мир, щоб Різдво продовжувалось…

Різдвяні Дзвоники вже дзвенять!
Свято наближається…