❄ Під небом Великої Різдвяної Зали ❄
❄ 2019 ❄

 
Дух Різдва у Великій Різдвяній Залі милувався своїм Різдвяним Рогом.
Це був гуцульський ріг!

Вже другий рік поспіль Дух Різдва ніяк не міг намилуватись своїм Різдвяним Рогом. Він вдосконалив свій новий ґаджет як тільки міг: і подарунки зі смаколиками Ріг вивалював досхочу, і міг утворювати безліч різноманітних сніжинок, та не просто, а ще й створював Сніжинок-фей, утворював хуртовини і міг вхурделити наче снігова пушка! А ще у Ріг можна було просто заграти, немов у трембіту.
Взагалі-то, після чисельних вдосконалень Різдвяний Ріг міг творити справжні дива! А Дух Різдва був ще тим затійником.

Дух Різдва стояв коло величезного вікна Різдвяного Замку у гарному гуцульському сардаку із великими строкатими китицями й з оздобленою золотом гуцульською барткою за поясом та все грався з Різдвяним Рогом. Оновлення завершено успішно, лишилось перевірити і тепер знову до наступного Різдва…

— „Вхурделили і знов сніжинка розцвіла…“ — задоволено муркотів собі під носа Дух Різдва.

— Духу Різдва! Ти де? — залунало з далекого кутку Різдвяної Зали, — Ти тут?
— О, Діду! — обернувся з широкою посмішкою Дух Різдва — Раненько ти цього року.
— Цього року все значно краще! — задоволено озвався Святий Миколай, — Настрій просто пречудовий!
— Вірю, Діду, у самого файний настрій!

Дух Різдва причепив Різдвяний Ріг до пояса й поспіхом спустився зустрічати Святого Миколая.
— Зараз, Дідусю, я вже приготував нашого гарячого кленового елю, постелив тобі снігову перину у крісло-качалку, втомився ж певно.
— Ну не те щоб, але вже не молодий, — крехтав Святий Миколай, — Це ж ти у нас реінкарнував у леґіня-молодця, ач, хвацький який! Облетів усе навколо, немов Різдвяна Зірка, я ледь встигав за тобою!
— Що, Діду, знову Рудольф захекався?
— О, цього року Рудольф нівроку — за рік підлікувався, навіть не засапався! — посміхався Святий Миколай.
— "Óлені, óлені, небриті і не гóлені" — дзвінко засміявся Дух Різдва.
— Ось не наговарюй мені на моїх óленів! Я особисто їх купаю у снігу й вичісую, а особливо перед Різдвяним Польотом!
— Ну не сердься, Діду, сідай осьосьо, зараз вийму кухлі та розіллю гарячого кленового елю. Тобі з миґдалем чи з корицею?
— Та ну тебе з твоїми ґлінтвейнами, нахапався ото у молодьожних клюбах. Чистого лий!

— Наливають і без мене! — почулося з іншого кута Різдвяної Зали.
— Ага, без чорта й не освятиться! — дзвінко засміявся Дух Різдва.
— Люцифер носом чує ваш кленовий ель! — єхидно зашкірився Володар Підземелля й зацокотів ратицями по крижаній долівці Різдвяної Зали.
— Йди йди, — не обертаючись промовив Святий Миколай, — зараз проміж ріг прочухану дам!
— За що?!? — різко спинився Люцифер.
— А шоб було!
— Я цього року був слухняним Крампусом і за вуха сильно не дер неслухняних дітей.
— Краще б ти за вуха й не тільки дер неслухняних дорослих!
— Тю. Так це я й так роблю невпинно.
— Люцик, тобі гарячого елю чи холодного ірландського пива?
— Краще богемського, від дублінського верне останнім часом.
— Шо, знову "дублінскій офіс" вліпив ФСБук-бан? — зашкірився тепер вже Дух Різдва.
— Ага, уявляєш, зовсім кремляді страх втратили.
Дух Різдва розлив паруючого кленового елю по кухлям і витяг з льодяного льоху вкриту інеєм діжечку вочевидь богемського пива.
— "Mama mia! Mama mia!" — заволав Люцифер голосом Фредді Мерк'юрі.
— О, ще не пив, а вже волає! Люцик, шо таке?
— Настрій файний! — підстрибнув Люцифер, — „Богемна Рапсодія“ отримала „Золотий Глобус“!
— Настрій файний, то є так! — підтвердив Святий Миколай — А ось і мій улюбленець, Пан Коцький!
На крісло-качалку м'яко й нечутно стрибнув кіт з Різдвяним Дзвоником на ошийничку, потерся лагідно вухом об густу білу бороду Святого Миколая, потім сів коло нього й промовив:
— М-мур-р-р… Ну, розповідайте свої традиційні щорічні пост-різдвяні історріі…

Святий Миколай наприкінці минулого Різдва на лінії фронту врятував Пана Коцького зі страшної хурделиці, зраненого після обстрілу, привіз до Різдвяного Замку й до весни всі виходжували бідолашного…

— Файний ель! — прицмакуючи, промовив Святий Миколай.
— Ну ж бо, Володарі Різдва, давайте, хизуйтесь, як пройшла цьогорічна Різдвяна Місія? — нетерпляче запитав Люцифер, — Бо Діду виглядає набагато веселіше, аніж минулого року…
— О, це Різдво було чарівне! — задоволено посміхнувся Святий Миколай, — Найдивовижніше Різдво з часів Різдвяного Перемир'я!
— Що, невже братались на лінії фронту? — здивувався Володар Темряви, аж борідка наїжачилась.
— Боже збав! — насупився Святий Миколай, — У 1914-му з Різдвом одне одного вітали ЛЮДИ, а нині з іншого боку фронту не люди!
— Боже тут не при справах, та й не дозволить Він такого братання, — зауважив Дух Різдва, — Люцик, ну сам подумай, хто братається з недолюдками?
— Бацька? — саркастично зашкірився Люцифер.
— А-ха-ха! — дзвінко зареготав Дух Різдва, — Ага, з бульбою в дупі. "Гета саюзнає ґасудзарства БССР і РСФСР"! Ото я реготав, коли вусатий калхознік стояв рачки перед плюгавим чєкістом-недомірком і щось там мямлило собі у вуса "Валодзя, я ж пашуціл, у нас адзін народ і брацтва брацкає".
— Угу, бляцтво бляцкоє! — підхопив Люцифер.
— Ану не матюкайся під Небом Різдвяної Зали! — суворо кинув Святий Миколай у бік Люцифера.
— Діду, так як тут не матюкатись, коли такі бовдури.
— От і надер би йому вуха, ти ж Крампус.
— То в Європі я Крампус, і лише 5 грудня, а БССР це не Європа.
— Ну все одно.
— Ну-у… Все одно, згоден. Колєнькє його я таки вуха надер! — зашкірився Крампус-Люцифер, — Як драники палали!

Пан Коцький неквапливо потягнувся, вигнувши дугою спину:
— Мурр… Знайшли про кого теревенити. Дарма я приплентався, тут прохолодно у Різдвяній Залі, а розповідей про цьогорічні події від вас не дочекаєшся, я бачу.

— Цього Різдва наша Різдвяна Зірка і Святий Миколай осяяли Різдвяним Світлом Україну! — сяючи промовив Дух Різдва, — Ну і я, звісно, доклався.
— Агов, а я шо? Я — Люцифер, Світлоносець, між іншим, Той, Хто Дарує Світло Перед Світанком, забули? Я теж доклався! Я теж янгол, просто своєрідний.
— Звісно ж, Люцифере, — заспокійливо мовив Святий Миколай, — Кожен з нас виконує свою роль, і ти також. І ми чудово пам'ятаємо, що ти не лише виконуєш обов'язки Крампуса, а й робиш дещо більше. Людство не дуже знається на всіх тонкощах Небожителів, і не часто земні замислюються про філософію Відносності Сил Світлого Добра й Темного Зла. Не переймайся, ми чудово знаємо й твою роль у Різдвяній Місії, просто пильніше пильнуй Темну Сторону і гідно контролюй процес.
— Ну, за це не переймайся, Діду. Сам знаєш, не лише з вами, але й з Богом та Сином Його всі дії узгоджуються в ім'я Балансу.
— Ну то й добре. Дарт Вейдер тобі у поміч, він фахівець з Балансу Сил.
— Діду, а можна окрім Крампуса я ще буду гратися в скіглячого Міколу? — єхидно зашкірився Люцифер.
— Шо-шо? — занепокоєно озирнувся Святий Миколай.
— Ну, цього року в Україні до хороших українських діточок приходив Святий Миколай, а до поганих руссцкаґаварящіх дєтєй приходив Мікола Янавіч і скіглив! 🙂
— А, ти в цьому сенсі. Ну грайся, буде тобі нова забавка після днів Крампуса, — махнув рукою Святий Миколай, — Хоча, краще б ти пішов поскіглив отому Міколє Янавічу у вухо.
— А я щоночі так і роблю! — розплився ґрінчевою посмішкою Люцифер, — Коли воно засинає, починаю шепотіти у вухо "Бімба у вагіні! Бімба у вагіні", а завершую скігленням "Біріть лапату і кіпайтє кіпусту!" А воно прокидається з верещанням "Астанавітєсь!"
— Бешкетник. Доведеш дідушку до цуґундера! — посміхнувся Дух Різдва.
— Ну, я свою роботу знаю чітко! — підняв хвоста стирчаком Люцифер, — І хто б казав, ти теж бешкетник ще той! Хто позаминулого Різдва літак з "хорам пєсні і пляцкі" на дно шубовстнув? Йок!!!
— А-ха-ха! І з дохтарам лізай! — зареготав Дух Різдва.
— Хлопці, а що там той пердун в перуці, що встиг тоді з літака чкурнути? — запитав Святий Миколай
— А-а, кабздєц кабздону! Під смажений чікен-ґріль пішло до мене у Пекло! — зашкірився Володар Пекла.
— Це той тупий півень з дірявої недорєспубліки?
— Ага, чікен-вошьдь!
— Веселе було шоу!
— Всі ці чікен-ґрілі й кабздеці — то була розминка перед шоу, — зауважив Люцифер.

— Як у тебе пройшло на лінії фронту, Духу Різдва? — запитав Святий Миколай.
— Та як завжди, Діду. А у тебе?
— Цього року хлопці-сіроманці з УСС супроводжували.
— Не УСС, а ОСС. УСУСи були в 1914-му, Леґіон Українських Січових Стрільців.
— Отож, казав їм, беріть аббревіатуру співзвучну, УСС — Українські Спеціяльні Сили — все ж краще ОСС. Отже, сіроманці з Отряду Специальних Сил супроводжували.

— Ось, саме тому я й був спокійний за твою безпеку, Діду! — повчальним тоном мовив Дух Різдва.
— Не розмовляй зі мною, як з малечею!
— Шо старе, шо мале, — прошепотів Люцифер.
— Шо? — підняв брови Дідусь, — Не розчув.
— Кажу, молодці, сіроманці!
— О, так! Сіроманці справжні молодці! А тебе, Духу Різдва, сіроманці не супроводжували?
— Я сам супроводжую всіх в добу Різдва!…

— Мурр… — замуркотів знову Пан Коцький, — мої бойові коти також допомагають хлопцям на лінії фронту. Та кажіть вже головне, бо я ніяк не дочекаюсь.

— Справжнє дивовижне дійство ми зі Святим Миколаєм розпочали перед Різдвом! — засяяв посмішкою Дух Різдва, — Правда, Діду?
— О, цього року Різдвяне Диво вийшло напрочуд дивовижне! Томос!

— Спочатку, Діду, розберемося з чєкітською сектою, а потім дійде черга й до чєкістського "Дєда Мароза"!
— А то! — насупив білі брови Святий Миколай — Ач яке, сміє звати себе "наваґоднім дєдом", вважає себе різдвяним персонажем, хоча й поруч не стояло з Різдвяним Замком! Чєкісти в 1937 році вигадали його, вигадали йому "внучку", і щороку цей вічно п'яний волоцюга-самозванець з такою ж хмільною дівкою паплюжать наше Різдво!!! — гучно грюкнув об кригу долівки Різдвяною Палицею Святий Миколай.
Дух Різдва поспішив розрядити напруження.
— Діду, а осьо послухай що мені розповів Івасик з Ворохти. Питаю у нього: — А хто такий "Дєд Мароз"? А хлопча мені: — То мабуть брат Святого Миколая, котрий зрадив Бога й пішов в комуняки!
— А-ха-ха! — зареготав Люцифер.
— А не смішно! — насупився Святий Миколай, — Не брат він мені!
— Гнида краснозада! — підхопив Люцифер.
— Цить! — тупнув ногою Святий Миколай.
— Діду, не сердься! — в один голос заблагали Дух Різдва і Люцифер.
— Краще про Томос поговорімо, хлопці.
— Спостерігаю за цим вашим Томосом, надзвичайно цікаве дійство — дещо меланхолічно мовив Люцифер, — Ну, моє ставлення до релігії й церков ви чудово знаєте, вважаю це вар'ятством, але це моя особиста чортяча сатанинська думка, маю право. Проте, дійство дійсно надзвичайно цікаве, не пам'ятаю такого ажіотажу навколо Томосу взагалі за ці 2 тисячі років.
— Люцифере, погодься, що цей Томос необхідний! — зауважив Святий Миколай.
— Та хіба ж я сперечаюсь? З огляду на те, що нарешті конче тре' ліквідувати цю чєкістську псевдоцеркву "РПЦ", котра дратує мене особисто вже років 400, я теж підтримую цей Томос. Сказати кому, Люцифер підтримав Томос!
— Ну ти ж Світлоносець!
— Та просто чєкістська псевдоцерква дратує. Тут і без них церков всіляких наштампували, але ця огидна секта чєкістів постійно викликає у людей асоціації зі мною, хоча я взагалі не причетний до цієї мракобісної секти й мене вони завжди дратували навіть більше, аніж Бога.
— Він теж дратується через "РПЦ"? — запитав Дух Різдва.
— А то! Його звідти щодня женуть кадилами товстосракі попи-чєкісти.
— Так, жалівся й мені. Ми з Ним розмовляли ще навесні щодо Томосу для України, — промовив Святий Миколай, — Я прохав, щоб під це Різдво все владналось. Минуле Різдво багато страждань принесло, москалі ледь не знищили вкотре наше Різдво! Тож, треба було щось робити.
— Діду, ви впорались пречудово! — обійняв Святого Миколая за плечі Дух Різдва.
Пан Коцький потерся й об руку Духа Різдва, позіхнув та перевернувся на інший бік, аби зручніше слухати далі.
— Мурр… І що москалі? — ліниво запитав Пан Коцький, — Шарікови знов активізували війну?
— Ти вгадав, Котику! — потріпав за вуха Пана Коцького Дух Різдва.
— Ці бовдури істерично захопили українські кораблі в Чорному морі, а на мєщорських багнищах здійнялось істеричне волання з причитаннями щодо Томоса! — ввів у курс справи Святий Миколай, бо Пан Коцький взагалі мало цікавиться всіма цими людськими справами.
— Мурр… Шарікови хоч усвідомили нарешті, що Томос це свиток, а Томас це кіт? — запитав Пан Коцький, поправляючи скуйовджений загривок.
— Ще не всі, вони ж абирвалґі! — засміявся Дух Різдва.
— Мурр… Я так і думав… Песиголовці!
— Свинособаки! — уточнив Люцифер.
— Мурр… Точно, цього року актуально.

— Україна у відповідь на кацапське зухвальство ввела воєнний стан! — задоволено зауважив Дух Різдва.
Люцифер раптом заспівав:

— Воєнний стан прийшов
І мапа розцвіла
Тактичними помітками й знаками
Ого!
І молодий капрал
І старий генерал
Лякали москаляку гіллякою!
Не я б'ю — "Вéрба" б'є!
Не я б'ю — "Вербá"!
Не я б'ю — "Вéрба" б'є!
Не я б'ю — "Вербá"!

Завершили спів вже разом Дух Різдва і Люцифер, весело розсміявшись.

— До речі, а що там моя улюблена „KAZKA“? — запитав Святий Миколай.
— „KAZKA“ ледь не перетворилась на „$KAZKУ“! — зашкірився Люцифер, — Їх руссцкаязичний прадюссєр ледь не зашкварився на кацапській "Пєснє Ґода"!
— Бовдур тому що! — зневажливо кинув Дух Різдва, — Виконавців хіба що жаль, та діти ж не винуваті що їх продюсер дурнуватий.
— Ну, цього року або зашкваряться остаточно, або поїдуть на "Євробачення", — уточнив Люцифер, — вважайте це інсайдом.
— Жаль, мені так сподобались їх пісні, — сумно зітхнув Святий Миколай.
— Та вони всім сподобались, але шо поробиш, таке життя. Глупство інколи перемагає здоровий ґлузд, на жаль… — відповів Дух Різдва.
— Ну, якщо „KAZKA“ остаточно перетвориться на „$KAZKУ“, то буде їх манівцями на лещатах якийсь черговий штірліц на кацапстан виводити, отуди, до лободи! — зневажливо смикнув хвостом Люцифер.

— Цього року багато хто зашкварився, — присьорбуючи кленовий ель зауважив Дух Різдва, — хоча, нічого дивного, передбачувано всі кремлядські консерви й пошкварилися.
— О, yes! Шкварки шкварчать цього року, немов у мене в Пеклі! — знову зашкірився Люцифер, — І краще б вони саме в Пеклі й шкварились, та всьому свій час. „Die Zeit ist unerbittlich! Die Zeit ist nicht aufzuhalten!“
— Ґьоте? — запитав Дух Різдва.
— Нішце! — відповів Люцифер.
— Хто у нас цього року вийшов на номінацію "Шкварка року"? — запитав Святий Миколай.
— Та хто, зубожінка жюлька і бєнін паяц вовочка.
— А, ці двоє! — махнув рукою Святий Миколай, — Вони ще в дитинстві потрапили до мого списку неслухняних дітей. Те кляте дівчисько взяло моду цупити різдвяні подарунки у інших діточок, а потім казало "то дядя павлік падаріл", натомість я перетворював вкрадені подарунки на вугілля, а воно розгортало й невдоволено бубніло "пачіму нє ґаз?" Так брехухою й крадійкою і виросла. А той нишковий вовочка теж не краще, таке ж підлабузне, таке підлабузне, аж мені було гидко, хоча я люблю навіть неслухняних дітей. Так і знав що нічого путнього з них не виросте, — зітхнув сумно Святий Миколай.
— От якраз ПУТнє й виросло, — єхидно і з огидою скривився Люцифер, — Он-де як за путіна сраки свої рвуть на шмаття! Паяц на коліна падає і "просіт пращєнія". Вана накрадені мільярди в хід пустила, аби до влади дорватися.
— Мурр… Ця вертихвістка все ще так і вимовляє з москальським акцентом "Томас"? — підняв голову Пан Коцький, — мені вже телефонував навіть Мишеня Джеррі, скаржився, що Кіт Томас соромиться на вулицю виходити через цю хвойду, позаяк інші коти глузують.
— Нічого, най ще трішки потерпить, у мене вже й казан чавунний для вертихвостки готовий! — підняв сторчма хвоста Люцифер, — Буде їй джакузя! Всьому свій час!
— Бєня так і торгує прілою мацою? — з презирством поцікавився Святий Миколай.
— Звісно. Карабас сховався у Швайцарії і грається своїм телеканалом "1-1".
— Це той канал, що замість різдвяного привітання транслював паяцтво недомірка вовочки, — уточнив Люцифер.
— Доповім у Небесній Канцелярії, най Моїсей займеться! — тупнув ногою Святий Миколай.

Дух Різдва раптом щось згадав і хотів було щось сказати, та Святий Миколай запитав першим, а Дідуся Дух Різдва ніколи не перебивав з чемності.
— Духу Різдва, ти ж не забув, що цієї ночі Щедрий Вечір і Маланка? — занепокоївся Святий Миколай.
— Звісно ж ні. Ось-ось мають вже вирушити в дорогу Святий Василь і Меланка.

Дзеленькнув месенджер на Різдвяному Пульті, на одному з чисельних моніторів відкрилось вікно відеозв'язку.
— Щедрий Вечір, добрий вечір! Василь і Маланка вітають Володарів Різдва!
— О-хо-хо, Святий Василю, Маланочка наша, радий знову бачити вас! — підвівся Святий Миколай, — Чом не завітали?
— Вирушаймо в дорогу, наш час прийшов! Забарились трохи з підготуванням, адже цього року таке особливе Різдво!
— Дух Різдва буде поруч з вами! — озвався Дух Різдва, — Щасти! Я наздожену!
— А заспівайте нам цьогорічної "Меланки", — раптом попрохав Святий Миколай.
Різдвяна Зала наповнилась дивовижним співом…

Святий Василь і Маланка вирушили у подорож, віншувати останнє велике Різдвяне Свято…

— А Петро наш молодець! — задоволено промовив Святий Миколай, сьорбаючи з кухля паруючий кленовий ель і хрумкаючи чоколядою, — Я осьосьо "Рошену" набрав на зворотньому шляху повний мішок, і смачної чоколяди, і "Корівок", і "Бджілку" — пригощайтесь, друзі, божествена смакота, сам Варфоломій рекомендував!
— О, Константинополь в захваті від чоколяди! — підхопив Дух Різдва й собі взяв солодощі.
— Петро справді молодець! — продовжував Святий Миколай, — в таких складних умовах фактично Третьої Світової війни, за такий короткий термін скільки всього досягти: стримати лютого ворога, розтормошити вічно сплячу Європу, почати реформи, отримати Томос! А згадай, Духу Різдва, ми ж ще 100 років тому намагались докластись до здійснення цього Різдвяного Дива!
— Так, звісно пам'ятаю, якраз виникла нагода зірвати саван святості з москальської псевдоцеркви, коли Україна стала Незалежною в 1918-му, та, на жаль, не встигли тоді всі, хто займався цим питанням. Та й Європа тоді була сліпа й глуха! Глупство перемогло і саме тому й досі Велика Війна триває…
— Зате 100 років по тому як чудово й швидко все владналось! — Святий Миколай аж світився від щастя!
— Діду, — підстрибнув раптом Дух Різдва, — а бачив Різдвяне привітання Верховного Головнокомандувача і Президента України Петра Порошенка, Першої Пані України Марини Порошенко, а також Вселенського Патріарха Варфоломія та Митрополита Київського і всієї України Епіфанія?
— Ні, я ж в дорозі якраз був! А ну ж бо, потіш старого.
Дух Різдва увімкнув головний монітор.

— Дивовижно! Як чудово діти виконали „Тиху Ніч“! — змахуючи сльозу промовив Святий Миколай.
— Так, найдивовижніше привітання на моїй пам'яті! — погодився Дух Різдва.
— За це треба ще гарячого кленового елю налити повні кухлі! А мені не гріх холодного пивця, — підхопив Люцифер, — Богемського!
Дух Різдва поліз у льодовий льох за новою діжкою богемського, Люцифер тим часом розглядав чисельні монітори Різдвяного Пульту.
— А-ха-ха! "Пахітітєль раждєства!" — зареготав Люцифер так, що аж бруньки задзеленчали під Небом Різдвяної Зали!
— Хто? Ґрінч? — озвався Святий Миколай, — Він хороший насправді…
— Та ні, кацапів корчами корчить від Томосу! Оце Порох з перцем, оце всипав перцю на мордорські багнища!

Довго ще сміялись Володарі Різдва й Люцифер-Світлоносець над чисельними рефлексіями "лішнєхромосомних", гортаючи на моніторах земний медіяпростір.
Пан Коцький згорнувся у клубочок й ні на що не зважаючи спав собі, пригрівшись на колінях у Святого Миколая — Пана Коцького не цікавили рефлексії москалів.

По тому Володарі Різдва вирушили у своїх справах. Люцифер , прихопивши діжечку богемського, поцокотів до свого Пекла.
Святий Миколай відправився спочивати опісля Різдвяного Польоту.
Дух Різдва поспішив до Святого Василя і Маланки.
Останнє велике Різдвяне Свято…
Вертепи і щедрівки…
Зранку Маланка…
2019…

2019.І.13
© Dem'än Dzüba (Токмак — Дніпро-Січеслав)
© «Порохівниця» — «Porohivnyçä»
Світлина „Маланка“ © «Щедрик 2017» © Іван Кравчишин, Julia Jakonda
на світлині — Julia Jakonda; та діти з сімей: Сергій Шевченко, Михайло Радецький, Олеся Бенюк; стилістичне рішення — Наташа Кравчишин; вінок — Yulia Kirilenko; гуню зробила — Руслана Гончарук; одяг з приватної колекції Olena Skrypka — ЛЕМКІВЩИНА.
МАЛЮНКИ: © Norman Rockwell Постер „Під небом Великої Різдвяної Зали“ © Dem'än Dzüba