Герой Крут,
який дожив до відновлення
Незалежності України

 
✠ Матвій ДАНИЛЮК — єдиний Герой Крут і ветеран Дієвої Армії УНР, який був свідком становлення Незалежності України століття тому й дожив до відновлення Незалежності України.
Матвій Андрійович Данилюк брав участь у бою під Крутами в складі Київської Юнацької Школи імені Гетьмана Богдана Хмельницького, в якій навчався юнкером; козак і вояк Армії УНР.
Останній ветеран Дієвої Армії Української Народньої Республіки та учасник бою під Крутами, що прожив найдовше та відійшов у Зáсвіти 1994 року на 103 році свого життя…

✠ Матвій Андрійович ДАНИЛЮК
14.VII.1892 — 1.ІІ.1994

 
«Zaxid.Net» у переддень вшанування пам'яті Героїв Крут відправились на Волинь у рідне село довгожителя, останнього ветерана Дієвої Армії УНР і Героя Крут Матвія Данилюка.

У невеличкому селі на Волині покоїться єдиний учасник легендарного бою 1918 року, який був сучасником проголошення Незалежності України століття тому і побачив відновлення Незалежності України.
Пан Матвій Андрійович Данилюк прожив 103 роки і до останнього не полишав свого улюбленого заняття — риболовлі.
Чи пам'ятають легендарного земляка у рідному селі Ватинець й досі — у сюжеті «Zaxid.Net Новин».

Що пам'ятають у селі Ватинець на Волині
про Матвія Данилюка, який вижив під Крутами

Дорогу до невеличкого села Ватинець добряче замело снігом. Погода така ж, як і століття тому під Крутами, за півтисячі кілометрів на схід від маленького волинського села…
До цвинтаря на околиці села доводиться пробиратися через кучугури та замети.
Пам'ятник на могилі останнього Героя Крут Матвія Данилюка барвистий, як і його насичене життя.

„— То була людина-чудо, такий енергійний, такий життєлюб, сім’янин, сусід, взагалі хороша людина. Любив рибалити. Все боровся за Україну. Де б він не йшов ще тоді — за совєтів — все казав: «Слава Україні!»“, — описує свого земляка родичка Матвія Данилюка пані Надія Головчук.

У селі його називали лагідно — Дід Матвій. Довгожитель мав шану і авторитет. Та боєць усе життя беріг свою таємницю. У 1918 він у складі Київської Юнацької Школи імені Гетьмана Богдана Хмельницького вижив у бою під Крутами.

Вчителька Ватинецької школи пані Світлана Киричук розповідає:
„— Те, що він брав участь у бою під Крутами, тоді, як я ще ходила в школу, то того не знала. Аж почала працювати, отоді вже цю історію почали дізнаватись. Але те, що був під Крутами, він ніколи тим не вихвалявся. У нього навіть був прапор, який він стільки років тримав зашитим у подушці!“

Після повернення в село улюбленим заняттям діда Матвія була риболовля. Пропадав на річці Чорногузці цілими днями, а ще навчав дітлахів.

„— Він любив спілкуватися з дітьми, особливо з хлопчаками, які до нього завжди бігали переймати досвід і в риболовлі, і в мисливстві“, — згадує директорка Ватинецької школи пані Світлана Куліш.

Хати ветерана-довгожителя у селі не залишилось, нащадків у селі теж немає. Але у Ватинецькій школі досі щороку згадують свого земляка.

„— Багато тоді загинуло, залишилось тільки декілька чоловік, була велика різанина. Піхота, як пробралась до студентів, то багато повбивали їх. Я би, напевно, не пішов, бо злякався, але ці хлопці дуже хоробрі“, — вважає учень Ватинецької школи Ігор.
„— Наших було 250, а тих, хто йшов проти нас, — 6 тисяч!“ — ділиться знаннями учениця Ватинецької школи Марійка.

Світлину з усміхненим сторічним Героєм Крут в дні вшанування Крутян виклав у якості в групі містечка Горохів колишній учень Горохівської школи №1 Андрій Кленк, сканування зроблено зі світлини-ориґіналу.

Прожив Матвій Данилюк щасливих та довгих 103 роки із дружиною пані Мариною, яка померла на 101 році життя. Мав трьох синів, усі воювали у Другу Світову війну. Відійшов у Зáсвіти Матвій Андрійович Данилюк у 1994 році. Добре, усміхнене обличчя зі світлини на надгробку наче свідчить — останній боєць Крут, єдиний серед бійців, таки дочекався омріяної Незалежної України.

Про славетного ветерана в дні вшанування Героїв Крут згадали «Zaxid.Net» і газета «День», а також користувачі соцмереж.
Співак Мірко Саблич зауважив:
— Кажуть, що він ще за СРСР з усіма вітався „Слава Україні!“. А на 50-річчя УПА (1992 рік) їздив Гороховом на бричці (це йому було 100 років). Це ж він міг тоді сказати сивочолим ветеранам УПА: „Хлопчики, вас ще в проекті не було, коли я вже під Крутами сніг з порохом мішав!“
Отець Андрій Сидор з Горохівської парафії згадує: „Удостоївся проводити похорон спочилого…“
А пані Наталія Сидорчук пишається своїм прадідусем і підтверджує в коментарях під світлиною: „Пишаюсь… пам’ятаю… Носив на руці жовто-блакитну стрічку та казав «Слава Україні»!!!“

Легенди поруч, Вельмишановне Панство!
Достатньо лиш озирнутись…

І хоча війна за Незалежність України триває, Герой Перших Визвольних Змагань Дід Матвій точно пишався би нинішніми Героями Третіх Визвольних Змагань!
Україна переможе!
Слава Україні!
Героям слава!
Земний уклін останньому Герою Крут…

Матеріял укладався зі вказаних відкритих джерел:
© «Zaxid.Net»
© Andrii Klenk — «Горохів — моє місто»
© Мірко Саблич
© «WikipediA» — Данилюк Матвій
Титульний постер:
© Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»