УКРАЇНА — Хроніки війни з РФ
18.ІІ.2015
Дебальцеве
„Ворог — червоний“

Зима 2015.
Рівно рік минув з чорних лютневих днів розстрілу Героїв Небесної Сотні в центрі Києва.
Рівно через рік терористичне квазідержавне утворення "РФ (россія-фашистская)" вело бої проти Збройних Сил України на сході, в районі транспортного вузла Дебальцеве. Ворог намагався ліквідувати Дебальцевський плацдарм і змусити Україну пітти на політичні поступки, що загрожували дестабілізацією по всій країні…
Вперше Генштаб ЗСУ опублікував мапу бойових дій згідно міжнародних стандартів, позначивши ворога червоним кольором. Раніше користувались совєтськими стандартами і "своїх" позначали кольором "красной армії".

Битва за Дебальцеве є однією з ключових подій у протистоянні України російсько-фашистській аґресії. Вона мала значні як військові, так і політичні наслідки.

Бої під Дебальцевим загострилися після Першого мінського перемир'я з жовтня 2014 року. Транспортний вузол Дебальцеве тривалий час знаходився у виступі, своєрідному "котлі", оточений з трьох сторін окупованими россійсько-фашистським квазіутворенням теренами України, перетвореними на квазіреспубліки "ДНР" і "ЛНР".
З нового 2015 року россійсько-фашистська пропаґанда почала активно роздмухувати істерію про "котёл", неодмінно згадуючи Іловайськ і тицяючи мапами з "дебальцевскім котлом" та вихваляючись мріями про "ліквідацию бандеровскіх каратєлєй кієвской хунты".
З початку лютого 2015-го ситуація почала стрімко загострюватись, і причиною тому була підготовка міжнародної коаліції до підписання Комплексу заходів з виконання Мінських Угод. Ворог намагався ліквідувати Дебальцевський плацдарм і змусити Україну пітти на політичні поступки: "фєдєралізация, услышать житєлєй Донбасса", тощо.

9.ІІ.2014 екс-міністр іноземних справ Швеції Карл Більдт на своїй сторінці у Твіттері написав, що росіяни зроблять усе можливе, щоб захопити Дебальцеве до 11 лютого, коли має відбутися зустріч у Мінську.

Та не так сталося, як москалям гадалося.
Зірвати перемовини і підписання Мінських Угод та залякати Україну і Європу путіну не вдалось. Захопити Дебальцеве до початку перемовин в Мінську не вдалось. Взяти в оточення Захисників України і утворити омріяний "котёл" теж не вдалось.

11.ІІ.2014 Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко заявив в Мінську про проведення кількох успішних операцій в районі Дебальцевського плаццдарму, які дозволили відбити два населених пункти і забезпечити контроль над лінією зіткнення.

Протягом доби окупаційні россійсько-фашистські війська вдавались до чисельних спроб атак, диверсій та хитрощів з перевдяганням в новенький однострій ЗСУ з шевронами "Укроп", а також використовуючи під час своїх атак "заґрадотряд імєні дзєржинскоґо", що відстрілював своїх же запанікувавших солдатів.

12.ІІ.2014 запеклі бої на Дебальцевському плацдармі тривають і частини ЗСУ займають штурмом частину Логвинового та розблоковують трасу Бахмут (Артемівськ) — Дебальцеве.
Утворити омріяний "дєбальцевскій котёл" россійсько-фашистським загарбникам не вдалось.
З міста Дебальцеве організовано евакуацію цивільних, насамперед, дітей і людей похилого віку.

13.ІІ.2014 речник МО України Андрій Лисенко повідомив, що згідно з Мінськими Угодами місто Дебальцеве має залишитись під контролем української сторони.
Заступник міністра оборони України Петро Мехед заявив, що россійсько-фашистські загарбники мають намір встановити контроль над Дебальцевим і Маріуполем до 15.ІІ.2014, коли згідно з Мінськими Угодами сторони мають прпинити вогонь.
Натомість так званий "прєсс-сєкрєтарь путіна" Пєсков заявив: "УкрАінскіє войска находяться в дєбальцевском котлє і пытаются вырваться із нєґо в нарушеніє рєжима прєкращєнія оґня"
У відповідь Міноборони України повідомляє, що ніякого оточення Дебальцевського плаццдарму немає.
В місті Дебальцево лишилось близько 2 тисяч мешканців.

16-17.ІІ.2014 россійсько-фашистські загарбники активізували всі наявні сили для оточення і заграбастання транспортного вузла Дебальцеве з метою взяти в "котёл" війська ЗСУ. Почались масові обстріли міста Дебальцево, залізничного транспортного вузла і "дороги життя" Бахмут — Дебальцеве. Почались вуличні бої в місті.
Українські війська організовано почали відступ з оточення, відбиваючись від чисельно переважаючого ворога у три боки. На жаль, відступ відбувся не без втрат.
Увечері 17 лютого Генштабу ЗСУ підтверджує інформацію, що інфраструктура Дебальцівського залізничного вузла є знищеною внаслідок постійних обстрілів. Залізничний вузол Дебальцеве для подальшого використання непридатний.

18.ІІ.2014 опівдні Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко, особисто провівши рекогносцировку під Дебальцевим, заявив, що Збройні Сили України разом з Національною гвардією України завершили операцію по плановому та організованому виводу частини підрозділів та що вже вийшло 80 % українських військових. О 15-й годині дня надійшло повідомлення, що з Дебальцевого до Артемівська вивезено 167 поранених бійців ЗСУ.
Увечері стало відомо, що безпосередньо під час відходу із Дебальцевого загинуло 13 українських військових.

20.ІІ.2014 помічник міністра оборони Юрій Бірюков оприлюднив данні, де було сказано, що під час боїв на Дебальцевському плацдармі з 18 січня по 18 лютого загинули 179 українських військових, 110 військових потрапили в полон, а 81 — зникли безвісті. Від початку 2015 року під час боїв за Дебальцеве загинуло 2911 россійсько-фашистських загарбників, від часу припинення вогню (15 лютого) — 868.
На 5 200 українських військових було кинуто 15 000 — 17 000 особового складу ворога.
Попри це ЗСУ змогли нанести суттєві втрати загарбникам і організовано відійти.

Дії ЗСУ на Дебальцевському плацдармі не дали РФ реалізувати цілу низку планів і зірвати підписання ключового комплексу документів Мінських Угод. Мінські Угоди стали тим зашморгом санкцій для РФ, який дозволив Україні виграти час для зміцнення обороноздатності ЗСУ і для утримування РФ від подальшого просування вглиб України. Мінські Угоди дозволили суттєво зменшити кількість загиблих з нашого боку і стримувати аґресію РФ постійними "перемир'ями", яких ворог хоч і не дотримується, проте й не рухається після Дебальцевого далі означеної Мінськими Угодами лінії зіткнення.

До перших роковин битви на Дебальцівському плацдармі Генеральний штаб ЗСУ підготував та виклав в інтернет спеціальну відеоінфографіку, присвячену цим боям. 12-хвилинне відео складається зі статистичних таблиць, гіперактивної мапи бойових дій, цитат начальника Гештабу Віктора Муженка, інших командирів та бійців, прес-секретаря Верховного Головнокомандувача і Президента України.

Інфоргафіка увійшла до документального фільму «Дебальцеве»

Стилістичний момент: в совєтській "традиції" на військових мапах противник зображався синім кольором, а своя сторона — червоним. Такої ж совєтської "традиції" за інерцією дотримувались і в МО України до 2015 року.
Вперше Генштаб ЗСУ опублікував мапу бойових дій згідно міжнародних стандартів, позначивши ворога червоним кольором. Раніше користувались совєтськими стандартами і "своїх" позначали кольором "красной армії".
Нарешті в Генштабі України вирішили вирішили відійти від цієї практики та застосувати підхід, прийнятий у державах НАТО: ворог зображується червоним.

Саме так у військовій картографії прийнято фіксувати ворога — червоним кольором на військових мапах позначається аґресор, синім кольором позначаються миротворці, захисники.
І лише у совєтській військовій картографії було навпаки — "наши всєґда красныє"! Звісно ж, бо "красная армія" завжди була аґресором!

Саме тому з початку війни проти України я завжди намагався виправити військових картографів, звертаючи увагу на кольори — спочатку нерідко українські сили позначались червоним, а російсько-фашистські війська РФ синім…
Вдячний картографам з "Інформ Напалм", які одразу ж виправили цю ситуацію у себе і звернули на це увагу хлопців у Генштабі (на перших мапах від ГШ теж була така схибленість на кольорах).
Взимку 2015 року, коли ще не існувало сайту «Порохівниця», я з гордістю споглядав на заголовки офіційних публікацій від Міністерства Оборони та Генштабу Збройних Сил України і цитував тезу, які підкреслили у медіа-центрі Генштабу — „Ворог — червоний“.
Так, ворог — червоний, бо це кривавий агресор!
Цей ворог завжди був "красный"!

Проте, Українці ніколи не ставали на коліна перед одвічним ворогом з мєщёрскіх багнищ.
Збройні Сили України — це „Сила Нескорених“
Захисники України дали гідну відсіч окупантам!
Слава Україні!
Героям слава!

Матеріял укладено з відкритих джерел:
© Міністерство Оборони України
© «Новинарня»
Укладач матеріялу:
℗ Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2019.ІІ.18

Триває 5 рік війни терористичного квазідержавного утворення "РФ (россія-фашистская)" проти України.
Чим далі події Майдану й початку цієї війни, тим краще видно, як все починалось. Вже давно зрозуміло, що кремль готувався до цієї війни фактично з 1991 року, а події зими 2013—2014 все глибше й глибше аналізуються…
Варто озиратись назад, аби більш чітко проаналізувати події…
Подібні публікації буде містити гештеґ Хроніки війни з РФ
Перелік категорій та позначок публікацій «Порохівниці», в яких висвітлюються хроніки війни з РФ