Перейти до контенту

Володимир Івасюк…

Володимир Івасюк
Українець, який знайшов Червону Руту

 
4 березня йому би виповнилось 70…
4 березня 1949 року народився видатний український композитор, поет, творець української естради Володимир Івасюк.


 

Українець, який прожив всього 30 років, за своє коротке життя написав 107 пісень, 53 інструментальних твори, створив музику до кількох спектаклів. У 1970 році склав композицію „Червона Рута“.
Окрім цього, Володимир Івасюк — професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Відомий як музикант, Володимир був і неординарним живописцем…

《 Французи, Італійці, россіяни і всі інші народи співають своїми мовами, і їх ніхто не називає націоналістами.
А ми, Українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові.
Тому нас перевиховують у концтаборах!
Українець перестає бути націоналістом аж тоді, коли зневажає свою мову, пісню, свої національні традиції, любить усе, крім свого рідного. 》
— Володимир Івасюк

Володя з Мамою, Кицьмань, 1952

Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року у місті Кіцмань на Буковині в родині учителів Михайла Івасюка і Софії Карякіної. Мама походила зі славетного козацького краю Запорожжя.
Хлопчика назвали Володимиром — на честь батькових улюблених поетів Сосюри та Cамійленка.

Володя з сестрою Галею, 1959

Змалечку Володя тягнувся до музики, в три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці.

Володя з сестрою Оксаною, 1963

1955–1963 — Володимир навчається у дитячій музичній школі містечка Кіцмань.
Музичну школу в Кіцмані відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка та інших батьків.

Володимиру Івасюку "світила" золота медаль, якби не прикрий випадок: у десятому класі він з друзями гуляли парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст Леніна. При спробі зняти картуз цей незакріплений бюст упав із постамента й розбився. Усі підлітки потрапили до міліції, було відкрито "Справу Володимира Івасюка", постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з так званої "історіі СССР" та суспільствознавства.

1963 — вступив до Київської музичної десятирічки імені Миколи Лисенка за спеціальністю альт. Навчається лиш першу чверть, через хворобу повертається до Кіцмані та продовжує навчання у середній і музичній школі за класом фортепіано.
У 1964 році Володимир склав першу пісню «Колискова» на вірші батька.
У рідній школі створив дівочий вокальний ансамбль «Буковинка».


1966 — сім'я переїжджає до Чернівців. Вступив до Чернівецького державного медичного інституту, але відрахований з нього "за участіє в політічєском інцидєнтє" — те саме розбиття гіпсового бюста лєніну у підлітковому віці. Попри блискуче здані вступні іспити до Чернівецького медінституту, хтось доніс "куда слєдуєт" про "дєло о разбітом лєнінє" і 31 серпня 1966 року замість студентського квитка Івасюк його чекали звинувачення, що він "нєчєстным путём ПРОБРАЛСЯ В РЯДЫ СОВЄТСКІХ СТУДЄНТОВ" (!!!) і наказ про виключення. Влаштувався працювати на завод «Легмаш» слюсарем, де керував заводським хором. Лише через рік, отримавши рекомендацію від заводу «Легмаш», Івасюк став студентом медінституту.

У Володимира Івасюка було дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення. Його професором був Анатолій Кос-Анатольський.

Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В. Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш.
Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був "членом спілки композиторів", а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в СССР та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером.

1970 — Володимир Івасюк створює пісні «Червона рута» й «Водограй», які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою у програмі Українського телебачення «Камертон доброго настрою». Путівку в життя пісень дали ансамбль «Смерічка» Л. Дутковського (солісти Назарій Яремчук, Василь Зінкевич).

♫II► Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і ВІА «Смерічка» — „Червона Рута“

♫II► Володимир Івасюк і ВІА «Смерічка» — „Водограй“

♫II► Володимир Івасюк — „Я піду в далекі гори“

У Володимира Івасюка була дивовижна працездатність. Як згадував співак Ігор Кушплер, одного разу за ніч він написав оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті.

1971 — режисер Роман Олексів зняв у селищі Яремча український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконали Софія Ротару й соліст ансамблю «Смерічка» Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. «Червона рута» перемогла на першому всесоюзному фестивалі «Пісня-71». На завершальному концерті в Останкіно її виконали солісти ансамблю «Смерічка» Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і автор Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва.
Текст і ноти «Червоної рути» опублікував тижневик «Україна».
1972 — В. Івасюк переїхав до Львова. Там навчався в медичному інституті й почав студії у консерваторії на підготовчому відділенні.
1975, серпень-вересень — у селі Розтоки на Буковині було знято фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконала шість пісень Івасюка.

Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами» принесли Івасюкові шалену популярність, хоча це призвело до виключення його з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, за порадою і допомогою батьків та друзів родини Володимир Івасюк звертається до психіатричної клініки за "липовою довідкою" (це була єдина змога отримати "виправдання" пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей). Пізніше цей факт зіграє фатальну роль у хвилі чуток, якою намагалися заглушити голос івасюкових пісень. КҐБ буде активно поширювати чутки про "псіхічєскую болєзнь", тощо.


1976, липень — В. Івасюка відрахували з консерваторії "за проґул занятій"
1979, 24 квітня — за телефонним викликом вийшов з дому й більше не повернувся…
1979, 18 травня — тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом.
Точна дата загибелі Володимира Івасюка невідома…
1979, 22 травня — похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі у Львові вилився у масову акцію протесту. Того дня у Львові не було жодної квітки — ними була встелена дорога до Личаківського цвинтаря…
З того часу на творчість композитора у СССР фактично було накладено заборону.
 

II► «Історія без цензури». Володимир Івасюк — оберіг української пісні.

 

Постер з серії ✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»

Українець, що знайшов Червону Руту…
Певно, в ХХ столітті кожен Українець, хто віддавав Україні душу й серце, мусив віддати й життя…
Доля Володимира Івасюка склалась трагічно…

Як же бояться Українців, українського слова, пісні й мови ці нелюди з мокшанських багнищ! Адже на багнищах ніколи не зросте червона рута — чарівна квітка Рутенії — саме так в латині називається Україна-Рутенія…
Та не вбити митця і не розтоптати квітку Червоної Рути…

II► «Володимир Івасюк: життя моє — обірвана струна»

 

Та як би не намагались орки розтоптати Червону Руту — найкращим пам'ятником Володимиру Івасюку є його пісні!
Ніколи не спинити цих пісень, які течуть, мов вода бистра з високих гір Карпат, і переливається спів водограями, в'ється вздовж квітучої черемшини, та високо в горах, в чарівних лісах квітне Червона Рута, даруючи світу свої чари…
Це і є пам'ятник Володимиру Івасюку…

 

♫II► Володимир Івасюк — найкращі пісні