„Жоржина“ Олега Скрипки
Батярські пісні Львова

Місто Лева… Ясновельможний і аристократичний Львів — столиця Галичини і західна столиця України.
Ґонорове місто Лева із файними панянками, ґоноровими батярами, зі смачною чоколядою й запашною кавою у затишних кав'ярнях, з яких лунали батярські джаз-банди у добу Інтербеллуму…
У 1930-х роках найпопулярнішою у Львові й на Галичині була джаз-капела «Ябцьо-Джаз», у складі якої перебували пісняр, композитор і акордеоніст Богдан Весоловський („Бонді“), скрипаль Леонід Яблонський („Ябцьо“), акордеоніст Анатоль Кос-Анатольський та солістка Ірина Яросевич.
У полум'ї Другої Світової війни й у повоєнні роки старі добрі пісні майже забулись…
Повернути в наші дні творчу спадщину Богдана Весоловського до України зміг Олег Скрипка, який на основі знайдених в Торонто музичних матеріялів композитора записав два альбоми „Серце у мене вразливе…“ (2009) і „Жоржина“ (2011).

Львів, 1930-ті роки…
Місто Лева перебуває в польській окупації…
Європа тішиться золотою добою Інтербеллум — Міжвоєнням.
Хоча, "золоті 20-ті" вже минули, а Світ огорнула "Велика Депресія", втім, Європа все ще тішилась, не помічаючи ані чорних хмар, що над нею повисли, ані мороку, що відбувався десь там на сході, в окупованій Совєтами Україні… Власне, для Європи й не було ніякої України, бо ж українські терени були пошматовані ще у 1921-му, переважно, між Совєтами й Польщею… Львів перебував в польській окупації…
Звісно, Українці Львова, Галичини та й всієї Західної України, з болем сприймали все, що відбувалось на окупованих Совєтами теренах України. Втім, вони й самі перебували в окупації…
А Європа слухала джаз й танцювала танго і фокстрот!

Молодь міста Лева не змирилась з тим, що все навколо, в тому числі розваги й музика, були на мові окупантів — на польській.
Відтак, українська молодь почала створювати свої україномовні кола, від патріотичних і націоналістичних до розважальних.
Студенти Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка створили джаз-капелу «Ябцьо-Джаз»!

„Бонді“ і «Ябцьо-Джаз»

Джаз-капела Леоніда Яблонського «Ябцьо-джаз» або просто «Ябця» — український джазовий гурт 1930-х років, один із найпопулярніших музичних колективів Львова, який дав тисячі концертів та зробив популярною і модною українську пісню у тодішній Галичині. Львівські файні панночки та ґонорові батяри дарували червоні ружі одне одному в кав'ярнях, кружляли танго й нестримно ґоцали під фокстрот під „Параску“ «Ябців»! Тексти пісень переписували у розмальовані ружами й жоржинами сьпіваники та вчили напам'ять, а паняночки вдягали синії запаски як у Параски.

«Ябцьо-джаз» — джаз-капела Леоніда Яблонського «Ябця» 1935

«Ябцьо-джаз» був створений студентами Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка. Засновником та керівником був Леонід Яблонський на прізвисько „Ябцьо“, відповідно й кабаре-джаз-банда звалася — «Ябцьо-Джаз», в народі просто «Ябця». Богдан Весоловський на прізвисько „Бонді“ писав музику і вірші пісень та грав на акордеоні.

За браком коштів музиканти гурту були змушені позичити банджо, барабан, саксофон, а акордеон — купили. Першими піснями, які виконав гурт, були „Параска“, „Ти і твої чорні очі“, „Прийде ще час“.
Спочатку «Ябцьо-джаз» виступав у ресторанах та кав'ярнях. Згодом гурт «Ябця» набув популярності у Львові, почав виступав на музичних вечорах, новорічних карнавалах, вечорах „Червоної Калини“, у курортному Черче.
«Ябцьо-джаз» одним із перших в Україні почав виконувати джазові композиції.

Солістка «Ябцьо-джаз» Ірена Яросевич-Андерс — „Рена“ — Рената Богданська

У різні роки до складу «Ябцьо-джаз» входили Леонід Яблонський („Ябцьо“) — засновник, керівник та скрипаль; Богдан Весоловський („Бонді“) — композитор та акордеоніст; Анатолій Кос-Анатольський — піаніст; Степан Гумінілович — виконавець та композитор та солістка Ірена Яросевич („Рена“), пізніше відома як Рената Андерс чи Рената Богданська.

Власне, більшість шлягерів для «Ябця» написав Богдан Весоловський — „Бонді“.

Богдан Весоловський народився у Відні 31 травня 1915 року.
Після Першої світової війни родина Весоловських переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.

Писати музику „Бонді“ почав ще у 16 років, а у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — „Прийде ще час“. Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському шалену славу.
За словами пісняра, безпосереднім поштовхом, який виявив його композиторський хист, було те, що в окупованому Львові бракувало української розважальної музики. На той час домінувала польська музика. Конкурувати з нею можна було тільки якістю. (Власне, аналогічне відбувається й нині, тільки українській музиці доводиться видиратись з-під тіні й бруду низькоякісної московської "музики").

До уваги вельмишановного панства — головний шлягер „Прийде ще час“ у виконанні автора!

♪ II► Богдан Весоловський – „Прийде ще час“

За час існування «Ябцьо-Джаз» музики гурту створили чимало популярних музичних творів, найвідомішими із них були: „Параска“, „Ти і твої чорні очі“, „Прийде ще час“ і звісно ж, пісня-танго „Прийде ще час“, опублікована 1937 року.
У 1938 році колектив «Ябцьо-Джаз» розпався.

„Прийде ще час“ — українське танго, написане Богданом Весоловським 15 серпня 1936 року. Танго було написане як інструментальний твір, без слів. Згодом було написано слова Богданом Весоловським у співавторстві з поетом Степаном Чарнецьким. За однією з версій текст до танго написав сам поет Степан Чарнецький, який був під час одного з виступів «Ябцьо-джаз» у львівському клубі «Бéсіда». Степану Чарнецькому так сподобалася мелодія танго, що за півгодини він написав до неї слова й подарував Богданові Весоловському з умовою, що він почне писати сам тексти до своїх пісень. За твердженням ж галицького поета Лева Яцкевича, текст „Прийде ще час“ написав сам Богдан Весоловський.
Як би там не було, але шлягери „Бонді“ лишились хітами й через 80 років!
Український джаз був не гірше американського, а Богдан Весоловський не гірше Луї Армстронга і Чака Беррі.

Пісенна спадщина композитора Богдана Весоловського нараховує понад 130 творів.
У першому (львівському) періоді творчості вони написані, в основному, в жанрі танго, фокстроту, легкого вальсу. Змістом віршових текстів цих пісень була переважно любовна лірика. У наступні роки пісні набули яскравого громадянського звучання („Лети, тужлива пісне“ та „Чар карпатських гір“).

У грудні 1938 року, „Бонді“, здобувши освіту, виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки Карпатських Січовиків під час мадярсько-польської інтервенції й подальшої окупації Карпатської України, Богдан Весоловський еміґрував до Відня, де згодом побрався з Оленою Залізняк.

У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів — Остап (12.VII.1941) і Юрій (13.Х.1944).
1949 року за допомогою української діяспори сім'я Весоловських еміґрує до Канади. Решту життя Богдан Весоловський працював в українській редакції Міжнародного канадського радіо в Монреалі.
У повоєнні роки у Канаді були випущені платівки з піснями Весоловського.

На початку 1970-х років Богдану Весоловському дозволили за канадсько-совєтським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримóвичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі.
Повернувшись з окупованої Совєтами України до Канади, Богдан Весоловський невдовзі, 17 грудня 1971 року, несподівано помирає на 56-му році життя…
Через 20 років дружина виконала його заповіт — урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці…
У Стрию на будинку, де мешкав Богдан Весоловський (проспект Чорновола, 11), у 2010 році відкрито меморіяльну дошку…

В Україні за часів совєтської окупації також виконували пісні Богдана Весоловського „Бонді“, але пóтай, і як твори "невідомого автора". Зі сцени кілька пісень зазвучали лише наприкінці 1980-х років у виконанні гурту «Львівське ретро».

Вже у Незалежній Україні ансамбль «Львівське ретро» випустили „Стрийське Танго“, де виконані пісні Богдана Веселовського.

♪ II► Богдан Весоловський – „Стрийське Танго“

1998 року вийшов диск із записом 15 пісень Богдана Весоловського у виконанні співака Остапа Зорича. Заходами О.Зорича за фінансової підтримки Лідії Матіяшек-Чорної також зняли 4 відеокасети спогадів Олени Весоловської про її чоловіка.
У 2001 році за участі дружини композитора Олени Весоловської (Залізняк) була видана перша збірка пісень Весоловського, до якої увійшло 56 творів.
Мелодії Богдана Весоловського були використані для музичного оформлення документального фільму Юрія Луканова „Три любові Степана Бандери“.
Наступний крок у поверненні творчої спадщини Весоловського до України зробив Олег Скрипка, який на основі знайдених в Торонто музичних матеріалів композитора записав два альбоми „Серце у мене вразливе…“ (2009) і „Жоржина“ (2011).

„Жоржина“ і „Серце у мене вразливе…“

Батярські пісні Львова 1930-х років в наші дні відродив Олег Скрипка.
2009 року виходить максі-синґл „Серце у мене вразливе…“, що містив 6 композицій Богдана Весоловського.
2011 року виходить вже повноцінний альбом „Жоржина“, у якому зібрано 15 кращих композицій «Ябцьо-джаз» і Богдана Весоловського.
Олег Скрипка і джаз-бенд «Забава» чудово виконали пісні 1930-х років!

Свого часу під цю музику витанцьовувала вся галицька та буковинська молодь, а тепер і сучасні паничі та панянки матимуть змогу й собі насолодитись елегантністю, витонченістю та світлим гумором пісень нашої музичної спадщини.
Роботу, проведену Олегом та командою однодумців, можна назвати реставраційною – а достовірно відтворені аранжування та виконання цих пісень і сьогодні здатні легко занурити слухачів в атмосферу українського міста початку століття, збудивши відчуття солодкої ностальгії за романтичним минулим.

„Стиль ретро, в якому виконаний альбом „Жоржина“, вважаю вишуканим. До того ж, джаз, танго, фокстрот, свінг зазвичай вважаються європейськими та заокеанськими жанрами, а цим проектом я хочу показати, що і наша країна має власну багату, неповторну та якісну музичну історію!“
Олег Скрипка

♪ II► Олег Скрипка & джаз-бенд «Забава» – „Як почуєш“

♪ II► Олег Скрипка & джаз-бенд «Забава» — „Берізка“

На жаль, виднограїв з цими чудовими композиціями не існує, є лише концертні записи наживо.
Втім, насолодитись чудовими ретро-піснями початку ХХ століття можна у альбомі „Жоржина“.

♪ II► Олег Скрипка & джаз-бенд «Забава» – „Жоржина“

„Жоржина“
1. „Як Почуєш“ (3:01)
2. „Усміх Твій Таємничий“ (3:52)
3. „Берізка“ (2:44)
4. „Мов Поцілунок Сонця“ (2:54)
5. „Ніччю“ (3:17)
6. „Карії Очі“ (2:41)
7. „Параска“ (2:23)
8. „Не плачте рожі“ (2:46)
9. „І Знову Осінь“ (3:07)
10. „Велике Місто“ (2:23)
11. „Любов Не Обмина“ (2:39)
12. „Жоржина“ (3:17)
13. „Не Покинь“ (3:14)
14. „Як Знайдеш Ти Когось“ (2:57)
15. „Щастя“ (3:05)

Також до пісні „Параска“ шанувальники створили аматорське відео з титрами, тож, бажаючі можуть вивчити слова й підспівувати.

Звісно ж, Олег Скрипка не був би Скрипкою, якби не інтерпретував на сучасний лад хіт „Параска“ в образі DJ O'Skrypka.

♪ II► DJ O'Skrypka – „Параска“
https://www.youtube.com/watch?v=jNmdX2xRQzY

Дух батярських пісень Олег Скрипка переносить і в сучасність.
Як не оминути найсвіжішу пісню про місто Лева? Справжня батярська — з веселим залицянням до панянок. І хоча у виднограї немає львівських вуличок, проте є файні кóбіти, колєжанки у серпанку — королеви міста Лева, яким пан Олег Скрипка присвячує сю веселу, стьобну й драйвову композицію.
Ні, це не пісня Богдана Весоловського, але дух „Бонді“ в ній відчутен.
Джаз і подих 30-х…

Проминá дивинá,
Зірка врáнішня вогнéва.
Пролітá кометá,
Королева з міста Лéва.

♪ II► «VV» — „Кóбіта“

Місто Лева… Ясновельможний і аристократичний Львів — столиця Галичини і західна столиця України.
Вузенькі вулички старого Львова манять поетів, художників, фотографів, кінематографістів та кліпмейкерів.
До уваги вельмишановного панства добірка „То є Львів — місто Лева!“ — файні виднограї, відзняті у Львові.
Ці вулички багато кого й чого бачили на своєму віку, від ворогів до справжніх патріотів; цими вуличками ходили Андрій Шептицький і Василь Вишиваний, Євген Коновалець, Степан Бандера і Роман Шухевич; львівська бруківка пам'ятає і Леґіон Українських Січових Стрільців під час Листопадового Чину, і чисельних загарбників…
Львівські кав'ярні пам'ятають файних панянок та бешкетних батярів, а нині десь, у любителя антиквару, старий патефон зі старої платівки заграє батярську пісню…
Львівські кав'ярні пам'ятають „Бонді“ і «Ябцьо-Джаз»!!!
То є Львів! Ґонорове місто Лева зі смачною чоколядою й запашною кавою у затишних кав'ярнях.
Колиска українського джазу!

Місто Лева має чим похизуватися!
Оспіване і показане у багатьох виднограях та фільмах, легендарне місто живе у невпинному ритмі сучасного життя, проте, має свій ґонор, кольорит, чарівний смак львівської чоколяди та неповторний аромат львівської кави…
Джаз у кав'ярнях, файні королеви міста Лева, кава у філіжанках, ружі й жоржини на вікнах з фіранками
Величні кам'яні Леви сплять, охороняючи спокій старовинного міста…
І десь з вікна лунає танго Богдана Весоловського над містом Лева…

„Місто Лева“ — Орися Онищак