"Побєдобєсіє" по-токмацькі

"Побєдобєсіє" крокує Запорожжям!
У прифронтовому Запорожському краї, розташованому поміж окупованих теренів України, хвилею котиться щорічне "побєдобєсіє". Ні, зараз не "9 мая". Восени совки "празднуют асвабаждєніє"! По мірі "освобождєнія" хвилею проходять "побєдобєсниє праздєнства" на рівні районів.
Ось так, з "пєснямі-пляскамі" прямо на братській могилі меморіяльного комплексу на Пришиб-висоті проходило чергове "побєдобєсіє", влаштоване "владою" Токмака і району. Цей комплекс було стрімко створено "под патронатом" артёма пшонкі за часів донбасской кримінальної окупації України (режим януковича), і це місце перетворилось на справжній ватяний тотем для місцевих чиновників-сєпарів і місцевих ватніків.
Власне, все доходить вже до маразму, коли там же, прямо на братській могилі совєтських вояків, ватніки влаштовують "пєсні-і-пляскі".

В усьому Світі жертви І та ІІ Світових війн вшановуються скорботними заходами, і лиш на пост-совєтському просторі це не скорбота, а гучне "празднованіє", що вже вилилось у маразм "побєдобєсія"!

В цій публікації акцентовано увагу на тому, що на місцевому рівні зовсім не святкують українські свята, зокрема, День Захисника України проходить непомітно, зовсім не вшановують нині загиблих Захисників України, навіть тих небагатьох земляків, але натомість за рахунок бюджету влаштовують тричі на рік гучні "дні побєдобєсія"!
І така ситуація не лише в Токмаку, а в усіх містах і районних центрах на Запорожжі, в місті Запорожжя, і в сусідніх областях півдня України…
Та, мабуть, і по всій Україні…

Спостерігаючи останні 5 років війни зростаюче у геометричній прогресії "побєдобєсіє", зокрема в Токмаку, доведеться підняти вельми незручне питаннячко.

Чому не вшановують земляків, Захисників України, загиблих в нинішній війні, але натомість з дедалі більшим пафосом та розмахом влаштовують щорічні "дні побєдобєсія"?
Причому, ці щорічні "дні побєдобєсія" за рахунок бюджету (кошти платників податків) влаштовуються щонайменше, тричі на рік: на "дєвятамая", на "дєнь-асвабаждєнія-ґорада-от-фашыстав" і "дєнь-асвабаждєнія-на-Чапаєвкє"! Ну й звісно ж, на такі "праздєнства" треба нагнати бюджетників з усього району, влаштувати салют, влаштувати "кормёжку кашей" та навіть танці(!) прямо на місці масового поховання. (Якщо ви вже так шануєте полеглих совєтських воїнів, то хоча б танцюльки не варто влаштовувати на їх могилах.)
І все це влаштовується за рахунок бюджетних коштів!

Так ось, пропонується порівняти, як вшановуються земляки, Захисники України, полеглі у нинішній війні, у порівнянні з цими щорічними "днями побєдобєсія" — а саме у такий "побєдобєсний" маразм, як на РФ, перетворились ці щорічні неодноразові вшанування полеглих у Другій Світовій війні воїнів совєтської "красной арміі".

Погляньмо на цю добірку скрінів за 25.Х.2019 з головної місцевої групи "Токмак-Украина", котру ведуть, як відомо, адміни з не-українською свідомістю. Понад десяток різних фоторепортажів від місцевої преси та користувачів, купа вподобань, репостів…
Згадаймо нещодавній День Захисника України (14.Х.2019) — скільки було постів про це найбільше українське свято в групах Токмака? Скільки місцевих ставили вподобайки та робили репости?
Отож…

Тобто, якщо на День Захисника України по місцевим "паблік-группам" промайнула десь пара привітань, то це вже "рекорд", та й то, потім вато-адміни тишком-нишком видалили українські листівки з привітанням Захисників України, аби їм оченятка ватяні не мозолило!
А ось фоторепортажі з "празднованія побєдобєсія" — ооо, їх по місцевим группкам штампували десятки разів! Лише у основній місцевій групці нарахувалось аж 13 публікацій про "празднованіє 76-й годовщіны асвабаждєнія от фашыстав"! Купа вподобайок і репостів від ватяних аборіґєнів, квоктання в коментарях про "нашу вєлікую родєну" та "дєды ваєвалє, бабы памагалє"…
Ах ви ж ватяні покручі!
Захисників України, полеглих земляків, ще дітей по суті, ви так не вшановуєте!…

Наразі, є лиш одна свідомо про-українська група «СПРАВЕДЛИВИЙ ТОКМАК», не рахуючи, звісно, сторінку "Токмацьке Об’єднання Воїнів АТО". Решта публічних груп міста, будемо казати прямо, — ватяні.
І саме за цим критерієм — ставлення до українських свят, до Захисників України і "всєобщая ейфорія" по совєтським "празднікам" — саме за цими критеріями можна чітко прослідкувати, які погляди має більшість мешканців нашого міста й краю…
Не українські, на жаль…

Хто в Токмаку і районі може назвати імена всіх земляків, Захисників України, які віддали свої життя за Незалежну Україну протягом 5 років війни? Цих хлопців не так і багато. Хто знає, де поховані всі ці хлопці? Хто знає, де могили Героїв України? Хто знає, на чию честь названо центральний сквер міста? Хто знає, на чию честь перейменовано вулицю "фрунзэ"? Хтось може згадати їх імена?
Підказка: знайти їх можна в Книзі Пам'яті полеглих за Україну…
Офіційно місцева влада згадує хоча б колись їх імена? В Токмаку десь є пам'ятник чи меморіял полеглим землякам, Захисникам України в цій війні? Ну, окрім власноруч викованих волонтерами і побратимами Тризубів на честь полеглих земляків-побратимів, які встановлені замість істукана лєніну в Токмаку і в центрі Молочанська.
Місцева "влада" святкувала День Захисника України з таким же пафосом і розмахом, з яким вони тричі на рік "празднуют" всі ці "дні пабєдабєсія"? Ну, коли влаштовуються салютіки, концертики зі столичнимі зіркамі "под патронатом нардепа (імярєк такоґо-то)"…

Відповідь всім відома — НІ!
Бо українські свята, вшанування українських Героїв, навіть земляків, про-українські позиції — це не позиції всіх цих сєпар-чиновників, чиї пики можна бачити на цих щорічних "днях побєдобєсія". Це під танком та "на Чапаєвкє" сєпар вітер в "уніформє с лампасамі" (не українській) буде розповідати про "фашыстов і нацыстов-бандеравцев", але вшановувати земляків, які віддали життя за Незалежну Україну сєпар-воєнком ніколи не стане!
"І харашо!"
Так, і це добре, бо він негідний вшановувати Героїв України!

До речі, про Героїв України.
Погляньте, як нахабно "прихватизували" наше українське, майданівське гасло „Герої не вмирають!“
Саме цим майданівським і українським гаслом почав промову ведучий заходу Валерій Шаповал на меморіялі в Благодатному (ну, або в "Чапаєвкє", як принципово пишуть і кажуть "совєтскіє ґражданє"). Цим же гаслом обізвав свій відеорепортаж Віктор Халамовський. Хоча, якщо подумати, а яке відношення совєтські війська мають до гасла „Герої не вмирають!“?
Товаріщі халамовські, шаповали, вітери та інша ватяна наволоч!
Не чіпайте своїми брудними руками майданівське гасло „Герої не вмирають!“
Бо вам це вилізе боком!
У нас дуже гарна пам'ять!
Ми не пробачимо!…

Не будемо зараз заглиблюватись у питання участі Українців в Другій Світовій війні, позаяк цілком очевидно, що Україна під час Другої Світової війни опинилась між двох вогнів, між двох тоталітарних соціалістичних аґресорів — СССР і Третій Райх, котрі й роздмухали Другу Світову війну спільно, і діяли спільно з 1939 по 1941. Україна тричі пережила окупації з 1939 по 1945: совєтська, нацистська і знову совєтська — одні окупанти змінювали інших, а Українцям від цього краще не ставало…
Чи потрібно вшановувати полеглих у Другій Світовій війні? Так, безумовно. Але робити це необхідно належним чином, гідно і без цього россіянсько-совєтського пафосу, роздмуханого до абсурдного "побєдобєсія".

Щодо меморіялу в Благодатному, то теж окрема тема для розмови. Свого часу клан пшонки перетворив це місце на своєрідний тотем "побєдобєсія", бо це зручно (і бюджетні кошти трохи покрасти можна, і "насєлєнію прівіваєтся любовь к совєтскому").
Але на лінії "Вотан", що йшла по гребню Пришиб-висоти, полеглими є не лише тисячі вояків совєтської армії, але й вояки Вермахту також. Можна було організувати спільні з Німеччиною пошукові операції, та просто передавати рештки вояків Вермахту Німеччині, а не скидувати бульдозером кістки у якісь ями, тишком-нишком загрібаючи (Чув і такі розповіді). Принаймі, це було би людяно і з моральної точки зору місцева влада показала би Німеччині приклад гідного ставлення до рештків усіх загиблих. Бо виходить, що знаходили роками тільки рештки совєтських солдат, а ось рештки німецьких вояків чомусь ну жодного разу не знаходились, немов на лінії "Вотан" воювали з невидимками…
(Тут зауважу ремаркою, що пошуковики повідомили про те, що рештки вояків Вермахту все ж передаються Німеччині, і саме ця публікація спонукала пошуковиків підняти замовчувану тему на певний рівень. Також пошуковики повідомили, що спочатку планувалось створити спільний меморіял, де в рамках примирення були б поховання і совєтських, і нацистських вояків, але звісно ж, провладні функціонери не дозволили цього зробили. Втім, тема цієї публікації не про це питання.)

Та що й казати, коли у нас нині деякі затяті ватнічки та сєпари все ще "воюют с фашЫстамі" та "с Кієвской Хунтой бандеровцев". А восени так і зовсім загострення у товаріщєй ватніков спостерігається.
Втім, проблема не лише у пересічних ватніках, але й у місцевих "властях". Місцева влада НЕ українська, і це більш ніж очевидно.

Ми чудово усвідомлюємо, що від цих осіб ми ніколи не дочекаємось гідного вшанування Героїв України і земляків, які віддали свої життя за Незалежність України в цій війні терористичного квазідержавного утворення "РФ(россія-фашистская)" проти України. Бо коллабораціоністи і сепаратисти ніколи в житті не будуть вшановувати Українців!

Ці "дні побєдобєсія" будуть тривати до тих пір, доки Україна, Запорожя і Токмак будуть знаходитись в окупації цих совєтських коллабораціоністів і ватяних сепаратистів.
І дедалі більше ці "дні побєдобєсія" будуть перетворюватись у справжній маразм, з пожиранням каші, розпиванням "наркомовскіх сто ґрамм", з танцями під "катюшу", з перевдяганням дітей в совєтську "уніформу", з воланням "за родєну, за сталєна! можим павтаріть" — ось саме такий маразм нині всюди на рассєє відбувається. Ну і у нас вже теж…

Совки активно, зубами та вставними "руссцкаґаварящімі чєлюстямі" чіпляються за своє "пабєдабєсіє" та за будь-які совєтські метастази!
А совєтських метастаз у нас натицяно як грязі…