Монумент Українським Міґрантам
в Зарваниці

 
Монумент Міґрантам в Духовному центрі Зарваниці — певно, єдиний пам'ятник українським міґрантам в Україні.
Головна ідея пам’ятного знаку в Зарваниці, присвяченого четвертій хвилі міґрації, — відобразити весь біль українських родин через вимушену міґрацію…

Монумент Українським Міґрантам встановлено у 2016 році в Марійському духовному центрі УГКЦ у Зарваниці на Тернопільщині — краї з одним із найвищих показників сучасної трудової еміґрації — Четвертої Хвилі…

Пам’ятник відтворює дівчинку яка плаче, тримаючи в руках Зарваницьку ікону Божої Матері. Ліворуч від дівчинки — валіза, праворуч — камінь, на якому лежить вишитий рушник. На рушнику — грудка рідної землі, з якої проростає жолудь. На плитці під монументом написано головні напрямки міґрації Четвертої Хвилі та вказано відстань.

Монумент Українським Міґрантам споруджено завдяки коштам українських міґрантів і пожертвам фундації «Міґрантес» (Рим, Італія), українських церковних громад Італії, Еспанії, Портуґалії, Пасторально-міграційного відділу УГКЦ. На камені вибиті слова євангелиста Івана:
„Щастя у Господі, бо Він дорога, щастя і життя“ (Ів 14.6).

Головна ідея пам’ятного знаку в Зарваниці, присвяченого Четвертій Хвилі міґрації, — відобразити увесь біль українських родин через вимушену міґрацію. Про це повідомив автор пам’ятника, пан скульптор Олесь Сидорук, передає Пасторально-міґраційний відділ УГКЦ.

Пан скульптор Олесь Сидорук відзначив, що після важких дев’яностих років, тисячі Українців, втративши роботу, виїхали за кордон на заробітки, щоб прогодувати свої родини. Переважно це були жінки, які змушені були залишити своїх чоловіків та дітей, внаслідок чого багато родин були розірвані й зруйновані…

У бронзовій композиції, за словами автора, відображена мить прощання мами з донькою, але присутність матері символічна. Дівчинка тримає в руках Зарваницьку ікону Божої Матері як оберіг в дорогу для своєї мами. З лівого боку біля дівчинки — валіза, праворуч — камінь, на якому лежить вишитий рушник. На рушнику — грудочка землі, з якої проростає жолудь.
— “Кожна деталь композиції несе певний зміст: валіза символізує далеку подорож, декілька євро — те, що на заробітки їхали майже без грошей, мобільний телефон "Nokia-3210", як популярна модель початку двохтисячних років, відображає час. Дві пташки — це символ двох душ, чоловіка та дружини, які розлучаються”, — розповідає Олесь Сидорук.

Український рушник зі жменькою рідної землі є невід’ємною частиною композиції, відзначає скульптор. А західньо-український орнамент на рушнику символізує регіон, з якого найбільше мігрувало людей.
— “На жменьці землі залишились відбитки дитячих ручок, які збирали для мами шматочок рідної землі, з якої проріс молодий дубочок як символ незламного українського духу. Можливо, з часом серед українських міґрантів виникне традиція саджати молодий дубок, привезений з України, в європейських містах, де вони перебувають. Або встановлювати невеличкий пам’ятник у вигляді пророслого жолудя в бронзі, який би був символом міґрантів як частинка Українців, які залишились в Європі”, — зазначає Олесь Сидорук.

Пам’ятник міґрантам був створений у "Творчій майстерні Сидорука і Крилова" скульпторами Олесем Сидоруком і Борисом Криловим.

Монумент Українським Міґрантам в Марійському відпустовому місці в Зарваниці встановили і освятили на завершення щорічної десятиденної пішої Прощі родин мігрантів “Самбір-Зарваниця” у 2016 році. Освячував пам’ятник Голова ПМВ Владика Йосиф Мілян.

Біль переживань і відчуття відірваності від рідної землі, коріння, рідних куточків України передають пронизливі вірші українських міґрантів…

Ганна Христан
„ЧУЖА ЗЕМЛЯ…“
Чужа земля…
І ностальгія мучить нас ночами…
І серцю хочеться туди,
де бігали в дитинстві ми лугами…
Тут все в цвіту,
та мальви пахнуть тут не так,
як біля хати в мами…
І серце кличе нас туди…
Тут замість яблунь, пальми цвіт,
так жовто-жовто зацвітає…
Та хочемо понюхати бузок,
що теж весною розцвітає…
В душі плекаємо надію,
що перемінить час усе…
й поїдем старість доживати…
туди, де рідне нам усе…

Ольга Романишин
„ЕМІҐРАНТИ“

Відбили монотонний ритм куранти,
Серця відбили монотонно стук…
Нас називають просто — "емігранти",
Що виткані з прощання та розлук…

Нас не зігріють темними ночами
Ні блиск зорі, ані веселий сміх.
Ми тут чужинці… Тихими сльозами
Нагадує про себе власний гріх:

Манила доля нас у світ рукою,
Туди, де не зимують журавлі.
Лиш грудочка пахуча із собою
Вкраїнської родючої землі…

І часто в снах я чую голос мами,
І батько сивочолий край воріт,
На ранок — кілометри поміж нами
Та в мріях калиновий білий цвіт.

Троянди жовті, кажуть, розставання,
Їх дивний квіт на серці відцвіта,
Кожніський раз сумного прощавання
Колючкою у душу пророста…

2015 року було збудовано сучасну каплицю-меморіял на честь загиблих Героїв Небесної Сотні та Захисників України, полеглих на фронті нинішньої війни квазідержавного терористичного утворення "РФ" проти України…

Світлини, матеріяли і вірші про Монумент Українським Міґрантам та про сам духовний центр в Зарваниці зібрала пані Олександра Федорук з Еспанії.
Ґречна вдячність Вам, пані Олесю, за зібрані матеріяли.

Духовний центр в Зарваниці

Марійський духовний центр Зарваниця — всесвітній марійський відпустовий центр, одна з найбільших подільських святинь Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ).
Розташований у селі 3арваниця Теребовлянського району Тернопільської області. Відпустового значення набув у 1742 році, поновлено в 1867 році.

У 1991 році з благословення архієрея Михаїла Сабриги отець-митрат Василь Семенюк за участю семінаристів і парафіян відбудував капличку біля джерела з цілющою водою, спорудив біля неї велику каплицю, в якій під час відпустів відправляють Богослужіння, а також Хресну дорогу. 3ведено реколекційний будинок, відбудовано Святотроїцький монастир Студійського уставу (2001) та дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці (2002).

Зарваницький духовний центр створено на пожертвування вірних України та діаспори. Велику допомогу надали державні органи, громадськість Тернопільщини.

Зарваниця 2020

25 років тому, в липні 1995-го, відбулася перша Всеукраїнська проща до Зарваниці, на якій Блаженніший Патріарх Мирослав-Іван Любачівський здійснив акт посвяти українського народу під покров Пресвятої Богородиці.
20 років тому, в липні 2000-го, під час Всеукраїнської прощі відбулося освячення Собору Зарваницької Божої Матері.

У ювілейній Зарванецькій прощі взяли участь справжній Верховний Головнокомандувач і V Президент України Петро Порошенко, Перша Пані України Марина Порошенко, Захисники України.

„З Божою допомогою ми все витримаємо: звільнимо Крим і Донбас, подолаємо коронавірус, кричущі проблеми в економіці, руйнацію реформ, зокрема, децентралізації, руйнацію Армії. Захистимо мову та право Українців молитися до Господа українською мовою.
Господь з нами, і Україна переможе!“
— Верховний Головнокомандувач і V Президент України Петро Порошенко

«Європейська Солідарність» у великому фоторепортажі висвітлює хід ювілейної Зарванецької прощі 2020 року.

Порошенко подякував Його Блаженству Святославу, всім священнослужителям та прочанам, які долучились до молитви.
Після закінчення літургії відбулася зустріч Петра Порошенка та Предстоятеля УГКЦ Блаженнішого Святослава (Шевчука).

Участь справжнього Верховного Головнокомандувача і V Президента України Петра Порошенка у важливому для всіх українських вірян заході та вшанування акту посвяти українського народу під покров Пресвятої Богородиці відбулося на тлі ганебної таємної зустрічі маріонеткового "прєЗєдєнта" з путіним на острові Бірючому в Озівському морі. У новітній історії України завжди на острові Бірючому на хрущовській дачі проводилися зустрічі, де відбувались спроби остаточно віддати Україну кремлю: путін і кучма зустрічались під час конфлікту навколо острова Тузли, путін і януковіч зустрічались також незадовго до початку Майдана, ну і ось тепер для вирішення питання остаточної здачі України відбувається таємна зустріч путіна і зєлєнскоґо.
Якщо ця ганебна зустріч перетвориться на повноцінну окупацію України, то це буде означати, що Україну перетворять на Сирію, вщент зруйнують війною, а Українці, хто зможе, змушені будуть тікати вже п’ятою хвилею міґрації, опиняючись біженцями у всіляких таборах…
Знову тисячі зруйнованих доль…
Чи дозволимо ми цьому статись?…

Джерела матеріялу:
© Олександра Федорук (Королівство Еспанія)
© Марійський духовний центр Зарваниця
© Верховний Головнокомандувач і V Президент України Петро Порошенко
© Верховний Головнокомандувач і V Президент України Петро Порошенко
© Верховний Головнокомандувач і V Президент України Петро Порошенко
© «Європейська Солідарність»
Світлини з відкритих джерел.
Укладач матеріялу:
℗ Dem’än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2020.VII.19