Тарас Чорновіл:
„Ми ще раз пройшли замкнутим колом…“

 
Вячеслав Чорновіл писав:

„Вони були зовсім юні… Але в грудях кожного з них билося серце Мужа, який обороняє Матір від лютого ворога…“

Тарас Чорновіл

Ці слова Вячеслав Чорновіл написав у 1998 році за рік до того, як йому самому довелося піти тернистим шляхом Героїв Крут. І мороз проходить по шкірі, коли усвідомлюєш, що за понад 100 років геть нічого не помінялося в нашому становищі й одвічному протистоянні із стратегічним ворогом — прóклятою Богом і людьми московією. І геть нічого не змінилося за більш ніж 20 років у нашій внутрішній політиці, де розрізнені лідерчики готові швидше за будь-якого ворога впитися в горло чи затоптати в бруді кожного, хто відважиться стати на захист гідності своєї Держави. Чи ж треба ворогів, коли є такі "друзі"?…

Ми ще раз пройшли замкнутим колом — не спіраллю, не переходом на новий історичний рівень, а тим самим колом…
Дуже хочеться вірити, що щось зламається в тому антиукраїнському механізмі, якому служать усі ці прислужники й підспівувачі москви (нехай навіть себе називають затятими демократами, патріотами чи й найрадикальнішими націоналістами — не за словами, а за ділами судимі будете).

Історія — це дама, яка не має віку.
Вона лише дає нам шанс та демонструє фатальні приклади з минулого. А скористаємося ми цим сьогодні, чи через 100 або 300 років, їй байдуже.

Маємо вже незлічиме число таких крутянців у всіх епохах, маємо мудрих лідерів… і безліч отого шмельцу: "а какая разніца, мишебратья, аби тільки на Порошенко, новіє ліца, 73%" і до лиха інших. Мали вікно можливостей — залили його брудом. Зараз прогнозується нове, а чи скористаєм? Щоб мати хоч якусь надію, слід дуже добре вивчати й давнішу й новітню свою історію. У ній і знехтувана самопожертва юнаків у Крутах, і самоїдство у війні всіх "димократів" проти Вячеслава Чорновола, коли був погублений реальний шанс, і апофеоз зрадницького самоїдства тисяч отих "недорогеньких", які не по Порошенкові потопталися, а зневажили жертву героїв Небесної Сотні й загиблих у Вітчизняній війні проти рашистського агресора…

Вчитайтеся в ці слова Вячеслава Чорновола. Може хоч комусь вони допоможуть зрозуміти, чому ми так приречено топчемося по тому самому колу — від трагедії до трагедії:

“Так, вони були зовсім юні, герої Крут. Але в грудях кожного з них билося серце Мужа, який обороняє Матір від лютого ворога. Їхній подвиг став великим уроком і сучасникам: можливо, для українських патріотів Грушевського, Винниченка події в Крутах уперше явили жахливу правду про комунізм і соціалізм. Може, тоді українські соціал-демократи, есери, монархісти, незалежники бодай на мить усвідомили, чим окошаться міжусобиці й загравання з комунізмом для України й для них самих.
Це урок і нам, сьогоднішнім, це докір нашим демократам — роз’єднаним, непоступливим, осілим по партійних хуторах і хутірцях. Це пересторога тим, хто нині впритул не бачить загрози лівого реваншу, натомість скеровує свій бійцівський запал проти недавніх однодумців.
… Звідти, з Крут, наші героїчні діти дивляться в глибину нашої совісті…”
(Час/Time, 5-11 лютого 1998 р.)

P.S.: Мені було приємно побачити, що ці самі слова Вячеслава Чорновола сьогодні обрав до свого слова пам'яті Петро Порошенко.
PP.S.: акварель пензля видатного українського художника-баталіста, бійця армії УНР Леоніда Перфецького.

© Тарас Чорновіл