Перейти до контенту

Юрій Гарматний: “Святкування 9 травня в Україні”

“Святкування 9 травня в Україні”

 
Юрій Гарматний

9 травня частина населення України святкує "дєнь победы в вєлікой отєчєствєнной войнє". При цьому святкувальники якось забувають, що сама назва "вєлікая отєчєствєнная война" була вигадана задля того, аби приховати справжню роль СССР у Другій Світовій війні, спотворити правду про участь Совдепу в розпалюванні Світової війни, про сталінсько-гітлерівську коаліцію, яка припинила своє існування 22 червня 1941 року, що симпатики СССР і вважають початком "вєлікой отєчєствєной".

Приховування правди про причини та перебіг Другої Світової війни розколюють українське суспільство. І справа тут не тільки у відмінності поглядів на ті далекі події, протиріччя вкоріненні на більш глибинному рівні — світоглядному.

В українському суспільстві змагаються між собою щонайменше чотири світоглядні установки, дві з яких пов’язані з колоніальним минулим країни, дві — з перспективою майбутнього нашої Держави.

Адепти перших двох світоглядів практично не мають розбіжностей у поглядах на Другу Світову війну.

До першої світоглядної групи слід віднести усіх симпатиків СССР, усіх хто вночі рюмсає в подушку, схлипуючи: "Такую страну проСССР@ли!". Логіка адептів ковбаси по 2,20 і смачного пломбіру за американськими технологіями зрозуміла — боротьба і "перемога над нацизмом" у Другій Світовій війні стала виправданням червоного терору, Голодоморів, закріпачення колгоспників, злидням і визиску більшості населення СССР. Виправданням за принципом: "Пабєдітєлєй не судят!".

До другої групи слід віднести усіх прихильників "русскоґо мира".
В сучасній РФ за браком будь-яких власних досягнень режиму єльцина-путіна, хизуються перемогою СССР у Другій Світовій війні та польотом Ґаґаріна в космос. Чекісти, котрі узурпували владу в РФ, використовують міф про "вєлікую отєчєствєнную войну", для відбілення репутації своєї, рясно заплямованою кров’ю безневинних жертв, злочинної організації ЧК-НКВД-КҐБ-ФСБ.

У запалі "побєдобєсія" очільник РФ путін дійшов до заперечення очевидного — великого внеску усіх народів СССР в перемогу над Третім Райхом, до твердження, що перемогу в Другій Світовій війні "русскіє" здобули б без участі поневолених Московією народів. Мовляв Українці, Киримські Татари, Калмики та інші репресовані сталіним народи тільки й робили, що працювали на ІІІ Райх. І як не дивно, путінські прихильники сприймають цю маячню з повною серйозністю.

Хуйлокум мєртвєчук, риґ бойко і ренеґат льовочкін в запалі "побєдобєсія"

Хоча прихильники Совдепу і симпатики "русскоґо мира" сповідують різну систему "цінностей", їх інтереси в міфі "спасеніі міра от корічнєвой чумы" співпадають.
Їх об’єднує небажання бачити очевидне: як тоді, на заміну нацистським окупантам повернулися московсько-большевицькі совєтські окупанти. Як гітлерівські концтабори змінили концтабори ҐУЛаґу, в яких було знищено набагато більше людей. Як московські комуністи відродили ВКП(б) – "второє крєпостноє право (большевіков)", як сталіністи репресували народи за вигадані провини, як прирікали на голод і злидні більшість населення СССР в ім’я "міровой рєволюциі", точніше московського панування над Світом.

Тим більше вони не хочуть нічого знати про створення сталінсько-гітлерівської коаліції, закріпленої пактом Молотова-Ріббетропа. Про те як виселяли "за 101-й кілометр" інвалідів Другої Світової війни, щоб вигляд героїв і жертв війни не засмучував зір комуністичних бонз. Що армія СССР принесла в усі країни, які вона начебто "звільнила", жорстокі маріонеткові комуністичні режими керовані з Кремля.

Прихильників цих дискурсів об’єднує травма втрати імперії – вони сумують за величчю СССР-Россії, часів коли "нас всє боялісь!". Подібні погляди створюють реваншистські настрої, подібні до тих, які виникли в Німеччині після поразки у Першій Світовій війні. Реваншизм породжує мілітаризм та аґресивну зовнішню політику, через яку РФ розв’язала війни в Придністров’ї (1990), Грузії (2008), Сирії (з 2011) та Україні (з 2014).

На щастя, точка зору адептів "самоґо вкусноґо пломбіра СССР" та шанувальників путіна не визначальна в Україні. Їх існування підтримують генетична пам’ять холопів про колоніальне минуле та відкритість українського інформаційного простору московській шовіністичній пропаґанді.

З кожним роком в Україні посилюють свої позиції погляди українських націоналістів (якщо точніше — національно-демократичних сил), та симпатиків європейської інтеграції України (у більш широкому розумінні — українських лібералів).
Перші вважають, що для Україні, яка стала одним з Головних боролищ Другої Світової війни, гітлерівські і сталінські війська були загарбниками. За волю України боролися лише загони Української Повстанської Армії (УПА).
Прихильники євроінтеґрації розглядають події Другої Світової війни в спільноєвропейському ракурсі, який розглядає день капітуляції Ⅲ Рейху як День Пам’яті і примирення. Найяскравіше ці погляди віддзеркалюється в гаслі «Ніколи знов!».

«Ніколи знов!» © Nikita Titov

Україна потребує зближення загальноєвропейського та українського національного поглядів на Другу Світову війну. В зближенні цих світоглядів — запорука майбутніх перемог України. Саме завдяки спілці націоналістів та євроінтеґраторів в Україні перемогли Євромайдан і Помаранчева Революція. На жаль, цих перемог виявилося недостатньо, аби здійснити структурні реформи в дусі економічного націоналізму і подолати владу олігархії. Утім, ніколи не пізно змінити все на краще.

Один із шляхів зближення світоглядів усіх, хто бачить майбутнє України в сильній Незалежній Державі — пізнання правди про Другу Світову війну. Хай кожен запитає себе: за що загинули мої діди (прадіди) — за Україну чи за її ката? Чому мої предки в часи "пролетарскоґо інтернационалізма" жили в голоді та злиднях? А якщо процвітали в ситості та достатку — за рахунок кого і чого? Хай кожен спитає себе, так як заповідав Великий Кобзар: „Що ми?… Чиї сини? Яких батьків? Ким? за що закуті?…“

Для прихильників "русскоґо мира" та СССР відповіді на ці питання лишаються прихованими за московськими імперіалістичними міфами. Через які в Україні вже кілька років триває війна, розв’язана, не в останню чергу, завдяки брехливій пропаґанді про "вєлікую отєчєствєнную войну".

© Юрій Гарматний
© Юрій Гарматний