Повідомлення редактора

Це сі стало… Ноуту гаплик…
Мій ноут-пенсіонер осліп і мабуть помирає…
Відтак, на невизначений термін лишаюсь суттєво обмежений у можливостях працювати, публікуватись, спілкуватись, тощо…
Про що й повідомляю Вельмишановнє Панство.
Повідомив не з метою просити допомоги, а щоби було відомо причину, через яку не зможу тимчасово створювати макети книг, писати й укладати довгописи на “Порохівниці”, абощо…
Такі справи…

Це була фабула, тепер докладно доповідаю.

22.Х.2021 з ранку ніц і ніщо не віщувало біди, аж раптом монітор старенького “Асуса” згас… Ну, думаю собі, знову підвис чи потух через перепади напруги, бо це ж Токмак, а лиш у рідному місті напруга в електромережі не лише перемінна, але й скаче шо навіженна, даттебайо! (Й до речі, у Дніпрі таких хвокусів з напругою в електромережі немає й не спостерігалось.) Зазвичай, у таких випадках доводилось примусово перевантажувати ноут. Проте, цього разу — дзуськи! Після перевантаження чорне тло екрану “Асуса” відсвічувало бридким рудим, а через мить монітор знову згас, не встигши навіть завантажитись. Й хоча сам ноут справно працює, проте монітор чи відеокарта — шось з цього здохло…
“ソウカ! Sou ka!” — подумав я, підхопивши з японської мови слово “Зрозуміло!”

І стало очевидно, що мій вірний старенький “Asus” осліп, немов семпай Ітачі Учіха після тривалого використання свого родового шарінґану своїми очима…
Якшо ноут виживе і ще трохи попрацює — буду звати його “Ітачі”!
Бо він такий же вірний, сильний і витривалий…
Вже ж рочків 12 вірою й правдою служить!…
Хоч в “Akatsuki” приймай!
Ноут ще той вояка!

Але як кажуть Німці: “Der Zeit is unerbittlich…”
“Час невблаганний…”

Наразі довелось взяти ноут у Мами, та це точно такий ноут-пенсіонер з неробочою відпавшою клавіатурою… Добре хоч вигадали віртуальну клавіатуру, й хоча вона чудова українська, втім, доволі незвично й незручно нею користуватися, тицяючи, немов смс-ки на мобілці.
Ну хоч так… Могло бути й гірше…

Втім, на іншому ноуті наче в гостях.
Це у власному ноутбуці немов у власній кімнаті — знаєш що де лежить, що попід руками, а що на своїх полицях у своїх теках. Вся система "заточена" під власні потреби. А ось на іншому ноуті всього цього немає. Мамин ноут використовується обмежено: зберігаються копії сімейного архіву світлин для перегляду довгими зимовими вечорами, подивитись кіно якесь та для відеозв'язку з родичами в Канаді, ось і все. Відтак, знаходишся не в своїй колії, не в своєму руслі, немов викинутий на берег дельфін — хоч ультразвуком чірікай, а коли не в своєму середовищі, чірікання не допоможе. Доводиться робити хоча б те, що можливо…

Вихідні провів у захоплюючій справі чисельних спроб вмикати мого сліпенького “Ітачі” з метою встигнути перекинути на вінчестер купу інформації з нього для подальшого збереження у Хмару. Була б можливість приєднати зовнішній монітор — було би набагато легше, але такої можливості не мав… Ґречна дяка вірному осліплому “Ітачі” — іноді моцному вояці вдавалось протриматись навіть хвилин 5 перед тим як вкотре згаснути… За ці хвилини вдавалось встигнути перекидувати гамузом хоча б основне на вінт та повидаляти теки з особистими файлами й документами, перед тим, як віддавати ноут в ремонт. На щастя, мій вірний і витривалий “Ітачі” хоч і "осліп", проте продовжує вправно виконувати свої функції, тож, вдалось врятувати цілу купу важливої інформації: макети книг, мап і постерів, контент сайту “Порохівниця”, тощо…
Іх бін шнеллє еквілібріст тепер, трясця і даттебайо!
Аґент 007 у заздрощах зайшовся б!

Невчасно, вкрай невчасно це сі стало… Нині вельми складні часи, та ще й цей "бардак і бардєль" з їхнім "лохдауном", трясця їм в перековіньку… Щороку восени найвеличніша сцикля зє так сциться появи Майдану в листопаді, що аж до літа паралізує транспортне сполучення, прикриваючись істерією з пандемією. Нині пасажирського транспортного сполучення всередині країни практично не існує, й добратись у Дніпро до нормальних сервісних центрів практично нереально, а наражати себе на небезпеку свавілля озвірілої мусорні на дорогах щось не хочеться.
На додачу до всього, ще й з Мамою захворіли на "корону"…
Невчасно, вкрай невчасно все це сталось…
Але не можна падати духом!

Тож, увесь тиждень просто дивлюсь аніме “NARUTO — ナルト”…
І намагаюсь одужувати та тримати хвоста пістолетом…
Й не таке переживав, даттебайо!

Принагідно, ґречна вдячність всім читачам і дописувачам за підтримку, особливо, пані Дарині Ріжко і панові Михайлу (Michael UA) з Княжого Самбора за Ваші щирі пропозиції допомоги. Розчулився й ніколи не забуду Вашої небайдужості, безкористя й готовності прийти на допомогу.
Вельми дякую!

Складно наразі сказати, коли вдасться полагодити "зір" мого “Ітачі”, відтак, на невизначений термін лишаюсь суттєво обмежений у можливостях працювати, публікуватись, спілкуватись, тощо…
Такі справи…

Лишайтесь в етері! 😉

Повідомлення редактора

«ПОРОХІВНИЦЯ» — схожі матеріяли