Українці не вмирають за Україну!
Українці за неї вбивають!

Чим особливо цінне українське кіно доби Ⅲ Визвольних Змагань?
Чим цінні особливо такі фільми, як „Червоний“, „Позивний Бандерас“, „Кіборги“, „Захар Беркут“, „Чорний Ворон“…
Ці фільми формують геть відмінний від насаджених стереотипів образ Українця — того Українця, який і тільки який здатен творити власну сильну Державу!
Спершу ми жили для України.
Потім ми почали вмирати за Україну.
Тепер ми вбиваємо за Україну!

Позаяк кремлядська соцсєть ФСБук видалила цей допис бльоґера з Івано-Франківська, «Порохівниця» публікує цей важливий про-український меседж, щоб не загубився.

Анатолій Мицкан

Чим особливо цінне українське кіно останніх років?
Чим цінні особливо такі фільми, як „Червоний“, „Позивний Бандерас“, „Кіборги“, „Захар Беркут“, „Чорний Ворон“…
Ці фільми формують геть відмінний від насаджених стереотипів образ Українця: це не "тупий хохол", який жре сало, п'є горілку і співає пісень. Це не боягуз, який ховається від проблем і дозволяє іншим їх вирішувати …чи створювати.

Українець — це воїн!
Це сильний і незламний харцизяка, який без тіні сумніву вбиває ворога. І, що найбільш знаково, вбиває москаля!
Стільки трупів кацапья, скільки показали в кіно за останні 5 років, не показували ніколи. Це вкрай важливо і знаково. Адже образ "миролюбного хохла-телепня" нам, як нації, потрібно якомога швидше забути!

Ми можемо скільки завгодно сперечатися про ті чи інші аспекти українського кіно. Це другорядне. Важливе те, що це кіно формує, вірніше, відновлює образ іншого Українця!
Того Українця, який і тільки який здатен творити власну сильну Державу!

Спершу ми жили для України.
Потім ми почали вмирати за Україну.
Тепер ми вбиваємо за Україну!

І ці образи замонолітизовані в кіно. Перші кадри „Чорного Ворона“, коли козак поважно їде конем і тримає в руці відрубану голову орка "із-за парєбріка" — безцінні! Безжальність, з якою ріже кацапню „Червоний“… і т.д.
Українцям показують, що вони не слюнтяї-свати чи "вуйки". Що Українці готові, можуть і вміють убивати за Україну і навіть отримують від цього задоволення.

Нація воїнів прокинеться лише тоді, коли полуда миролюбності спаде з її очей. Коли герої перестануть бути портретами у вишиванках, а стануть головорізами, адже доля загарбника єдина — вмерти на загарбаній землі, очистивши своє свавілля своєю ж кров'ю.

Дякую українським кінематографістам за утвердження справжніх якостей Українців!
Ми не вмираємо за Україну! Ми за неї ВБИВАЄМО!