реванш в дії
УІНП зламався… Гаплик УІНП…

Триває реванш кремлядських зє-коллаборантів.
Український Інститут Національної Пам’яті, схоже, теж гаплик…
Замість відродження справжньої історії України почалось якесь блюзнірство і профанація…

„Le Roi est mort, Vive Le Roi!“ — сповіщає відомий вислів про зміну монарха.
А в сучасному світі цим висловлюванням також можуть говорити про заміну одного чимось іншим, інколи вимовляючи підкреслено іронічно, якщо того потребує контекст.
Наприклад: „Гетьман пішов… Віват блазню!…“
В нашому випадку мова не про монархів, радше навпаки.
„Блазня обрали… Гаплик Україні…“
„СБУ зламалося… Гаплик СБУ…“
„УІНП зламався… Гаплик УІНП…“

Так, на жаль, доводиться констатувати, що УІНП зламався.
Ні, державна структура з цією назвою продовжує за рахунок платників податків існувати й функційонувати, ось тільки чи на користь Україні?

Після того як владу в Україні захопили кремлядські зє-коллаборанти і Україна опинилась у фактичній окупації, почались активні ротації й захоплення всіх державних структур на всіх гілках влади. Очікувано, що такий важливий державний орган як Український Інститут Національної Пам’яті теж втрапив в поле зору зє-коллаборантів, тим паче, що завершувалась каденція очільника УІНП Володимира В’ятровича. І цілком очікувано, що новим керівником УІНП стала особа, вигідна й корисна кремлядському зє-коллаборантському режимові.

Новим керівником УІНП став такий собі Антон Дробовіч.
Дробовіч вважає можливим "поновлення історичного діалогу з Росією" — це була одна з перших заяв на посаді керівника УІНП.
І Дробовіч,щойно посівши на свою посаду, розпочав активні пошуки "героїв України без Бандери і Шухевича".

Під загрозою опинилось відродження справжньої історії України, під загрозою опинились всі здобутки останніх п'яти років в царині історії України, під загрозою опинився процес декомунізації, який на думку Дробовіча "необхідно вже завершувати, бо Київ не має права вказувати, які пам'ятники і кому мають стояти у громадах, які назви вулиць і на честь кого мають бути в громадах".

Дійсно!
"А какая разніца?"
Отже, на жаль, тепер УІНП — це "Малорóсскій інстітут совєтской памяті", або "Малорóсскій інстітут нєправдівой памяті"…
Саме такий висновок напросився після перших же заяв Дробовіча.

Екс-очільник УІНП пан Володимир В’ятрович зазначив, що призначення Дробовіча є не просто помилкою, а кардинальним розворотом в інший бік, і це не піде на користь ані Україні, ані Українцям.

Власне, розворот діяльності державної структури під аббревіатурою УІНП відчувся вже з нового 2020 року.
Ні, по інерції ще публікуються матеріяли і пости в соцмережах про визначні події в історії України, про видатні постаті, про день народин Степана Бандери навіть кинули пост 1 січня.
Але є одне але…

#ЗнаковіПостаті
…маркери…

Під час Різдвяних Свят, 6 січня, в день Різдва за східним обрядом, УІНП вирішили започаткувати таку собі рубрику "Знакові Постаті" й під гештеґом #ЗнаковіПостаті опублікували матеріял …ні, не про композитора Миколу Леонтóвича, чий „Щедрик“ у ці Різдвяні Свята співав увесь Світ, і не про Степана Бандеру, чий день народин днями відзначили свідомі Українці.
Під гештеґом #ЗнаковіПостаті УІНП 6.І.2020 вивалили матеріял …про Валєрія Лобановскоґо!
В кращих традиціях УССР за часів щєрбіцкоґо та часів кримінальної окупації януковіча. Солодко-приторний текст "про найвидатнішого з видатних"!
"Лєґєндарррный футбольный трєнєр!"

Все, епоха Гідності на УІНП завершилась?
Тепер замість героїв Визвольних Змагань у нас будуть совєтські футбольні трєнєрá? Всьо как прі фьодорычє?

Який стосунок до української історії й до боротьби за Незалежність України має совєтскій футбольний трєнєр-чєкіст на прізвиська "Палковнік" і "Маятнік", котрий до того ж був ярим українофобом і називав українську мову "курдупєльным языком" — це питання риторичне.
Але поява цієї особи цілком влягається в парадіґму гуманітарної політики "папєрєднікав" з кримінального режиму януковіча. Саме під час донбасської кримінальної окупації цього новопреставленого товаріща футбольного тренера буквально з труною піднесли ледь не до "ліку святих" — головний стадіон країни обізвали "стадіон імєні Лобановскоґо", на Грушевського ізваялі статую раскачівающєґося трєнєра по прозвіщу "Маятнік", наштампували й понатицяли в кожному обласному центрі статуй Лобановскоґо, чи не кожен стадіон у обласних центрах обізвали імєнєм Лобановскоґо, а вулицю чи провулок біля цього стадіону також імєнєм Лобановскоґо, дитячі та юнацькі футбольні клуби нарікалися імєнєм Лобановскоґо, все, що було пов'язане з футболом нарікалося імєнєм Лобановскоґо.
"Лобановскій ґорько плачєт — уроніла Таня мячік!"
Такий собі культ Лобановскоґо.

До того ж, кримінальний режим мріяв отримати "Євро-2012", бо це можливість покрасти багатомільярдні суми! Тож, культ футболу був пріоритетом політики кримінального режиму.

Та насамперед ця "сабашніковская палітіка" ставила собі на меті остаточно знівелювати й затерти справжню історію України з її справжніми національними героями — борцями за Державність і Незалежність України, вояками і Захисниками України.
Натомість створювався імідж країни, де немає ніяких національних героїв, окрім совєтських "дєятєлєй культуры, футболістов і трєнєрóв".

Світові подавався чіткий меседж, що Україна не має ніяких національних героїв, окрім "лєґєндарноґо футбольноґо трєнєра".
Кремль же така політика стирання української історії й ідентичності та перетворення України на "страну-404" влаштовувала якнайбільше!

Таким чином створювався імідж недорозвинутої країни третього світу, де недорозвинуте суспільство ніколи не боролося за свою Державу, не має жодних національних героїв, а з усіх зацікавленостей цього суспільства є футбол та попоїсти, і відтак у національних героях цієї країни є лиш футболісти, футбольний тренер ну і ще там кілька маловідомих "дєятєлєй культуры".
І у Світі Україна починала сприйматись як якась недорозвинута африканська чи латиноамериканська "бананова республіка", де окрім футболу й немає більше нічого. Такий собі Гондурас.
І увесь "бойовий досвід" цієї країни зводиться лиш до сутичок між футбольними фанами.
До речі, історики знають що таке Guerra del Fútbol — "Футбольна війна" 1969 року — короткочасний збройний конфлікт між Сальвадором і Гондурасом, що забрав понад 2 тисячі життів. Культ футболу в латиноамериканських і африканських країнах настільки сильний, що навіть стає причиною для проголошення справжньої війни між країнами, бо в футбол програла збірна!
Ось в такий "ґондурас" хотіли перетворити Україну януковічі-азірови-табачнікі.
Ну а нинішні зє-коллаборанти воліють перетворити нашу країну в "ЗЄмбабве"!

Тож, не дивно, що черговий окупаційний режим знову повертає ту саму політику "історіка дмітрія сабачніка".
Дивує тільки, що ті ж співробітники УІНП, що працювали там в епоху Гідності, нині покірно і спокійно працюють вже на режим окупантів, недолуго виправдовуючись в коментарях на зауваження.

Вони, бачте, "сподіваються", що курс УІНП лишиться таким як був. Вони, бачте, постять і за інших, он-де вам і Сосюра, і Петрів.
Хотілось зауважити, що день народин генерала Всеволода Петріва 2(14).І.1883, і хто як не історики мають чітко розбиратись, що таке старий і новий стиль та коли саме необхідно публікувати матеріял до дня народин — за старим, чи за новим стилем. Не 6 січня, а 14 січня за сучасним календарем необхідно було публікувати пост про день народин генерала Петріва. І, до речі, а чому ж генерал Петрів не потрапив у цю вашу нову рубрику під гештеґом #ЗнаковіПостаті?
Щось окрім Лобановскоґо під гештеґом #ЗнаковіПостаті більше нікого й немає! Що, одна-єдина "знакова-посцать" — Лобановскій ?
Та й Визвольні Змагання пишуться з великої літери.

Втім, після мого зауваження працівники УІНП більше взагалі нікому не відповідали, хоча питання ставили набагато більш відомі Українці та громадські діячі, в тому числі й колишні працівники УІНП.
Хоча обурених коментарів і питань під постом УІНП за 6.І.2020 дуже багато!
Всі ці коментарі свідомих Українців варті уваги.
Один з таких коментарів від пані Марини Зеленюк.

Попри хвилю обурень Українців під постом УІНП за 6.І.2020 з Лобановскім в якості "знакової постаті", установа, що тепер ховається під аббревіатурою УІНП, не стала прибирати ані публікацію, ані пост з офіційних сторінок.
Це ж Бандера і Шухевич на думку нового керівника Дробовіча "раз'єдіняют народ", а ось українофоб і совєтський футбольний тренер у званні полковника КҐБ навпаки, на думку Дробовіча — "аб'єдіняєт народ".
Щось по реакції Українців не помітно.

Довелось зняти вподобайку з офіційної сторінки УІНП, позаяк я не можу тримати у вподобаннях відверто ворожу до України структуру, гібридно замасковану під фасадом державної установи УІНП, котра утримується в тому числі й за мій рахунок. Хоча, позаяк я досліджую історію, довелось лишити підписку, щоб слідкувати, що вони ще нам будуть впихувати в якості оновленої "совєтской історіоґрафіі".

Чекати довго не довелось.
Вже до Дня Соборності і Незалежності України вся інфоґрафіка УІНП чомусь була виконана не в українських блакитно-жовтих кольорах, а в цвєтах трікалора РФ!
Звісно ж, зауваження було проіґнороване.

Маркери… Маркери…
Гучні і геть не державницькі заяви нового керівника Дробовіча, "воскрєшеніє" зі звалища історії совєтського футбольного тренера-чєкіста, зміна кольорової гами — це все ті маркери, за котрими видно кардинальний розворот УІНП від української історії до "совєтской історіоґрафіі".

Повернення совєтського футбольного тренера-чєкіста Лобановскоґо у "знакові постаті" руками УІНП є чітким маркером того, що УІНП вже НЕ Український Інститут Національної Пам’яті.
НЕ Український. НЕ Інститут. НЕ Національної. І НЕ Пам’яті.
На жаль…

Відверто кажучи, зовсім не хотілось писати цю публікацію.
Під час Різдвяних Свят, і без того вщент зіпсованих 2020 року діями зє-коллаборантів, не хотілось зайвий раз ще більше псувати настрій Вельмишановному Панству. В День Соборності і Незалежності України 22 січня та в День Пам’яті Героїв Крут також не виникало бажання піднімати це питання, та й час вже минув з початку січня.
Я чітко усвідомлюю, скільки за 5 років доби Гідності корисного в царині відродження справжньої історії України зробив Український Інститут Національної Пам’яті. Аббревіатура УІНП донедавна була своєрідним знаком якості! І хоча були інколи розбіжності та критичні зауваження, були суперечки з деякими істориками-ліваками з УІНП, всілякого було, але все одно, була довіра до УІНП! Донедавнього…
І з поваги та із вдячності за ці 5 років Гідності, коли я пишався Україною та з гордістю зазначав всюди, що УІНП відроджує справжню історію України, мені не х`тілось взагалі писати знову критичну публікацію.
Проте, завжди є остання крапля…

Блюзнірство й профанація

Останньою краплею стало блюзнірство й профанація над історичними постатями — Національними Героями Перших і Других Визвольних Змагань, справді знаковими постатями в історії України.

Дозвольте, Вельмишановне Панство, почати другу частину міркувань здалеку.
Днями по соцмережах покотилась добірка арт-постерів з відомими Українцями у сучасних образах.

Такий собі Назар Дубів "перевдягнув" Івана Франка, Лесю Українку, Степана Бандеру, Богдана Хмельницького, Григорія Сковороду та інших видатних Українців. Ну, як "перевдягнув" — прифотошопив обличчя видатних Українців на сучасно вдягнених моделей.
Звісно, це несмак і блюзнірство, але, як там кажуть, "художніку простітєльно — художнік так відіт".

Одна справа, коли подібну маячню створюють не зовсім розумні люди, що вважають себе художниками та митцями. Митці, вони взагалі не від світу цього, тож, можна ще якось закрити на це очі, хоча кожна поява таких недолугих експериментів "осучаснення" нівелює справжні історичні образи знакових історичних постатей. Хіпстерські штанці, прифотошоплені барбершопні бородки, кросівочки чи сланці, шльопанці якісь — кітч несмаку помножений на глупство автора, котрий це накреативив. Вочевидь, Назар Дубів, коли "вдягав" Лесю Українку у кросівки та підстрелені штанці, не знав, яка біда була з ногою у письменниці. Та й звідки про це знати сучасному "айпадошному поколєнію" — вони далі інстаґрамчіка не ходять.
На жаль, зупинити "крєатівчік" чисельних "художніков" практично неможливо.

Аж ось, навздогін щедро розшереному по стрічках блюзнірству від Дубіва з подібним "крєатівчіком" на авансцену виходить …та-дам — УІНП !!!

Рівно через місяць після "зашквару" з Лобановскім, 6.ІІ.2020 УІНП вивалює серію постерів з відвертим блюзнірством над Героями Перших і Других Визвольних Змагань…
У пості з купою різноманітних смайликів, дбайливо і якось по-дівчачому натицяними через кожне слово, ніби пост писало дівча з дитсадочку, повідомляється, що ще в листопаді 2019 року "УІНП презентував в Одесі ростові фігури осучаснених історичних діячів" і що це, мовляв, "один із способів, яким ми робимо історію популярною".
Кгхм…

Костурбато прифотошоплені обличчя історичних постатей до тіл якихось людей у сучасному одязі — це "популяризація історії"?
Не історико-освітні публікації, не друк історико-освітніх книг, не публікація споминів учасників національно-визвольної боротьби за Україну, не оприлюднення маловідомих фактів зі сторінок справжньої історії України, яку так завзято знищували совєтські окупанти, не історико-освітні заходи, виставки, тощо, а ось ці прифотошоплені голови під хіпстерські підстрелені штанці — це по-вашому "популярізація історії"?!?
Провідник УПА Роман Шухевич, бойовий генерал, який в жахливих умовах здобував Незалежність України — його обличчя костурбато й криво прифотошопили до тіла у підстрелених хіпстерських штанцях та кросівках на босу ногу — ви нормальні взагалі?
Контр-адмірал Військово-Морської Фльоти Української Народньої Республіки, Міністр морських справ УНР Михайло Білинський загинув у бою під Базаром у Другому Зимовому Поході задля того, щоб його обличчя потім прифотошопили до фігури з табличкою в руках?
Меценат Євген Чікаленко у "ґалахвастовському пінжакє" табличкою у руках пропонує Одесі гроші? Really???
Останній кошовий отаман Запорожської Січі Петро Калнишевський у косухі й обідраних вузьких джинсах? Це натяк не те що чверть століття в казематах москвинського полону на Соловках до самої смерті 112-річний нескорений кошовий отаман провів у злиднях?

Це блюзнірство і профанація!
Це нівелювання справжньої історії України!
Це неповага до історичних постатей — видатних Українців!
Це свідома ворожа антиукраїнська діяльність!
Зрештою, це огидний несмак!

Будь ласка!
Облиште в спокої історичні постаті Героїв Визвольних Змагань за Незалежність України!
Залиште історичні постаті такими, які вони були насправді!
Не треба позбавляти видатних Українців і борців за Незалежність їхніх військових одностроїв та вишиванок, не треба "перевдягати" їх у сучасні хіпстерські лахи, шльопанці-кросівки та діряві джинси.
Не треба "відрізати" їм голови та костурбато прифотошоплювати на чужі тіла своїми кривенькими жаб'ячіми лапками, бо за таке в Пеклі кандєлябрами будуть гамселити!
НЕ ТРЕБА виставляти національних Героїв України на посміховисько!

Це було останньою краплею…
Тепер вже більш ніж очевидно, що діяльність структури під аббревіатурою УІНП вже не є про-українською, на жаль…
І, немов на підтвердження цього, позначена в дописі УІНП теґом серед інших така собі Зоя Бойчєнко, вочевидь, одна з авторок цього "супєркрєатівноґо проекта", у відповідь на зауваження обурених Українців, бігала й всім тицяла "хіхікающі" смайліки, мовляв, розсмішили її ці обурення.
Смішно мадам Зоє!

Отже, як бачимо, приниження національних Героїв, паплюження та нівелювання справжньої історії України, яку так важко відновлювали останні п'ять років — це блюзнірство і профанація тепер є свідомою і офіційною діяльністю так званого "УІНП".
Деякі члени "УІНП" просто відверто й нахабно сміються у відповідь на зауваження, мовляв "Мы сдєлалі вас вмєстє, бандеравцы!"

Що ж…
Лишається лиш згадати безсмертну цитату Головного Отáмана Армії УНР Симона Петлюри:

„Гірше московських вошей тільки свої гниди!“

А нам своє робить…

P.S.:
Я спробував бути максимально стриманим в цій публіцистиці.
З моїм темпераментом це далось доволі складно, втім…
Д — дипльоматичність…
Де?
Де майн ґроссе гаубітц?!?
Даруйте, коли спостерігаєш як бовдури руйнують все навколо, хочеться справжню бандерівську Хунту і відчути себе Каудільйо Франко, або ж навіть Фюрером…
Спробую й надалі стримуватись…