Перейти до контенту

✠ Перший Зимовий Похід — 100 років

✠ Перший Зимовий Похід ✠
100 років

 
6 грудня відзначається День Збройних Сил України.
6 грудня у військовій історії України — вельми важливий день!
Саме в цей день 100 років тому розпочався Перший Зимовий Похід — один із найуспішніших рейдів Армії Української Народньої Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами россійських і совєтсько-россійських "красной" і "добровольчєской" армій, який дозволив зберегти військо і став однією з найгероїчніших сторінок Української Революції 1917—1921 років.
Пам'ятаймо героїчні сторінки нашої історії!

„Зимовий Похід Армії УНР біля Умані“
Художник — хорунжий Армії УНР Теодор Грінченко

100 років тому, 6 грудня 1919 року розпочалася одна з найлегендарніших операцій Армії УНР — Перший Зимовий Похід Армії УНР.

Перший Зимовий Похід тривав рівно п’ять місяців — з 6.ХІІ.1919 по 6.V.1920 — і став однією з найбільш героїчних і успішних бойових операцій доби Перших Визвольних Змагань і Української Революції 1917—1921 років.
Перший Зимовий Похід став унікальною воєнною операцією в історії України. Не маючи військово-технічного і медичного забезпечення, Армія УНР виконала свої головні завдання — зберегти ядро Армії, підтримувати військову присутність в окупованій Україні, підняти антибільшовицькі повстання.
Учасники походу із боями подолали близько 2500 кілометрів, провівши понад 50 успішних боїв 50 великих боїв і понад 100 сутичок з ворогом. Це був один з найглибших рейдів у військовій історії окупованими теренами…

Так, окупованими теренами України…
100 років тому Українська Народня Республіка почала втрачати Незалежність, величезні терени України були окуповані совєтськими окупантами, "бєлоґвардєйцамі", поляками… Нині варто озиратися на події сторічної давнини, бо зараз ми теж на порозі втрати Незалежності, як і століття тому…
Перший Зимовий Похід був найбільш успішною операцією Армії УНР, і дав змогу затримати остаточну втрату Державності на деякий час… Історія повторюється, коли не вчать її уроки, тож ми маємо зробити все можливе, аби історія не повторилась і не довелось знову рятувати Україну новими зимовими походами…

До 100-річчя Першого Зимового Походу Український Інститут Національної Пам’яті підготував матеріяли, а запорожський художник Михайло Дяченко створив постер. Для ілюстрації була використана фоторепродукція картини, написаної хорунжим Федором Грінченком, — учасником Першого зимового Походу Армії УНР, Лицарем Ордена Залізного Хреста. (Ориґінал картини є власністю родини д-ра Шандри, Чікаґо. Взято з архіву ОУН.) Та один із плакатів з арт-проєкту УІНП під назвою „Військова еліта Української Революції 1917—1921“, на котрому зображений Михайло Омелянович-Павленко — командувач Армії УНР у Першому Зимовому Поході.

100-річчя
Першого Зимового Походу Армії УНР

Перший Зимовий Похід — таку назву отримав партизанський рейд Армії Української Народньої Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами россійських і совєтсько-россійських "красной" і "добровольчєской бєлой" армій. Це був єдиний варіант зберегти як саму Армію УНР та її дух у той час, як Головний Отаман Петлюра із штабом перебував у Варшавi, так і присутність української армії на окупованій території, що для населення мало неабияке значення.

„Здивування росіян, що мостилися міцно засісти в повітах та губерніях на посадах різних губернаторів, ісправників, приставів тощо, можна порівняти хіба з тим, якби в наші часи, як уже мало хто вірить в чуда, з’явився б з-під землі мертвець і почав порядкувати в хаті. Та ще й як панувати! На своєму шляху Українська Армія буквально змітала все, що нагадувало російське панування. Мертвець воскрес і на "живих людей" напав жах, котрий неминуче гнав їх до якоїсь прірви, де вони мусили знайти собі смерть…“ — писав про похід один з його учасників, генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник.

Перший Зимовий Похід тривав рівно п’ять місяців — з 6.ХІІ.1919 по 6.V.1920 — і став однією з найбільш героїчних і успішних бойових операцій доби Перших Визвольних Змагань і Української Революції 1917—1921 років. Учасники походу із боями подолали близько 2500 кілометрів, провівши понад 50 успішних боїв 50 великих боїв і понад 100 сутичок з ворогом.

Україна перед Першим Зимовим Походом

В якому положенні була Українська Народня Республіка на зламі 1919—1920-х років?
Це в Європі офіційно завершилась Світова війна, а ось на теренах України ця Велика війна спалахнула з неабиякою силою!
Україна була над прірвою! Всюдибіч Незалежну Україну намагались шматувати вороги: "братні" поляки вдерлись із заходу з метою заграбастати Галичину і Волинь, румуни вдерлись на Буковину і Покуття, зі сходу і півдня лізла "бєлая ґвардія" дєнікіна, з півночі і сходу невпинно лізла "красная армія" Совєтів.
Найкраще ситуацію 100-річної давнини змалював Ґеорґ де Гасенко плакатом „Світовий мир на Україні“:

Рівно за п‘ять місяців із 6 грудня 1919 до 6 травня 1920 року обставини для Армії УНР були такі:

💥 ізоляція на три фронти (зі сходу наступали "красныє" й "бєлыє" россіяни, а із заходу "братні" поляки…
💥 галицьких побратимів доля затесала у ворожий табір, а більшу частину рідної Армії УНР у польські табори…
💥 Симон Петлюра заклопотано виїхав за межі "Трикутника смерті", в якому лишилося менше 10 тисяч вояків української Армії…
💥 під впливом большевицьких ідей отаман Волох організував спонтанну мародерську акцію, в результаті якої Армія опинилася без грошей…
💥 зброї, ліків, одягу теж не було…
💥 трагічності ситуації додала епідемія тифу, яка викосила добру половину тих, хто лишився і був готовий воювати далі…

У результаті їм довелося:

🇺🇦 проривати тили як "бєлых" так і "красных"
🇺🇦 5 місяців курсувати теренами окупованої москалями України
🇺🇦 ставити на місце помосковщених отаманчиків
🇺🇦 показувати місцевому населенню, що Армія УНР ще існує, що вони не "банда" і далі по списку.

Кілька тисяч відчайдухів зробили нереальну на той момент річ — зберегли ядро чинної Армії УНР.

Передумови походу

Наприкінці листопада 1919 року рештки Надднiпрянської Армії УНР опинилися у так званому "Трикутнику смерті" між Любарем, Чорториєю та Мирополем в оточенні трьох ворожих армій: совєтсько-россійської "красной арміі", россійської "добровольчєской арміі" та польської "Армії Крайової" (з останньою на той час тривали переговори, але це жодним чином не гарантувало ненападу польської сторони). Галицька Армiя, через замирення Петлюри з поляками, котрі не полишали надії на поновлення кордонів Жечі Посполитої 1772 року, пiсля 6 листопада 1919 року перейшла в підпорядкування россійської "добровольчєской арміі" Антона Дєнікіна.

Ще одним чинником, який загрожував Армії УНР, стала епідемія тифу, яка підкошувала боєздатність підрозділів. У той же час уряди країн Антанти відмовилися пропускати до УНР закуплені за кордоном ліки.

До цього додалися внутрішні зради на кшталт переходу на бік совєтських окупантів отамана Волоха, який прихопив із собою військову скарбницю УНР, та низки подібних інцидентів. Армія УНР, фактично, опинилася без коштів та постачання, і без жодної перспективи подальшого утримування фронту та ведення бойових дій…

У таких умовах 4-6 грудня 1919 року в Новій Чорториї відбулася військова нарада. Василь Тютюнник, командувач Дієвої Армії УНР, уже тяжко хворий на тиф, запропонував, щоб зберегти Армію, пройти боєздатними частинами Армії УНР рейдом по українській території, окупованій "краснымі" та "бєлымі", а навесні підняти повстання.

Михайло Омелянович-Павленко підтримав Тютюнника, про що згадував у споминах:
„Згідно з цією ухвалою, військо мало перекинутися на вороже запілля, дезорганізувати ворожі "тили", комунікацію й засоби зв’язку, організувати повстанський рух, підтримати серед населення віру в справу нашу, а найголовніше – переховати до наступної весни кадри армії…“

На початок походу налічувалося близько 5000 осіб, безпосередньо бойовий склад становив 2000 багнетів, 1000 шабель і 14 гармат. 50% загальної кількості складали штаби частин, нестройові частини, обози.

Учасники походу

Учасники Першого зимового походу були поділені на чотири умовні групи:

— Запорізька збірна група, або Запорізький корпус, з усіма частинами, що до нього раніше входили (за винятком Гайдамацької бригади Волоха, яка на той час перейшла на бiк "красной арміі").

— Київська збірна група, що складалася з 5-ї та 12-ї Селянських дивізій, полку Морської піхоти, частин Залізної дивізії та залишків Корпусу Січових Стрільців.

— Волинська Збірна група, що складалася з 1-го збірного полку, до складу якого входили й рештки Північної дивізії, 2-го збірного пішого полку, решток 2-ї дивізії ("Запорізької Січі"), 4-го полку сірожупанників, 2-го кінного полку ім. Максима Залізняка, кінного полку ім. Гетьмана Мазепи та Волинської гарматної бригади, що утворилася із решток гарматних частин згаданих вище 3-х дивізій.

— 3-тя Стрілецька дивізія, або група, до складу якої входили частини тієї ж 3-ї стрілецької дивізії та Спільна Юнацька школа.

Очолив Перший зимовий похід Михайло Омелянович-Павленко. Також у поході взяли участь відомі діячі Армії УНР: Олександр Загродський, Всеволод Петрів, Марко Безручко, Петро Дяченко, Михайло Білинський, Юрко Тютюнник, Степан Самійленко, Панас Феденко та інші. Василь Тютюнник піти в похід не зміг — хворий на тиф, він був евакуйований до Рівного, де невдовзі помер. Відмовився від участі в поході і солідарний з галичанами Євген Коновалець та Корпус Січових Стрільців. (Галичани не сприйняли перемовини Симона Петлюри з Юзефом Пілсудським, внаслідок котрих терени Західньої України віддавались Польщі!)

„Зимовий Похід Армії УНР — застава гордієнківців“
Художник — хорунжий Армії УНР Теодор Грінченко

Перебіг походу та основні бої

На початках об’єднана армія УНР вирушила тилами россійської "добровольчєской арміі" Антона Дєнікіна в напрямку Козятина – Гайсина – Вінниці – Хмільника, завдаючи несподіваних і відчутних ударів з мінімальними для себе втратами. Цьому сприяв і той факт, що Українська Галицька Армія не лише дотримувалася 6-го параграфа угоди з Дєнікіним, де зазначалося, що вона не воюватиме з військом Петлюри, але й подекуди надавала допомогу зброєю та кіньми. Далі учасники походу взяли курс на Київщину.

„Зимовий Похід Армії УНР — роз'їзд“
Художник — хорунжий Армії УНР Теодор Грінченко

Для денікінців поява у їхньому тилу регулярних українських частин викликала паніку. Для посилення психологічного впливу заступник Омеляновича-Павленка Юрко Тютюнник надіслав по лінії до Одеси та Катеринослава телеграму такого змісту:
„16 грудня 1919 року. Усім представникам денікінської влади, усім командирам військових частин. З наказу Головного Отамана військ Української Народньої Республіки я з частиною республіканських військ, прорвавши фронт, вийшов у тил Денікінської армії для об’єднання повстанців з метою остаточної ліквідації усіх адміністративних і військових установ, створених Денікіним в Україні. Військовим частинам Добровольчої Армії у дводобовий термін наказую або від’їхати на Дон, або перейти на бік республіканської влади України. Представникам Денікінської влади наказую залишити Україну. Тим, хто не виконає наказу, – смерть. Командуючий Київською групою військ отаман Тютюнник Юрко.“

Панічні настрої денікінців сприяли тому, що за місяць Україну було практично звільнено від залишків "добровольчєской арміі" Дєнікіна, які спішно евакуювалися в Крим. Фактично, Перший Зимовий Похід пришвидшив остаточну ліквідацію "добровольчєской арміі".

Кінна атака в Зимовому Поході. Малюнок Леоніда Перфецького

Поява Української Армії викликала неабияке патріотичне піднесення серед населення України. Учасники походу організували друк листівок, які поширювалися по всій Україні.
„Усе населення знало, що Українська армія живе і бореться. Воно готувалося до нової боротьби з червоними росіянами“, — згадував Юрко Тютюнник.

21 січня 1920 року в селі Гусівка Єлисаветського повіту відбулася ще одна нарада командирів дивізій армії Зимового Походу, на якій було вирішено проривати більшовицьке запілля окремими колонами, рухаючись до району Черкаси — Чигирин — Канів. Південну колону, до якої увійшла Запорізька дивізія, 3-й кінний полк і штаб армії очолив Михайло Омелянович-Павленко, Північну колону у складі Київської та Волинської дивізії — Юрко Тютюнник. Колони рухались різними маршрутами, дезорганізуючи комунікації "красной арміі".

Маневруючи у ворожих тилах, бійці Української Армії, двічі проривали большевицький фронт, провівши низку бойових операцій, наскоків, руйнування ворожих установ і засобів комунікації, здобувши кількадесят міст і містечок та захопивши тисячі полонених, в тому числі штаби трьох совєтських дивізій. Основні бої відбулися під Липовцями, Жашковом, Уманню, Каневом, Черкасами, Смілою, Золотоношею, Ольвіополем, Голованівськом, Гайсином, Вознесенськом, Ананьївом і Балтою. Під час походу до Української Армії приєднались повстанча група отамана Гулого-Гуленка, кінна бригада сотника Шепаровича та інші частини зі складу УГА.

3-4 травня 1920 року рейдуюча Українська Армія перевела остаточний прорив большевицького фронту в районі Тульчин—Ямпіль і 6 травня повернулася до Ямполя, з’єднавшись з іншими частинами Армії УНР, що, разом з поляками, звільняли Україну.
А 8 травня 1920 року Армія УНР разом з поляками пройшла урочистим парадом центральною київською вулицею — Хрещатиком.

Бойовий склад Дієвої армії УНР Зимового походу на 6 травня 1920 року налічував 4319 осіб, 2100 багнетів і 580 шабель, 81 кулемет, 12 гармат.

Усі учасники Першого Зимового Походу, що повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста, який у системі відзначень українського війська посідав безапеляційно перше місце.

Грамота Української Народньої Республіки про нагородження Орденом “Залізний Хрест”
за Перший Зимовий Похід і бої з 6.ХІІ.1919 по 6.V.1920 на ім'я О. Андрущенка.
ЦДАВО України. Ф. 2254. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 88

Подальша доля Армії УНР та її провідників була трагічною, як і доля Держави Україна…
Однак Перший Зимовий Похід, без перебільшення, став найгероїчнішою сторінкою історії воєнного мистецтва доби Перших Визвольних Змагань в Україні 1917—1921 років.

Наслідки і значення Першого Зимового Походу

1. Армія, якій загрожувало цілковите знищення, не лише була збережена, а й виконала намічену операцію; дух війська, пригноблений невдачами осені 1919 року, знову піднявся.

2. Вперше Армія Української Народньої Республіки застосувала партизанські методи боротьби, до того ж із ворогом, який значно перевищував чисельністю та озброєністю. Згодом цей досвід успішно застосовувала Українська Повстанська Армія.

3. Завдяки Першому Зимовому Походові в Українській Державності не було перерви між роками 1919 і 1920. Елементи Державності — влада, населення, територія — всі ці 5 місяців були в руках Української Народньої Республіки — в різний час, в різних місцях, але все на території України.

4. Існування армії Зимового Походу посилювало позиції українській делегації на переговорах з поляками у Варшаві.

5. Зимовий Похід сприяв неабиякому піднесенню національної свідомості серед широких мас українського населення. Воно було настільки сильне, що совєтським окупантам у 1920 році довелося змінити свою тактику, підтримавши НЕП та політику "українізації". Послаблення тиску на українство в результаті спричинилося до спонтанного розвитку української культури, що носить назву українського відродження 20-тих років.

6. Нині пам’ять про Лицарів Зимового Походу повертається в суспільну свідомість. Це ім’я з серпня 2019 року носить 28-а окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ. Також на Одещині у місті Ананьїв відкрито перший в Україні пам’ятник із зображенням Залізного Хреста Лицарів Зимового Походу.

✠ До 100-річчя Першого Зимового Походу та Дня ЗСУ

6 грудня відзначається День Збройних Сил України. І саме в цей день 100 років тому розпочався Перший Зимовий Похід — один із найуспішніших рейдів Армії Української Народньої Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами россійських і совєтсько-россійських "красной" і "добровольчєской" армій 1919—1920 років, який дозволив зберегти військо і став однією з найгероїчніших сторінок Української революції 1917—1921 років.
Цим двом датам присвячений новий проникливий ролик Українського Інституту Національної Пам’яті. У ньому дід, нащадок командира 2-ї Волинської дивізії армії УНР генерала Олександра Загродського, передає онуку, який служить у 28-й окремій механізованій бригаді, що нині носить ім’я Лицарів Зимового Походу, сімейну реліквію — Орден Залізного Хреста, яким були відзначені усі учасники Першого Зимового Походу.

II► Ролик до 100-річчя Першого зимового походу та Дня ЗСУ

УІНП дякує за сприяння у зйомках ролика сержанту 28-мої 28 ОМБр ЗСУ імені Лицарів Зимового Походу Олександру Фасолі, який зараз перебуває в шпиталі, та капітану 28-мої бригади Максиму Сербі.

Генерал Армії УНР Олександр Загродський — Лицар Залізного Хреста Першого Зимового Походу

Лицар Залізного Хреста Першого Зимового Походу, Генерал Армії УНР Олександр Загродський безперечно пишався би своїм праправнуком, який також захищає Україну все від того ж ворога! Проте, генерал Загродський також і засумував би через те, що навіть правнукам доводиться захищатись все від того ж ворога і в аналогічних, якщо не більш складних умовах. Адже за ці 100 років Українці практично винищені внаслідок столітньої совєтської окупації та Великої Війни, що триває вже 105 років, і в епіцентрі якої знаходиться Україна…

Ми, наше покоління — ми не вивчили уроки Історії…
І тому ми опинилися перед такою з загрозою втрати Держави, що і наші предки 100 років тому…
Чи не доведеться знову зимовими походами рятувати Україну?…

Матеріял укладено з відкритих джерел.
Джерело матеріялу:
© Український Інститут Національної Пам’яті
© Український Інститут Національної Пам’яті