Срібний Вінок
для Українських Січових Стрільців

 
„Лицарям Української Народньої Республіки, що виконали свою громадську повинність, на вічну пам'ять від Українського Національного Союзу“ — такий напис має унікальний срібний поховальний вінок для Українських Січових Стрільців…
Срібний Вінок Січовим Стрільцям разом з ориґіналом Акту Злуки було представлено в рамках виставки „Лицарям Української Народної Республіки присвячується“ до 100-річчя Соборності України в залі Національного Музею Історії України, після чого унікальний історичний артефакт вирушив до Нью-Йорку для участі у виставці „Українське коло: до 100-річчя Визвольних Змагань“.
Унікальною є історія не тільки його створення, а й зберігання та реставрації.
 

✠ Срібний поховальний вінок для Січових Стрільців
У листопаді 1918 року опозиційні до влади Гетьмана Павла Скоропадського сили на чолі з Українським Національним Союзом підняли повстання, внаслідок якого до влади прийшла Директорія УНР. Ключовою і сумною подією цього повстання став бій 18 листопада 1918 року біля станції Мотовилівка неподалік міста Васильків. У цьому бою війська Директорії розгромили сили Гетьмана, втративши загиблими 17 Січових Стрільців. Після встановлення влади Директорії було вирішено поховати вояків із усіма належними почестями в Києві.
19 січня 1919 року тіла стрільців у цинкових трунах привезли на залізничний вокзал столиці, там їх поклали на гарматні лафети та привезли для відспівування до Володимирського собору. Після цього процесія рушила до Марїїнського парку, де вояків поховали у братській могилі. Достеменне місце знаходження могил невідоме, оскільки совєтські окупанти їх знищили. Отже, срібний меморіальний вінок від УНС є чи не єдиним свідком тих знакових подій. З тогочасних газет знаємо, що представники Українського національного союзу несли "величезний срібний вінок".
Срібний вінок було виготовлено на замовлення Українського Національного Союзу. Вінок зроблено зі срібла, його вага становить 6,5 кг, на срібній стрічці міститься клеймо Київської ювелірної фабрики Йосипа Маршака у вигляді чотирикутника.
Срібний поховальний вінок для Січових Стрільців на могилу покладали керівники Директорії — Головний Отáман Симон Петлюра та В.Винниченко. Вшанувати полеглих вояків прибула й делегація ЗУНР.
Через три дні на Софіївській площі було проголошено Акт Злуки.

Українські патріоти не вкрали цього вінка, не продали, не переробили на прикраси, а зберегли до наших днів.
Експонат є чи не єдиним свідком тих знакових подій, дуже цінний, бо пам'ятки часів Української Революції 1917–1921 років ретельно знищувались совєтським окупаційним режимом. Збереження цього унікального експоната до сьогодні є неймовірним.
Вінок дивом зберігся у фондах Національного Музею Історії України, він був у жахливому стані, розбитий на понад сто частин. Завдяки зусиллям музейних реставраторів, яким знадобилося півтора року, ця унікальна пам’ятка української історії отримала нове життя та посіла гідне місце в колекції Національного Музею Історії України.

Репортаж з виставки „Лицарям Української Народної Республіки присвячується“ до 100-річчя Соборності України в залі Національного Музею Історії України має «5 канал».

Срібний вінок для українських лицарів

До Музею історичних коштовностей України срібний вінок потрапив з фондів Історичного музею разом з іншими предметами з дорогоцінних металів. В інвентарній книзі він значився як "вінок срібний надгробний", але відомості про надходження, легенди та датування предмета не збереглися. Під час Другої Світової війни частина інвентарних книг зникла. За припущеннями дослідників, срібний вінок вагою понад шість кілограмів належав до колекції, сформованої ще в першій чверті XX століття відомими вченими М.Біляшівським, В.Хвойкою і Д.Щербаківським.

Виготовлені з дорогоцінних металів вінки віддавна були символами слави й вéличі. Їх замовляли на вшанування пам'яті про видатних осіб та історичні події.

Срібний вінок для Українських Січових Стрільців складається зі стилізованих дубових і лаврових гілок, розташованих у вигляді півкола. Факел зі стилізованим вічним вогнем прикріплений до стовбура в центрі. Внизу стовбур і факел обвиває позолочена стрічка з вигравіюваним написом: „Лицарям Української Народньої Республіки, що виконали свою громадську повинність, на вічну пам'ять від Українського Національного Союзу“. На стрічці є клеймо Київської ювелірної фабрики Йосипа Маршака з написом „І.Маршак“. Вінок розташований на дихтовому щиті, обтягнутому чорним сукном.
Розміри пам'ятки вражають — 155x28 см, щит — 200x139 см.

Не менш цікавою є історія зберігання експоната. За припущеннями дослідників, після поразки Української Революції вінок переховували у приватних руках, а згодом передали на тимчасове зберігання до музею. До початку 1930-х років пам'ятка перебувала Українському Історичному музеї ім. Т.Г.Шевченка. Вінок дивом вдалося зберегти від вандалізму й вивезення за кордон для продажу, що широко практикували совєтські окупанти. Пізніше вінок передали до Київської контори Держбанку, а в роки Другої Світової війни вивезли до Башкирського художнього музею в Уфі. Наприкінці 1946 року пам'ятки, зокрема й вінок, привезли до Києва і повернули музею.

Совєтські окупанти свідомо знищували все, що свідчило про боротьбу Українців за свою Незалежність. Попри це срібний вінок дивом зберігся у фондах музею, і понад півстоліття про нього не згадували. Уперше для огляду пам'ятку виставили на початку цього року під час тематичної виставки „Лицарям Української Народної Республіки присвячується“ до 100-річчя Акту Злуки УНР і ЗУНР.

Реставратори Віталій та Сергій Проволовські та Сергій Синьоокий з елементами вінка перед реставрацією

Щоб належно представити експонат, реставратори НМІУ провели цілий комплекс реставраційних робіт. Про них розповідає художник-реставратор Сергій Синьоокий, заступник директора з експертно-експозиційної оцінки Музею історичних коштовностей України, філії НМІУ. Саме пан Сергій відповідав за перевезення і монтаж раритету для експонування на виставці „Українське коло: до 100-річчя Визвольних Змагань“ в Нью-Йорку.

— Пане Сергію, коли ви вперше і яким побачили вінок?

— Півтора року тому музейним реставраторам надійшов запит на експонат. Вінок на той час уже був атрибутований науковцями музею.
Я вперше побачив його у фрагментах — великий срібний вінок, деформований, вкритий суцільними плямами корозії срібла, подекуди з коричнево-зелено-чорним нашаруванням. Виріб був скручений, окремі елементи — розірвані на кілька частин. Понад сто відірваних листків окремо зберігалися в пакеті. На всіх великих елементах стояли клейма київської фірми Маршака. Ми отримали сто п'ятдесят елементів. З них склали вінок, і тепер елементів дванадцять. Реставраційні роботи тривали в майстерні Музею історичних коштовностей України більше року. Над вінком працювали, крім мене, також Віталій і Сергій Проволовські.

— На якому етапі роботи ви вже уявили загальний вигляд вінка?

— Коли виклали ці покручені фрагментовані шматки, тоді все склалося в єдину картину. Щоправда, ця картина із часом змінювалася. Коли кожен елемент довели до ладу, тоді композиційно все стало на свої місця.

— Скільки часу пішло на реставрацію експоната?

— Більше року. Майстри фірми Маршака робили так, щоб основа вінка максимально нагадувала дубові гілки. До гілки припаювали листочки. Тому, крім очистки елементів, чимало часу пішло на те, щоб кожен елемент знайшов своє місце.
Треба врахувати, що елементи величезні. Не кожен з них входив під мікроскоп. Довелося купувати спеціальну станину, щоб завести їх під оптику. Наприклад, листки відпали. Без мікроскопа, неозброєним оком це неможливо розпізнати. Нюанси ми побачили тільки під оптикою. А листків тих — більш як сто, уявіть собі, скільки було маніпуляцій. Тільки підбір частин зайняв кілька місяців.

— Працювати довелося і з кріпленнями, а часу було обмаль. Доводилося деякі з них робити заново. Треба було, щоб усе функціонувало й складалося.
Під час реставрації ми експериментували з припоями не на вінку, а на окремому шматку срібла 870 проби, з якого його виготовила фірма Маршака. Зварили окрему пробу металу, перебрали більше десяти припоїв і точково підібрали ті, які підходять для реставрації кожного предмета.

— Чи є ще такі вінки в колекції НМІУ? Адже побутує уявлення, наче фабрика Маршака виробляла вінки масово…

— У наших музейних фондах є подібні вінки, тільки вони в чотири рази менші. Цей експонат унікальний, його виготовляли за індивідуальним замовленням. Такий вінок — річ меморіальна, з історією. Просто взяти його за гілку і нести неможливо — він би зігнувся. Експонувати такий предмет можна тільки на дерев'яному чейку в жорсткому кріпленні. Велика вага, великі елементи. Діаметр вінка — сто двадцять сантиметрів. Його виготовили і встановили на дерев'яному щиті, і будь-які переміщення робили вже на цьому щиті.

— Транспортування пам'ятки з України до Америки мало свої особливості?

— Вінок їхав у розібраному вигляді. Ми не кріпили його на щит, як було задумано. Щоб з'єднати фрагменти між собою, потрібна була людина, котра знає, як усе кріпиться. Треба врахувати, що елементи кріплення вінок має не сталеві, а срібні. На вцілілі рідні штифти ми нарізали різьбу, відновлювали, щоб працювала гайка. Через велику вагу некоректна збірка травмувала би експонат.

— Чи є особливості в експонуванні вінка на американській виставці? Як реагували відвідувачі на цей унікальний артефакт доби Української Революції? У Києві цей експонат просто заворожував усіх — здавалося, що листочки тремтіли.

— В Українському музеї в Нью-Йорку вінок захищений, під склом, розташований у центрі експозиції. Для нього за спеціальним замовленням виготовили вітрину, провели освітлення, щоб показати його якнайкраще. Вже на етапі збирання і монтування музейні працівники не приховували емоцій. Вінок об'ємний, художньо довершений, не залишає нікого байдужим.

Керівник реставраційної групи Сергій Синьоокий подякував керівництву НМІУ за сприяння в роботі над реставрацією вінка.
— Для нас було великою честю працювати над відновленням такого експоната, — зізнався реставратор НМІУ.

„Українське коло: до 100-річчя Визвольних Змагань“

2019 року впродовж кількох місяців поспіль увагу відвідувачів Українського музею (Ukrainian Museum) в Нью-Йорку привертала масштабна міжнародна виставка „Українське коло: до 100-річчя Визвольних Змагань 1917–1921“.
Відреставрована пам'ятка дбайливо займала чільне місце на виставці „Українське коло“ в Нью-Йорку. А вже восени 2019 року повернулась до Києва, де й надалі експонується в Національному Музеї Історії України.

В Українському Музеї Нью-Йорка виставка „Українське коло: до 100-річчя Визвольних Змагань“ створювалась за участі 29 музеїв, архівів та приватних збірок з Польщі, США, Швайцарії та України. На виставці, зокрема, представлено експонати з фондів Національного Музею Історії України, Українського Національного Музею Нью-Йорка, Українського Національного Музею в Чикаґо та інших музеїв.

Про події Української Революції на виставці розповідали унікальні експонати: Мирний договір Української Народньої Республіки, особисті речі Симона Петлюри і Винниченка, печатка УЦР і Велика печатка УНР, поліграфічні камені для друкування банкнот…
Цей міжнародний виставковий проект був присвячений доленосному періоду української історії, завдяки якому маємо Українську Державу!

Виставку „Українське коло: до 100-річчя Визвольних Змагань“ представляв Юрій Савчук — старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України.
— Унікальний експонат — срібний вінок — отримав завдяки працівникам НМІУ нове життя. На виставці за кордоном чільна музейна установа України буде представлена титульним експонатом, який наповнює ідею української державності високим змістом, — зазначив Юрій Савчук.

Музейна делегація Українського Національного Музею в Чикаґо у складі президента Лідії Ткачук, директора Олеся Наконечного, куратора Марії Климчак, членів управи Марії Федащин, Лариси Федащин, Яреми Хруща прибули на відкриття, щоб засвідчити свою повагу колеґам в Нью-Йорку і в Україні за велику роботу, вкладену в організацію та належну презентацію виставки.
Музейники також оприлюдними ці світлини для широкого загалу.

— Виставка „Українське коло: до 100-річчя Визвольних Змагань“ в цьому палаці української культури в Нью-Йорку за своєю історичною вартістю немає рівних! — наголошували Українці-діяспоряни Америки.

Ґречна вдячність українській діяспорі Америки та діяспорянам, Українському Національному Музею Нью-Йорка, Українському Національному Музею Чикаґо, всім причетним до проведення виставок музейникам, історикам і реставраторам, та Національному Музею Історії України за збереження надзвичайно важливих історичних артефактів доби Перших Визвольних Змагань за Незалежність України.
Наші українські музеї — наша гордість!

Десятиліттями совєтський окупаційний режим, а нині кремлівська пропаґанда, стверджують, що Українці нездатні на створення власної Держави, що ми не гідні Державності. Але Україна проголосила Незалежність в 1918 році, гідно боролась за Незалежність під час Перших Визвольних Змагань, виборювала Незалежність під час Других Визвольних Змагань, і нарешті живемо в часи, коли проголошена Незалежність відновлена, прийнята Конституція, отримано Томос про автокефалію Української Православної Церкви, проте, боротьба за Державність і Незалежність України триває вже у вирі Третіх Визвольних Змагань.
Національний Музей Історії України дбає, аби ми знали наше минуле і винесли з нього уроки, які би полегшили наше майбутнє.

Матеріял укладено з відкритих джерел:
© Національний Музей Історії України — Срібний поховальний срібний вінок. Київ, 1919
© Національний Музей Історії України — Оригінал Акта Злуки та срібний поховальний вінок для Січових Стрільців 1919 року
© «Дзеркало Тижня» — "Срібний вінок для українських лицарів"
© Maria Klimchak (Chicago, USA)