Історію України
пишуть без Визвольних Змагань

Історію України пишуть без Визвольних Змагань!
Таким є новий проєкт “Українська історія: глобальна ініціатива”, що фінансується оліґархом пінчуком і фондом Сороса.
Захисниця України Марина Мірзаєва з недовірою ставиться до проєкту, де Історію України пишуть без Визвольних Змагань.

· Марина Мірзаєва

Історію, яку пишуть без Визвольних Змагань…
Таким є новий проєкт “Українська історія: глобальна ініціатива”.
Я би перейменувала його у “Ґрантоїдська історія України”.

Не буду вдаватися в уточнення, хто це фінансує, бо кожен може переглянути сайт проєкту і все зрозуміти. Але мене прикро вразив підбір дослідників, які представлені у цьому проєкті.

Одразу зазначу, що серед них є і наші історики, яких я глибоко поважаю, це Наталя Старченко, Віктор Брехуненко, Віра Агеєва та ще декілька українських дослідників. Їхній досвід і наукова робота дає спокій, що оформлення їхньої теми у проєкті буде на висоті. Але інші учасники проекту здебільшого іноземці, хоча ми маємо ще багато наших потужних українських істориків.

І це дає підстави думати про різне.
Чому так мало наших дослідників?
Це констатація незрілості української науки?
Або це спроба за їхніми темами і спинами подати чуже бачення?
Зрештою, виникає враження, що нам напишуть історію без нас і скажуть, що вона правильна.

Найбільше мене вразило ХХ століття, де дослідників Голокосту у проекті аж 4, натомість дослідників українського визвольного руху — 0.

Керує проектом Тімоті Снайдер — популярний історик.
Але всі ми чомусь забули, що донедавна він вважав Степана Бандеру "фашистом"…

У списку дослідників є росіянка, яка є відмінним фахівцем, проте, чи етично брати до групи дослідника, який має російське громадянство?
Величність Русі представляє дослідниця, що є Головою Кембриджського комітету із РОСІЙСЬКИХ та східноєвропейських студій Кембриджського університету.
Історія церкви у нас починається з розділу російської імперії, тобто ХІХ ст.

Ми продовжуємо толерувати навʼязування кимось нашої історії, не усвідомлюючи, що наше минуле — воно тільки наше. І поки ми його не напишемо сильним, годі чекати сильно вихованої нації.
Ми у війні, де ціна питання — наше існування.
І якщо Українці вважають, що історія це щось другорядне, то наш ворог — ні.

І так, я вважаю, що іноземці не можуть осягнути нашої глобальної історії.
І так, я не довіряю дослідникам, які донедавна хейтили український національний рух, а тепер намагаються нам розповісти, якими ми є.
Нас знову намагаються завести у тенета чужих ідеологій.
А вони не пасують нам. Ну не лягають вони на нашу дійсність.

Зараз велика біда з мотивацією населення і війська.
Це те про, що ми маємо думати 24/7.
Тож у мене питання до істориків у тому проекті — чим ваші меседжі підтримають піхотинця у горнилі війни?
Якщо ви про це не думаєте, вболіваючи лише за власні теплі кабінетні сідельця та сотні написаних статей, то сподіваюся, що наші шляхи не будуть пересікатися.

Історію пишуть переможці!
Нам треба перемогти.
Ми багато від чого залежні у цій війні.
Але є те, у чому ми можемо бути незалежними — це наша свідомість, непохитність внутрішнього стрижня, світогляд, ідеї, прагнення, самоусвідомлення. І як то би пафосно не звучало. Але його не вистачає — віри у самих себе.
Історики, дайте цю віру.
Нам не мають диктувати історію, бо ми зараз на передовій війні.