постер 2015 року з серії «RF war in Ukraine»

Житіє житєлєй Донбасса

Третій рік триває війна РФ (Россії Фашистської) проти України, частина Української Донеччини окупована россійсько-фашистськими окупаційними військами, гаряче вздовж всієї лінії фронту...
Як живуть люди на окупованих територіях?
В інформаційному просторі України постійно стоїть акцент на тому, що їм дуже важко.
Звісно, жити в окупації в умовах війни нормальній людині важко. І звісно ж, в окупації залишились і нормальні люди, які в силу різних причин не змогли виїхати: старі, немічні, хворі, або хтось прив'язаний до немічних батьків, або неможливість фінансово виїхати та купа інших різних причин. Засуджувати за це людей не можна. І варто усвідомлювати, що там, в окупації, все ж є нормальні люди, і забувати про це не варто.
Але таких бідолашних певно не більшість.
Адже переважна більшість населення окупованих теренів, ці так звані "житєлі Данбасса", спокійно собі існують в умовах россійсько-фашистської окупації, ненавидять Україну, вважаючи що Україна є головною причиною їх проблем, і ця окупація, здається, цілком їх влаштовує.

постер 2015 року з серії «RF war in Ukraine»

Давайте поглянемо трішки у тил так званої "маладой Данєцкай Рєспублікі".
Харцизьк (Харцызск) — населення 58 641 (1.1.2014); українці — 52,4%, росіяни — 44,1%; заводи: трубний, сталедротово-канатний, машинобудівний, ливарний, металевих виробів, харчових концентратів; є металургійний технікум.
13 квітня 2014 року, на шостий день після проголошення так званої "Донецької народної республіки", місто опинилось під контролем терористів. Захопленням міста керував нардеп "Партіі рєґіонов" Владіслав Лук'янов.
13 липня 2014 року в небі над Харцизьком россійсько-фашистські окупанти збили український військовий літак, а через 4 дні, 17.VII.2014 недалеко було збито пасажирський авіалайнер MH-17 "Малазійських авіаліній"...

Харцизьк і до війни був типовим донбасським невеликим промисловим містом, такий собі Красный Луч, тільки ближче до Донецька.
«Нє є*і мєня, нє муч — я не хочу в Красный Луч!» — такий жарт існував до війни по відношенню до фактичної постіндустріальної убогості Донбасса. Тому всі міста, будь це "пресловуті" Красний Луч, Єнакієво, Горловка, нетрі Макєєвкі, Торез чи Харцизьк, або ж там, простибоже, Юннокоммунаровск з якимось Уґлєдаром-Хацапетівкою — геть всі донбасські міста та селища мало чим відрізнялись одне від одного. Копанки, напівзруйновані старі шахти, нетрі шахтарських селищ, гопніки, кримінал... Де-не-де проблискували залишки колишньої європейської індустріалізації у вигляді занедбаних бельгійських будівель з характерною європейською архітектурою, але решта було типовим совєтським ландшафтом: типові хрущовкі і сталінки, ДК в центрі (часто зруйноване), кіоски-ригайлівки, бараки шахтарських селищ, розбиті дороги, суцільне зубожіння, провалля, руїни... Так, руїни, задовго до війни... Все звичне для місцевого завезеного "насєлєнія" і нетипове та дикувате для решти Українців.

Звісно ж, прихід до влади в регіоні кримінальної банди Ахатя Браґіна (Аліка Грєка), якого потім ліквідував вибухом на стадіоні "Шахтар" Рінат Ахмєтов, внесло свої коррективи: регіон став зубожіти ще інтенсивніше, і на тлі зубожіння почав розквітати Донецьк — фактична "століца" Ріната Ахмєтова. Бізнес-центри, викуплений і реконструйований після власного ж теракту стадіон, гігантська мечеть, тощо.
Далі була кримінальна окупація України, маріонеточний мішок з лайном у президентському кабінеті, Межигір'я, Майдан, війна...
Житєлі Данбасса завжди дуже-дуже паддєрживалі сваіх: "крєпкій хазяйствєннік Віктор Фёдоровіч", "крєпкій хазяйствєннік Рінат Лєанідавіч"... Ну, ви знаєте...
Зрештою, ці ж житєлі дамбасса самовільно йшли і ставали живим щитом із "флаґамі-трікалорамі" та верещали немов навіжені "Путін пріді, Путін памагі! Рассія! Ра-ссі-я!"

постер 2015 року з серії «RF war in Ukraine»

Втім, повернімось до Харцизька.
Звідси до лінії фронту не так і далеко, насправді, хоч і вважається, що це "ґлубокій тыл".
До околиць Макєєвкі якийсь кілометр на північ, за десяток кілометрів на південь Іловайськ, Донецьк на захід кілометрів за 10-15, а до Авдіївки по прямій кілометрів 20... Тобто, навіть чутно має бути обстріли в найзапеклішій точці на лінії фронту.

Але ґород шахтёров живёт мірной жизнью!

Война войной, а кушать по распісанію

Зовсім випадково натрапилась така собі реклама: «"Жар-пицца" — сєть піццерій в Украінє».
Позаяк, від креативності самої назви пекельно тхнуло ісконно кацапською пушкінской жар-птіцею, стало цікаво, що ж це за така мережа піццерій в Україні.
Лиш один запит в пошуковику Ґуґл миттю показав, що мережа піццерій з головним офісом в ґородє Курск (РФ) спокійно собі працює в Україні: від западенсько-бандерівського міста Рівне чи кобзарівських Черкас до ісконна-русскава ґорада Нікалаєва. І, о чудо, в "ДНР" теж є чудовий заклад "Жар-пицца" в славном шахтёрском ґородє Харцызск! Та не просто якась там піццерія на першому поверсі типової хрущовки в колишній столовой заводоуправлєнія, а такий собі окремий кафе-бар у центрі містечка "на Аллєє Матєрєй" за адресою "уліца Краснознамєнская, 55". Телефони, звісно ж, россіянські, на +7. Ціни теж в россіянських рублях.

Завітаймо в гості до кафе "Жар-пицца" ґ.Харцызск.

Дизайн сайту вразив, як для провінційного містечка, варто віддати належне.
Ні, це не фантазія дизайнерів, будівля закладу дійсно така, як зображена на сайті, хіба що розташована не в оточенні європейської архітектури, а серед банальних сірих хрущовок. Вуличне освітлення доволі щедре, як для 50-тисячного провінційного містечка — у моєму такому ж провінційному місті на енергетично потужному Запорожжі, наприклад не так яскраво і на ніч взагалі світло вимикають.
Втім, подумалось, це мабуть ще до війни сайт розроблявся, зараз певно ж, яке там кафе, яка піццерія, які там квіточки на газонах — адже війна, лінія фронту поруч, місцеве населення постійно розповідає, як їм там важко, кремлядські та лугандонські "СМИ" все верещать про "бамбардіровкі", про повальний голод населення — які можуть бути розваги?

Та ні, сайт розроблено у 2016, усі фото зроблені влітку 2016...
Заклад успішно рекламується і в Україні, наприклад, на візитівці — чудові фото, яка війна?

Тобто, доки нам тут в Україні масс-медія розповідають, як там пачками дохнуть з голодухи житєлі дамбасса, доки ТРК"УРКАіна" щодня по годині надривним голосом розповідає як щодня шеренги "гумканьвоя блаґатварітєльнава фонда ріната ахмєтава" везуть жратву бєднаму насєлєнію дамбасса, як там усі "мёрзнут бєз свєта пад абстрєламі", як там усі прямо падають і дохнуть з голоду мов мухи, "апатамушта Украіна і кієвскіє власті нє захатєлі услышать дамбасс" — і прямо у вирі цього жахіття спокійно собі работаєт і працвєтаєт чудєсная, красівая, ухоженная і любімая житєлямі ґорада "Жар-пицца"! Камфорт, музычка, цвєточкі-клумбачкі у входа і на Аллєє Матєрєй, ґдє будєт аткрыт памятнік ̶п̶а̶г̶і̶б̶ш̶и̶м̶ ̶д̶є̶т̶я̶м̶ ̶д̶а̶м̶б̶а̶с̶с̶а̶ матєрям — ізлюблєннає мєста отдыха нє толька ґаражан, но і всєх житєлєй дамбасса!
Какая вайна?

Так мо' не все так і погано там в "маладой рєспублікє"?
Рестораны, кафе, бары в Донєцкє висвітлює сайт "Всё пучком" — як бачимо, дійсно, у них там "всё пучком"!
Какая вайна?
Власне, про це інколи піднімали питання в українських медія, наприклад, публікація 2015 року "Ешь ананасы, рябчиков жуй". Где "загнивает" буржуазия "ДНР".
Різнокаліберних ганделиків на ОРДіЛО вдосталь, і щось вони ну зовсім не постраждали від війни, радше навпаки.
Саме в таких ганделиках полюбляють "атдахнуть" і россійсько-фашистські байцы, і міссіонєры-ОБСЄкуны.
Та й жителі дамбасса теж не вилазять з ганделиків, бо інакше б який був сенс існувати та процвітати цим закладам поблизу лінії фронту?
Та що казати, коли з позавчорашнього відео нічного обстрілу Авдіївки місцеві аборіґєны під канонаду плясалі в ганделику з цвєтомузычкой під пєсню "Я тєбя нарісовал" горячо любімой житєлямі дамбасса "Нэнси"!
Так, житєлі Дамбасса однакові по обидві лінії фронту, вибачайте за правду...
Яка війна, які обстріли?
У них ганделики вщент забиті по обидві сторони лінії фронту!
Какая вайна?

Ну, гаразд, може не варто так судити шахтарське місто лиш побачивши фото чийогось приватного крутого ресторану, в якому розташувалась кацапська піццерія.
Давайте поцікавимось ретельніше, а чим живе місто в окупації?

Знаходимо перший-ліпший місцевий сайт, а ось — «Весь Харцызск».
Судячи з усього, якийсь сайтик окупаційного "іспалкома".
Просто останні новини на головній:
— Интервью с КВНщиками Харцызска.
Війна війною, а юмар внє палітікі! Адже, навіть товаріщ Мартін Брєст у себе у фейсбучіках постить "любімую луґанскую КВН-каманду, апатамушта Данбасс рулєт!" Так що, канєшна, юмар внє палітікі.
— Кадетский Бал в Харцызске
Я і балъ! ...і хруст французской булкі... как упоітєльны в рассіі вєчєра...
Активное участие в подготовке праздника приняли активисты Харцызского отделения Общественного Движения «Донецкая Республика».
Як бачимо, "кадєтскіє балы" з однаковим успіхом проводяться як в "рєспубліках луґандона" й окупованому Криму, так і в Нікалаєвє, Днєпрапєтровскє, Харькавє, Запарожьє — вєздє, ґдє чьтят ісконна русскую культуру.
Какая вайна?
А культура внє палітікі!
— День Славянской письменности в Харцызске
Ну куды ж бєз нєё, радімай? Кацапи все ще вірять у те, що вони мають відношення до слов'ян...
— Сенокос в Харцызске — бур'янами заросли?
— Клещ атакует Харцызск — ось так "братьєв-рассіян" ще не називали дамбасянє. )))

А ось вже мєдвєдчуковське "Радіо Вєсті" розповідає "Как живет самый мирный город на территории ДНР": "В пабах Харцызска дают рок-концерты, а город почти не затронули обстрелы".
Какая вайна?
Тобто, чудо-ресторан має приблизно такий вигляд, як на сайті.
Відповідно, ассортимент в ганделиках, той же, що вказано у меню.
Відповідно, продукцію для таких ганделиків "ісправно" завозять, причому, точно не з РФ, а з України, ймовірно ж гумканвоямі "благатварітєльнава фонда ріната ахмєтава". Бо, як бачимо, на третій рік війни житєлі дамбасса можуть собі дозволити жерти вишукану жрачку на окупованих територіях, коли в Україні самі Українці не всі мають можливість хоча б просто поїсти щось нормальне...

"Жители воспринимают Донецк как свою столицу, многие работают там и в Макеевке, потому, когда в Донецке объявили о создании ДНР, в Харцызске это приняли как данное. Часть молодежи из Харцызска пошли воевать в ДНР, есть и те, кто участвовал в дебальцевской операции."

Ну а сам чудо-заклад "Жар-пицца" активно приймає участь у житті міста: культурні та спортивні заходи спонсорує... Себто, вистачає навіть на меценатство. І не лише на початку війни...
Та какая вайна?

Літо 2015. Пляж Донєцка, саммер-паті в "Аркадіі".
Золотий пісочок під парасолями "Оболоні", а поруч чутно вибухи у Пісках.

Житєлі дамбасса спокійно почуваються як на своєму "дамбассє", так не менш спокійно вояжують всією Україною. У прифронтових зонах значно зросла криміногенна ситуація через навалу вояжерів із дамбасса. Та й переважна частина біженців поводяться як "бєженцы с дамбасса, каторым всє всё далжны", знаважаючи Україну і Українців, українську мову та культуру.
Поступово ці "бєженцы с дамбасса" намагаються перетворити на дамбасс Київ, Львів, вже не кажучи про те, що Запорожжя фактично перетворили на дамбасс своєю ординською навалою...

Отже, доки в Україні свідомі Українці хоронять своїх синів і батьків, зустрічаючи на колінах Героїв вдовж доріг; доки свідомі Українці стягуються на волонтерство, обмежуючи себе в усьому; доки потерпають від щоденного психологічного стресу та психологічного террору кацапських "укрáінскіх" медія, котрі в режимі нон-стоп розповідають про "нєвынасімыє условія житєлєй дамбасса" — самі житєлі дамбасса спокійно собі живуть, жеруть, серуть на Україну і не переймаються особливо цією війною!
Какая вайна?

Може досить вже терпіти це зухвальство житєлєй дамбасса?
Ах, вони теж громадяни України? Ну так плотніцкій і захарчєнко теж формально ще громадяни України — "панять і прастіть?"

Постає питання — що робити після деокупації Донецької України?
По-перше, ліквідувати совєтсько-россійський термін "Донбасс".
А далі Україні потрібні свої "декрети Бенеша" — Україна має повторити шлях Чехо-Словаччини, і це передбачено міжнародними нормами!
Після Другої Світової війни Чехо-Словаччина депортувала абсолютно усіх судетських німців, всі три мільйони!
За коллабораціонізм!
Ця депортація за сучасними критеріями виглядає жорстоко, тому міжнародні норми, зробивши висновки з чехословацьких та польських депортацій німців, передбачають механізм фільтрації і депортації населення за коллабораціонізм по завершенню війн.
Тож, Україні варто вже зараз думати щодо реалізації питання фільтрації і подальшої депортації коллабораціоністського населення з деокупованих теренів України: схід та Крим. А ще краще провести тотальну фільтрацію й депортацію населення і відправити "на історічєскую родіну" палких любітєлєй "русскава міра", "русскава языка", "савєцкава саюза" та інших скрєп...

Бо інакше ця одвічна війна ніколи не завершиться...