„Мова у серванті“
Олена Тетянченко
Мова лежала за склом на поличці серванту і з сумом та журбою дивилася на життя, яке вирувало ззовні.
...продовжувати читання "„Мова у серванті“"
Свої для своїх про своє!
Олена Тетянченко
Мова лежала за склом на поличці серванту і з сумом та журбою дивилася на життя, яке вирувало ззовні.
...продовжувати читання "„Мова у серванті“"
Жила собі жінка з чоловіком, мали багато дітей. По різному жили, то душа в душу, то інколи сваритись.
І от якось до них в дім вдерлась банда із сусіднього хутора. Чоловіка вбили на очах у дітей, жінку сильно побили і гвалтували, найстарших дітей теж вбили щоб не мстились потім. Малюків лишили жити.
"Знадобиться ще робоча сила" — думали вони.
...продовжувати читання "„Матір Україна“"
Олена Тетянченко
„Наша історія, наша культура, наша мова їх не цікавлять. У них є все своє, і саме це своє вони й хочуть затвердити тут, на нашій землі. Їм смішні наші слова і незрозумілі традиції. Вони не мають жодного вродженого почуття поваги, вдячності, справедливості. Їхня задача – захоплювати і знищувати все, що намагається протистояти. А наша – продовжувати робити своє – захищати, берегти і розвивати свою мову, свою країну, адже зараз, як це не гірко, її існування дійсно під загрозою.“
...продовжувати читання "„Прощання з ілюзіями“"
Олена Тетянченко
А ви пам’ятаєте, що в Луганську теж був Майдан? Ні, не сотні тисяч луганчан виходили на вулиці, лише сотні, інколи навіть десятки, але як можна виміряти силу духу, мужність, хоробрість і відданість, які були потрібні тим, хто на це наважився? Я – не знаю. Чи була в них надія якщо не перемогти, то хоча би не пустити біду на свою землю? Можливо. Інакше для чого день за днем тієї суворої зиму виходили вони з теплих квартир і будинків на непривітні вулиці з плакатами «Луганськ – це Україна» і яскравими жовто-блакитними прапорами?
...продовжувати читання "„Майдан духу“"
Олена Тетянченко
Ми всі неодноразово чули заклики до "м’якої, лагідної українізації". Ними полюбляють оперувати ті, хто шукає будь-який привід НЕ розмовляти українською мовою незалежно від свого походження, в тому числі й ті, для кого вона колись була рідною, а також – безхребетна, байдужа частина населення, яка прикривається маскою "ввічливості" і "толерантності".
...продовжувати читання "Міфи “лагідної українізації”"
У кожного народу своя мова. Так повелося на землі з давніх-давен. І немає мов кращих чи гірших, є лише рідні. І світ тримається на любові до своєї мови й повазі до чужої. Може комусь смішно звучить в’єтнамська чи таджицька, турецька чи яванська. Але для в’єтнамців і таджиків, турків і яванців то найкращі мови на світі, бо вони їхні. Так само й українська – рідна для вуха, для серця, для душі української і чужа для чужинського.
...продовжувати читання "„Своя мова“"
...продовжувати читання "Прислів’я та приказки: Про сліпого та німого"
...продовжувати читання "Прислів’я та приказки: Про сміливість та боягузство"
...продовжувати читання "Прислів’я та приказки: Хвалькуватість"
...продовжувати читання "Прислів’я та приказки: Про хабарництво"
...продовжувати читання "Прислів’я та приказки: Про розум та знання"