Роман Шухевич — роковини загибелі…

Роман Шухевич — роковини загибелі...

 

5 березня 1950 року у бою із загоном совєтських спецслужб загинув головнокомандувач УПА Роман Шухевич — генерал Тарас Чупринка.

«Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах»
Роман Шухевич, 5.ІІІ.1950

 

Роман Шухевич — генерал „Тарас Чупринка“.
Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української Повстанської Армії (УПА).
Член галицького крайового проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН).
Голова Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (УГВР).
Роман Шухевич мав псевда: „Тарас Чупринка“, „Дзвін“, „Білий“, „Роман Лозовський“, „Степан“, „Чернець“, „Щука“, „Чух“, „Тур“.
Героїчно загинув 5.ІІІ.1950 в селі Білогоща в бою проти чєкістів.
Полювання на Провідника очолив "ґєнєрал МҐБ СССР" Павєл Судоплатов, було задіяно 1000 чєкістів, що оточили село з криївкою Провідника.
Роман Шухевич прийняв нерівний бій і влучним пострілом встиг ліквідувати "начальніка управлєнія МҐБ УССР", проте загинув...


 

Чекісти ганялися за Шухевичем рекордний термін.
Жоден із керівників антикомуністичного підпілля не очолював його шість із половиною років поспіль.
Для захоплення українського повстанського генерала Совєти розробили цілу військову операцію "Волк", залучили 1000 військових, очолювали операцію особисто вбивця Євгена Коновальця, "ґєнєрал-лєйтєнант МҐБ СССР" Павєл Судоплатов і "замєстітєль міністра ґосбєзопасності УССР" В.Дроздов.

У ніч з 4 на 5 березня 1950 року терміново розробляється «План чєкістско-воєнной опєрації по захвату ілі ліквідациі "Волка"», котру затвердили "ґєнєрал-лєйтєнант МҐБ СССР" Павєл Судоплатов і "замєстітєль міністра ґосбєзопасності УССР" В.Дроздов.
Водночас був створений оперативний штаб в складі В. Дроздова, П. Судоплатова, "начальніка УМҐБ Львовской області" полковніка В. Майструка і "начальніка внутрєнніх войськ МҐБ Украінськоґо окруґа" гєнєрал-майора Фадєєва. До операції залучалися "оператівныє резерви 62 СД ВВМҐБ во Львовє, штаба Украінськоґо поґранічноґо окруґа і управлєнія міліциі ґ. Львова", а також військової сили (600 бійців), котрі були задіяні для зачистки місцевості на стику Глинянського, Перемишлянського та Бібрського районів Львівської області.

Чєкісти настільки боялись Романа Шухевича, що задіяли цілу армію, і називали його тільки "Волк"!
Так як не було точних даних, де саме шукати "Волка", то для захоплення були намічені п'ять об'єктів: 9 будинків в селі Білогорща та його околицях, де за думкою чєкістів мав би переховуватись Роман Шухевич, його зв'язківці та бойовики охорони. Весь цей район підлягав блокуванню до 6:50 5 березня 1950 року. Був також підготовлений мобільний резерв на автомашинах в складі майже 350 вояків на випадок отримання нових даних про місця укриття "Волка".
Загальна кількість учасників операції становила до 1 тисячі осіб і почалася вона близько 8:00 5 березня 1950 року.

Зранку 5 березня 1950 року "емґебісти" оточили будинок учительки Наталки Хробак у Білогорщі та ще чотири будинки, у яких, за припущеннями чекістів, міг переховуватися Головний Командир УПА Роман Шухевич. Одній з оперативних груп вдалося схопити сина Наталки Хробак Данила, котрий випадково вибіг з хати. Від нього дізналися про адресу будинку його сестри Ганусі Конюшик, який і був місцем переховування Романа Шухевича.

На зиму 1949—1950 року Роман Шухевич подався у село Білогорща біля Львова. "Хата" (так в УПА називали конспіративні квартири) у Білогорщі була підготовлена ще 1947 року, а перебралися туди після провалу підпільної квартири у Грімному.
Провідник ОУН у Городоцькому районі „Юрко“ сконтактував зв’язкових Романа Шухевича з господинею будинку у центрі села Нусею Конюшик. Там "легалізувалася" Галина Дидик у ролі домашньої робітниці у домі вчительки. Будівля мала два поверхи – внизу були кухня та кімната, де вчителька приймала гостей, а на другому поверсі, де містилася спальня і ще одна чи дві кімнати, могли спокійно перебувати підпільники.
У будинку, як і повсюди, де осідав командир, влаштували криївку — під сходами на другий поверх. У разі небезпеки там ховали все небезпечне і самого квартиранта, якщо він був у будинку.

Будинок в Білогорщі, де відбувся останній бій Провідника з совєтськими окупантами

Як пише Василь Кук, „Тур“ вже вирішив увечорі 5 березня 1950 року змінити місце свого постою і ще 3 березня відправив своїх охоронців „Зенка“ і „Левка“ перевірити надійність нового укриття.

Коли група чєкістських "офіцеров" з так званого "управлєнія 2-Н і Львовськоґо управлєнія МҐБ УССР" у супроводі бійців охорони підійшли до помешкання Ганусі Конюшик, їм двері відчинила Галина Дидик, яка назвалася Стефанією Кулик. Але "емґебісти" впізнали Галину Дидик і увійшли до будинку. Галина відчинила, розраховуючи, що за той час, поки допитуватимуть її чи проводитимуть обшук, командир зможе вирватися. "Емґебісти" вивели її на другий поверх, посадили на стілець і, притримуючи, почали допитувати, хто ще є у хаті. Їй було запропоновано, щоб Роман Шухевич, "который прячєтся, здался і чьтоб она паспасобствавала этому, таґда вам будєт сахранєна жизнь".Галина голосно, криком відповідала, сигналячи таким чином тривогу. На той час командир уже встиг заховатися.
Тим часом "емґебісти" розпочали розшук в будинку, хоч впевненості у них щодо присутності в цей час в цьому приміщенні Романа Шухевича не було.
Криївка мала ту перевагу, що в ній було добре чути, що діялося ззовні. Зі звуків командир зрозумів: єдиний шанс уціліти – хоч і мінімальний – це прориватися. І він пішов у свій останній бій…
Роман Шухевич пострілом лдіквідував "начальніка отдєлєнія управлєнія 2-Н МҐБ УССР" "майора" О. Рєвєнка і збив з ніг "полковніка" В. Фокіна, "замєстітєля начальніка УМҐБ во Львовской області".
Останню кулю Провідник випустив у себе сам – у наглухо оточеному будинку в нього не було шансів… Але здаватися живим він не хотів і не міг...

Совєти постійно підкреслювали, що Роман Шухевич "был убіт автаматнай очєрєдью на выхадє із дома".
Офіційно ця версія вважається однією з ймовірних, адже достеменно не ясно, як саме загинув Провідник.
Втім, посмертне фото Романа Шухевича зі смертельним кульовим пораненням у скроню якраз говорить на користь того, що Провідник застрелив себе сам, адже за традицією Українець і козак не здається в полон кацапу.
(З етичних міркувань відоме посмертне фото Романа Шухевича не публікується.)

В офіційному звіті чєкісти записали, що вбив командира один з сержантів, які оточили будинок.
Ця "запіска по ВЧ" 5 березня 1950 року була терміново надіслана П.Судоплатовим, В.Дроздовим та В.Майструком на ім'я "міністра ґосударствєнной бєзопасності СССР" В.Абакумова і "міністра ґосбєзопасності УССР" М.Ковальчука, стисло повідомлялося, що Роман Шухевич "аказал вааружённоє сопротівлєніє, аткрыл аґонь із автамата і нєсматря на прєдпрінятыє мєры в ходє пєрєстрєлкі был убіт сєржантом 8 СР 10 СП ВВ МҐБ". У звіті також повідомлялось, що тіло Романа Шухевича було опізнане його сином Юрієм, колишньою зв'язковою Проводу ОУН Катрусею Зарицькою („Монета“) та колишнім господарським референтом Проводу ОУН 3.Благим („Шпак“).

Роман Шухевич
Деревовит, автор Ніл Хасевич (загинув 4.ІІІ.1952)

Роман Шухевич знав, що загине.
Коли його син Юрій сказав батькові про намір йти у підпілля, той відповів: «Ми, сину, приречені на знищення. Ти, Юрку, не повинен загинути, як ми. Мусиш продовжити боротьбу у майбутньому, років через 15-20...».
Юрій Шухевич розповідає, що у той же день його викликали у КҐБ для опізнання тіла батька. Львівський історик Юрій Киричук знайшов документи, які засвідчили, що тіло Романа Шухевича бальзамували у Львівському медінституті. Юрій Шухевич цього не заперечує, бо має посмертну фотографію батька, зроблену у КҐБ, і може порівняти, як він виглядав відразу після загибелі і через декілька днів. Не виключено, що тіло бальзамували не лише для того, щоб показати для опізнання більшій кількості осіб, а й для наочного рапорту високому керівництву про остаточне придушення збройного підпілля...

Роман Шухевич — автопортрет, 1948

Юрій Шухевич виконав наказ батька, не загинув. Але 31 рік провів за ґратами як політв’язень. Майже чверть віку тому втратив зір від жахливих умов перебування у в’язниці. Усе своє свідоме життя Юрій Шухевич, як і його сестра Марія, намагалися розшукати могилу батька. Але КҐБ, а потім СБУ ніби води у рот набрали. Або мовчали, або відбувалися відписками.
Пан Юрій особисто просив тодішнього голову СБУ Євгена Марчука надати хоч якусь інформацію. Той обіцяв допомогти, але нічого не зробив. Тривалий час існувала версія, що Роман Шухевич похований у Львові на подвір’ї будинку номер один на вулиці Бандери (колишня тюрма Лонцького). Було ще припущення, що тіло закопали десь у Брюховичах...

СБУ зрештою надало відповідь на запит: "ґєнєрал МҐБ СССР" Павєл Судоплатов наказав вивезти тіло Романа Шухевича за межі Галичини, щоб не було паломництва до місця його поховання. П’ятеро офіцерів КҐБ СССР і четверо солдатів ВВ МҐБ СССР вивезли тіло Провідника у район містечка Скеля Подільська на ріку Збруч, котра була колись кордоном між Австро-Угорщиною і Россійською Імперією, ЗУНР і УНР, а зараз це адмінкордон Тернопільщини і Хмельниччини.
Тіло Провідника спалили на березі Збруча, а рештки загорнули у брезент і скинули у ріку. На місці спалення хтось поставив хрест, на якому навіть прізвища не вказано, лише дати народження і смерті... Юрій Шухевич схильний вірити у цю інформацію, бо вона частково збігається з тим, що кілька років тому розповідав йому один з ветеранів Служби безпеки. Але пан Юрій сказав, що ініціюватиме пошук свідків тих подій, а згодом і самих рештків тіла, щоб провести експертизу ДНК і остаточно переконатися у тому, що саме Збруч став могилою його батька...

Так завершилась довготривала, фактично розпочата з 1944 року, операція спецслужб Совєтського Союзу з ліквідації керівника українського визвольного руху Романа Шухевича.
Загибель Провідника стала непоправною втратою для українського визвольно-революційного руху. Власне, як і вбивство Євгена Коновальця, котре здійснив все той же Павєл Судоплатов.
З огляду на авторитет Романа Шухевича, замінити його на керівних посадах революційного підпілля було практично неможливо.
Пізніше у своїх "мємуарах" сталінський кат "ґєнєрал МҐБ СССР" Павєл Судоплатов зазначив : «послє смєрті Шухевича двіженіє сопротівлєнія на Западной Украінє пошло на спад і уґасло». Судоплатов також визнав, що Роман Шухевич був людиною незвичайної хоробрості, мав досвід конспіративної діяльності і зумів впродовж семи років "заніматься актівной подрывной дєятєльностью".

Тим часом, після загибелі Провідника, закордонні організації українського самостійницького руху тривалий час не мали інформації про долю Романа Шухевича. Широкі маси української еміґрації лише через сім місяців дізналися про загибель керівника націоналістичного підпілля в Україні. А першою в світі повідомила про смерть генерала „Тараса Чупринки“ американська агенція «Associated Press» 21 жовтня 1950 року. Від цього часу на всіх теренах, де перебувала українська еміграція, розпочалися жалобні академії та робилися офіційні заяви, присвячені пам'яті Головного Командира УПА...
 

Документальний фільм про Головнокомандувача Українською Повстанською Армією Романа Шухевича.

Кращім вшануванням Романа Шухевича є художній фільм «Нескóрений».

II► «Нескóрений»

 

«Нескóрений» — український фільм 2000 року про визвольну боротьбу УПА на чолі з Провідником Романом Шухевичем.
1950 рік. З кінцем Другої Світової війни на західних теренах України ведеться нерівна боротьба на два фронти: спочатку проти військ вермахту Третього Райху та диверсійних загонів НКВД СССР, а потім — самотужки у лютому ґерці з усією каральною системою Совєтскоґо Союза.
У Карпатах продовжують збройну боротьбу частини та невеликі боївки Української Повстанської Армії.
На чолі армії — талановитий командир, славетний генерал-хорунжий Роман Шухевич, знаний серед воїнів УПА як Тарас Чупринка. Саме долю цього командира покладено в гостросюжетну й динамічну основу фільму «Нескорений».
«Нескорений» — це вдала спроба художніми засобами донести до глядача правду про події воєнного та повоєнного часу на заході Україні. Історична точність, майстерна гра акторів, точна передача образів реальних історичних персон, сузір'я акторів...
Фільм вартий уваги!

 


Постер з серії ✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»

 

Матеріял уклав
© Dmytro Dzüba
2017.ІІІ.5
© «Порохівниця»

 
P.S. від автора публікації:
Наш сайт «Порохівниця» існує менше року, ми ще не встигли створити публікацій, присвячених справжнім Героям України.
Я сам з початку війни РФ (Россії Фашистської) проти України лише відкриваю наново для себе сторінки справжньої і трагічної історії України, постійно вивчаючи і доповнюючи свої знання. Навіть один з постерів у цій публікації з серії «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017» вже містить помилку — Провідник був вбитий не автоматною чергою...
Я обов'язково ще опублікую життєпис Романа Шухевича, і не лише його.
В цій публікації розповідається лише про героїчну загибель Провідника...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *