✠ Василь Вишиваний — Король України

✠ Василь Вишиваний — Король України

Вшанування до дня народження Василя Вишиваного \ Вільгельма фон Габсбурґа
 

10 лютого 1895 року народився Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен (Wilhelm Franz von Habsburg-Lothringen)
Він міг стати Королем України...
Найбільш цікава постать ХХ століття у європейській і українській Історії, несправедливо забутий сучасниками...
Справжній патріот України, закоханий в Україну і українську мову — Вільгельм фон Габсбурґ називав себе Василь Вишиваний і до смерті вважав себе Українцем...

 

Василь Вишиваний — Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен — Ерцгерцоґ Австрійський династії Габсбурґів, якого з 12 років готували до корони майбутнього Короля України — саме таке реґентське королівство в ході реформи Франца Фердинанда планувала утворити Австро-Угорщина.
В подальшому — полковник Легіону Українських Січових Стрільців, український військовий діяч, політик, дипломат, поет. Вільгельма Габсбурґа знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім'ям, яке йому дали українські вояки під час Першої Світової Війни. Він вважався одним з неофіційних претендентів на український трон в разі утворення монархічного ладу. Хоча він сам офіційно ніколи не проголошував свої наміри бути українським монархом і навіть історичні події того часу не давали до цього можливостей.
Василь Вишиваний прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов'ю до України.

ДОВІДКА:
100 років тому, Россійська Імперія дізналась, що австрійський ерцґерцог Франц Фердинанд працює над концепцією створення об’єднаної Європи в форматі “Сполучені Штати Європи”, згідно якого майбутня Європа мала стати унією з суверенних держав та королівств. І в майбутній європейській унії під проводом австрійської корони мала з’явитись нова держава — Королівство Україна
…Австро-Угорська Імперія переживала кризу, і навіть дуалістична система влади вже не рятувала, а радше, дедалі сильніше ускладнювала критичне становище в імперії. Посилились національно-визвольні рухи чисельних націй, які складали Австро-Угорщину.
Необхідно було розробити дієву реформу відновлення імперії.
І саме ерцґерцог Франц Фердинанд розробив сміливу концепцію.
Концепція Сполучених Штатів Європи!
За задумом, Австро-Угорщина хотіла створити ряд незалежних королівств з частин своєї імперії. Планувалось відновити незалежність Польщі (більша частина якої була окупована Росією).
Також планувалось з Галіції, Лодимерії та Буковини створити незалежне Королівство Україна, яким мав керувати Вільгельм фон Габсбурґ (майбутній полковник Легіону Січових Стрільців Василь Вишиваний).
В подальшому планувалось приєднати іншу частину України, яка була під московською окупацією.
Це дуже не сподобалось Російській Імперії.
Відтак, Россійська Імперія почала діяти на випередження.
102 роки тому руками сербського терориста Гавріли Принципа в Сараєво були вбиті ерцґергог Фердинанд і його дружина.
Це поклало початок Великій Війні 1914 року, більш відомій як Перша Світова війна, в результаті якої загинули десятки мільйонів людей…
Велика Війна триває й нині…

 

king-of-ukraine-1
 

· Дитинство і юнацька закоханість в Україну

Вільгельм фон Габсбурґ народився 10 лютого 1895 року у родинному маєтку австрійських архікнязів Габсбургів-Лотаринзьких на далматинському острівці Лошінь в Адріатичному морі, що знаходився близько міста Пули (Австрійське Примор'я, сучасна Хорватія) в тогочасній австро-угорській провінції Істрія.
Ерцгерцоґ Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен приходився троюрідним онуком австрійському цісарю Францу Йосифу I.
Батьком Вільгельма фон Габсбурґа був австрійський архікнязь (ерцгерцог) Карл Стефан Австрійський — син Карла Фердинанда Австрійського і Елізабети Франциски Австрійської. Його мати — австрійська архікнягиня Марія Терезія Австрійська-Тосканська.
З одного боку він прямий нащадок київської княгині Ольги і Великих князів Київських з роду Рюриковичів, а з іншого — Гедиміновичів.
Він був наймолодшим із шести дітей ерцгерцога Карла Стефана фон Габсбурґа, який належав до найближчого кола роду, який правив імперією, терени якої розкинулись від Тиролю до Поділля, від Карпат до Адриатики.
Карл Стефан керував розбудовою австрійського флоту. З часом він почав шукати собі іншого шляху для кар’єри. Як спадкоємець габсбурзької власності в західно-галицькому містечку Живці, він наблизився до польської шляхти. "Чим корона польських королів гірша, ніж угорська корона святого Стефана?"
З 12 років Вільгельм Габсбурґ жив у м.Живець у Західній Галичині.
Юного Віллі з дитинства навчали польської мови. Батько вбачав у наймолодшому сині майбутнього польського шляхтича.
Але Віллі дивиться критичним оком на габсбурзько-польське "кохаймося". Чи то підлітковий бунт, чи то якийсь поганий досвід спілкування із самовпевненими аристократами, підштовхнули його до іншого захоплення. Віллі, якому батько підкладав польські книжки, наперекір йому захоплювався українськими героями "Вогнем і мечем". Як пише український історик Василь Руднянський, Вільгельма начебто також заінтригували оповіді польських магнатів про гуцульських опришків — вони з повагою ставилися до їхньої мужності, але з презирством відгукувалися про їхню "дикість".
У 1912 році Вільгельм вирушив до гуцульської Ворохти, щоб пізнати той таємничий народ. Інкогніто юний ерцгерцоґ подорожував Гуцульщиною. Уява підлітка ідеалізувала українців, він захопився ідеєю очолити їх.

В Галіції я перший раз почув про Українців, — писав у мемуарах Василь Вишиваний, — Поляки називали їх "Русіни" і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори. Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав чудесне… В Ворохті зустрів гуцула-селянина…я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Відтоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав.

Вільгельм Габсбурґ в юнацькі роки

 

Вільгельма порівнюють із лордом Байроном, який ангажувався у визвольну боротьбу простих, але благородних греків. Віллі потім згадував, що з мандрівки в Ґорґани повернувся "іншою людиною". Він вивчає українську мову, поглинає книжки про історію українських земель і зустрічається з першими українськими народовцями, які розповідають йому про вимоги української автономії в державі Габсбурґів. Віллі починає вголос говорити про утиски українців польськими панами.
Як стверджує біограф Вільгельма Тімоті Снайдер, українські захоплення молодого князя викликали доброзичливий інтерес австрійського імператора Франца Йосифа. Цісаря турбувала панславістська агітація Росії серед українських підданих. Габсбурзькі чиновники підтримували створення української орієнтації, лояльної до Відня, якою, окрім того, можна було б скористатися проти Росії. Спадкоємець трону Франц Фердинанд мав навіть спеціального радника з українських справ. Також було дано згоду на створення — паралельно до польських стрілецьких загонів — українських парамілітарних організацій «Січ» і «Сокіл». Вільгельм як покровитель лояльних українців досконало пасував до цих планів.
До речі, саме Франц Фердинанд розробляв концепцію реформи Австро-Угорської імперії у союз держав, в якій було б місце і майбутньому Королівству Україна. Ймовірно, саме це було однією з причин вбивства Франца Фердинанда у Сараєво, яке організувала Російська Імперія і Сербія руками боснійських про-сербських націоналістів, що призвело до початку Великої Війни...
 

Леґіон Українських Січових Стрільців на горі Маківка
1914

 

· Війна великих мрій

Коли вибухнула Велика Війна, яка пізніше увійшла в Історію як І Світова війна, Українці створили Легіон Січових Стрільців, який у боротьбі з росіянами здобув бойовий досвід.
У березні 1915 року Вільгельм фон Габсбурґ закінчив військову академію і став командувачем підрозділу, який переважно складався з Українців. Він вбачав у них "націю майбутнього".
А ще він наказав називати себе українським ім’ям Василь і почав демонстративно носити під мундиром народну вишивану українську сорочку. Так постало прізвисько Василь Вишиваний — поляки до цього ставилися з іронією, але сам Вільгельм вважав це за честь. У свою чергу, австрійські командири, яких вражали демократичні стосунки в підрозділі Вільгельма, згадали про його марксистські уподобання і вигадали інше прізвисько – "Червоний Князь".
Коли імператор Франц Йосиф помер у листопаді 1916 року, Вільгельм з радістю сприйняв те, що трон посів його родич Карл І, старший від нього тільки на вісім років. Новий імператор Карл тактовно не гасив надій Вільгельма — він лише переконував його, що вони збудуться, коли "настане належний час".
У вересні 1917 року Вільгельм фон Габсбурґ від імені цісаря привітав митрополита Андрея Шептицького, звільненого внаслідок революції із російської неволі.
Більшовицька революція породила хаос, яким скористалися борці за самостійність України. У січні 1918 року виникла Українська Народна Республіка, з якою Берлін і Відень почали переговори. Вільгельм допомагає у цих переговорах лідерам УНР, він переконав їх у тому, що голодні внаслідок війни держави підуть на серйозні поступки, щоб тільки отримати поставки українського збіжжя.
9.І.1918 у Бресті розпочались перемовини в складі представників Німеччини, Туреччини, Болгарії, Австро-Угорщини, РСФСР та Української Народної Республіки, право якої на участь в них 10 січня підтвердив голова делегації Росії Лєв Троцкій.
У зв’язку з критичною для Росії ситуацією на фронті переговори з нею велись в ультимативній формі, що дало можливість делегації УНР провести таємні сепаратні зустрічі.
12.І.1918 — міністр закордонних справ Австро-Угорської Імперії граф Оттокар Чернін, як представник країн Четверного союзу, долучився до переговорного процесу.
Завдяки зусиллям австрійського ерцґерцога Вільгельма фон Габсбурґа (Василя Вишиваного) і графа Оттокара Черніна вдалось підписати Берестейський Мир включно з таємним договором — через продовольчу кризу в Австро-Угорщині та Німеччині вони погодились в обмін на гарантовані поставки хліба, м’яса та промислової сировини оголосити протекторат над Україною, передати до її складу Холмщину та Підляшшя і виділити західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини в окремий коронний край Галіції і Буковини. Про об’єднання західних українських етнічних теренів з великою Україною поки що не йшлось, це питання було відкладено на пізніші терміни, позаяк першочергово необхідно було визнати суверенітет і Незалежність України та захистити від совєтсько-россійської окупації.
9.ІІ.1918 року було укладено першу мирну угоду Великої Війни — Берестейський Мир — “Brotfrieden” (“Хлібний Мир”).
Вільгельм ІІ і Карл І погодилися, щоб до вільної України було приєднано Холмщину, відірвану від польського Конгресового Королівства.
Графу Оттокару Черніну належить термін для Берестейського миру “Brotfrieden” (“Хлібний Мир”).
Концесії Україні у справі Холмщини і Галичини викликали протест поляків у Австрії і захитали позицію Черніна як міністра закордонних справ; у квітні 1918 він подався у відставку.
Після участі Вільгельма в переговорах у Бересті, стосунки з батьком різко погіршились. Карл-Стефан, котрий вже бачив себе Королем Польщі, розцінив допомогу Українцям як зраду... Надалі стосунки між батьком і сином погіршувались ще сильніше...
 

«Україна чарівна! Захід сонця над Великим Лугом казково файний, особливо як піднятись на гору. Знизу Царицин Кут, Великий Луг в промінях заходнього сонця, сьогодні мої Січовики із Запорожцями святкують Трійцю, а я захотів побути на самоті та пішов в гору...
Тепер розумію, чом Запорожці вольні в душі...»

(зі щоденника Василя Вишиваного)

 

· Король Запорожжя

Василь Вишиваний в Запорожжі

Василь Вишиваний в Запорожжі

Німеччина швидко повалила Українську Національну Раду та встановила владу своєї маріонетки — гетьмана Павла Скоропадського.
Австрійці, з якими у цій справі не порадилися, — до певної міри за принципом контр демонстрації, — доручили Вільгельмові командувати українським корпусом, який складався із добровольців-самостійників і решток Легіону Січових Стрільців. Корпус був розміщений у районі Запорожжя — колишнього центру вільного козацтва.
Відтак, навесні 1918 року постає дивне неформальне королівство Василя Вишиваного, який приймає легендарні перемоги і військові паради закоханих у нього солдатів.

А перемоги були!
Не лише Легіон Січових Стрільців міг контролювати ситуацію на півдні України, але й славетні запорожські козаки Запорожського Корпусу полковника Петра Болбочана пройшлись двома переможно-визвольними рейдами теренами України: з Полісся до Харкова, звільнивши Київ від більшовицьких банд, а потім з Харкова на Запорожжя і Крим, повністю звільнивши Кримський півострів від россійських військових формувань — як червоних, так і білих!

Василь Вишиваний зі штабом УСС в Запорожжі (Олександрівськ)
1918

Василь Вишиваний на цей момент був комендантом міста Запорожжя і підтримував Кримську операцію Петра Болбочана з тилу.
Мало хто знає, але Майдан Волі в місті Запорожжя запропонував так назвати саме Василь Вишиваний.
Пізніше совєтські окупанти встановили там гігантського ідола Дзержинського і перейменували площу на честь головного чєкіста...
16 квітня 1918 року об’єднані війська українців розгромили російського наркома Антонова-Овсієнка і звільнили місто Запорожжя від більшовиків.
17 квітня вулиці 13-тисячного Запорожжя (Олександрівська) були переповнені людьми з хоругвами і прапорами. Вони заполонили все навколо Народного дому: площу Пушкіна, Дуньчин сад. Тут відбувся спільний військовий парад і перегляд українських частин. Полковник Петро Болбочан поцілувався з полковником Василем Вишиваним, а Січові Стрільці та запорожські козаки клялися у вічній згоді в боротьбі за Українську державу.
У вітальному слові ерцгерцоґ назвав місце зібрання Майданом Волі. Тоді спільним рішенням визволителів та місцевого населення стало перейменування площі Пушкіна на Майдан Волі. Підписано це рішення було у Народному домі.
Січові Стрільці перебували в Запорожжі до 8 червня 1918 року. Василь Вишиваний був комендантом гарнізону Запорожжя, мав дружні зв’язки з місцевими українськими організаціями та із Запорізьким корпусом Центральної Ради, який прибув з Криму після розгрому там Червоної Армії. За цей час вони провели чимало лекцій, вистав, концертів у Народному домі. Вояки організували курси українознавства, налагодили видавництво тижневика «Січ» (першої української газети на Запорожжі). На Хортиці на Трійцю стрільці відслужили панахиду, поставили пам’ятний металевий хрест...
Визволителі України дійсно буквально були закохані у молодого командуючого Січовими Стрільцями Василя Вишиваного.

Відбувається навіть символічна інтронізація — перед лавами "нової козаччини" Василя урочисто одягають у бурку — традиційний козацький плащ — і "коронують" козацькою папахою. Офіцери — гарячі голови з його корпусу — переконують Вільгельма повалити непопулярного, слухняного Німеччині та ще й "русскоґоворящєґо ґєтьмана" Скоропадського і оголосити себе Гетьманом чи Королем України!
Втім, збентежений Вільгельм відмовляється...

1918: Запорожці Болбочана і Леґіон Українських Січових Стрільців у Запорожжі
Попереду полковник УСС Василь Вишиваний і полковник Запорожців Петро Болбочан

Австрійські генерали б’ють на сполох у Відні, що Вільгельмова Запорожська Січ стає збірним пунктом "усіх бунтівних елементів". Німеччина також вимагає приборкання "експериментів Вільгельма". Врешті імператор Карл І ухвалив покінчити із цією забавою у власну державу. У травні 1918 року Український Корпус отримав наказ зайняти нові позиції на півночі, а самому Вільгельмові залишили невеликий загін у тисячу вояків. У червні 1918 року його відкликали до Відня.
Некоронований Король України опинився поза грою...
Втім, ще одну доволі важливу історичну місію Василь Вишиваний зміг виконати — допоміг відбутись Листопадовому Чину.
1 листопада 1918 року Василь Вишиваний без зайвих роздумів та зволікань і повідомлень до Відня, своєю владою відправляє з Чернівців на Львів корпус Українських Січових Стрільців. Саме вони відіграли основну роль у боях за Львів і дали змогу відстояти незалежність Західно-Української Народньої Республіки. Якби не втручання ерцгерцоґа Вільгельма, то хтозна, як би склалася далі історія Західної України, та й Акт Злуки у Соборну Україну не відбувся би...
Пізніше, восени 1919 року, після полону та інтернування до Румунії Василь Вишиваний у званні полковника служить у штабі Армії УНР, а після остаточної поразки війни за українську Незалежність стає емігрантом.
Родина, батько, ерцгерцог Карл Стефан, брати, сестри, рідні — всі зрікаються Василя Вишиваного саме через те, що він назвав себе Українцем...
 


 

· Громадянин Габсбурґ

Після втрати Україною своєї Першої Незалежності, Василь Вишиваний спочатку повернувся у Відень.
Він мріяв про створення європейського Королівства Україна.
То були нездійсненні мрії...
Серед української діаспори Вільгельм-Василь вже не відігравав такої ролі, як за часів Австро-Угорщини. Бракувало людей, які б симпатизували монархічному ладові майбутньої України.
У 1920-х роках Віллі переселився до Іспанії.
Пізніше Вільгельм перебрався в Париж. Паризька преса повідомляє про його гетеро- і гомосексуальні романи й скандали.

Втім, окрім розваг у Парижі та Мадриді, Вільгельм фон Габсбурґ не забував, що він Василь Вишиваний — завжди користувався українським ім'ям, постійно підтримував стосунки з українською діаспорою, залишками Запорожського Корпусу, які осіли в Парижі, з українськими націоналістами і політичними діячами. Вільгельм далі жив під своїм українським іменем і говорив українською мовою до друзів у французькому екзилі. Його володіння письмовою українською за час вигнання навіть покращилося.
Вільгельм їздив до Лондона і робив все, що було в його силах, для дипломатичного визнання України, порятунку України від совєтської окупації, вирішення українсько-польского питання (через яке батько Вільгельма розірвав з ним усі стосунки, бо прагнув стати королем Польщі), також Василь Вишиваний глибоко переживав жахливий Голодомор 1933 року і збирав кошти для допомоги...

Запорожці і Василь Вишиваний в Парижі
1931

1933 року, вражений чутками про Голодомор в Україні, Вільгельм постановив повернутися в українську політику. Втім, всі ці спроби були невдалими...

Під час Другої Світової війни війни Вільгельм фон Габсбурґ, як і всі Габсбурґи, рішуче відмовився від співпраці з нацистами і знаходився під наглядом Гестапо.

Після війни Вільгельмові сподобалася співпраця з французькою розвідкою, він виконував шпигунські місії в окупованому совєтами Будапешті. Він був певен, що позаяк проживає у британському секторі окупованого Відня, йому ніщо не загрожує, проте глибоко помилявся...

· Загибель...

Вільгельм фон Габсбурґ перед викраденням і арештом чєкістів
Відень 1946

Сталінська розвідка СМЕРШ вела таємне стеження за ним.
26 серпня 1947 року чекісти викрали ерцгерцоґа у Відні й таємно доставили до Лук'янівської в'язниці НКВД в Києві.
Саме за таких жахливих обставин опинився Василь Вишиваний в столиці України, в якій так і не встиг побувати свого часу...
До серпня 1948 року австрійського ерцгерцоґа Вільгельма фон Габсбурґа катували чекісти...
12 травня 1948 року Совєти засудили ерцгерцоґа Австрійського на 25 років в’язниці за "шпигунство на користь британської та французької розвідок".

Вільгельм фон Габсбурґ незадовго до смерті
фото зі слідчої справи НКВД, 1947

18 серпня 1948 року Вільгельм фон Габсбурґ (Василь Вишиваний) помер у тюремній лікарні начебто від туберкульозу...
Місце поховання архікнязя невідоме...
Не збереглося навіть відомостей про місце його захоронення — ймовірно, його поховали десь біля огорожі Лук'янівського цвинтаря Києва без будь-яких позначень місцезнаходження тіла.
До кінця життя Василь Вишиваний вважав себе Українцем...
 

✽ ❃ ✽

Відкрите листування Карла Габсбурга із Василем Вишиваним

«З жалем читаю в різних часописах усякі вістки про архікнязя Вільгельма. Вважаю своїм обов’язком заспокоїти публічну опінію запевненням, що архікнязь Вільгельм, після розпаду Австрії, зовсім не повертався до родинного дому, і що всякі зв’язки між родинним домом і ним зірвані. Його поведінки не похвалюю ні я, ні рідня. Обидва мої старші сини служать у польській армії. Один із них був ранений у битві під Радеховим. Вкінці заявляю, що ні один член нашої родини не солідаризується з поведінкою архікнязя Вільгельма.»
Karl Stephan von Österreich (Карл Стефан Габсбурґ)

 

«Мій батько заявляє прилюдно, що він і вся родина не погоджуються з моїм поступуванням і не похваляють його. Це може відноситися тільки до моєї національно-політичної діяльності, бо в моїм приватнім і родиннім житті я не зробив нічого такого, на що моя родина могла б публічно реагувати. Щодо моєї національно-політичної діяльності, то маю честь прилюдно заявити:
По-перше, я повнолітній на основі українського громадянського закону, який я для себе визнаю; я також повнолітній по родинному законові, який мене не зобов’язує, але, може, зобов’язує мого батька. З уваги на це не признаю над собою жодної опіки і поступаю так, як уважаю за відповідне.
По-друге, стверджую, що я не похвалюю всієї політики, яку супроти українського народу вела моя родина з постійною кривдою для того ж народу на протязі століть. І тому це був один із мотивів, який спонукав мене піти на службу до українського народу і української республіки, та цю службу я виконаю вірно до кінця, — все одно, на якім становищі поставить мене українська легальна влада і без огляду на те, чи це подобається моєму батькові й родині, чи ні.
На всяк випадок, прилюдно зачеплений, мушу прилюдно висловити моє здивування, що мій батько піддався до цієї міри впливам поляків, роль яких не належить до благородних ані у відношенні до народів, які шукають свободи, ані у відношенні до тих, яким вони вічно на колінах присягали вірність.»
Відень, дня 10 лютого 1921 р.
Василь Вишиваний

 

Габсбург, який став Василем Вишиваним

✽ ❃ ✽

 

II► «(Не)знані. Wilhelm Habsburg — Василь Вишиваний»

 

«Люди Свободи» — Василь Вишиваний (Вільгельм фон Габсбурґ)

 

ІНФОГРАФІКА«Люди Свободи» — Василь Вишиваний (Вільгельм фон Габсбурґ)
Повнороздільний постер за кліком

 

Буремні роки початку ХХ століття породили безліч яскравих історичних постатей: самовідданих і жертовних, безсердечних і жорстоких. Не стояли осторонь від світових зрушень і українці. Зброєю, пензлем, музикою, словом – вони боролися за свободу. Серед цих «Людей Свободи» – Василь Вишиваний.

Якщо подивитися на життєвий вибір Вільгельма Габсбурга з точки зору історичного досвіду українців у ХХ столітті, то логіка його дій підпадає хіба що під пояснення «невиправний романтик». Австрійський ерцгерцог, представник дому Габсбургів, з блискучою освітою і всіма шансами на безбідне життя і, можливо, кар’єру, раптом ідентифікує себе із бездержавними українцями, причому настільки, що бере ім’я Василь Вишиваний і до кінця життя не зраджує своєму вибору. Хоча перед його очима були значно успішніші приклади його рідних братів, які вибрали польську ідентичність і зуміли зробити кар’єру у міжвоєнній Польщі.
Українське захоплення Вільгельма фон Габсбурга починалося, втім, з тверезого політичного розрахунку його батька. На початку ХХ століття національні рухи зміцніли до такого рівня, що всерйоз загрожували цілісності імперії Габсбургів. У 1868 році Відень був змушений «поділитися владою» з угорським рухом і частково надати самостійність польському. Цей крок, хоч і дав можливість розраховувати на підтримку поляків і угорців, спровокував нові конфлікти: угорсько-хорватський, угорсько-чеський, польсько-український. Ближче до кінця ХІХ століття імперія трималася тільки завдяки загальній стабільності. Габсбурги розуміли, що процес розпаду імперії на національні держави був неуникний і розпочали просування представників свого сімейства на авторитетних осіб у середовищі національних рухів. Розрахунок був на те, що новостворені держави зупинять свій вибір на монархічній формі правління і тоді потребуватимуть на роль монарха особи, одночасно популярної серед власних земляків та легітимної з точки зору правил престолонаслідування. Для українців таким "майбутнім монархом" став Вільгельм. З іншого боку, українські політики з Галичини теж були не проти, щоб отримати промотора українських інтересів безпосередньо серед представників династії.
Але під час командування протягом Першої світової війни частиною, де було чимало солдатів-українців, ситуація змінюється. Схоже, саме 1915 − 1916 роки стали тим періодом, коли Вільгельм фон Габсбург-Лотрінген став Василем Вишиваним не за паспортом, а в душі. Він вивчає українську мову, одягає вишиванку, починає писати вірші українською.
Уже тільки за це його варто було б вважати людиною свободи. Представників старих династій Європи зв’язували доволі строгі правила і династичні закони. Згідно з буквою і духом цих законів, місією принца мало бути ніяк не пошук себе та ще у традиції бездержавного народу. Представникові династії Габсбургів належало бути гідним спадкоємцем родового імені, захисником католицької віри, а головним сенсом життя мали бути інтереси династії. Про націю не йшлося взагалі − імператорські звернення починалися з фрази «До моїх народів!». Уже сам чітко визначений національний особистий вибір − це вже був виклик. Але доки цей вибір виглядав, як політична гра, Вільгельма не чіпали. А коли він перейшов до конкретних дій, які йшли не на користь династії − самій династії було вже дослівно "три дні до здоху".

Уперше можливість проявити себе Вільгельм фон Габсбург дістав весною 1918 року, опинившись на Центральній Україні у складі окремого військового корпусу. Досить швидко він завоював таку популярність, що його всерйоз розглядали, як претендента на пост гетьмана України − конкурента Павла Скоропадського. Оскільки популярність Вишиваного плутала карти кайзерівській Німеччині, його разом із січовими стрільцями перевели на Буковину.

1 листопада 1918 року Вільгельм, використовуючи свою належність до династії і бюрократичну інерцію в умовах, коли імперія вже фактично не існувала, своєю владою висилає з Чернівців на Львів корпус січових стрільців. Саме вони відіграли основну роль у боях за Львів, які були складовою першого етапу українсько-польської війни. Якби не втручання ерцгерцога Вільгельма, то хтозна, як би склалася далі історія Західної України і історія українсько-польських стосунків.
Пізніше, восени 1919 року, після полону та інтернування до Румунії Василь Вишиваний у званні полковника служить у штабі Армії УНР, а після остаточної поразки війни за українську незалежність стає емігрантом. І − ізгоєм для своєї сім’ї і середовища, з якого вийшов. Від нього відрікається батько, ерцгерцог Карл Стефан. Причина − українська орієнтація Вільгельма, тоді як батько і брати вибрали польську сторону.

Попри все, він не зрікається свого вибору, який уже давно проламав межі політичної гри. Увесь міжвоєнний період він намагається шукати союзників для українців, але безуспішно. Наприкінці Другої світової він співпрацює з французьким Опором і зав’язує контакт з ОУН в особі Романа Новосада, представника організації за кордоном. За висловом Тімоті Снайдера, «квартира Вільгельма швидко стала центром антинацистської розвідки». Після захоплення Відня радянськими військами там з’являються також офіцери французьких спецслужб. У 1947 році його арештовують. На допитах він відповідав українською мовою.

Вийшло, що Вільгельм фон Габсбург був Людиною Свободи, як для себе самого, так і для України. Як і нагадуванням, що свобода коштує дорого. За особисту свободу він поплатився фактично вигнанням з кола найрідніших, за свободу країни, до народу якої вважав себе приналежним, − власним життям. Не всім виходить кинути виклик одночасно умовностям вищого світу, імперії, двом тоталітарним державам… І без жодного умислу − просто залишаючись вірним своєму вибору.

© Олеся Ісаюк
Історик, Центр досліджень визвольного руху
© «Львівська Газета»

 


 

Постери і матеріял для сайту «Порохівниця»
© Дмитро Дзюба (Dmytro Dzyuba)
2017.ІІ.10