«Минають дні, минають ночі…»

❃ «Минають дні, минають ночі…» ❃

Минають дні, минають ночі,
Та щойно я заплющу очі,
Як сниться рідна Україна,
Оселі рідні та родина…

Бабусі хата чепурненька,
Біленька та вугли синенькі,
На вікнах вишиті фіранки,
І на іконах рушники…

Навколо хати квітнуть мальви,
Півонії цвітуть, троянди,
Бабуся і Дідусь на ґанку
Всміхаються, назустріч йдуть…

А поруч інші дві оселі —
Теж рідні стіни, рідні стелі.
Там теж Бабуся зустрічає,
А поруч вже Батьки чекають…

Всміхаються… Назустріч йдуть…
"Рушай додому!" — все гукають…
А я б і радий, я б побіг,
Та весь закляк — не чую ніг…

Стою, дивлюсь, та ледь не плачу,
Вже тануть їх обличчя, бачу,
Вже сльози очі застилають,
Обличчя рідні вже й зникають…

…Аж раптом вітер, чорні хмари,
З-під хмар химери та примари
Страшні над хатами нависли,
І злива по обличчю б'є…

"Рятуйтесь!" — хочеться кричати,
Й від буревію всіх сховати…
Та вже не бачу рідні очі…
Як з ними поруч бути хочу…

…Здіймаю погляд — над хатáми,
Велика постать постає,
І крилами все огортає —
Від зла неначе захищає…

То Берегиня — наша Ненько!
На захист прийде до рідненьких,
І пам'ять збереже про них…
Завжди приходять вони в сни…

…Колись зустрінемось ми з вами
І злетимо понад хатами,
Всю Україну облетíмо,
Й повернемося в рідні стіни!
…Та будьмо разом… Назавжди…

Переживання через втрату рідних людей та рідних осель вилились одного дня у написання цього віршу.
Напередодні Різдва завжди згадую тих, кого не вистачає, окрім того, що завжди повертаюсь у снах додому й до рідних…
Вельми вдячний Вам, пане Олег Шупляк, за Ваші неймовірні двовзори, які також надихнули. Ці двовзори для мене символізують втрачене і водночас вічне…
Залюбки додав у публікацію в якості ілюстрацій своїх особистих переживань ці чудові двовзори.

❃ «Минають дні, минають ночі…» ❃

«ПОРОХІВНИЦЯ» — схожі матеріяли