«Ніч перед Різдвом» або Українське Різдво в „совєтском кінєматоґрафє“

«Ніч перед Різдвом»
або Українське Різдво
в „совєтском кінєматоґрафє“

Різдвяні Свята почались. Цього року Україна вперше святкує Різдво разом зі Світом 25 грудня, а також 7 січня. Звісно, Щедрий Вечір і Маланку 13 січня також святкуємо. Хоча, не всі тішаться збільшенню офіційних державних Різдвяних Свят. Дехто все ще ностальгує за совєтскімі новоґоднімі оґонькамі та фільмами.
Згадаємо, як українське Різдво було представлено в „совєтском кінєматоґрафє“.

Хоча Різдво лиш на порозі, але й Чорт ніде не пощез, і може з'явитись будь-де, будь-коли і будь біля кого. Той самий Чорт, якого так часто бачили на хуторах під Диканькою — ось він, весело митиляючи хвостом та подриґуючи ногою й цокаючи копитцем на морозі, намагається знову вкрасти Місяць на небі, або ж весело регоче серед натовпу у вертепі, ховаючись між колядниками.
Микола Васильович Гоголь не раз розповідав про пригоди Чорта.

《 Тому не нужно далеко ходить, у кого Чёрт за плечами! 》

Чорти, вони ж різні бувають. Навіть у Миколи Васильовича Гоголя. Є у нього добрий Чорт Куць, який допомагав козакам знайти пропалу грамоту. Та й Чорт з Диканьки не такий поганий насправді, все ж краще диякона з цаповою борідкою. Але є погані чорти з цаповими бородами, котрі як сядуть на шию, як влізуть у голову, так і не позбавишся гаспида болотяного, що безперервно шепоче цапським язиком всіляку чортівню.
Так і ходять деякі все життя з цаповою чортівнею на шиї та цаповою маячнею в голові.
Позбавитись від цапських метастаз ох як важко!..

Втім, розпочнемо знайомство з „совєтскім кінєматоґрафом“, в якому по-совєтські адаптували і українське Різдво, і твори Гоголя зокрема.
Микола Васильович Гоголь.
А хто там з любітєлєй "русскаґо міра" постійно торочить про "русскаґо пісатєля Ніколая Васільєвіча Ґоґоля"?
Ой, погано ватнічки читали в школі твори Миколи Васильовича Гоголя! 🙂
Та хто там читав! Всі знання Гоголя з совєтських фільмів та "шедевру" кацапа-ватніка Бортка!
Гоголь... Так, це російськомовний митець, варто зважити і на неординарну особистість Миколи Гоголя, твори якого так сповнені містикою та тим, що зараз називають фентезі. Його постійні персонажі і відьми, і Чорт, і Вій, і всіляка нечисть...
Але події найбільш видатних творів Миколи Гоголя відбуваються саме на його Вітчизні — в Україні, на Полтавщині, поблизу Диканьки, Миргорода, Полтави, Конотопа... І оспівував Микола Гоголь рідну Україну, хоч і мовою окупанта. І рідні Українці здебільшого все ж були позитивними персонажами, навіть якщо це чорт — то добрий, наш, а коли яка справжня нечисть, то притаманних Українцю рис не мала. Зате всілякі дьякі, чічіковы та інші "мертві душі" — самые что ні на єсть вєлікороссы"!
Звичайно, Гоголя складно назвати українофілом чи свідомим Українцем, адже письменник, що взяв собі псевдо Hohol (Хохол), зрештою, у творах зрідка вживав назву Україна, переважно користуючись імперськими термінами "малороссы", "малороссия". Можливо боявся імперської цензури. Втім, за потреби й москаля називав москалем, або й кацапом. А образи дьяків россійськомовних завжди виглядали "как цап" — із цаповою борідкою та цаповим меканням.
Гоголь був орієнтований, звісно, на імперську аудиторію. Але мовою окупанта тихо троллив москалів! І відвертої українофобії, як у Булгакова, у Гоголя все ж не було. А його любов до рідної Полтавщини є найбільш яскравим променем всієї такої складної творчості митця.
Втім, в „совєтском кінєматоґрафє“ фільми чи мультфільми за творами Гоголя завжди спотворювались.

«Вечори на хуторі поблизу Диканьки» або «Ніч перед Різдвом»

II► «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1961)

«Вечори на хуторі поблизу Диканьки» («Вечера на хуторе близ Диканьки») — фільм 1961 року режисера Олександра Роу за мотивами оповідання Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом».
Прем'єра фільму відбулася 8 січня 1962 року.
Певно, це один з найулюбленіших різдвяних фільмів багатьох поколінь.
Більш ніж за півстоліття цю стрічку встигли полюбити як дорослі, так і діти.

Фільм «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» 1961 року примітний тим, що це була перша у СCСР кінострічка, де без цензури було показано справжні традиційні українські різдвяні святкування, колядки та щедрівки.
У фільмі звучать справжні українські різдвяні колядки, а також уривок з православного різдвяного тропаря.
Стрічка, звісно, російськомовна, адже в той час в СCСР нереально було відзняти фільм для широкого загалу українською мовою, та ще й про українські традиції і релігійні свята. (Знятий цього ж 1961 року україномовна комедія «За двома зайцями» була переозвучена й спотворена кацапським язиком, через що догори-дриґом змінилась суть комедії, в якій висміювались якраз кацапоязичні покручі. А легендарна стрічка «Пропала Грамота» 1972 року взагалі "лєґла на полку"!) Велика подяка казкарю Роу за такий ризик.
Хоча, знову ж таки — "малороссы" показані принизливо, а ось "вєлічіє рассєйскає ва всєй красє": ґраф Потёмкін-Таврічєскій, імпєратріца Єкатєріна-ІІ, козаки чубами в долівку падають "Нє встанєм, мамо, умрём, а нє встанєм!"... Ні, це справді по Гоголю, але аж занадто акцентовано у картині увагу на величності "Зімнєґо Дворца" та рабскій покірливості козацького панства.
Тобто, яким би доброзичливим не був казкарь, але якщо це московскій сказочнік, то Українець завжди буде зображений принизливо…
Творцю цього першого совєтського різдвяного фільму довелось зіткнутись з труднощами ще до початку зйомок.
Коли Олександр Роу повідомив в Ґоскіно СССР про намір зняти свій одинадцятий фільм за повістю Гоголя «Ніч перед Різдвом», чиновники відмовилися запускати у виробництво картину з такою назвою, угледівши в ньому релігійну пропаганду. Але Роу не мав наміру відмовлятися від задуманого, й перейменував свою майбутню стрічку на «Вечера на хуторе близ Диканьки».

Знімати натурні епізоди (зиму) спочатку планували в тих місцях, про які розповідається в повісті Миколи Гоголя — в селищі Диканька на Полтавщині. Проте, оскільки початок знімального процесу був запланований на березень 1961 року, знімальна група відмовилася від першопочаткового наміру й вирушила на Кольський півострів. За кілька днів там побудували справжнє українське село — будинки, сараї, церкву. Частину будинків робили з картону (будували лише фасад).
Отже, стрічка знімалась у Россії, хоча, насправді, Кольський півострів це ж якраз окупована кацапами Лапландія! 🙂

Звісно ж, окрім фільму 1961 року є й інші продукти „совєтскоґо кінєматоґрафа“ про Ніч перед Різдвом за оповіданням Гоголя. Сучасні россіянські, вибачте, "мюзікли" оглядати не станемо, позаяк мова у нас про трішечки менш гидотний „совєтскій кінєматоґраф“. Хоча, це доволі відносно, бо кацапська чортівня завжди кацапська, це ж зрештою не добрі Чорти з творів Гоголя.

«Ніч перед Різдвом» в „совєтской мультіплікациі“

Вибачте за гіперактивні посилання нижченаведених назв — до перегляду не рекомендовано й не бажано, але для порівняння та усвідомлення того, як завжди москалі уявляють собі Українців — можете ознайомитись.

Перші совєтські повнометражні мультфільми у стилі традиційної анімації, як не дивно, були на "хохольскую тєму". По Гоголю, якщо це так можна назвати, "Союзмультфільм" створив мультфільми “Пропавшая ґрамота” (1945) та “Ночь пєрєд Рождєством” (1951).
УВАГА! В Різдвяні Свята для перегляду ці мультфільми категорично НЕ рекомендується, щоб не зіпсувати святковий настрій. Проте, у вільний час і не в свята все ж варто переглянути ці перші совєтські повнометражні мультфільми у стилі традиційної анімації, щоб зрозуміти, наскільки совєтська пропаганда намагалась стерти і знищити все українське, націливши удар в першу чергу по дитячій аудиторії. В чєкістській імперії "СССР" змалку насаджувався кацапізм, "русскій мір" в совєтській шовіністичній обгортці — і в творах поневолених народів, які екранізувала Москва, завжди мали бути присутні всі компоненти та персонажі штучного кацапського світогляду: мєдвєдь Міхал Іваныч Топтыґін, якась Машенька, Баба Яґа, Кащєй, Іван-дурак, лапті, кокошнікі і ватэта-вот-всё...
Яким чином мєдвєдь, бородаті кацапи і кокошнікі опинились в анімованих творах Гоголя про українську Диканьку — загадка!
Якщо "тиха украинская ночь" — то що в Україні вночі роблять кацапській мєдвєдь і костромскія бабы в какошніках да растовскія мужики в касаваротках? Заблуділісь?
Правду писав Гоголь: „Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи!“
Це він кацапам підкреслював!

Мультфільм 1945 року “Пропавшая ґрамота” — перший мальований повнометражний мультфільм "Союзмультфільма" — взагалі ні в тин, ні в ворота і до перегляду не рекомендовано. Запорожські козаки зображені недолугими пияками, козак Андрій схожий на розбійника; натомість, "россійская імпєратріца" та "россіянє" з бородами змальовані презентабельно і вельмиповажно. Все українське представлено як "малоросскоє", замість хат мокшанські "ізбы", Українці змальовані принизливо, чомусь схожі на циган, живуть в бруді та чагарниках. Ну а пісні, звичайно ж, мокшанські! "Казак" співає "Эх-ма!", танцює "камарінскую" з ведмедем, постійно пиячить.
Більш гидкого та антиукраїнського мульфільму годі й уявити!

Не менш гидко виглядає й мультфільм “Ночь пєрєд Рождєством” 1951 року, створений на московській студії "Союзмультфільм" сестрами Брумберґ, хоча й не настільки огидний, як попередня робота "совєтскіх мультіплікаторов" — принаймі, щось схоже на колядки намагались співати українською мовою, не було "обілія мєдвєдєй і скамарохав". Все одно, замість колядок — фактично кацапські пєсні, кокошніки та інша маячня, яка до України не має жодного відношення... Ну, хоча б запорожці не билися чолом об кафель "Не встанемо, мамо!"…

…а, хоча, може варто якраз заздалегідь, перед Різдвяними Святами у вільний час переглянути цю рарітетну гидоту, щоб нарешті позбутись цих совєтсько-кацапських метастаз, щедро усипаних ватним "снігом" з павільйонів "Мосфільма"?
І зустріти вже наші, українські Різдвяні Свята та увійти в Новий Рік, залишивши нарешті в минулому ці совєтські "кіно і мультікі із дєтства" разом з тою ватною чортівнею, що вкладалась в голови багато років поспіль.

З прийдешніми Різдвяними Святами, Українці!

1 коментар до “«Ніч перед Різдвом» або Українське Різдво в „совєтском кінєматоґрафє“

  1. Сповіщення: «Пропала грамота» – ПОРОХІВНИЦЯ

Коментувати не дозволено.