Перейти до контенту

«Ніч перед Різдвом» або Українське Різдво в „совєтском кінєматоґрафє“

«Ніч перед Різдвом»
або Українське Різдво в „совєтском кінєматоґрафє

 
Різдвяні Свята почались. Відтепер Україна святкує Різдво разом зі Світом 25 грудня, а також 7 січня. Звісно, Щедрий Вечір і Маланку 13 січня також святкуємо. Хоча, не всі тішаться збільшенню офіційних державних Різдвяних Свят. Дехто все ще ностальгує за совєтскімі новоґоднімі оґонькамі та фільмами.
Згадаємо, як українське Різдво було представлено в „совєтском кінєматоґрафє“.


Хоча Різдво лиш на порозі, але й Чорт ніде не пощез, і може з'явитись будь-де, будь-коли і будь біля кого. Той самий Чорт, якого так часто бачили на хуторах під Диканькою — ось він, весело митиляючи хвостом та подриґуючи ногою й цокаючи копитцем на морозі, намагається знову вкрасти Місяць на небі, або ж весело регоче серед натовпу у вертепі, ховаючись між колядниками.
Микола Васильович Гоголь не раз розповідав про пригоди Чорта.

Тому не нужно далеко ходить, у кого Чёрт за плечами!

Чорти, вони ж різні бувають. Навіть у Миколи Васильовича Гоголя. Є у нього добрий Чорт Куць, який допомагав козакам знайти пропалу грамоту. Та й Чорт з Диканьки не такий поганий насправді, все ж краще диякона з цаповою борідкою. Але є погані чорти з цаповими бородами, котрі як сядуть на шию, як влізуть у голову, так і не позбавишся гаспида болотяного, що безперервно шепоче цапським язиком всіляку чортівню.
Так і ходять деякі все життя з цаповою чортівнею на шиї та цаповою маячнею в голові. Позбавитись від цапських метастаз ох як важко!…

Втім, розпочнемо знайомство з огидним „совєтскім кінєматоґрафом“, в котрому по-совєтські адаптували і українське Різдво, і твори Гоголя зокрема.

Микола Васильович Гоголь.
А хто там з любітєлєй "русскаґо міра" постійно торочить про "русскаґо пісатєля Ніколая Васільєвіча Ґоґоля"?
Ой, погано ватнічки читали в школі твори Миколи Васильовича Гоголя! 🙂
Та хто там читав! Всі знання Гоголя з совєтських фільмів та "шедевру" кацапа-ватніка Бортка!

Гоголь… Так, це російськомовний митець, варто зважити і на неординарну особистість Миколи Гоголя, твори якого так сповнені містикою та тим, що зараз називають фентезі. Його постійні персонажі і відьми, і Чорт, і Вій, і всіляка нечисть…
Але події найбільш видатних творів Миколи Гоголя відбуваються саме на його Батьківщині — в Україні, на Полтавщині, поблизу Диканьки, Миргорода, Полтави, Конотопа… І оспівував Микола Гоголь рідну Україну, хоч і мовою окупанта. І рідні Українці зазвичай все ж були позитивними персонажами, навіть якщо це чорт — то добрий, наш, а коли яка справжня нечисть, то притаманних Українцю рис не мала. Зате всілякі дьякі, чічіковы та інші "мертві душі" — самые что ні на єсть вєлікороссы"!

Звичайно, Гоголя складно назвати українофілом чи свідомим Українцем, адже письменник, що взяв собі псевдо Hohol (Хохол), зрештою, у творах зрідка вживав назву Україна, переважно користуючись імперськими термінами "малорóссы", "малорóссія". Можливо боявся імперської цензури? Так, боявся! Гоголь взагалі всього і всих боявся, був дуже чутливою, замкнутою людиною, і звісно ж, волів писати мовою окупантів, як того вимагали окупанти. Тому, з огляду на тодішню заборону української мови Емським указом, твори Гоголя написані на "вєлікорóсском язикє", а Україна вказується як "малорóссія", бо інакше б писати і друкувати було би неможливо. Втім, Гоголь за потреби й москаля називав москалем, або навіть і кацапом. А образи дьяків кацапоязичних завжди виглядали "как цап" — із цаповою борідкою та цаповим меканням.
Гоголь був орієнтований, звісно, на імперську аудиторію. Але мовою окупанта тихо троллив москалів! І відвертої українофобії, як у Булгакова, у Гоголя все ж не було. А його любов до рідної Полтавщини є найбільш яскравим променем всієї такої складної творчості митця.
Втім, в „совєтском кінєматоґрафє“ фільми чи мультфільми за творами Гоголя завжди спотворювались.

«Вечори на хуторі поблизу Диканьки» або «Ніч перед Різдвом»

 
«Вечори на хуторі поблизу Диканьки» («Вечера на хуторе близ Диканьки») — фільм 1961 року режисера Олександра Роу за мотивами оповідання Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом».
Прем'єра фільму відбулася 8 січня 1962 року.
Певно, це один з найулюбленіших різдвяних фільмів багатьох поколінь.
Більш ніж за півстоліття цю стрічку встигли полюбити як дорослі, так і діти.

II► «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1961)

Фільм «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» 1961 року примітний тим, що це була перша у СCСР кінострічка, де без цензури було показано справжні традиційні українські різдвяні святкування, колядки та щедрівки.
У фільмі звучать справжні українські різдвяні колядки, а також уривок з православного різдвяного тропаря.
Проте, страшно неприродньо виглядає й звучить поряд з українськими колядками "язик" окупантів! Це вельми дратує.
Стрічка, звісно, російськомовна, адже в той час в СCСР нереально було відзняти фільм для широкого загалу українською мовою, та ще й про українські традиції і релігійні свята. (Відзнята цього ж 1961 року українськомовна комедія «За двома зайцями» була переозвучена й спотворена кацапським язиком, через що догори-дриґом змінилась суть комедії, в якій висміювались якраз кацапоязичні покручі. А легендарна стрічка «Пропала Грамота» 1972 року взагалі "лєґла на полку"!)
Варто віддати належне казкарю Роу за такий ризик.

Хоча, знову ж таки — "малороссы" показані принизливо, а ось "вєлічіє рассєйскає ва всєй красє": ґраф Потёмкін-Таврічєскій, імпєратріца Єкатєріна-ІІ, козаки чубами в долівку падають "Нє встанєм, мамо, умрём, а нє встанєм!"
Ні, це справді по Гоголю, вірніше, по відцензурованому й покрученому россійськомовному виданню «Ніч перед Різдвом», але у кінокартині аж занадто акцентовано увагу на величності "Зімнєґо Дворца" та рабскій покірливості козацького панства.
Тобто, яким би доброзичливим не був казкарь, але якщо це московскій сказочнік, то Українець завжди буде зображений принизливо…

Творцю цього першого совєтського різдвяного фільму довелось зіткнутись з труднощами ще до початку зйомок. Коли Олександр Роу повідомив в Ґоскіно СССР про намір зняти свій одинадцятий фільм за повістю Гоголя «Ніч перед Різдвом», чиновники відмовилися запускати у виробництво картину з такою назвою, угледівши в ньому релігійну пропаґанду. Але Роу не мав наміру відмовлятися від задуманого, й перейменував свою майбутню стрічку на «Вечера на хуторе близ Диканьки».

Знімати натурні епізоди (зиму) спочатку планували в тих місцях, про які розповідається в повісті Миколи Гоголя — в селищі Диканька на Полтавщині. Проте, оскільки початок знімального процесу був запланований на березень 1961 року, знімальна група відмовилася від першопочаткового наміру й вирушила на Кольський півострів. За кілька днів там побудували справжнє українське село — будинки, стодоли, церкву. Частину будинків робили з картону (будували лише фасад).
Отже, стрічка знімалась у Россії, хоча, насправді, Кольський півострів це ж якраз окупована кацапами Лапландія!


 
Звісно ж, окрім фільму 1961 року є й інші продукти „совєтскоґо кінєматоґрафа“ про Ніч перед Різдвом за оповіданням Гоголя. Сучасні россіянські, вибачте, "мюзікли" оглядати не станемо, позаяк мова у нас про трішечки менш гидотний „совєтскій кінєматоґраф“. Хоча, це доволі відносно, бо кацапська чортівня завжди кацапська, це ж зрештою не добрі Чорти з творів Гоголя.

«Ніч перед Різдвом» в „совєтской мультіплікациі“

Вибачте за гіперактивні посилання нижченаведених назв — до перегляду не рекомендовано й не бажано, але для порівняння та усвідомлення того, як завжди москалі уявляють собі Українців — можете ознайомитись.
Щоб усвідомити, чому не всі совєтські мультфільми корисні українським дітям.

Перші совєтські повнометражні мультфільми у стилі традиційної анімації, як це не дивно, були на "хохольскую тєму" — адже це було вкрай важливо для совєтської пропаґанди. Ще у сталінські часи "Союзмультфільм" створив по Гоголю, якщо це так можна назвати, мультфільми “Пропавшая ґрамота” (1945) та “Ночь пєрєд Рождєством” (1951).

УВАГА!
В Різдвяні Свята категорично НЕ рекомендуються для перегляду ці совєтьскі мультфільми, щоби не зіпсувати святковий настрій.

Проте, у вільний час і не в свята все ж варто переглянути ці перші совєтські повнометражні мультфільми у стилі традиційної анімації, щоб зрозуміти, наскільки совєтська пропаґанда намагалась стерти й знищити все українське, націливши удар в першу чергу по дитячій аудиторії. В чєкістському терористичному квазідержавному утворенні "СССР" змалку насаджувався кацапізм, "русскій мір" в совєтській шовіністичній обгортці — і в творах поневолених народів, які екранізувала Москва, завжди мали бути присутні всі компоненти та персонажі штучного кацапського світогляду: мєдвєдь Міхал Іваныч Топтыґін, якась Машенька, Баба Яґа, Кащєй, Іван-дурак, лапті, кокошнікі і ватэта-вот-всё
Яким чином мєдвєдь, бородаті кацапи і кокошнікі опинились в анімованих творах Гоголя про українську Диканьку — загадка!
Якщо "тіхá укрáінская ночь" — то що в Україні вночі роблять кацапській мєдвєдь і костромскія бабы в какошніках да рязанскія мужики в касаваротках? Заблуділісь?
Правду писав Гоголь:
Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи!
Це він кацапам підкреслював!

Мультфільм 1945 року “Пропавшая ґрамота” — перший мальований повнометражний мультфільм "Союзмультфільма" — взагалі ні в тин, ні в ворота і до перегляду не рекомендовано — особливо дітям!
Запорожські козаки зображені недолугими пияками, козак Андрій схожий на розбійника, а козак Василь намальований недолугим та дурним старим дідом, хоча у Гоголя обидва герої молоді та хвацькі козаки. Натомість, "россійская імпєратріца" та "россіянє" з бородами змальовані презентабельно і вельмиповажно. Навіть портрет цариці змальований детально і ретельно, з любов'ю намальовано навіть двоголову курку імперського гербу, що неймовірно для сталінських часів — але цією дрібною деталлю й підкреслено імперську приналежність "малороссіі". Все українське представлено як "малоросскоє", замість українських хат — кацапські "ізбы", Українці змальовані принизливо, чомусь схожі на циган, живуть в бруді та чагарниках. Ну а пісні, звичайно ж, кацапські! "Казак" співає "Эх-ма!", танцює "камарінскую" з ведмедем, постійно пиячить.
Більш гидкого та антиукраїнського мультфільму годі й уявити!

Не менш гидко виглядає й мультфільм “Ночь пєрєд Рождєством” 1951 року, створений на московській студії "Союзмультфільм" сестрами Брумберґ, хоча й не настільки огидний, як попередня робота "совєтскіх мультіплікаторов" — принаймі, щось схоже на колядки намагались співати українською мовою, не було "обілія мєдвєдєй і скамарохав". Все одно, замість колядок — фактично кацапські пєсні, кокошніки та інша маячня, що до України не має жодного стосунку… Ну, хоча б запорожці не билися чолом об мармурову долівку "зімнєґо дворца", патякаючи перед шльондрою-імпєратріцею "Не встанемо, мамо!"…

…а, хоча, може варто якраз заздалегідь, перед Різдвяними Святами у вільний час переглянути цю раритетну гидоту, щоб нарешті позбутись цих совєтсько-кацапських метастаз, щедро усипаних ватним "снєжком" з павільйонів "Мосфільма"?
І зустріти вже наші, українські Різдвяні Свята та увійти в Новий Рік, залишивши нарешті в минулому ці совєтські "кіно і мультікі із дєтства" разом з тою ватною чортівнею, що вкладалась в голови багато років поспіль.
Нехай ватніки залишають собі цей шлак під "восторжено-щєнячьє "А помнішь?" у своїх "аднаклассніках".
А нам своє робить!

З прийдешніми Різдвяними Святами, Українці!

© Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2017.ХІІ.13

1 коментар до “«Ніч перед Різдвом» або Українське Різдво в „совєтском кінєматоґрафє“

  1. Сповіщення: «Пропала грамота» – ПОРОХІВНИЦЯ

Коментарі закриті.