Москалі не мають колядок і щедрівок

Всі європейські й слов’янські нації та народності мають власні різдвяні традиції, різдвяні славні, колядки й щедрівки. Всі народи Світу мають власні різдвяні традиції. Всі, окрім одного!…

Кацапи — єдиний "народ", що сахаються немов навіжені від Різдвяних Свят, спотворюють Різдвяні Свята або взагалі намагаються знищити. Відповідно, кацапи не мають у фолькльорі власних різдвяних славнів, колядок і щедрівок, та й словам "колядка і щедрівка" в штучном "русском языкє" немає навіть відповідника, позаяк лише на початку ХХ століття москалі вкрали собі двійко-трійко україньких колядок, "пєрєвєлі на руссцкій" й по тому все. Проте, ані сенсу колядування й щедрування, ані сенсу Різдвяних Свят кацапи ніколи не усвідомлювали і навіть Різдво називають "сочєльнік", не знаючи, що Різдвяні Свята тривають більше місяця — з 15 грудня (Св.Андрія) до 19 січня (Водохреща).
Воно й не дивно — недолюдки не усвідомлюють сенс людських свят!
Кацапам зрозуміліше "пєрвамай, дєвятамай і 7 ноябля"!
Замість Різдвяних Свят у кацапів є по одному дню "новоґо ґода", "сочєльніка", "староґо новоґо ґода" з вигаданими чєкістами у 1937 році вічно п’яними "дєд марозам і снєґуркай". Все!

“Дєд мороз” “борода із вати” — історія появи ватяного опудала

Письменник Юрій Винничук дослідив питання.

Юрій Винничук

Часто трапляються люди, які авторитетно заявляють якусь небилицю, а коли їм наводиш докази, що все не так, бояться відступити назад і далі товчуть порожнє в пустому. От, наприклад, один унікум вирішив довести, що в росіян теж є коляди. А це дурня.

Росіяни – єдиний слов’янський народ, який не має своїх коляд. І лише на початку ХХ ст. було створено кілька авторських та перекладних коляд, які ви легко відшукаєте в Інтернеті. Однак народ їх ніколи не виконував, а ближче до Нового року росіяни співали "овсени", які нічого спільного з колядками не мали.

Я розумію, що така інформація може викликати у декого обурення, тому пошлюся на авторитети.

«Краткая литературная энциклопедия»:
«КОЛЯДКИ – святочные народные песни. К. широко распространены у украинцев, в меньшей мере у белоруссов, у русских встречаются сравнительно редко и то большей частью в виде так наз. "виноградья", т. е. в виде величальных песен с традиционным припевом: "виноградье, красно-зелено моё" (колядки у русских по-видимому вытеснены вследствие особо сильной борьбы с ними церкви и правительства)».

«Энциклопедический словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона»:
«Коляда – цикл народных рождественских праздников, игр и песен. Малорусская колядка… примыкает к малорусскому же узкому значению слова Коляда. Слово К. происходит от греческого καλάνδαι и латинского calendae и встречается у всех народов, находившихся под прямым или косвенным влиянием Рима».

Те саме стосується щедрівок, їх теж у Росії не знали:
«Вне пределов Белоруссии и Малороссии нет и термина щедривка или ему соответствующего. Лучшие колядки сохранились в Галиции у карпатских горцев».

Але далі у тому ж словнику натрапляємо на фразу:
«Великорусские колядки сравнительно редки».
Ага! Втішиться хтось. Таки є! Ну, що ж беремо книгу «Поэзия крестьянских праздников» (1970), де опубліковані російські обрядові пісні, і переконуємося, що колядували в Росії лише у прикордонних з Україною областях, там, де жили українці – на Кубані, Курщині, Вороніжчині – та й коляди ці були українські. Ось приклади.

Ходя-походя месяц по небу
Святый вечор добрым людям.
Клича-поклича зарю за собой…

А ось щедрівка з Вороніжчини:

Як на ричци, на Ордане…
Припев: Щедрый вечер, добрый вечер,
Добрым людям на здоровье.
Божия Матерь ризы брала…
Она брала, тай махала,
Тай на калынку позакидала.
Де ж взялися ангелята,
Взяли ризы та на крылята,
Понесли ризы по пид небесамы,
Та врата Божьи щей отворылись,
Та вси святые поклонились.

«Толковый словарь Ушакова»:
«Коляда – рождественский обряд, преим. на Украине, сопровождающийся песнями и обходом соседей, теперь исчезнувший».
Ну, бо це за совєтів писалося.

А от, що писали до революції.

«Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка»
(Чудинов А.Н., 1910):
«КОЛЯДА – святочный обычай в Малороссии ходить по домам и приветствовать хозяев с праздником».

«Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка»
(Павленков Ф., 1907):
«КОЛЯДА – святки в Малороссии и Белоруссии».

Як бачимо "коляда" – навіть не належить до російської лексики. Така сумна правда не одного щирого російського патріота гнітить.
Ось і якась панна на своєму ЖЖ зі смутком повідомляє: «То есть таки да, таки русских колядок в собственном смысле слова, наверное, практически нет».

Не було й свята Різдва такого, як в Україні, і не було Святвечора.

«Энциклопедический словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона»:
«Благосклонное внимание богов, с языческой точки зрения, обуславливалось надлежащим их угощением, жертвоприношениями; отсюда обрядовое употребление хлеба, каши, но особенно свиньи… Последнее поверье приводит нас к культу предков, который рельефно выступает в рождественской обрядности Малороссии и Белоруссии. В "свят вечир" (канун Рождества) вечерний ужин, состоящий в Лубенском уезде, главным образом, из кутьи (ячная, изредка пшеничная) и узвара (отвар сушеных плодов), имеет семейный и в частности поминальный характер».

Святвечір російською мовою звучить кумедно: "святый вечор", бо скалькований з української мови, а переважно "сочєльнік" – от соченя – "лепёшки на конопляном масле, которые пеклись на Рождество, а из теста делались маски, через которые смотрели на прохожих и по их наружности судили о будущем".

Власне, для повного усвідомлення того, як кацапи намагаються зрозуміти собі, що таке Різдвяні Свята, варто доповнити дослідження пана Юрія Винничука ще й цитуванням з сайту псевдорелігійної терористичної секти "РПЦ" "Православіє і мір":

"К сожалению, традиция пения колядок в России погибла. Если мы отправимся на Западную Украину, в Карпаты, то мы увидим, что там и сегодня на Рождество колядуют практически все. В российских деревнях обычай колядовать ушел в прошлое, в городах эта традиция возрождается только в театрализованной форме. Я собираю фольклор около 30 лет и ни разу не видела, чтобы кто-то колядовал у нас в деревнях, удается разве что найти стариков, которые в детстве колядовали и помнят, как это делать. Конечно, христославные колядки — это не просто фольклор, они выражают живую веру во Христа, и она должна быть очень крепкой, чтобы проявляться во всех сферах жизни."

Смішно 🙂
Ніколи не було на москальских багнищах традицій Різдвяних Свят, і аж раптом "традіция паґібла" 🙂
При цьому, "православная учёная" єлєна краснопєвцева у притаманному кацапам маніпулятивному методі змішала все до купи, обізвала колядки "русскімі народнимі", але "сохранілісь" колядки і щедрівки з вертепами чомусь лише "у ґорцев в Карпатах на Украінє".

"Судя по музыкальному и гармоническому строю христославных русских колядок, большинство из них украинского происхождения. До сих пор на юге России христианские колядки встречаются чаще, чем языческие, да и сама традиция колядовать на Рождество там лучше сохранилась."

Звісно ж, бо "юґ рассіі" — це окуповані кацапами етнічні терени України: Кубань, Підкавказзя, Східна Слобожанщина, північна Сіверщина.

Ну і, власне, про саме усвідомлення кацапами традицій Різдвяних Свят яскраво свідчать такі висловлювання:
"В России и на Украине в давние времена под Рождество колядовали все: и взрослые, и дети, — но колядовали разными группами: отдельно бабы с мужиками, отдельно подростки и дети."
"…рано утром в дом прибегали дети, бросали в иконы зерно, гоготали как гуси, изображали домашних животных, — все это, по языческим представлениям, способствовало плодородию."
"…переодетый нечистью колядовщик олицетворял мертвеца…"

Ну, з огляду на те, що культ некрофілії серед угро-фінських племен москальських багнищ завжди був "в почётє", власне, через цю призму вони й розуміють чужі для них Різдвяні Свята!
Це "православный" сайтик секти "РПЦ" пише, якщо забули.

Саме тому, з огляду на некрофільський світогляд кацапів, цю публікацію оформлено ілюстраціями цьогорічних "наваґодніх заставок" одного з кацапських телеканалів.