НАЗАР
„Заради чого вони загинули?…“

Tetyana Marucsh

В ніч після виборів мені було кепсько. Результати голосування то таке. Народ заслуговує на ту владу, яку має. Тільки не вийте потім. А вить будете. Бо ви інакше не вмієте.

Ніч видалася важкою через Назара… Мого племінника.
Дехто з друзів знає історію.
Назар — син моєї сестри, що померла більш ніж півтора роки тому… Померла, бо серце вже не витримувало…
Старший син її Артем, ми звали його Тьомка, загинув у серпні 2014… "Додому" він їхав довгих 9 місяців, і то ще дуже пощастило, бо є родини, що й досі за результатами ДНК синів, чоловіків, батьків не знайдено…

Назар, поки його батько був на Сході, жив у нас. Весь минулий навчальний рік.
Я не буду розповідати як ми виводили його зі стану мовчання й заціпеніння у повному розумінні. Про це знають дуже мало і близьких друзів.
Я не буду вам розповідати як він цінує подарунок незнайомої йому людини, цінує бо „просто комусь не байдуже що стало з моїм Братом і Мамою…“

В ніч після виборів, на сьогодняшній день вже 16-річний юнак плакав як маленький хлопчик. Він навіть не плакав на похоронах Мами… Він тоді просто заціпенів на кілька місяців…

Його Тато, всю ніч палив цигарку за цигаркою, хоча не палив 11 місяців.
Потім він зателефонував і попросив просто говорити з малим. Бо сам у стані, як він говорить: "повернуться то повернувся, але не прийшов"…

Ми з Назаром розмовляли усю ніч…
Він плакав і питав: „За що і ради кого загинув брат?…“

Зараз Назар у нас. У них у місті у школярів канікули. Ілюха на екстернаті, тому зараз приділяє багато часу кузену. Та й коти використовуються як антидепресанти.
Я дуже вдячна чоловікові, за розуміння і підтримку. І напевне сьогодні, чи не єдиний раз ми одностайні в політичних поглядах. (Хоча тато наш той ще зітхач за совком.)
Це була така довга передмова.

Сьогодні чоловікові зателефонував його двоюрідний брат з Чернівецької області. Свого часу ми дуже сильно полаялися з чоловіком, бо він усі наші заощадження витратив щоб утримувати осінь і зиму брата і його родину. Ніхто не хворий. Ніхто не працює. А родина: брат з дружиною, їхніх троє дорослих дітей 33, 30 і 26 років. Та троє онуків 11, 8 і 6. На картку я не заглядала, туди ми переводили щомісяця скільки могли. 46 000 грн. Це все що у нас було. Дізналася я про те, що коштів нема, коли стало питання пересадки кісткового мозку дитині наших друзів. Коли ми збирали гроші по друзям, виявилося що їх нема.
От тоді був скандал. Петро навіть досі розмовляє з татом скрізь зуби.

З тих пір минула друга зима. Родичі сильно обідилися, коли я запропонувала підняти сраки й поїхати хоча б до Чернівців та працювати. Я не розмовляю й досі. А чоловік спілкується, хоча дуже рідко.

І от сьогодні телефонує брат і просить щось там отримати у Києві і передати їм. Слово за слово. Дійшло "а за кого ви?"
Вони за Зє! А знаєте чому? Бо:
— "вже надоїла бідність, за газ шалені суми. Субсидії не дають, бо дівчата працюють неофіційно".
— А чому неофіційно?
— "Та податки страшенні!"
— А Саша (син) чому не працює?
— "Та за 5000?"
— Та нехай їде шукає роботу!
— "А Петро не може його до себе забрать?"
— Ким?
— "Ну не знаю, помічником якимось. Чи водієм."
— Так водієм він може і у Віжниці працювати.
— "Так за 5000? Хотів контрактником. Зарплата нічого, пільги. Але так щоб не на передову".
— І що?
— "Галя не пустила. А як вб‘ють?"

Погризлися. Та так, що ми з хлопцями на кухні чули той скандал, а коти поховалися.

В кінці, чоловік говорить:
— Слухай, давай я вам дам 10 тисяч, а ви проголосуєте за Порошенка.
— Давай! — погоджується брат.

У тому і є суть виборців Зеленського: все на шару!
Я не знаю коли вони помиряться, чи буде таке ще.
Але у цьому все.

Мама двох маленьких дітей (Яна Червона) сьогодні загинула на Сході, а здоровий як хряк мужик 33-х років сидить дома, хотів за пільгами та й то мамця не пустила. А від майбутнього "головнокомандуючого", який відкосив від Арміі, чекає шари.
Щоб подешевів газ.
Щоб зарплата була висока. (А ще краще щоб платили за те, що дома сидить.)
Шоб субсидія була.
Щоб хтось утримував.
Це — електорат Зє.

— За кого загинув мій Брат?… За це? — питає Назар…

Він дивиться на мене з надією. А що я можу йому сказати?…

P.S. від «Порохівниці»:

Назаре!
Тримай хвоста пістолетом!
Навіть якщо 84% рабів навколо — то їх проблеми, то їх до раю не пускають!
А ми — Українці!!! Нам своє робить! Нам — Україна понад усе!
Козаків на коліна не ставлять! Хоча й плакати не соромно, коли душа в смутку. Але не розкисай, козаче! Не дарма твій Брат загинув! За тебе, за твою Маму, за твоїх близьких і за Україну…
Ти, Назаре, маєш свідомість, і тим ти відрізняєшся від тих рабів, що готові падати на коліна й вилизувати чоботи загарбникам і зайдам.
Ти не такий, як вони! Молодець, Назаре!
Справжній козак! Справжній Українець!
Українець з великої літери!