Україна у нас одна…
І "ушльопкі" одні й ті ж…

Після вчорашнього шабашу малорóссов на Софійському Майдані у 29-й День відновлення Незалежності України, всі говорять про те, що існує "дві України".
Ні, Вельмишановне Панство, Україна у нас одна…
Україна була на Майдані, Українці йшли Ходою Гідності з портретами полеглих Захисників України й нéсли Державні Прапори України. Ось де була справжня Україна!
А малорóсскій шабаш влаштували "ушльопки" з пісєнькамі про шлёпкі.
І це навіть добре, що у 29-й рік відновлення Незалежності нарешті наочно стало видно цю чітку різницю між Українцями і покручами-малорóссамі, котрі топтали своїми брудними ратицями Державний Прапор України і влаштовували свій огидний шабаш не ховаючись. Нарешті позлітали останні лицемірні маски, нарешті ми побачили їх справжню химеру. Хоча, її було давно видно.
Зрештою, "ушльопкі" одні й ті ж…
Тепер головне щоб ми не пробачили їм цього й не забули жодного з "ушльопків"!

Помилкова теза "Дві України"

"Це два бачення Дня Незалежності — це дві України. На Хрещатику — справжня, на Софійській площі — гібридна та колоніальна", — вважає Микола Княжицький, народний депутат від "Європейської солідарності". Про це він сказав в ефірі програми "Інфовечір" на "5 каналі".

"Я бачив Українців, які йшли з нами по Хрещатику, бачив ветеранів, до яких ми вшановуючи приєдналися. Дуже багато людей було вздовж Хрещатика. Це були Українці. А на Софійську площу запросили так би мовити "еліту" поспівати пісеньки, дуже багато з яких є російськими. А ті, що українські – крадені", – говорить Княжицький.

Помилкова теза.
Україна у нас одна!
А той шабаш — то не Україна — то "квартал", "малороссія", "УССР".

Для початку, Вельмишановне Панство, дозвольте процитувати реакцію на цей шабаш з боку відомої письменниці, пані Оксани Забужко.

Відразу признаюся: вчорашнього "карпаратіфчіка" на Софійській, з "пающімі трусамі" й "вышываным зайцем" із прапором моєї країни в лапах, я не дивилась і не буду, вистачило кількох фоток. Але позаяк знайшлись люди, яким той пекельний трешак був "нормас і пазітіфчік", як положено "на празнік", то знов пішла розганятися тема "двох Україн" — а це, як на мене, геть неправильно, бо ніяких "двох Україн" тут нема. Тут є дві культури, означені принципово різними концептами: "празднік" — і свято.

"Праздник" — від "праздності", безділля. Це продукт культури рабського труда: день, коли рабам не велять на панщину, не женуть на лісоповал — можна поспати, можна бухнути ("ведь что нужно человеку? пожрать, пос…ть и потрахаться", — доводив мені колись на початку 2000-х один московський режисер), це радість каторжанина — "длінниє вихадниє", а з якого приводу — "пофіґ", хай тим начальство париться, а рядовим кріпакам Страни Совєтов ГУЛаґії "день кантовкі - мєсяц жизні", ура-ура, "скора пятніца!", "с празнічком!"

Свято — це від святости (holiday — святий день). Це для вільних, для тих, хто переріс фізіологію та фройдівський "принцип задоволення" і доріс до власного сакруму, і це різниця не просто культурна — антропологічна, цивілізаційна. Люди, які збираються святкувати разом, знають, ЩО вони святкують, і, за мовчазною домовленістю, поділяють ті самі цінності: це за визначенням "одновірці" (однодумці, одноземці, люди "з-під одного прапора", на який наступити — тільки Марко Проклятий зміг, а потім ходив покутником по смерті, пригадуєте легенду?)…

Тож Україна в одна — резюмує у своєму дописі пані Оксана Забужко — і Україна була там, де були справжні Українці, а не на тому малоросскому шабаші, де пританцьовувало сцикло на Прапорі України під фальшиві фонограмні пісні фальшивих "співаків" у вульгарних рейтузах.

"Народныє артісты Маларóссіі"

Хто ж ці "видатні співаки", котрі виступали на закритому від людей, вщент оцепленому мєнтами Софійському Майдані, під стінами церкви, прикривши портрети полеглих Захисників України на Стіні Пам'яті білими простирадлами, немов вдруге їх поховавши…
Хто ж ці "ушлёпкі"?

Ніна Матвієнко, Джамала, Руслана, Тарас Тополя (гурт «Антитіла»), Юлія Саніна (гурт «The Hardkiss»), Tayanna (Тетяна Решетняк), Олександр Пономарьов, Андрєй Данілко — Вєрка Сердючка, Тіна Кароль, Ірина Білик, Наталія Моґілєвская, Оля Полякова, Серґєй Бабкін, Павло Зібров, Олег Віннік, Михайло Хома («DZIDZIO»), Потап (Льоха Потапєнко), Monatik (Діма Монатік), «Время и Стекло» — Надєжда Дорофєєва і Алєксєй Завгородній..

Список знайдено на "хробацькому" (причому, спочатку відкрилась чомусь "русская вєрсія сайта").
Там же, у хробаків, на відюшках можна переглянути це неподобство.
Приготуйте блювотні пакетики.

Бєрємчатоє "Антітєло", прив'язане за дупу? Ориґінально!

"А поєзд чух-чух-чух, стучат калёса..."

Смєрдючка на ваґіні...

...а у ваґіні ще дві ваґіни!

Крім того, одразу в середовищі "шоу-біза" виник скандал щодо авторських прав. Концертний директор народного артиста України Тараса Петриненка заявив – пісню музиканта використали з порушенням. Одразу дві пісні гурту "Тартак" виконали під час попурі. Лідер музикантів Олександр Положинський відмовився від ордену, яким його нагородив преЗєдєнт . А щодо двох пісень у концерті — також каже, все зробили "по-тихому". Невдоволення висловила в соцмережах і представниця "Океану" Вікторія Хоменко, де й написала – дозволу на використання їхньої пісні "Там, де нас нема" не давали. Гурти "Бумбокс" і "Океан Ельзи" випустили заяви, в яких розповіли, що не давали дозволу на використання своїх композицій. Продюсер "Бумбоксу" назвав подію "справжнім сюром" і звинуватив організаторів у порушенні авторських прав. Зє-колаборанти відповіли, що їх це не хвилює, бо кралося всьо то не для заробляння грошей, а для шоу, "но єслі Славко Вакарчук хоче, то хай подасть в суд на Сєрдючку!" Бо вони знають шо голос у Обожеслава завжди застряє в дупі у критичні моменти, а інколи він взагалі може прикинутись не лише німим, але й дохлим опоссумом. Аби не били.
А ось фронтмена гурту "СКАЙ" Олега Собчука тішить, що його пісня "Тебе це може вбити" пролунала під час шоу.

Підводячи жирну риску до цього шабашу малороссов, "рєжиссуру і постановку" здійснювала така собі інстаґрамна діва катя царік — палка любітєльніца "русскоґо міра".

Пробігшись одним оком стрічкою каті царік описати її культорологічні вподобання можна рядками пісні Ореста Лютого:
"Ах Катюша ти моя! Катя ватніца!"

Воїни і "ваінствующая пошлость"

Антін Мухарський без зайвих реверансів прокоментував вчорашній шабаш покручів. [Пряма мова]

Вчора мали у всі віки класичну картину світу. З одного боку (за цитатами з ФБ) "пизда Могілевської, шльопки-ушльопки, буси Матвієнко, жири Кароль, бджілка Манатіка, шансон Потапа, та пошматоване пластичними хірургами обличчя чи то Ірини Білик чи то Сєрґєя Звєрєва за роялем".
З іншого — море прапорів, портрети загиблих, виважений та мудрий поступ військових коробок та схилені перед воїнами в знак пошани голови містян, що їх деякі представники шоу-бізнесу вважають "раґулямі, жертвами абортів, бидлом на забій та немитими провінціалами".

Два світи — два образи мислення. Дві естетичні традиції, що борються за увагу суспільства.
З антиукраїнського боку — попса, що втративши свою актуальність під час війни, нині активно відвойовує позиції на чолі з головним шоу-меном країни.
З українського боку — модерна українська нео-героїка, що дедалі усталюється у мистецьких, візуальних, комунікативних формах суспільної єдності, породжених Майданом та роками війни з РФ.
Ці світи що існують в паралельних (часом взаємовиключних) парадиґмах буття, чітко окреслюють розлом української суспільної свідомості що пролягає не тільки по опуклих лінях Схід-Захід, Росія-Україна, Мир-Війна, але й по більш тонких матеріях на кшталт Естетика-Несмак, Стиль-Вульгарність, Стереотипи-Архетипи.

Зокрема з моєї, суто мистецької точки зору, все що вчора відбувалося на Софійському Майдані можна охарактеризувати терміном "воїнствующая пошлость", що протиставлена в ідеологічному та інформаційному просторі урочистій Ході Ветеранів, має всі підстави вважатися "нинішнім офіційним курсом". Але, "офіційний курс" це лише суспільна маніпуляція та зовнішня фікція, що їй протистоїть те СПРАВЖНЄ, що я на власні очі бачив у неформальних урочистостях з нагоди Української Незалежності.
Основний принцип будь якої попси: "Казаться, а нє бить" з плином часу розбивається об непорушне та архетипічне "Я — Є" , що лежить в основі будь-якого справжнього військового, суспільного, мистецького чи громадянського чину.
Тому БУДЬМО СПРАВЖНІМИ, і Україна переможе!!!

Шабаш малороссов, шансона і попси, шабаш зєбілів, шабаш ватніків, шабаш хвойд — лише такими епітетатим рясніють сомцережі щодо цього дійсно шабашу.

Українці порівнюють Парад Незалежності 2018 і цьогорічний шабаш малороссов, або ж на противагу цьому неподобству постять світлини зі справжнього українського святкування Дня відновлення Незалежності на Майдані та Європейській площі, де були справжні Українці.

Багато хто розчарувався у зірках.
Люди нарешті побачили, як позлітали лицемірні маски всіх цих "поющіх ґолубок і ґолубєй міра", і всі побачили звичайних продажних хвойд, котрі за шмат гнилої ковбаси, як писав Кобзар, продають все.
Спроби присоромити чи написати слова розчарування також наражаються на хамське ставлення з боку "звьозд" — коментарі видаляються а користувачі блокуються. Що й не дивно, власне.

Всім було цікаво, чому Джамала після "1944" опинилася не поруч із земляками, Киримськими Татарами, що йшли Ходою Гідності справжніх Українців, а побігла разом з Русланою і Ніною Матвієнко розважати кремлядських зє-коллаборантів? Що, "цеховая салідарнасть"? Ах ви ж хвойди продажні!

Тим часом, пані Діана Горда назнімкувала фоторепортаж на справжньому українському святкування Дня відновлення Незалежності. В об'єктив потрапив аґа Мустафа Джемілєв, який ловив посмішкою перші краплі дощу.

Пані Alina Benko зауважила:
А біля нього могла би бути Джамала, але вона надала перемогу світити цицьками на Софіївській площі.
1944?
Ні, не пам'ятаємо.
2020?!
Аякже, "щас спаю"

"Пающіє трусы"

Власне, для тих то на щастя не бачив трансляцію, цей малоросскій шабаш іронічно й влучно описала пані Ніна Орловська. [Пряма мова]

Спочатку я хотіла розписати все більш детально, з коментарями і промінцями "добра" режисерам та учасникам цього дійства.
Але потім перечитала, і вирішила що суха текстова трансляція буде краще.
Отже, "Пісенна історія сучасної України" — попурі від популярних артистів.
42 фраґмента:
— Вистрибує енергічний монатік з бджолкою на пінжаку, і речитативить щось про незалежні мрії. Йоу!
— Білий рояль і віник — "Пісня про пісню";
— джамала в білій сукні — "Квітка душа";
— ніна матвієнко "Понад хмарами", позаду пара в білому одязі стрибає на батуті;
— потап — "Хрещатик", аля шуфутінскій;
— "Я йду", "Міsto" — не знаю що за виконавець, але у нього красіва бляха на ремнє;
— "1944" — дівчина в пальто на даху робить "ммгммгммааа хугооууооуу", внизу теж стрибають в плащах;
— білик в чорному капелюсі за роялем "3 хвилини", їй важко розкривати рота через надмірний ботокс;
— пономарьов теж за роялем "Тебе це може вбити" напроти білик, поруч музиканти в масках;
— бабкін в шарфіку і шляпі зі значком, — "Вона", потихеньку перетворюється на Пєскова, того що в РФ, не того шо з путіним, а утой що лисий і з пір‘ям;
— "Вахтёрам" — "ґруппа Врьємья і Сцикло", на фоні в пікапі танцюють люди, дорофєєва "супєрсєксі" в спідниці з розрізом, чіка-піка вау-вау;
— "З ранку до ночі" — гундоса носата женщіна в рюшах і штанах;
— Хор "ой не-нее все на світі як вода";
— оля палякова з білими кульками на повітряній кулі, в блакитній сукні з розрізами і цицьками "Вєтєр надєжди", оре і витягує свої граблі, втім, як завжди;
— Вона ж — "Надія є" з ще більш розтяжкою і завиванням на межі;
— Разбальзамована Руслана ліжечко "Ти подобаєшся мені" і нещасні статисти в кав‘ярні;
— Жирна тіна кароль немов кобра на сонці з розрізом до піхви наче під струмом оре "А я пливу у гівні";
— матвієнко знов шабашить "Україна — це ти", поруч діточки, хореографія капець;
— Манда моґілєвская на причепі показує піхву, поруч військові дівчата з барабанами — "Крічалка", потім "Стыцамен";
— Група клоунів-підарасів у складі "Врьємья і Сцикло", ще впізнала потапа, монатіка — "Под дождём" і ще якась дівчина в одному рожевому пінжаку без спідниці, далі вони ж — "Зроби мені Хіп-Хоп";
— З хора вибігає пофарбований зібров з "Всё будет хорошо", боляче. Хтиво крутить вус і обіцяє "загуляяяююю";
— оля палякова і косміческіє войска в трусєлях і сріблястих ліфчиках — "Дикі танці";
— "Файне місто Тернопіль" — та сама дівчина з рюшами і носом, (єдина хто не виставила сраку, до речі) вона ж "Кружит";
— знову манда маґілєвская демонструє піхву і недолугий балет під "Имя 505";
— зібров надругався над "Ніно" (а це можливо взагалі?);
— дуєт "Нє пара" — скучили за піхвою маґілєвской? А ось вона, в дуєті з хлопцем який співає з дорофєєвой.
Окремо відзначу ходу качиним кроком маґілєвской, яку вона вважає звабливими "па".
— Ботоксна білик на тумбочці в халаті і пов‘язці на голові, як жива — пайот про "Шлёпки";
— потап і вінник — "Ні, я не ту кохав";
— монатік співає "Стрєла", позаду виїзджає трамвай-поїзд-вагон чи шо воно таке, на даху якого їде Смєрдючка в своєму неповторному каноничному вбранні з накладних поролонових цицьок і сраки.
— Смєрдючка співає "Там де нас нема", на тлі Прапора України, баннера "Свободу Марківу" і хлопа в костюмі плейбойного зайця;
— ̶У̶ ̶в̶а̶г̶і̶н̶і̶ ̶б̶і̶м̶б̶и̶… У вагоні ̶т̶р̶и̶ ̶в̶а̶г̶і̶н̶и̶ знизу відкриваєтся панель, а там Руслана топає нозьою і кричить "Весна" знов в міні-спідниці. Поруч з нею: група в чорному "Два вікна", солістка в гімнастічєском тріко та шкіряних штанях, та, що співала "ммгммнооммггммо ууооуу" ("1944" Джамали); а ось і сама Джамала з "Make up", але на жаль співом я це назвати не можу. Сукня теж "розврат", хоч і з капюшоном;
— Знов жирна тіна кароль — "Місяць";
Всі жінки виконавиці (окрім ботоксної білик), в своїх хвойдних вбраннях йдуть за дорофєєвой, яка співає "Плакала", маґілєвская продовжує катувати всіх зоною бікіні (не в переносному сенсі);
— Чучалко-опудалко напівживої ботоксної білик поставили до чоловіків-виконаців, їхню ходу очолює пономарьов, всє пают "Старі фотографії" покійного Кузьми (який теж був би тут, якби не був там);
— Чучалко-опудалко напівживої ботоксної білик і крашений зібров помітно захекались;
— Всі разом співають "TMDE", новими зубними протезами хизується бабця ніна матвієнко;
— Сцикло (не те шо "Врьємья і Сцикло", а просто сцикло, себто, Зє) підтанцьовує і топає своїми маленькими кривенькими ніжками, задоволено мурчіть, робить руцями якісь знаки тіпа "клас", глупо хіхікає;
— Матвієнко співає "Червону Руту", навіть через монітор засмерділо Совєтським Союзом, преЗєдєнт-сцикло відкриває ротік і теж підспівує;
— Всі співають хором, преЗєдєнт-сцикло радісно сміється, цю пісню він знає;
— маґілєвская знов показує піхву;
The end.

Ну а нам на майбутнє варто пам'ятати й просто не забути, хто спільно із зє-коллаборантами паплюжив Україну!
Ніна Матвієнко, Джамала, Руслана, Тарас Тополя (гурт «Антитіла»), Юлія Саніна (гурт «The Hardkiss»), Tayanna (Тетяна Решетняк), Олександр Пономарьов, Андрєй Данілко — Вєрка Сердючка, Тіна Кароль, Ірина Білик, Наталія Моґілєвская, Оля Полякова, Серґєй Бабкін, Павло Зібров, Олег Віннік, Михайло Хома («DZIDZIO»), Потап (Льоха Потапєнко), Monatik (Діма Монатік), «Время и Стекло» — Надєжда Дорофєєва і Алєксєй Завгородній..
І це не повний список шльондр! Дивом сюди не втрапили "$KAZKA", "Onuka", котрі вже шкварились, чомусь не запросили інших ненависників Пороха на кшталт "Тєні солнца", тощо. Адже, за ці роки війни ще ціла когорта "артістов" так чи інакше виявляли свою справжню антидержавну і українофобну химеру.
Насправді, ніякого українського шоу-бізнесу немає і не було — це просто "пєріфєрійная сфєра россійскоґо шоу-біза", і всі ці "укрáінскіє прадюссєри і іспалнітєлі" завжди залежали й будуть залежати, завжди орієнтувались і будуть орієнтуватися тільки на маськву, а не на ту ж Європу.
А після цьогорічного шабашу взагалі не можна тепер вірити й довіряти жодним "пєвцам і пєвуньям", бо всі вони продажні хвойди, залежать від рішення продюссєра і, як показав день 24.08.2020 всі ці "поющіє ківіны" дуже просто, легко й високо задирають свої сраки перед кремльом, бо саме кремль і був кінцевим сценаристом цього шабашу.
Варто не забувати про цих манкуртів. Для того, щоб нікого не забути розвішувати на гілляках і стовбах, коли прийде час визволення України від всієї цієї нечисті!
Бо це не менш підступні вороги, аніж кацапи.
Іуди завжди будуть іудами.
Не забуваймо цього...