Наруга над Державною Символікою України

Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти оголосило результати "конкурсу" на кращий ескіз Великого Державного Герба України. В "конкурсє" цьому "пабєділ" відверто карикатурний ескіз, автором котрого є 73-річний "поважний геральдист" О.Кохан — він був в минулому головним карикатуристом совєтського журналу "Перець" і малював антиукраїнські карикатурки на "бандерівців з Тризубами".
Яка "власть" — такі й "конкурси"!
Наруга над Державною Символікою України у річницю Майдану і Революції Гідності синхронно співпала з обшуками в Національному Музеї Революції Гідності та відкриттям "дєла о ґосударствєнном пєрєворотє", як тепер вже обзиває Майдан цей маріонетковий режим зє-коллаборантів. Так званий "хєрб" став вишенькою на торті в реванші антиукраїнських сил.
Руйнація Державності і Незалежності України стрімко добралась й до паплюження Державної Символіки України…

Власне, ось так виглядає ескіз-"пабєдітєль"!
Нагадує плакат "Сєятєлі" від "художніков" Кіси і Осі з "12 стульєв".

Знівельовано та спаплюжено Державні Символи України.
Втім, саме цього з першого ж дня й прагнули маріонеткові кремлядські зє-коллаборанти: перевернуті Прапори України на "кєнґурациі", ідея "а давайтє замєнім ґімн на пазітівнєнькій", топтання сциклєю по Прапору України на День відновлення Незалежності України 24.VIII.2020, тепер ось добрались до Гербу…

18 серпня 2020 року під Верховно-Радянським Куполом Зє-коллаборанти на чолі з Дмітрієм Разумковим зареєстрували проєкт постанови про конкурс на кращий ескіз великого Державного Герба України, який був ухвалений 25.VIII.2020.
Подейкують, що "̶і̶с̶т̶е̶р̶и̶ч̶н̶а̶ політична воля" так званого "прєЗєдєнта" була такою, щоб за умовами цього "зєлёноґо конкурсу" не передбачалося варіянту "не пройшов жоден ескіз".
"Сцарь вєлєл ґєрб, значіт ґєрб!"
(тупнуло ножкой)

Так званий "конкурс" проводився в авральному "турбо-рєжимє"!
Термін проведення "конкурсу" — з 1 жовтня до 1 листопада 2020 року. Вочевидь, щоби якраз до Дня Гідності оголосити "пабєдітєля" і вкинути у медія-простір карикатуру на Великий Державний Герб — просто задля хайпу.
Хоча, ні, не просто.
Головною метою було — спаплюжити Великий Державний Герб — зробити його карикатурним посміховиськом! Ефекту досягнуто — всі соцмережі палко обговорюють це неподобство та всіляко висміюється Державний Герб України — Тризуб!

Для відзначення найкращих ескізів зє-коллаборанти встановили наступні премії: перша премія — 100 000 ₴ (100 тисяч гривень); друга премія — 50 000 ₴ (50 тисяч гривень); третя премія — 30 000 ₴ (30 тисяч гривень).
Перша премія (100 000 ₴) присуджена роботі Олексія Кохана.
Третю премію отримує колектив авторів: Іван Турецький, Лук`ян Турецький, Ігор Глоба, Дмитро Дубілет, Іван Сварник.
Другу премію вирішили ̶в̶к̶р̶а̶с̶т̶и̶ не присуджувати нікому.

Про результати "конкурсу" оголосили так званий "зє-міністр зє-культури", екс-очільник "1+1" ткачєнко та тимчасово окуповане зєбілами Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти — за цими гіперлінками кожен бажаючий може сходити й залюбки від душі натицяти їм пісюнців по самі вінця!

Ви ж збагнули вже, Вельмишановнє Панство, що "конкурс" цей — "державний", а відтак "прєміі" цим "хуйдожнікам" пішли з наших з Вами кишень — з кишень платників податків!

Загалом до конкурсу було "допущено" 112 робіт.
Переважна більшість цих робіт — дитячі малюнки! Це так мило!)))
Чому в державному конкурсі на ескіз найголовнішого Державного Символу приймають участь школярики та дітки з дитсадочків — питання риторичне, але про це трохи нижче.
Ескізи, за умовами конкурсу, були анонімними, без підписів ініціялів, тільки пронумеровані, а прізвища учасників під цими номерами знаходились у окремому контейнері.
Серед цілої купи дитячих малюнків можна таки зустріти й ескізи дорослих, можливо навіть тих, хто вважає себе "геральдистами".
Невідомо, коли саме син екс-керівника правління "Приватбанку" і екс-зє-міністра алєксандра дубілєта — теж екс-зє-міністр дмітрій дубілєт став "геральдистом" у свої 35 годіків, но Діма отримав почесне третє місце — "он же нє лох кокойто, єму 35 ґодіков!" Головне щоб ці мажорні дітки-переростки не побилися між собою за ті призові 30 000 ₴.
Втім, з огляду на те, що другу премію у 50 000 ₴ журі вирішило ̶в̶к̶р̶а̶с̶т̶и̶ такі не присуджувати нікому — цілком можливо, їх розділили поміж собою всі учасники цього цирку-шапіто — просто, щоб "вєсєло отпраздновать завєршеніє конкурса".
Вєлюрнєнько! )))

Втім, екс-зє-міністр дмітрій дубілєт все одно обіжено розкритикував "пабєдітєля" й показав свої три варіянти ескізів, котрі приймали участь в "конкурсє рісунков". Щоправда, ці ескізи дійсно виконані набагато акуратніше за малюнки совєтського карикатуриста, проте, що то за панянка замість Золотого Галицького Лева?

Бачте, виявляється, можна було подати три, десять різних ескізів!
Це збільшує шанси на виграш!

Про порушення чинного законодавства можна й не згадувати вже…

„Зміна державної символіки вимагає проведення відкритих консультацій з громадськістю згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010 і врахування органами виконавчої влади у своїй роботі пропозицій громадськості для вирішення суспільно значущих питань.“

Обговорень серед громадськості не було!
Широка громадськість дізналась про "конкурс" лише по факту його проведення.
Було надіслано запити університетам та академічним інституціям, але отримано відповідь тільки від одного університету — це Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, який надіслав результати обговорення в своїй академічній спільноті. Там запропонували у випадку прийняття великого Державного Герба України використовувати його ексклюзивно, тобто розміщувати на вході так званого "Офісу преЗєдєнта" (Адміністрація Президента на Банковій) та на фасадах найбільш важливих державних споруд під час відзначення державних свят і урочистостей.
Також наголошувалось на дотриманні правил геральдики, радилось не використовувати релігійних символів, оскільки у нас церква відокремлена від Держави. І як первинний варіант, що відповідає вимогам і нормам, пропонувалось взяти макет, що пропонувався на початку 2000-их: Запорожський Козак з мушкетом, Золотий Галицький Лев і посередині — Тризуб на щиті.
Звісно ж, до науковців ніхто не дослухався, й тому на ескізах поналіплялось релігійних символів, "архангелів в чулочках", тощо.

Про прозорість цього "конкурсу" годі й балакати: суспільство почуло за "конкурс" лише після його завершення, напередодні оголошення так званих "результатів", коли стрічки соцмереж замайоріли строкатою циганщиною ескізів "гербів". Ніхто не бачив ні умов, ні критерій цього "конкурсу". Тобто, тупо поставили перед фактом, що "уже всьо, щаз будєм пабєдітєля оґлашать"!
Ознайомитись з ескізами онлайн також неможливо, бо "умовами конкурсу не передбачено фінансування створення спеціального онлайн-ресурсу для перегляду" (і добре, бо ще б зайвий десяток мільйонів покрали), а добірку з ескізами, вочевидь цим "Оргкомітетом" і завантажену у вільний перегляд на ґуґл-хмару, вночі, після оголошення "пабєдітєля" було стрімко видалено.
А жаль! Там було що глянути ))) На жаль, не вдалось встигнути вчасно скопіювати ті світлини з ескізами, ну то таке.
Ось є хіба що скріншот з частиною "конкурсних робіт".

Як бачимо, більшість "конкурсних робіт" були дитячими.
Склалось вражіння, ніби конкурс було проголошено виключно серед шкіл і дитсадочків, позаяк переважна кількість "конкурсних робіт" були саме дитячими малюнками.
Це звісно ж, мило, що діти залучаються до ідей творення державних символів, позаяк це виховує в дітях патріотичні почуття до України. Діти щиро малювали своє бачення так, як можуть малювати діти. Хтось краще, хтось гірше, але всі дітки змальовували з любов'ю свої варіянти гербів так, як могли це робити — щиро й невимушено. Бо це ж діти.
Але є одне але.
Всі ми чудово розуміємо, для чого зє-коллаборанти залучили дитячі малюнки до конкурсу такого рівня. Геть не з палкої любові до дітей. У даному випадку було задіяно суто совєтський підхід використання дітей у псевдоконкурсах із завідомо відомими для "журі" й організаторів "переможцями", і щоб просто "розбавити" кількісно решту "конкурсних робіт", серед котрих давно вже було визначено "переможців". До речі, серед тих 112 ескізів можна було помітити і ескіз покійного Олександра Івахненка — той самий неофіційний Великий Державний Герб, який давно вже визнано суспільством, і навіть …офіційний Малий Герб Української Народньої Республіки авторства Василя Кричевського, немов скопійований з вікіпедії й роздрукований на листочку. Що це було?

Цинізм зєбілів полягає в тому, що "своім пабєдітєлям" було виплачено "прєміі" з багатьма нулями, а ось учасники-діти точно не отримали абсолютно нічого, бо це ж вочевидь "не передбачено умовами і кошторисом конкурсу", еге-ж?
А тепер уявімо розчарування кожної дитини, яка старанно малювала свій герб і у відповідь не почула навіть слів подяки, не кажучи вже про якісь заохочувальні подарунки!
Зрозуміло, що дитячі малюнки не дотримуються й не зможуть дотриматись правил геральдики, бо це ж діти, і жодна з дитячих робіт не виграє на державному конкурсі Великого Державного Гербу. Нащо взагалі було залучати до участі в такому державному конкурсі найвищого рівня дітей, якщо цілком зрозуміло, що дитячі малюнки не підпадають під критерії геральдики взагалі! Проте, якщо організатори конкурсу вже допустили до участі дітей, то необхідно було забезпечити кошторисом конкурсу заохочувальні подарунки для кожної дитини-учасниці — щонайменше, наприклад — розвивальна освітня настільна гра з геральдики чи історії України (УІНП долучити), освітні буклети з геральдики, а також пакет зі смаколиками для кожної дитини і, якщо вже так палко вирішили дотримуватись ще тих совєтських традицій, то символічну іменну грамоту кожній дитині за участь у конкурсі. Це ж так просто!
Але ж "кошторис конкурсу не передбачає такі витрати", еге-ж?
А красти мільйонами "кошторис" вам передбачає, зє-окупанти?!?

Ескізи дорослих, особливо тих, хто зве себе "іменитими геральдистами", щонайменше викликають подив і непорозуміння.

За тиждень до проголошення "пабєдітєля", стрічки соцмереж замайоріли чудернацькими "гербами", все це почало лізти з кожної шпарини й від цієї строкатої циганщини та нéсмаку починало смикатись око навіть у найбільш стійких користувачів соцмереж.

До прикладу, один з "фаворітів" — "герб" геральдиста Олега Однороженка.
Щоби глядач зараз поступово звик і приготував свої нещасні очі до вибухового психоделічного гіпнозуючого вирви-око маґнетизму і маґії, для початку "легка версія", а потім вже "важка і повна": ⤵️

Вибачте за цей треш. Проморгайте, може ж очі якось пройдуть самі й зір поступово повернеться. Якщо ніт, то спробуйте очі ̶в̶и̶к̶о̶л̶у̶п̶а̶т̶и̶ ̶в̶и̶д̶е̶л̶к̶о̶ю̶ промити холодною водою, тоді продовжите читання.
Ще раз вибачте за цей акт садизму.

Ось ця строката циганщина могла стати "пабєдітєлєм"!
Ця друга "важка і повна версія" з психоделічним гіпно-орнаментом на тлі нагадує строкаті ковдринки індійських йогів з Гайдарабаду — ці строкаті ковдринки йоги підкладають під себе, медитуючи у Варанасі до стану нестями й невідомо, живе воно чи вже мертве сидить на тій строкатій ковдринці посеред священного міста мертвих Варанасі. Потім його загортають у цю ж ковдринку й кидають у Ґанґ, де плавають сотні напіврозкладених трупів у строкатих психоделічних ковдринках. Бо віками так у тих індусів.
Хто зна, можливо автор полюбляє індійське кіно, "Джиммі-Джиммі, ача-ача!" Або ж циганське "Ай-не-не!"
"Зато красіво і па-багатаму!"

Складно сказати, нащо геральдист Однороженко втулив у один герб цілу купу щитових гербів всіх часів і народів, князівств, земель і ґубєрній. Який стосунок до України мають щитові герби "Всєвєлікоґо Войска Донскоґо", Великого Князівства Литовського чи Князівства Феодоро? Який стосунок до України мають щитові герби історичних теренів Румунії: Валахії, Молдови і Бессарабії? (Тут повний опис цього ескізу). Можливо, ватро було додати ще пару-трійку кілець зі щитовими гербами нинішніх, утворених ще у 1939 році товаріщєм сталіним совєтскіх областєй, бо тепер же і у них є свої герби, а ще додати герби міст, старих районів і "нових зє-районів", герби ОТГ обізатєльно!
Для повної повноти Найвеличнішого Гербу!

Втім, варто віддати належне геральдисту Олегу Однороженку за таку дійсно складну роботу. (Щоправда, який в ній сенс?)
Серед Державних Клейнод, окрім Булави і Державної Символіки, є ще й Велика Гербова Печатка. Таку округлу форму гербу варто створювати для Великої Гербової Печатки.
Проте, ескіз у двох варіаціях виставлявся саме як Великий Державний Герб, а ось тут вже виникає низка питань як щодо елементів ескізу, так і до самої колоподібної форми. Якщо з Короною Володимира все логічно, то що робить НАД Тризубом шолом з "ґєрбом москви", схожий чомусь на лубочний шолом вигаданого "алєксандра нєвскоґо" — ось це питання! Ні, воно зрозуміло, що й у Литви є герб, де Георгій-Юрій-Пабєданосєц забиває Змія, але ж насамперед ось точно такий герб має москва! Ну й до того ж, всі ці округлі форми гербів були притаманні насамперед Совєтам і Россійской Імпєріі! Ну, однотипові "герби" совєтських республік нагадувати не варто, їх ще ніхто не позабував, а коли забули, то гляньте на "ґєрб ЛНР". А ось герб Россійской Імпєріі для порівняння можна й показати: ⤵️

Було би геть незручно, якби "пабєду" отримав ескіз Однороженка.
При всій повазі до кропіткої праці цього геральдиста, але, який сенс було мавпувати герб Россійской Імпєріі? Питання риторичне…

"Оргкомітет конкурсу" чомусь не розглядав давно визнані Українцями ескізи Великого Державного Гербу України авторства Василя Кричевського (1918 рік, Герб Української Народньої Республіки) і ескіз 1996 року творчого колективу Олександра Івахненка за участі Сергія Якутовича. Саме ці герби є найвідомішими й давно сприймаються Українцями нарівні з офіційним нині Малим Гербом України.

Проте, у 1990-х ескіз Івахненка було відхилено через "геральдичні помилки" й насамперед тому, що "топтали стрічку в кольорах прапору". Стривайте, а хіба у ескізі Кохана стрічку не топчуть ногами та жіноподібна "архангелиця" у білих чулочках і страхоподібний ведмедолев-Чуббака?
Риторичне питання…

Якщо ж говорити про ескізи О.Кохана, то постає цілком очевидне питання: що взагалі сталося між ескізом 1991 року і нинішнім? На старому ескізі хоча б Лев виглядає левом, втім, "архангел" вже має заплетені дівочі коси. Хоча, Тризуб виглядає все ж непропорційно костурбато. Проте, чому старий ескіз виглядає більш якісно, а новий схожий радше на карикатуру?
Можливо, проблема полягає в тому, що автору вже 73 роки?

Розгляньмо, нарешті, й "пабєдітєля"!

Кохан Олексій Кузьмович — син Кузьми Кохана і Парасковії Депутатової, головний карикатурист журналу "Перець", член Національної спілки художників України (1983), Українського геральдичного товариства (1992).
Автор і головний художник журналу "Перець" з 1984 року. Виконав понад 600 малюнків для передачі "Сатиричний об’єктив" Українського телебачення (1976—1980), учасник вітчизняних, закордонних мистецьких виставок та конкурсів карикатур з 1969 року. Заслужений художник України (2007).
До речі, вікістаття про О.Кохана за добу суттєво "розцвіла".

Складно сказати, наскільки О.Кохан фаховий і гарний геральдист, з огляду на те, що він все життя першочергово був карикатуристом у совєтському пропаґандистському сатирично-гумористичному журналі "Перець".
Наприклад, за совєтських часів нинішній "творець" нового "герба" вимальовував карикатурки про "українських бандеровців, петлюрівців та діаспорян" з карикатурними Тризубами в максимально негативному світлі, як "вєлєла компартія".

Як може людина, малювавша десятиліттями ось такі антиукраїнські карикатурки, бути взагалі автором Великого Державного Гербу України?
На цій карикатурці теж Тризуб змальовано, тільки як!?

Розумієте, Вельмишановнє Панство, совєтський журнал "Перець" був заснований в "пєрвай сталіце УССР" Харкові через три роки після совєтської окупації України, в 1923 році, як калька з московського журналу "Кракаділ".
В квазіреспубліці "УССР" мав бути свій українськомовний, але совєтський "сатірічєско-юморістічєскій" журнал, основним завданням котрого була антиукраїнська совєтська пропаґанда, висміювання "пєтлюровцев, украінскіх буржуазних националістов, бандеровцев" — борців за Незалежність України…
І протягом 70 років щотижня "Перець" вливав у голови українського населення всі ці "вісті з того світу" про "прокляту Америку", і карикатурки, де всіляко паплюжився Герб України Тризуб та у всіляких принизливих ракурсах вимальовувались карикатурні Українці!
Тоді ще не було КВН і "95 квартала", а були ось такі журнальчики для совґраждан, де "коллектівчік" низькопробних "хуйдожніків" у промислових масштабах вимальовували карикатурочки, писали смішні фельєтончики, і прастому народу це наравилось!
А ви гадаєте звідки у нас 73% хахлов-малароссав?
Ось, до прикладу, "Червоний Перець" за 1928 рік.

Як вам "герб" від журналу "Перець"?
Хто зна, можливо це "учітєля" товаріща О.Кохана вимальовували так принизливо Тризуб України. Втім, дивлячись на старі карикатури совєтських часів авторства О.Кохана в журналі "Перець", чудово відчувається слухняний учень "совєтской школи карікатури".
Нині цей же товаріщ О.Кохан має звання "Заслужений художник України" з відповідними пенсіями, вочевидь, і на диво ось вдруге вже стає "автором" Великого Державного Гербу України!
Від карикатур на Тризуб і "бандеровців" до "авторства" Гербу!
Дивина, еге-ж?

Водночас, журнал "Перець" привітав свого головного карикатуриста з перемогою в конкурсі:

Так, журнал "Перець" все ще існує, хоча вже не як друкований, а у вигляді сторінок в соцмережах. Але карикатуристи, котрі там приросли пліснявою ще з совєтських часів, так само у промислових масштабах вимальовують карикатурки, на різні теми. Втім, час від часу дає про себе знати совєтське минуле, тому можна зустріти карикатури на Євросоюз ("У Європу через ж..."), зустрілись ще не видалені карикатури на Парубія та Ірину Геращенко, які змушують кнопкодавити прибиральниць в Раді, на Уляну Супрун в образі "доктор смєрть", тощо…

Совєтські карікатурісти, як і совєтські чєкісти — завжди лишаються совєтськими! Навіть коли їх роблять "авторами Великого Гербу"!

Лишається хіба що процитувати Клясика — Леся Подерв’янського:

„— Ти "Перець" читав? Очєнь даже напрасно. Там такі хохми єсть — вссатися можна. Там і моє тоже єсть!“

➔ «Еспресо.TV» — "Фотожаби" та обурення: Українці реагують на проєкт Великого Герба України, визнаний переможцем конкурсу

В соцмережах вже всі встигли обговорити, обуритись, похвалити, тощо.
На жаль, у запалі висміювання, всі почали малювати "фотожаби", часто забуваючи, що вже навіть цим нівелюється значимість Державної Символіки. Власне, на це й був розрахунок у зє-коллаборантів. Головною метою було — спаплюжити Великий Державний Герб — зробити його карикатурним посміховиськом! Ефекту досягнуто — всі соцмережі палко обговорюють це неподобство та всіляко висміюється Державний Герб України — Тризуб!
Комусь подобаються хлібні колоски й червона калина, хтось навпаки вважає це "совком". Насправді, пшениця й калина не найгірші елементи для Великого Державного Гербу, це притаманні для України символи. Згадайте повстанську пісню вояків УПА „Ой, у лузі червона калина“… Ну а хлібні колоски, з огляду на вшанування десятків мільйонів Українців, вбитих трьома хвилями Голодомору — колоски неодмінно мають бути…

Галицький Лев і Запорожський Козак символізують Соборну Україну.
Лев має бути ліворуч, а Запорожський Козак з мушкетом — праворуч.
В геральдиці, як і в географії, коли дивишся на географічну мапу, захід — ліворуч, схід — праворуч, а відтак, Галицький Лев має бути на заході — ліворуч, а Запорожський Козак на сході — праворуч. Вони тримають щит з Тризубом — Малим Гербом України! Над Тризубом має бути Корона Князя Володимира.
Це основні й ключові геральдичні елементи, які мають бути на Великому Державному Гербові України.
Решту геральдичних символів варто додавати з розумом, аби не перевантажувати композицію й не перетворювати Великий Державний Герб на "солянку".

Яким боком туди Архангел Михайло?
Україна є світською Державою, церква у нас відокремлена від Держави конституційно. Відтак, розміщення на Гербі релігійних символів якщо й можливе, то лише якщо вони є частиною інших щитових гербів чи хоругв, задіяних в композиції. Релігійний образ аж ніяк не може стояти нижче змальованого на хоругві мультяшного козака! Це якщо з точки зору релігії в геральдиці. Але у нас світська Держава, тож на Державній Символіці точно не може жодним чином виділятись один якийсь релігійний символ з однієї конфесії, не враховуючи інші. Встановлення будь-яких переваг однієї релігії над іншою неприпустиме!
Таким чином порушується стаття 5 Конституції України!

Герб має бути лаконічним і змістовним!
Створювати перевантажену композицію, як це зробив Однороженко, від якої хочеться виковиряти очі виделкою — категорично не можна! Від одного погляду на такий психоделічний "герб" починає паморочитись і нудити.
Але й та карикатурна картинка Кохана теж, даруйте, рівня журналу "Перець".

Всі попередні розгляди проєктів Великого Державного Гербу України були провалені з різних причин, переважно тому, що пост-совєтські правлячі кола категорично не бажали взагалі появи будь-якої української символіки! Зрадник кравчук "завалив" ідею Гербу з самого початку, активний спротив чинили коммуністи, соціалісти мєдвєдчука те решта.
Після Помаранчевої Революції Ющенко просто не встиг добратись до цього питання, дякувати що встиг провести неймовірну роботу по відродженню Пам'яті про Голодомор та заклав підвалини для отримання Томосу.
Під час кримінального режиму януковича теж не могло бути й мови про розгляд питання Державної Символіки.
Після Революції Гідності, коли почалась війна проти України, зрозуміло, що питання Державної Символіки дійсно було не на часі… Не на часі це питання і в листопаді 2020-го — війна триває, владу в Україні захопили відверті українофоби, і вже точно не їм вирішувати питання Державної Символіки України!

Проте, Андрій Гречило, голова Українського геральдичного товариства і голова журі цього "конкурсу" висловив думку, що "одна з причин того, що попередні конкурси на великий Державний Герб України завершувалися невдачею, полягала у відсутності фахового журі. А цього разу Оргкомітетом було сформоване саме фахове журі, 6 з 9 членів — особи з науковими ступенями, доктори чи кандидати наук, 4 працюють в структурах НАНУ, 5 членів журі є членами Українського геральдичного товариства."

Вау! Чудово, тоді яким чином такі фахівці змогли затвердити карикатуру?

Голова журі Андрій Гречило надав роз'яснення, чому було обрано саме ескіз Кохана.
Багатослівні пояснення абсолютно не пояснюють, чому перевагу було надано карикатурному ескизові, "який не потрібно доброблювати", чим саме гірший проєкт Івахненка, і чому щодо ескізу Івахненка були претензії до всього, а до ескізу Кохана немає абсолютно жодних питань?
Набагато лаконічніше пояснив інший геральдист: ⤵️

На додачу до коментаря геральдиста пана Геннадія Гаянського не менш цікавий коментар відомого ілюстратора пана Олега Кіналя з Тернополя, відомого чудовими роботами у філателії: ⤵️

Фахівець з української геральдики і айдентики, автор реформи військового однострою та символіки в ЗСУ пан Віталій Гайдукевич безпосередньо поставив пряме питання панові Гречило, затеґавши його в фейсбуці, проте, голова журі проігнорував і не відповів, хоча й бачив та навіть лишав коротку відповідь комусь в одному з тредів коментарів під цим постом, проте потім видалив свій коментар.

Пан Андрій Гречило насправді вельми розчарував, позаяк це дійсно один з найфаховіших геральдистів. Принаймі, так здавалось до вчора.
Саме геральдист Андрій Гречило фахово й тезово навів докази та розтлумачення щодо кольорів Державного Прапору, де фахово довів, що всі ідеї "перевертання" є безпідставними. Це дослідження опубліковані і на історико-освітньому майданчику «Порохівниця»:
➔ „Міфи про "перевернутий" Прапор“
➔ „Прапор України на історичних світлинах“ — це дослідження «Порохівниці» вже вивчає передачу кольорів на старих несенсибілізованих світлинах початку ХХ століття.
Ґречна вдячність панові Гречило за фахові докази, але…
Як можна було "вляпатись в історію" з зє-"конкурсом"?
Це все одно, що прийняти участь в "канцертє"-шабаші 24.VIII.2020 на День відновлення Незалежності України, коли вєркі смєрдючкі с зайчікамі, потапи, джамали і руслани з "антітєламі" виспівували "поппурі русскіх пєсєн"!
Цей зє-"конкурс" аналогічний шабашному "канцерту блазнів"!

Свідомі Українці ніколи й ні за яких умов цього не пробачать!
Всі ці карикатурні "хєрби" будуть винесені раз і назавжди на смітник Історії разом з маріонетковим кремлядським режимом зє-коллаборантів і реваншистів та з тими, хто допомагав ворогам України плюндрувати Державні Символи України, руйнувати Державність і Незалежність України!
За все це доведеться відповідати перед Україною!

Стаття 338.
Наруга над Державними Символами
1. Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Славнем України — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

Потрібен чи ні Великий Державний Герб — питання окреме, але вже точно не антиукраїнським реваншистам та коллаборантам це питання вирішувати! Все те, що зараз відбулось необхідно вважати злочинним і нелеґітимним!

Дмитро Дзюба
© Dem’än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2020.Ⅺ.20

Публіцистика містить інформацію з відкритих джерел:
Титульний малюнок:
© Олексій Бондаренко (ілюстратор мальопису „Воля“) © Oleksiy Bondarenko
Малюнок: © Максим Паленко
© Віталій Гайдукевич
© Ірина Геращенко
© Олег Кіналь
© Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти