“Громадянська війна” в Еспанії
Український вимір

 
До 85-х роковин початку la Guerra Civil в Еспанії
Совєтська гібридна "ґражданская война в Іспаніі" (1936—1939)

17 липня 1936 року в Еспанії почалось військове повстання націоналістичних сил Еспанії проти про-совєтського уряду "Іспанської Республіки". Після перших невдалих спроб повалення режиму марксистів в серпні 1932 і в лютому 1936, зрив еспанських націоналістів і військових в липні 1936 року зрештою призвів до la Guerra Civil в Еспанії.
При цьому, варто зазначити, що СССР до цієї "ґражданской войни" готувалось дуже ретельно і не один рік, роздмухуючи ситуацію всередині Еспанії до вибухової.
Гібридна війна Совєтів проти Еспанії почалась 17.Ⅶ.1936…

У 1936—1939 роках в Еспанії вирувала кривава громадянська війна…
Для світової спільноти ця боротьба стала символом битви між лівим світоглядом (республіканці) та традицією (націоналісти). Так сталося, що з усього Світу прибували добровольці щоб взяти участь у цій боротьбі.
Не стояли осторонь цих процесів й Українці.
На жаль, воювали по обидва боки, вкотре…

Совєтські "іхтамнєти" та українські "добровольці"

Найбільше етнічних Українців воювало в якості совєтських "іхтамнєтов".
Вважається, що за 3 роки війни проти Еспанії СССР відправив воювати на боці республіканського уряду близько 5 тисяч совєтських військових "совєтніков": танкістів, льотчиків, артилеристів, техніків, моряків. Аґентура НКВД безперешкодно тероризувала не лише Еспанців але й громадян інших країн. Совєтські "совєтнікі" обіймали серйозні посади у силових відомствах та військових підрозділах. Зокрема генерал-артилерист Григорій Кулик (розстріляний у 1950 році, як "ворог народу") входив до республіканської Хунти оборони Мадрида (еспанське слово Junta — це назва органу влади — Рада), а Іван Проскурів (розстріляний у 1941 році) командував Першою інтернаціональною бомбардувальною ескадрилією…

1936, Мадрид, совєтський літак з "іспанскімі лётчікамі".

Взагалі, як виявилось, виконувати в СССР "інтернациональный долґ", справа дуже не вдячна. Дослідники вважають, що майже 90 % совєтських "іхтамнєтов" після повернення з Еспанії були репресовані, відправлені в табори ҐУЛаґ й розстріляні.

Я хату покинул,
Пошел воевать,
Чтоб землю в Гренаде
Крестьянам отдать*

*"Гренада" — відомий вірш уродженця Катеринослава, Міхаіла Свєтлова (Шейхмана), в якому "мєчтатель-хохол" мріє виконувати "інтернациональный долґ".

У 1936—1937 роках, республіканці, за активного сприяння СССР та його дочірньої терористичної організації "Комінтерн" сформували "інтернаціональні бригади" — "інтербріґады" — перші формування совєтських "іхтамнєтов" через котрі пройшло близько 30 тисяч бійців-добровольців з багатьох країн, у тому числі, понад 3 тисячі "совєтських громадян". В "інтербріґадах" були ліві та ліберали з 54 країн Світу. Тривалий час вони лишались найкращими солдатами про-совєтської "Іспанской Рєспубліки".

"Іхтамнєты" — "українська рота ім. Т. Шевченка" польської ХІІІ "інтербріґады"

З громадян Польщі було сформовано ХІІІ інтербригаду ім. Ярослава Домбровського. 8.Ⅶ.1937 в її складі з’явилась "українська рота ім. Т.Шевченка". Її командиром став білорус Станіслав Томашевіч. Підрозділ поповнили, крім етнічних Українців (здебільшого членів Комуністичної партії Західньої України, окупованої Польщею), а також етнічні Білоруси, Поляки та, власне, Еспанці з числа республіканців.
У першому ж бою "українська рота" розбила марроканську кінноту, яка до цього без зайвого клопоту громила республіканські частини. Бій був запеклим і рота втратила половину особового складу.

“За Бога, за Батьківщину й Короля!”

Взагалі, про участь Українців на боці лівацького народного фронту відомо багато, але Українці бились і проти комуністів. Так, на боці націоналістів воювало багато військових з білого руху, армій Денікіна та Колчака. В основному, колишні білогвардійці та бійці Армії Української Народньої Республіки долучались до загонів “Рекетес” (мілітаризоване ідеологічне об'єднання, сформоване з вихідців з Країни Басків та Наварри, традиціоналістів та карлістів, гаслом яких було “За Бога, за Батьківщину й Короля!”).

Чотири франкісти і пес

Генерал-майор Шинкаренко у формі лейтенанта Еспанського Леґіону

Одним з найвідоміших франкістів був генерал-майор Добровольчої армії українського походження Микола Шинкаренко. Він пройшов всю війну. Був поранений 6 разів. Дослужився до лейтенанта.
Каудильйо Франко подарував йому еспанське громадянство і призначив пенсію.

Всеволод Марченко

Інший Українець — Всеволод Марченко (уродженець Поділля, колишній пілот гідролітаків у царському флоті), у званні лейтенанта літав на “Юнкерс-52”, воюючи "проти комунізму, атеїзму та анархії".
Марченко був збитий і загинув на землі відстрілюючись від комуністів…

Зберігся документ із зверненням колишнього вояка армії УНР — Володимира Бєлинського до Головнокомандуючого Франсіско Франко. У своєму зверненні “лейтенант запасу Української Національної Армії, Українець (біографічні дані додаються), який бореться з комунізмом з 1919 р. і добровільно пропонує свої послуги задля подолання марксизму в Еспанії.”

Володимир Бєлинський
Лейтенант запасу
Української Національної Армії

Нижчепідписаний В. Бєлинський, лейтенант запасу Української Національної Армії, Українець (біографічні дані додаються), який бореться з комунізмом з 1919 р. і добровільно запропонував свої послуги задля подолання марксизму в Еспанії в жовтні 1936 р., але через труднощі в пересуванні дістався лише восени 1937 р.
Прибувши до Національного Штабу Ополчення, був скерований до Другого Батальйону в Марокко, а згодом, в якості Інструктора другорядних Міліцій ополчення до Сантандеру, вважаючи, що його праця буде корисніша в тилу.
ПРОСИТЬ прийняти його з званням лейтенант до Легіону Чорних Стріл та визнати в його військовому квитку виконану роботу, як Інструктор другорядних Міліцій ополчення.
Цю милість сподівається отримати від Вашої Вельможності, чиє життя най береже Бог багато років.

м. Сантандер, 20 липня 1938 р. – 3-й Переможний Рік.
Підписано, В. Бєлинський.

Честь Франко. Вперед, Іспаніє!

Відповідь на це звернення надійшла зі штабу Франко телеграмою наступного дня після його отримання.

Nо. 13989
м. Бургос, 29 липня 1936 р.
Військовому Губернатору Сантандера.

Ваше Вельможносте, повідомте В. Бєлинського, лейтенанта запасу Української Національної Армії, у відповідь на звернення від 20 липня з проханням зарахувати його у званні лейтенанта в Бригаду "Чорні Стріли", що це не є можливим через його статус іноземця, з поверненням йому документів, які він додав до свого звернення.

Від імені Головнокомандуючого.

Взагалі ж, за різними даними, офіцерів Армії УНР, які воювали на стороні Франко і наполягли на тому, щоб їх записали Українцями, нараховувалося півтора десятки осіб.
Тих, хто записався "росіянами", було не більше 130 осіб. З них третина загинула до завершення війни. Слід зазначати, що частина цієї кількості — Українці, адже вихідців із наших земель будь-якої національності іспанці зазвичай записували як "ruso". Але поглянувши на прізвища цих "русо" (Гончаренко, Клименко, Двойченко, Яремчук, Куценко, Кривошия, Гурко…) розумієш, що ніякі вони не "русо"…

© Владислав Дутчак
Джерела:
1. © Самигін Д. “Громадянська війна в Іспанії: "X-тамнєти" або перші "іхтамнєти"”
[Електронний ресурс «Тиждень»]
2. © Донченко С. “Українці в громадянській війні в Іспанії 1936-1939 рр.”
3. © Якубув А. “Наші земляки у боях із комунізмом в Іспанії” [Електронний ресурс «Історична правда»]
4. © Дзюба Д. “¡Viva la España!” [Електронний ресурс «Порохівниця»]
© Владислав Дутчак
2021.І.25