🔔 “Різдвяні Дзвоники не чутно…”

…Змалку завжди чув Різдвяні Дзвоники!…
…Ще напередодні Різдвяних Свят, коли вже Бабуся готувала оселю до Різдвяних Свят — тоді починали тихесенько дзвеніти Різдвяні Дзвоники! Лунали дзвінко, але ледь чутно, ніби нізвідки. Й чомусь дорослі їх майже ніколи не чули. А я, малеча, чув! Й завжди чув Різдвяні Дзвоники напередодні Різдвяних Свят! Вони завжди дзвінко лунали…
До війни і окупації…

❄️ ❄️ ❄️

…Змалку завжди чув Різдвяні Дзвоники!… 🔔
Сидиш собі біля теплої грубки в Бабусиній Хаті, де тріщіть піч і запашний запах свіжеспеченого Хлібу змішується з ароматом ялинкової гілочки на вікні, а за розписаним візерунками вікном тріщіть мороз та сипле сніг — багато снігу!❄️
Й доки Бабуся виймає з печі спечену паляницю та садить нову хлібину, поміж іншого чую тихе — “Дзень!”
Біжу чимдуж у Велику Хату, де на столі стоїть старенька Ялинка зі старенькими облущеними ялинковими прикрасами, яким не менш як з півсотня років, й наче вже гучніше чутно як лунає — “Дзень!”
— Кошеня, ти куди ото босоніж побіг у Велику Хату, там холодно!
— Дзвоники слухать!
— Які ше дзвоники?
— Онно дзвенять!
— В голові у тебе дзвенить! Бігом до теплої грубки!
— Але я ж чув шо шось дзвенить…
— Он воно що… — немов замислено каже Бабуся й непомітно підмигує Дідусеві. Дідусь тихо йде до комори за чимось, але я того не бачу, бо роззявив рота від наступної приголомшливої новини:
— А то Різдвяні Дзвоники! 🔔
— Різдвяні Дзвоники!?! 🥹 Ого! 😲 А де вони? На Ялинці ж нема…
— Як це нема, коли є! Тільки Різдвяні Дзвоники невидимі! Не кожна людина їх може почути, а тим паче побачити, — лиш ті дітки, які вірять у Різдвяні Дива! От ти й чуєш Різдвяні Дзвоники! А осьо глянь, а що там під Ялинкою? Ану ж бо! Ач яке Диво! Смаколики! Бери хутчіш!
Сповнений віри у щойноздійснене Різдвяне Диво, лізу долонею під Ялинку та під пухнастий білий платок, що грає роль "снігу" — а там дивом опинились чоколядова цукерка "Кіт у чоботях" та бабусине печиво! Бо ж, доки я шукав очима невидимі Різдвяні Дзвоники на Ялинці, Дідусь непомітно підклав смаколики під Ялинку.
— Бач, Різдвяне Диво навіть раніш Різдва сталось! — посміхається Дідусь.
— А “Щéдрика” завтра Бабусі й Дідусю заспіваєш?
— Заспіваю! А пиріжечки будуть?
— Буде, Коточок, все буде! Різдво ж! Час Дива!… Різдвяні Святá…

Різдво Дитинства у мене було найщасливішим!…

Бабуся й Дідусь подарували Вічне Дитинство!
Й навіть вже коли я став більшою дитиною та вже розумів чи навіть помічав, що Бабуся і Дідусь ховають під Ялинку для мене смаколики, я все одно, щоби не розчаровувати їх, радісно біг заглянути під Ялинку й вірив, що саме так і відбувається просте Різдвяне Диво, адже під Ялинкою було завжди бабусине печиво, а вже до печива докладались або ж невеличка мандаринка, або ж навіть чоколяда! Так, я усвідомлював, що творцями цього Різдвяного Дива є Бабуся й Дідусь, але це ж все одно Різдвяне Диво!
Ану ж бо, спробуй дістати ту чоколяду чи мандарину у ті темні часи…

Звісно, Батьки теж чудово нам з Братом влаштовували Ялинку вдома.
Завдяки Батькам і Бабусям у нас було найщасливіше Дитинство!
Попри бідноту, нам Мамо і Тато забезпечили щасливе Дитинство!
Але лиш Бабуся й Дідусь вміли подарувати справжню Різдвяну казку!
В ті темні часи, коли святкувати Українське Різдво було заборонено! Бо совєтські окупанти по-своєму "праздновалі" — всього один день.
А Українські Різдвяні Святá тривають цілий місяць!
І протягом Різдвяних Свят я вмів чути Різдвяні Дзвоники! Від цього підіймався святковий настрій і на душі ставало особливо затишно і втішно.
За таке справді щасливе Дитинство вдячний Бабусі й Дідусеві!
О, ні, вони не вкладали в мою дитячу голову релігійну складову свята, та й взагалі я не став вірянином, але Різдвяні Святá — найулюбленіші, й до Різдвяних Свят ставлюсь радше як ті Японці — казкова пора року з вірою у дива й з надією на майбутнє, та карнавал, яскравість, милість, родинне свято, і Різдвяні Дзвоники!
Я втішався Різдвяним Дзвоникам аж до нестями від щастя!
Певно, це й було Різдвяне Диво, якщо хочете — Різдвяний дзен!
І я невимовно вдячний Бабусі й Дідусеві за Різдвяне Диво!
Й за щорічну казку Різдвяних Свят…
І за Вічне Дитинство…

❄️ ❄️ ❄️

Подейкують, чути Різдвяні Дзвоники можуть не всі, а лиш ті, хто вірить у Різдвяні Дива. Мовляв, людина перестає чути Різдвяні Дзвоники коли перестає вірити у Різдвяні Дива. Ні, будь-які інші дзвоники чує, навіть ті новорічні ялинкові прикраси, а ось тих самих Різдвяних Дзвоників, які чутно лиш ніби в голові, але дзвінко й чарівно, — ці Різдвяні Дзвоники зневірена людина чути перестає, й часто вже назавжди…

2022 року напередодні Різдвяних Свят я не чую Різдвяних Дзвоників, як завше чув раніш о цій порі… Все життя я тішився Різдвяним Дзвоникам о цій порі…
А тепер я перестав їх чути…
Власне, вперше я перестав чути Різдвяні Дзвоники ще рік тому, напередодні торішніх Різдвяних Свят й напередодні рф-окупації…
Вперше був геть не святковий настрій і Різдвяні Святá зовсім не відчувались…
Ми традиційно встановили нашу Ялиночку (як виявилось, тішились нею востаннє), але на душі було незатишно й якось тривожно, якесь було передчуття жахливого…
Невдовзі стало зрозуміло, що це було за передчуття…
Настали темні часи…

Й цьогоріч знову такі ж відчуття на Різдво…
Різдвяні Святá зовсім не відчуваються, і Різдвяні Дзвоники не лунають…
Ані Різдвяні Дзвоники, ані різдвяні пісеньки у свідомості вже не лунають…
“Щéдрика” чи добірку Різдвяних Пісень послухати можна, але марно…
Різдвяного настрою навіть Різдвяні Пісні нині не додають…

І це вельми тривожить!
Виникає острах, що все повториться, як торік…
Таке відчуття, ніби вкрали Різдвяні Святá…

Адже у нас вкрали все — вкрали весну, вкрали літо, вкрали осінь, вкрали зиму, у нас вкрали рідне місто, у нас вкрали спокій…
Ми, й тисячі таких, як ми, залишили геть все, навіть ту Ялинку…
Ялинку, на яку щороку чіпляли по новому Дзвіночку…
Ми залишили позаду минуле Життя…

Дзвін Різдвяних Дзвоників, вочевидь, теж залишився десь там…
У Минулому, яке вже не повернеш навіть Різдвяними Дивами…

Чи почую я ще колись Різдвяні Дзвоники? Я не знаю…
Буду вірити у Різдвяні Дива як раніше й сподіватись…
Можливо, війна заглушила ці Різдвяні Дзвоники?…
Можливо, після Перемоги почую їх знов?…
Час покаже…

Але, завжди треба вірити!…

Ніхто не зможе забрати у Українців Різдвяні Святá, час яких настав!
Ніхто й ніколи не позбавить Українців Різдвяних Свят, а тим паче, нехристі й недолюдки кацапи! Вони вже не раз намагались, та не так сталось, як москалям бажалось.
Ніхто й ніколи не позбавить Українців Національної Свідомості, Гідності й Різдвяних Свят!
Бо ми — Українці! 🇺🇦