Чехо-Словаччина 1938 і Україна 2024 — “Мюнхенська змова” повторюється?

85 років тому, 30 вересня 1938 року, відбувся “Мюнхенський Диктат” або “Мюнхенська змова” — цього дня серце Європи, Чехо-Словаччину, було віддано на пошматування Третьому Райху, Польщі і Мадярщині.
Ця ганебна подія відбулась з волі “великих умиротворителів” — британського прем’єра Невіля Чемберлена і французького президента Едуарда Делад’є, за участі дуче Італії Беніто Муссоліні й біснуватого фюрера Третього Райху Адольфа Гітлера.
Жодних представників Чехо-Словаччини до участі у “переговорах” “умиротворителі” навіть не запрошували!
Нічого не нагадує? Про Україну без України…
Отже, проведемо паралелі…

“Мюнхенський Диктат” або “Мюнхенська змова”
1938

➥ “Мюнхенський Диктат” або “Мюнхенська змова” 1938 року

“Мюнхенський Диктат” або “Мюнхенська змова”, чи як офіційно тоді названа “Мюнхенська угода 1938 року” — одна з найбільш ганебних сторінок західної дипломатії! “Мюнхенська змова” західних політиканів з Гітлером!

“Мюнхенська угода 1938 року” — так звана "мирна угода", підписана 30.Ⅸ.1938 в Мюнхені між прем’єр-міністром Великої Британії Невілом Чемберленом, прем’єр-міністром Французької Республіки Едуардом Делад’є, райхсканцлером Третього Райху Адольфом Гітлером та прем’єр-міністром Королівства Італія Беніто Муссоліні.

“Мюнхенська угода” підписана 30.Ⅸ.1938, хоча документ датовано 29.Ⅸ.1938.
Вже наступного дня 1 жовтня 1938 року до Чехо-Словаччини зусюдибіч увірвались окупанти: нацисти, ляхи і мадяри!
Із 1.Ⅹ. по 10.Ⅹ.1938 Чехо-Словаччина мусила "задовільнити територіальні претензії" Третього Райху, Угорщини й Польщі.
Польща — забута союзниця Третього Райху!

Чехо-Словаччину було швидко і "мирно" пошматовано, а невдовзі така країна зникла з мапи Європи… Залишки Чехії було перетворено на безправний “протекторат Боґемії і Моравії” у складі Третього Райху, залишки Словаччини перетворено на маріонеткову квазі-країну під протекторатом Третього Райху.
А ось Карпатська Україна першою в Європі дала відсіч нацистам!
85 років тому Українці першими зустріли Другу Світову війну і героїчно чинили спротив до останнього…

У чеській та словацькій історіографії ця ганебна подія має назву “Мюнхенський Диктат” (чеською і словацькою мовами — “Mníchovský Diktát”), або ж “Мюнхенська зрада” (чеською і словацькою мовами — “Mníchovská zrada”).
“Мюнхенський Диктат” відомий також як “Мюнхенська змова”.

Основний зміст “Мюнхенської угоди 1938 року”:
а) Судетська область відділяється від Чехо-Словацької Республіки й передається Німеччині з 1 по 10 жовтня 1938;
б) все майно, в тому числі зброя, укріплення, особисті речі, худоба, меблі громадян, має залишатися на місці;
в) Чехо-Словацька Республіка повинна задовільнити територіальні претензії Польської Республіки та Королівства Угорщина.

Чехо-Словаччина — серце Європи!
Велика Британія і Франція зрадили Чехо-Словаччину — улюблене дітище Антанти, країну, саме виникнення якої пов’язане з Версальською системою.
В добу Міжвоєння Інтербеллум Чехо-Словаччина була однією з небагатьох реальних демократій в Європі…

“Мюнхенська угода 1938 року” з анексією Судет та пошматуванням Чехо-Словаччини було названо терміном "принцип самовизначення", і відбулось це дійство в рамках “політики умиротворення” фюрера Гітлера, яку провадили прем’єр-міністр Великої Британії Невіль Чемберлен і прем’єр-міністр Франції Едуард Делад’є.

Цинічним було посилання на "право націй на самовизначення", на право німців, поляків і мадяр "об’єднатися зі своєю батьківщиною", тому що у 1919 році на ганебній Паризькій мирній конференції французькі політикани принесли це право у жертву своїм недалекоглядним інтересам, що й заклало підвалини для Другої Світової війни, і з такою ж недалекоглядністю й глупством у 1938 році британські та французькі політикани провадили “політику умиротворення”…

Посилання на "право націй на самовизначення" створило видимість демократії й переконало світову спільноту: якщо до Чехо-Словаччини аж три європейські країни висувають претензії, відтак, з цією країною щось не так, й було б допустимим її розділити.
Не було б розчленування Чехо-Словаччини — можливо, не почалася би Друга Світова війна. Але у Гітлера з’явилися спільники — Польща та Угорщина.
Польща та Угорщина, спокусившись чужими землями, взяли участь у розшматуванні демократичної Чехо-Словаччини, допомогли Гітлеру стати на шлях аґресії.

Посланник Чехо-Словаччини у Великій Британії після підписання угоди сказав: „Вони продали мене в рабство німцям, як колись неґрів продавали в США!“

Серце Європи — Чехо-Словаччина — була найдемократичнішою і найрозвинутішою країною Європи у добу Міжвоєння Інтербеллум. Промислово-індустріальний потенциал Чехо-Словаччини був найбільш розвинутий і динамічно зростав. Армія була оснащена й змогла б оборонятися, якби західні політикани дозволили Чехо-Словаччині оборонятися…
Натомість, західні політикани наказали роззброїти чехо-словацьку армію й віддали серце Європи нацистському фюреру Гітлеру!…

“Мюнхенська змова” 1938 року означала перетворення Третього Райху у найсильнішу державу Центральної Європи. Всі малі держави центральної Європи зрозуміли, що ні Ліга Націй, ні Велика Британія зі Францією не можуть гарантувати їхній суверенітет і пішли на зближення з Третім Райхом.
Чехо-Словаччина, перед загрозою пошматування з боку Третього Райху, Польщі та Мадярщини, і з огляду на зраду країн Антанти — Великої Британії й Франції, не мала іншого вибору, окрім як шукати захисту у СССР.
У цьому розумінні “Мюнхенська змова” була стратегічною поразкою Франції та Великої Британії й дала фактичний старт Другій Світовій війні…

Втім, у 1938 році прем’єр-міністр Великої Британії Невіль Чемберлен, прибувши у Лондон, з трапу літака махав папірцем і радісно кричав „Я привіз мир цілому поколінню!“
Рівно через рік Лондон бомбардували нацистські літаки “Люфтваффе”, заправлені совєтським паливом, за штурвалами котрих були аси, навчені у льотних школах СССР.

Спалахнула Друга Світова війна…
Європа вже палала у вогні Другої Світової війни…
Європейські країни капітулювали одна за одною…
Нідерланди… Бельгія… Франція ось-ось впаде…
Велика Британія лишалась наодинці…

„— Англії був запропонований вибір між війною і безчестям. Англія обрала безчестя і отримає війну!“ — грізно зиркаючи оком на Чемберлена, гримав танк британської політики, наступний прем’єр-міністр Великої Британії сер Вінстон Чьорчилль. І був правий!
Чемберлен „отримав і війну, і ганьбу“!
Британія отримала „і війну, і ганьбу“!
І настали Темні Часи…

До речі, про події в Мюнхені у 1938 році є сучасний художній фільм:
➥ “Мюнхен — На порозі війни”

Докладно про найганебнішу подію ХХ століття, включно з текстами "угоди" — у історико-освітньому матеріялі до 80-х роковин “Мюнхенської змови”:
➥ 80 років “Мюнхенському Диктату”

Ми ж проведемо паралелі з подіями сьогодення…
ХХІ століття… Третя Світова війна… Україна…

Чехо-Словаччина 1938 і Україна 2024 —
“Мюнхенська змова” повторюється?

Сучасна “політика умиротворення” ХХІ століття більш заплутана і хитромудра, проте, по суті, це чергове “умиротворення” аґресора.

Так, на жаль, у багатьох аспектах можна сказати, що Захід і досі повторює ті ж помилки, що і в минулому, проявляючи нерішучість перед обличчям аґресії. Ця західна ліберальність, толерантність, поблажливість, нерішучість і страх перед терористичним квазідержавним утворенням "рф" після її численних актів аґресії свідчать про глибокі прорахунки та непослідовність у західній політиці стримування.

Сучасну “політику умиротворення” легко розгледіти сеґментарно.

• 1. Компроміси заради "миру".

2014 року, коли терористичне квазідержавне утворення "рф" почало війну проти України, Захід зробив вигляд, що це "внутрішній конфлікт". Коли ж Україна нагадала західним країнам, зокрема, США, про гарантії безпеки, надані Україні під час примусового підписання "Будапештського меморандуму" і роззброєння, США лиш посміялись з української наївності та зауважили, що ті пустопорожні "гарантії" всього лиш "меморандум" — "вузлик на пам'ять, символічний і без зобов'язань"… США тиском і погрозами в 1994 вщент роззброїли Україну, змусили віддати третій за обсягом ядерний арсенал і купу озброєння москві, а потім розграбовану і обезброєну Україну зі зв'язаними руками, виходить, США просто кинули у пащу ними ж озброєного аґресора!…
Дійсно, потужний "вузлик на пам'ять"!…

Навіть після анексії Криму та початку війни на Донбасі в 2014 році, Західні країни примушували Україну сідати за стіл переговорів з терористичним квазідержавним утворенням "рф" ("норманський формат", "мінські угоди") так, наче це Україна напала на "рф"! Натомість, Західні країни часто вдавалися до половинчастих рішень і намагалися знайти компроміси з "рф".
"Мінські угоди" — яскравий приклад.
Коли Президент України Петро Порошенко звернувся до "гарантів безпеки" — США, Вашинґтон запропонував зустріч в Нормандії, де проголосили т. зв. "норманський формат" і змусили Президента України сісти за стіл переговорів з путіним. США надалі усунулися від участі у ними ж нав'язаних "мирних переговорах", але змусили Президента України до регулярних зустрічей з аґресором в мінську! Про що жертва аґресії може домовлятися з аґресором? Зрештою, Президент України Петро Порошенко використав нав'язані Західними країнами "переговори" для того, аби отримати час на відродження ЗСУ і озброєння Армії та на посилення обороноздатності України.
При цьому, "норманський формат" забороняв Україні назвати війну війною, оголосити воєнний стан і перевести економіку на воєнні рейки для посилення обороноздатності України.
"Мінські угоди", укладені з метою "припинення конфлікту" на сході України, є прикладом спроб "замороження" війни, а не її вирішення. Вони мали на меті зупинити бойові дії, але на практиці стали засобом відкладення вирішення конфлікту без гарантій для українського суверенітету. Це дало "рф" можливість зберігати контроль над ситуацією на Донбасі та дестабілізувати Україну в довгостроковій перспективі.

2022 рік теж мало що змінив… Навіть після повномасштабного вторгнення "рф" та жахливих воєнних злочинів, Захід все одно примушує Україну до якихось "мирних переговорів" з терористичною "рф" на умовах кремля, натомість Захід постійно шукає компроміс з "рф".
Уроки Мюнхена наче були забуті: компроміс з аґресором не приносить миру, а лише відкладає проблему, дозволяючи ворогу нарощувати сили.

• 2. Поблажливість і непослідовність в економічних санкціях.

Спочатку Західні країни у 2014-му ввели санкції проти "рф" за анексію Криму та аґресію на Донбасі, але ці санкції були обмеженими. Вони залишали значний простір для переговорів і мали на меті уникнути розриву економічних відносин. Це також було спробою знайти компроміс та сподівання, що "рф" сама зупиниться. Багато європейських країн, таких як Німеччина, підтримували економічні проєкти з "рф", зокрема "сєвєрний поток-2", що лише посилювало залежність Європи від енергоресурсів "рф".

Страсбурзька змова в 2019 році повернула "рф" в ПАРЄ і санкції були послаблені або скасовані. За анексію Криму і війну проти України жодних наслідків терористичне квазідержавне утворення "рф" не понесло і було повернуте до стін Європарламенту лиш тому, що Євросоюзу необхідно було купувати енергоносії "рф". Цей випадок багато чого говорить за політику подвійних стандартів Західного світу.
Лише 2022 року, коли терористичне квазідержавне утворення "рф" почало повномасштабне вторгнення в Україну, в Європарламенті вирішили виключити "рф" з ПАРЄ.

Хоча після повномасштабного вторгнення в 2022 році санкції проти "рф" стали жорсткішими, вони все одно виявлялися непослідовними. Деякі європейські країни зволікали з введенням енергетичних санкцій, боячись наслідків для своєї економіки. Замість того, щоб радикально знизити залежність від россійських енергоносіїв чи краще зовсім відмовитись, ці країни, як і раніше, продовжують купувати нафту і газ у "рф", хоча саме ця економічна залежність дає "рф" фінансові ресурси для продовження війни проти України і всього Цивілізованого Світу.

• 3. Надання Україні зброї — повільність у військовій допомозі.

Надання Україні західної зброї повільне і дозоване.
Західні країни довго зволікали з наданням Україні необхідних видів важкого озброєння для захисту і оборони України.
З початку повномасштабного вторгнення в лютому-2022 Західні країни були обережними у наданні Україні військової допомоги. Боячись ескалації і ймовірного прямого конфлікту з "рф", спочатку вони надавали обмежену кількість озброєнь, а деякі важкі види зброї відмовлялися поставляти взагалі. Приміром, питання передачі Україні танків, артилерії, систем ППО та авіації супроводжувалися довгими дискусіями і страхом, що така допомога може "спровокувати" "рф" на "ескалацію". Зрештою, замість обіцяних обсгяів Україна отримувала або вдесятеро менше старого металобрухту, або не отримувала взагалі нічого…

Це нагадує той самий сценарій, що й з “Мюнхенською змовою”, коли намагалися "умиротворити" аґресора, зволікаючи із серйозними діями. “Мюнхенська змова” пошматувала Чехо-Словаччину, але не "умиротворила", а навпаки, розпалила апетити Гітлера — невдовзі Європа запалала у полум'ї Другої Світової війни…

• 4. “Політика діалогу” з аґресором.

Західні країни всіляко намагаються вести “політику діалогу” з аґресором.
Багато західних лідерів і надалі вважають за необхідне вести діалог з путіним, сподіваючись знайти "дипломатичне рішення". Це викликає відчуття déjà vu для тих, хто пам'ятає, як Чемберлен намагався домовитися з Гітлером.
Діалог з аґресором без рішучого протистояння не приносить результатів, що можна побачити з подальшого розвитку конфліктів.
Попри очевидну неефективність "мирних переговорів", західні політикани досі намагаються вести діалог з путіним задля "мирного врегулювання". Замість того, щоб ставити жорсткі вимоги і посилювати тиск на аґресора, ці спроби часто виглядають як прагнення знайти "обличчя, яке влаштує всіх" для закінчення війни. Це лише підсилює переконання "рф", що можна й надалі продовжувати вести аґресивну політику, оскільки Захід, зрештою, прагне уникнути прямого конфлікту.

• 5. Страх перед “ескалацією”.

Постійні розмови про те, що не варто "провокувати" "рф", показують страх перед можливою ескалацією конфлікту. Це дуже схоже на 1938 рік, коли західні політики боялися загострення і вважали, що поступки можуть забезпечити мир. Така обережність і страх не дали Західним країнам змоги вчасно підготуватися до війни, коли Гітлер готувався до Другої Світової війни.
І нині страх перед можливою ядерною ескалацією є основною причиною, чому багато країн не вдаються до більш рішучих кроків.

І хоча наразі є багато позитивних прикладів підтримки України з боку Західних країн, ці дії все ще супроводжуються надмірною обережністю та відсутністю чіткої довгострокової стратегії. Так само як Чемберлен думав, що підписавши договір із Гітлером, він “забезпечив мир”, так і нині частина політиків вважає, що можна домовитися з аґресором, щоб "заспокоїти" його.
Однак історія показує, що аґресора не можна “умиротворити” — аґресора потрібно зупинити!

Так само як і в 1938 році, сьогоднішні західні політики й політикани бояться “ескалації конфлікту” до рівня глобальної війни. Західні політики й політикани не бажають ставити "рф" "в кут", боячись постійного ядерного шантажу путіна. Така обережність у минулому дозволила Гітлеру розширити свій вплив до моменту, коли стримати його вже було неможливо без масштабної війни.

Втім, "рф" постійним ядерним шантажем вміло підживлює страхи західних політиків і політиканів, а в якості альтернативи крємль через різних маріонеток постійно пропонує якісь “формули міра” — “формули руzzкоґо міра”!

Маріонетковий “уміротворітєль”
та його кремлівська “формула руzzкоґо міра”

Найактивніше “формулу руzzкоґо міра” проштовхує маріонетковий "преzєдєнт".
Як не “самміт руzzкоґо міра” в Швейцарії, так китайська “формула руzzкоґо міра”, індійська “формула руzzкоґо міра”, бразильська “формула руzzкоґо міра” — і у кожній з них закладено капітуляцію і пошматування України!
З трибуни ялової ООН маріонеткова "тряпічна кукла" теж патякало лиш про кремлядську “формулу руzzкоґо міра”, а не про рашистські масовані ракетні обстріли України!
До речі, вперше проштовхувати “формулу руzzкоґо міра” "преzєдєнт" почав у 2019 році у тому ж таки Мюнхені!…

Не хотілося б надто паплюжити цей історико-освітній матеріял цією мерзенною кривавою маріонеткою zєрмака, але поява цих кремлядських кротів якраз тісно пов'язана з сучасною “політикою умиротворення”.

Справа в тому, що Ⅴ Президент України Петро Порошенко своєю чіткою державницькою позицією, принциповістю і постійними нагадуваннями Заходу про ними ж надані гарантії для України, дуже дратував західний істеблішмент. Позаочі західні політики називали Порошенка “Танк” і “Бульдог”, особливо коли Президент України вимагав “Нічого про Україну без України”!
Саме дипломатичний хист Порошенка здобув Україні високий статус суб'єктивності на міжнародній арені. А в Україні за 5 років була відроджена Армія і стрімко посилювалась обороноздатність.
Схоже, декого це не влаштовувало і на болотах, і на Капітолійських пагорбах. Захід почав вимагати проведення в Україні "демократичних виборів" 2019 року, адже офіційно в Україні не було оголошено війни (на вимогу того ж Заходу, щоб не було "ескалації"!) Спроба Порошенка оголосити хоча б частковий воєнний стан провалилась. Захід почав тиснути вимогами проведення "демократичних виборів". І сталося що сталося…

У 2019 стався реванш "антімайдана"…
Епоху Гідності змінила епоха негідності й негідників!
2019 року владу в Україні узурпували кремлядські zє-узурпатори…
За 5 років zє-узурпатори вщент зруйнували всі державні інституції, добивають відроджену Армію, стрімко розграбовують і знищують Державу…
Вщент знищивши всі державні інституції, zє-узурпатори щосили виконують сепаратні "оманскіє доґоворьонності" з "рф", мародерячі й розграбовуючи нашу Україну під час війни…
Україну за 5 років zє-узурпатори перетворили на якусь "zємбабву" — недолугу копію "рф" і "бсср", та прагнуть закріпити свою узурпацію остаточно!
Після 2019 року на міжнародній арені Україна втратила суб'єктність…

Відтоді, ті чи інші світові чи західні політики й політикани всіляко патякають сценарії "мирних планів" з пошматуванням України "заради миру"!
Всі без виключення "ґолубі міра" проголошують “формулу руzzкоґо міра” з вимогою капітуляції й пошматування України.
І таких хвацьких "ґолубєй міра" стає дедалі більше й більше!
І гидять ці "ґолубі міра" теж дедалі більше й більше!

Ситуація з “умиротворенням” терористичного квазідержавного утворення "рф" має певні паралелі з подіями 1938 року. Історія часто повторюється, особливо коли уроки минулого не враховуються, а уроки історії не засвоюються…

Після початку війни терористичного квазідержавного утворення "рф" проти України в 2014 році, багато Західних країн спочатку виявляли надмірну обережність і уникали рішучих дій, що можна інтерпретувати як спробу уникнути ескалації й підтримання ілюзії миру — подібно до того, як намагалися “умиротворити” Гітлера.

Та ЇЇ Величність Історія доводить, що ілюзія миру лусне як мильна булька!
Миру давно не існує! Третя Світова війна давно почалась…

Ця “політика умиротворення”, страх “ескалації” та небажання рішуче протистояти терористичному квазідержавному утворенню "рф" продовжують створювати загрозу для міжнародної безпеки і підривають позицію України, яка намагається захистити свою Незалежність і 10 років поспіль як захисний щит захищає Європу і Світ…

Україна тримає щит, доки Західний Світ грається в чергове “умиротворення”…

➥ Україна тримає щит!
➥ Україна — щит Європи!
Вже понад 10 років Україна тримає щит над Європою і Світом, захищаючи собою Цивілізований Світ від навали дикої орди орків терористичного квазідержавного утворення "рф".
Європа і Світ мовчки спостерігають…
А Україна свій щит тримає…