Культ махна в Гуляй-Полі:
божок-недомірок

У Гуляй-Полі на Запорожжі місцеве "насєлєніє" фанатично вклоняється божку-недомірку! Об’єкт фетишизму й фанатизму Гуляй-Поля — напівграмотний недомірок метр-пійсят-в-папахє, злочинець, мародер і вбивця, совєтський коллаборант, комбріґ "красной арміі" нєстор махно. Смішними карикатурними пам’ятниками-істуканчиками совєтському недомірку щільно втицяно все селище Гуляй-Поле, іменем махна перейменовано колишню головну вулицю лєніна, все пронизано духом та іменем махна, а місцеві аборіґєни буквально моляться на свого "батька"! Звісно, не всі, на щастя, але переважна більшість…
Вйо до Гуляй-Поля, аби в цьому пересвідчитись…

Гуляй-Поле

Гуляй-Поле — містечко на Запорожжі, а фактично — велике село, селище, з населенням близько 13 тисяч, розташоване по обидва береги річки Гайчур неподалік від залізничної лінії Пологи — Чаплине, де розташована проміжна станція Гуляйполе.
Село Гуляй-Поле було засновано в 1770-х роках на колишніх землях Кальміуської паланки Вольностей війська Запорожського низового, окупованих Россійською Імперією. Заселення окупованих вольностей Запорожжя відбувалось в контексті політики Россійської Імперії по залюдненню та освоєнню так званої "новорóссіі" — такою назвою шльондра-цариця Єкатєріна-ІІ обізвала терени Запорожжя.
У 1785 році правління "Єкатєрінославскоґо намєстнічєства" (окупаційна назва) зобов'язало "Новомосковскій зємской суд" заснувати й облаштувати біля Гайчура при балці Калмичка державну військову слободу Гуляйполе.
Твердження окремих краєзнавців про те, що назву населеному пункту дали переселенці з містечка Гуляйпіль (частина сучасного Новомиргорода) не витримує жодної критики та ґрунтується виключно на здогадках. Наразі ж, достеменно відомо та підтверджено архівними даними, що перші поселенці прибули до новоутвореного населеного пункту з території Стародубщини, а пізніше Київщини, Чернігівщини, Полтавщини та Слобідської України. Назва населеного пункту відбивала характер місцевості де він був заснований — тюркська назва річки Гайчур (Гайчул) етимологізується з тюркських мов як "гай" — "вільний" і "чул" — "степ".
Із середини XIX — початку XX століття село Гуляй-Поле перетворюється у торгово-промислове містечко. До початку Першої Світової війни, станом на 1913 рік в Гуляй-Полі мешкало 16 тисяч осіб.
Широку відомість Гуляй-Поле набуло в добу Перших Визвольних Змагань і роки перших совєтсько-українських війн (в совєтській "історіоґрафіі" ця доба звалась "ґражданская вайна"). Саме в Гуляй-Полі у 1919—1921 роках містився осередок махновщини, позаяк тут народився і виріс совєтський коллаборант нєстор махно.

"Батко" махно і махновщина

„…матір його мала надію, що він, як казала, "вийде в люди". Хлопець дійсно, "вийшов", але не в люди, а в недолюдки…“
— Олександр Вишнівський “Повстанський рух і отаманія”

П'ята дитина родини Махно було нездатне ані до навчання, ані до роботи, тож, з незакінченими двома клясами церковно-прихідської школи юний махно подався до якоїсь лівацької "партії", де невдовзі за невдалий теракт був заарештований, засуджений на смертну кару й доправлений на "бутирку". Саме в "бутиркє" махно й отримав свою "освіту" від россійських анархістів. Проте, крах Россійскої Імперії та заколот большевиків дозволили уникнути смертної кари й "лєворуціонер" повернувся до Гуляй-Поля, де одразу ж почав втілювати у життя надбані ним ідеї анархізму від товаріща кропоткіна та зайнявся тим, чим вмів — мародерствами і вбивствами працьовитих і заможних промисловців, селян, інтеліґенції. Показово, що насамперед махно знищив в Гуляй-Полі українську “Просвіту” — осередок українства!

Власне, найкраще про особу махна розповів у своїх споминах, в книзі “Повстанський рух і отаманія” Олександр Вишнівський — бойовий генерал Армії УНР, Захисник України, Герой Перших Визвольних Змагань, і, що головне, уродженець Запорожжя та Гуляйпілля, й сучасник махна. Тобто, хто такий махно і що воно таке насправді найкраще знав його ж сучасник і земляк, запорожець з народження й по духу, бойовий генерал Армії УНР Олександр Вишнівський, який воював за Україну, на відміну від совєтського коллаборанта махна, котрий воював проти України.

➔ „Батько“ Махно воював проти Незалежної України

Свідчення полковника Армії УНР Олександра Вишнівського (пізніше генерал-поручника Дієвої Армії УНР) унікальні тим, що характеристику махну дав його земляк і сучасник. Ці свідчення важливі тим, що вкотре підтверджують загальновідомі факти про деструктивну антиукраїнську антидержавну діяльність нестора махна, котра значною мірою вплинула на втрату Державності й Незалежності України 100 років тому.

Найбільш наочним доказом коллаборації махна з совєтськими окупантами є історична світлина, де махно стоїть поруч зі своїм безпосереднім командиром "красной арміі" дибєнком. Втім, нинішні махнофіли категорично відмовляються якось коментувати цю світлину, зазвичай обрізаючи її, щоби лишався тільки махно.

Історична світлина: комдів "красной арміі" павєл дибєнко і комбріґ "красной арміі" нєстор махно.
Ілюстрація з книги Олександра Вишнівського “Повстанський рух і отаманія” — перевидання до 130-річчя народин О.Вишнівського [“Спадщина” Запорожжя, 2020. Юрій Щур (верстка і дизайн Дмитро Дзюба]

Державність і Незалежність України та національні інтереси для махна були чужі, відтак, недомірок одразу уклав союз з совєтськими большевіками і оголосив "Смерть Центральній Раді України"! Хоча, здавалося б, Центральна Рада України теж була соціялістичною. Але, махно ж виховувався на ідеях кацапських анархістов!
Коли до влади прийшов Гетьман Скоропадський, боягузливий махно миттю покинув своїх поплічників та втік аж у маськву — "століцу" терористичного квазідержавного утворення "РСФСР", де згодом зустрівся з товаріщєм лєніним, котрий дав махну кошти на війну проти України й фальшиві документи.
Після падіння Гетьманату махно повертається до Гуляй-Поля та починає вже воювати проти Директорії УНР на боці совєтських окупантів.
Власне, все своє нікчемне життя недомірок махно бігав як солоний заяць то до "красных", то до "бєлых", то знову до "красных", — аби тільки воювати проти Самостійної України!

Селянство в буремну добу Перших Визвольних Змагань було малоосвічене, тому легко підхоплювали популістичні ідеї совєтських большевіков з обіцянками-цяцянками про "зємлю крєстьянам, заводи рабочім". Ну а "робінґудство" махна взагалі подобалось тим, до кого доходили чутки про те, як "батько махно у багатих забрав і бідним роздав"!

Банда махновців
Ілюстрація з перевидання книги “Повстанський рух і отаманія”

Що таке "махновщина"?
Уявіть що ви — Фольксдойче — німецький колоніст з Гальбштадту, наприклад. Працьовитий, заможний, маєте зéмлі у кількох німецьких селах, підприємство у місті Гальбштадт, створюєте робочі місця, платите людям зарплатню, сплачуєте податки, виділяєте кошти на благодійність, вкладаєтесь на користь громади…
На початку ХХ століття Фольксдоче на півдні України та на Донеччині вже змогли втілити індустріалізацію й були провідними аграріями. В кожному німецькому селі мали бути й були кірха і школа, бо освіті приділялась неабияка увага; розвивалась інфраструктура і промисловість, будувались механічні заводи, будівельні фабрики з виробництва черепиці, цегли й бруківки, будувались дороги з кам'яної бруківки і вскладчину Фольксдойче завершили в 1914 році будівництво Велико-Токмаківської залізниці. Фольксдойче успішно залучали іноземні інвестиції з Німеччини, Бельґії, Нідерландів і навіть Британії! У Гальбштадті вже була автомайстерня “Opel”, друкарні, школи, лікарні; у Великому Токмаку навіть були відкриті представництва Німецької і Британської Імперій, вже працював найбільший в Імперії механічний завод Фукса і Кляйнера де розробили перший трактор (котрий потім Совєти представили як свій), стрімко розвивалась промисловість. Тобто, праґматичні Німці будували Європу на півдні України.

Молочна колонія, місто Гальбштадт (Halbstadt), будинок Віллмса, 1914

Halbstadt, автомайстерня “Opel”, 1914

Але тут почалась Велика Війна 1914 року, Россійська Імперія звісно ж оголосила Німців "ворогами", почались "реквізиції". Втім, після краху Россійської Імперії ситуація ще більше погіршилась, коли на Запорожжі з'явились банди махна, котрі привели за собою совєтських окупантів.
І тепер уявіть, що одного дня на ваше обійстя вривається банда махновців, котрі грабують все що є, крадуть коней та живність, вивозять запаси зерна і продукцію, знищують техніку для обробки землі, палять стодоли, знищують все у будинку, ґвалтують, катують і вбивають ваших рідних… І все ваше життя зруйноване… Усі надбання предків знищені одним лише нальотом п'яної банди махновців! Махновці забирають собі все, насамперед коней і брички, з котрих вони потім зроблять тачанки.
Мародерили й грабували, називаючи це "експропріациєй".
Або ж, наприклад, їдете ви залізницею, раптом посеред степу потяг зупиняють махновці й починають грабувати все що можуть втягнути. У пасажирів відбирають все, що можна відібрати, чи то гуска, чи їжа, чи табак, чи гроші, чи якісь серги з вух видирають (або навіть золоті зуби живцем видирали), а хто висловлює невдоволення — тих стріляють! Або й просто, не сподобалось обличчя надто інтеліґентне, схопили хлопчака-студента у окулярах, вивели й під вагоном встрелили, бо "ішь, інтелігент тут знайшовся!"
Долю Фольксдойче розділили і місцеві Гебреї — антисемітизм був коником махна й махновських банд.
Така ж доля спіткала й працьовитих Українців…
"У багатих забрать, бідним роздать"!
Оце і є махновщина.

На додачу махно був ще й ідеологічним шизофреніком та неабияким самозакоханим нарцисом, позаяк свою "рєволюционно-повстанчєскую армію" назвав на честь себе-любимого "імєні батька нестора махна"! Недомірку дуже подобалось, що селяни звали його "батько". До своєї "армії" махно теж загрібав силоміць, й тих, хто не бажав йти, просто стріляли або вішали.

Водночас, совєтський коллаборант махно з усіх сил боровся проти Державності і Незалежності України, вбиваючи на полі бою Захисників України — вояків Армії УНР, Гетьманату, Директорії, які віддавали свої життя за Державність України…

Так званий "батько" махно — справжній ворог України!

Так званий "батько" махно — ніякий не національний герой, а ворог України!
Це саме махно привів большевиків до Катеринослава \ Січеслава (нині місто Дніпро) і до Олександрівська (нинішнє місто Запорожжя), це банда махновців грабувала Січеслав, це махно привів большевічку євґєнію бош в Олександрівськ й та влаштувала там перший "красный тєррор", це саме махно і бош підірвали Кічкаський міст над Дніпром в Запорожжі (щоби Армія УНР не мала змоги вести наступ), це банди махновців грабували на теренах Запорожжя роботящих і заможних селян, німців-колоністів, вбивали інтеліґенцію і студентів, бо просто обличчя не сподобалось ("ух, інтєліґєнт, буржуйская морда"), це махновці влаштовували мародерства всюди, де з'являлись, це махно бігав як солоний заяць то до "красных", то до "бєлых", то знов до "красных", то ще кудись, аби лиш проти України!
Відтак, цей півтораметровий недомірок і недолюдок аж ніяк не є "національним героєм", чи тим паче героєм Визвольних Змагань! Навпаки! Цей недомірок, "метр-пійсят-з-папахою" є тодішнім аналогом всіляких "ґіві-моторол", "семен-семенченків", або, якщо бажаєте, "зєлєнскій" за схожість і недоміркуватість. Звичайний криміналізований пройдисвіт, кровожерливий, безпринципний і напівграмотний. За сучасними аналогіями махно — сепаратист і совєтський коллабораціоніст, зрадник.

Нічого не нагадує?
Так поводились "ополчєнцы наварóссіі" у 2014-му…

Біда в тому, що окрім махновщини 100 років тому Україну поглинула гігантська хвиля "отаманії" — різні "батьки-отамани" та "отаманчики", "грицяни-таврічєскіє" і зрештою, "волоховщина"!
"Махновщина" гігантською метастазою поглинула майже половину України!
Ця "отаманія" значною мірою роз'їла зсередини Самостійність України, виснажила й ослабила Україну і призвела зрештою до втрати Державності й Незалежності України…

Саме про цю "отаманію", про причини поразки Визвольних Змагань і втрати Незалежності та Державності України 100 років тому докладно написав у своїй монументальній праці „Повстанський рух і отаманія“ полковник Армії УНР Олександр Вишнівський.
Дуже актуальна сьогодні книга — всі події один в один!…

І саме ця "отаманщина" та "махновщина" буквально плекались чверть століття після відновлення Незалежності України!

Культ "батька" махна

Так званий "батько" махно в сучасній українській історіоґрафії все ще носить німб такого собі народного отамана, "батька анархії", "борця за народне щастя", котрий "рубав білих доки не побіліють, а красних доки не покрасніють"!

З початком нинішньої війни, коли, здавалося б, навпаки народ мав би прозріти й нарешті почати думати, персона Махна набула ще більшої ваги вже не лише як "борець за щастя народне", але й як "борець за Україну"! Тут особливий привіт лівацьким "історикам" з УІНП, котрі втулили у список "100 облич Української Революції" отамана зеленого, "батька" махна і ґріґор'єва, що вже само по собі є ганьбою ганебною для істориків державного органу!
Совєтські коллаборанти махно і ґріґор'єв воювали проти Армії УНР!!!
Саме махно є одним з тих, хто найбільше доклався до втрати Державності України 100 років тому!

Але, ніт, навіть у офіційних матеріялах УІНП "батько" махно присутній серед „100 облич Української Революції“ як один з борців за Незалежність, хоча кому, як не державним історикам варто було би першими розвінчати міфи про антидержавного і антиукраїнського терориста махна, котрий воював проти Української Народньої Республіки на боці совєтських окупантів!

Як наслідок багаторічної романтизації, ґлорифікації та героїзації відвертого ворога України — будь-які спроби розвінчувати цей культ махна натикаються щораз на страшні істерики нашого народу! Немов у них забирають улюблену ляльку! Немов соску з роту видирають!

Адже наш "простой народ™" любить робін ґудів!
Наш "простой народ™" обожнює "народних батьків-отаманів"!
Адже "батьки-отамани" "у багатих заберуть — бідним роздадуть"!
Нині "простой народ™" обрав собі нового "махна" — Зє!
Щоправда, почали розчаровуватись.
Тому, їм подавай махна!

Щороку на початку листопада стрічки соцмереж загиджуться не лише совєтським "днём вєлікоґо октябля 7 ноябля", але й таким же совєтським "батьком" Махно, бо воно ж навіть народилося теж "на дєнь 7 ноябля"!
Довелось в листопаді 2020-го зіткнутись з культом махна і махнофілами.

На 8-й рік війни проти України культ „батьки“ Махна, котрий воював проти України, не просто існує, а й палко підтримується народом! Бо ж, "батька у багатих забирав і бідним роздавав", бо "наш селянський повстанець", бо "воював за свою малу батьківщину", бо "робін-ґуд" і "анархія-мать-порядка"!
Серпанок ореолу святості Махна підтримується запальним фанатизмом нещасних хахлов-малорóссов, котрі мріють про повернення "батьки" махна…
"Шоб у багатих забрав, а бідним роздав!"
"НАШБАТЬКАМАХНО!"

Марні будь-які спроби розтлумачувати цілком очевидні історичні факти любителям "мами-анархіі і батьки Махна" про те, що махно не визнавав Державність України і воював виключно проти Армії УНР на боці Совєтів!
"НЕТРОГАЙТЕНАШОГОБАТЬКАМАХНА" — вперто і упорото верещать махнофіли й любителі нєстор-іванича та всюдибіч жбурляються лайном.
Дехто взагалі пише "вот сєчас нєхватаєт батькі махна, а то зєлєнскій нє оправдал надєжд!"
А давайте сциклю Зє вдягнемо в жупанчик і папаху й подаримо його "махновцям 21 вєка" — воно якраз на махна буде змахувати, бо теж недомірок, тільки на півноса вищий, але таке ж упороте!
Ах, да, вони розчаровуються в сциклі Зє — "надєжд нє оправдал"!
73% упоротих "мєчтают об настоящєй махновщінє!"
"Анархія мать парядка!"

Вочевидь, нинішні наші сучасники, ці умовні 73% "простого народу", ці "пересічні" "какая-разніца", "внє-палітікі" та "ліш-бы-нє-било-вайны" — ці палкі любителі "батьки" махна навряд чи усвідомлюють (звідки у них свідомість?), що таке анархія і анархізм.
Звісно ))) Було би дуже цікаво спостерігати як „батько“ Махно зі своєю "лєворуційною армією" завзято "експропрііруют" у підприємців їхні ФОПи, у "євробляхерів" їхні круті "бляхи", перетворюючи джипи на нео-тачанкі, щоби грабувати нинішній "абніщалий прастой народ". Із зацікавленістю можна було би спостерігати, як нео-махновці будуть "бити красних поки не покрасніють, білих поки не побіліють, риґів поки не пориґають, а зелених поки не позеленіють"! Звучить це привабливо, але на практиці було би геть інакше, що, власне, й довела нео-махновщина та "отаманщіна" на окупованих теренах Донеччини, коли та ж квазіреспубліка "лнр" якось перетворилась на 28 різних "казачіх рєспублік", де всюди був свій "батька-атаман" з "донскоґо казачєства" й суцільна махновщина всих проти всих з суцільним пограбуванням всього що грабується.
Це ж про таке, певно, мріють нинішні адепти "нео-махновщіни"?
"Анархія мать порядка", да? Ню-ню!
Окремо цікаво було би спостерігати, як махновці розстрілюють тих "патрійотів", котрі й за Україну, і махна обожнюють.
Ну не любив "батько" махно тих, хто за Україну!

Анархія — це хаос!
Анархія практично майже втілилась сьогодні вашим нинішнім маріонетковим клоунським недомірком! Анархія це коли "нікто нікому нічєво нє должен!" Тільки поки що ще не шастають на тачанках, чи то пак, джипах сучасні нео-махновці й поки що не "отжимают" собі те, що їм заманеться.
Втім, з 2014-го це все відбувається на ОРДіЛО, отам, у "маладых рыспублєках". Бо там же "апалчєнцы" теж "ваюют за сваю малую родєну", як і "батько" махно воював "за свою малу батьківщину", еге-ж?
(Ніде не тисне деяким "патрійотам" від цього наочного порівняння?)

Так званий "батько" махно категорично не визнавав не лише Державність України, а й взагалі будь-яку державність, позаяк прагнув утворити навколо себе "бездержавний простір анархії", де не було би ні законів, ні порядку, окрім одного порядку — анархії. Така собі утопія, яку трохи згодом, під час Третього Голодомору чудово висвітлив британський (теж соціяліст) письменник Джордж Орвелл у безсмертному творі „Колгосп Тварин“…
Так званий "батько" махно був ідейним і переконаним анархістом, вихованим в бутирской тюрьмє на ідеях ідєолоґа русскоґо анархізма кропоткіна — того самого кропоткіна, оспіваного Совєтами. Але при цьому напівграмотний нєстор махно навіть не усвідомлював, як йому збудувати це утопічне "анархістське суспільство", не усвідомлював що його "махновщина" по суті є навіть не квазідержавою чи квазіреспублікою, а карикатурою на квазіутворення, де панують беззаконня і хаос, а він змушує всих вважати себе таким собі "божком", котрому всі мусять вклонятися. Втім, махно насолоджувався тим, що його почали звати "батьком" та буквально падали й облизували брудні чоботи, коли цей недомірок когось починав шмагати нагайкою.
Вся діяльність напівграмотного амбіційного недомірка махна — це всюдибічне сіяння хаосу анархії, беззаконня, мародерства і вбивства. Пограбунки з метою наживи і вбивства тих, хто не віддавав махновцям бажане майно. Звісно ж у махна не було й не могло бути хистів "політика" чи "полководця", як вважають зачаровані махновщиною, бо звідки візьметься хист політика чи полководця у низькоосвіченої особи з незакінченими двома клясами церковно-приходської школи, котре й читати як слід не могло.
Махно цілком свідомо співпрацював з Совєтами!

Махно воював виключно проти України!
Махно не володів українською мовою!
Махно люто ненавидів Україну!

То якого ж біса у нас на руцях носять ворога України???
Коли у нас нарешті прокинуться від цього мороку?
Риторичні питання…

Фестиваль "Махнофест"-2006 в Гуляй-Полі.
На сцені — художник і соліст гурту "OT VINTA" Юрій Журавель.

Чверть століття культивувався культ махна всілякими ліваками різного штибу, мас-медія, громадськими й культурними діячами та навіть державними інституціями!
Фестиваль "Махноград", пафосні "наукові роботи", "дослідження", абощо.
Прикладів можна наводити безліч, і майже всі ґлорифікують махна.
Наприклад, Брати Капранови про махна розповіли начебто й все вірно та відносно правдиво, але ж, як можна виправдовувати той факт, що махно воював проти Самостійної України? Брати Капранови чесно розповіли, що махно воював проти України, але, при цьому, все одно "батко" махно є "народним героєм"!
Що за шизофренія?

Уявну "вселенську значущість" недоміркуватого божка й карикатурного "батька анархіі" роздмухують деякі так звані "історики".
Вкотре в цьому довелось пересвідчитись і в 2021 році…

Так званий "історик і краєзнавець", керівник Гуляйпільського відділення наукового товариства імені Якова Новицького та, звісно ж, палкий любитель махна, товаріщ сєрґєй звілінскій чудово довів, що не все то "історик", що істориком зветься!
Наша суперечка на сторінці ФСБук-спільноти "Гуляйпільські старожитності", котра належить "історіку" сєрґєю звілінскому, яскраво довела, що палкому махнофілу-"історику" кісткою поперек горлянки стирчить Держава Україна, державники, борці за Незалежність та, власне, Державність і Незалежність України.
Бо ж, бачте, 100 років тому Держава Україна "не змогла запропонувати нічого внятного селянству півдня", й тому замість підтримки Самостійності України, замість боротьби за Неньку-Україну, "селянство півдня", радісно задравши портки, побігли за пропаґандою большевиків і потягнулися табунцем у "лєворуційну повстанчєску армію батьки махна"! Бо ж, робінґудські обіцянки "всё взять і подєліть, у баґатых забрать і бєдным раздать" такі привабливі!
Щоправда, вже через десяток років це саме "селянство півдня" буде їсти власних дітей та помирати від голоду, зате побороли цю Самостійну Україну, зате "анархія мать порядка", зате "пролєтаріі всєх стран", бо ж, бачте, Україна їм "нє смоґла прєдложить нічєво внятноґо"!
І подібних псевдоісториків — хоч греблю гати!
Ось такі у нас є "історікі"!

Як наслідок — Гуляй-Поле вважає себе не Україною, а "махновщиною"!
В Гуляй-Полі з махна зліплено божка!

"Махноґрад" Гуляй-Полє

На Запорожжі й у Гуляй-Полі взагалі цілий культ "батька" махна, щедро розкультивований за чверть століття, насамперед, фестивалем "Махноград" та всілякими анархістами-соціялістами різного штибу. Прямо, культ Че! Ну, комуняки вміли з негідників ліпити "героїв".

В самому Гуляй-Полі взагалі всебічний культ "батьки" махна, від смішних карикатурних пам'ятників клишоногому недомірку з великою головою в папахє, до музею, садиби та всебічного вшанування!

Пройдемось вулицями селища Гуляй-Поле, порахуємо істуканчики недомірку 😉

Істуканчик №1 "батьку" махну в центрі Гуляй-Поля на розі вулиць Шевченка і Героїв України

Істуканчик №2 "батьку" махну в Гуляй-Полі на подвір'ї махна

Гуляйпільська міскрада (колишня Земська управа) теж має ґоловєшку "батьки" махна на фасаді.

Істуканчик №3 "батьку" махну в краєзнавчому музеї Гуляй-Поля

Гуляйпільський краєзнавчий музей розташований в будівлі 1901 року, де був Банк товариства єврейських та німецьких колоністів, "отжатий" махновцями.

На подвір'ї місцевого краєзнавчого музею гостей зустріне махновська тачанка, теж "отжатая" у тих же німців-колоністів. Пафосна табличка язиком вбивць і окупантів яскраво засвідчує, на чиєму боці воювали махновці.

Ще одна "отжатая" тачанка махновців експонується всередині музею.

Смішно, але чоловіча гімназія, в яку так і не ходив "батько" махно, але де містився штаб "лєворуционной повстанчєской арміі імєні батьки махна", донедавнього була штабом кремлядської "партіі" хуйлокума мєртвєчука 😉

Бар "̶а̶н̶а̶н̶і̶с̶т̶Ъ̶" "АнархістЪ" вищезгаданого місцевого махнофіла-"історіка" товаріща сєрґєя звілінскоґо в будинку німецьких маґнатів Кріґерів, який вочевидь теж "отжалі" махновці свого часу.

Загалом, у Гуляй-Полі куди не поткнись — всюди "батько" махно: істуканчики, ганделики, бухайлівки, краєзнавчий музей імені "батьки" махна" де вся експозиція присвячена совєтському коллаборатну, головна вулиця імені махна, донедавна імєні лєніна (іронічно так назва вулиці на честь тих, хто мав особисту зустріч і обмінювався грошиками на війну проти України).

Що ж, вкотре пересвідуємось, що культ "батька" махна в Гуляй-Полі ще той!
Не дивно що нині в Гуляй-Полі була спроба створити квазідержавне утворення.

В Гуляй-Полі з совєтського коллаборанта махна зліплено божка!
І місцеві мешканці буквально носять на руках свого божка!

Як ілюстрація сучасного Гуляй-Поля зразка 2020 року вельми показовим є репортаж “Чим живе Гуляйполе – батьківщина анархіста нестора махна”:

Напрочуд цікавий вийшов сюжет у "УПячки" (при всій неповазі до цього ЗМІ), від вдало підібраної музики — совєтськоґо "Яблочка" й москальських частушек, котрі слухали махновці на патефонах, до характерних місцевих типажів, у котрих брались інтерв'ю. У цьому репортажі переважна більшість місцевих мешканців схвально висловлюються про свого земляка, вважають його "батьком", "героєм", "робін ґудом" його назвала очільниця місцевого музею Світлана Мірзоєва, наприклад, ну і звісно ж, всі прагнуть "нового махна"!
Доволі показовим є епізод репортажу з 24-ї по 28-му хвилину.
"УП": — А Гуляй-Поле ж 83% за зеленського проголосували. Надія була, да?
Гуляйполець: — Лічьно я ні за кого не голосував. Я анархіст! Прийдуть ті, прийдуть ті, дай бог і при тих будем жить.
Цікавим був діалог і біля аґітпалатки сєпар-"партіі" "Порядок":
"УП": — Несторіванича любите?
Перша аґітаторка сєпар-"партіі" "Порядок": — От нада сюди махна! Шоб порядок навів! Скіки махна нема, скіки й порядку нема!
Друга аґітаторка сєпар-"партіі" "Порядок": — Ше ніхто не наробив порядку, може хоть бандюки прийдуть і порядок наведуть!

Ось таке воно нині, Гуляй-Поле — вагітне мріями "про нового махна"!
"може хоть бандюки прийдуть і порядок наведуть!"
Гуляй-Поле — це ще Україна?…

Надію на це вселяють останні два респонденти цього репортажу осені 2020-го — гуляйпільський вояк ЗСУ та краєзнавець Василь Коростильов — принаймі, останній звернув увагу, що махно знищував все українське в Гуляй-Полі, насамперед, українську “Просвіту” постріляв… Бо будь-яка Державність і Незалежність України стояла кісткою в непросихаючий горлянці напівграмотного недомірка з двома клясами церковно-прихідської школи, мародера і вбивці, совєтського колаборанта нєстора махна.
Лютим ворогом України був цей недомірок махно!

При цьому, за гуляйпільського ж земляка — Захисника України, справжнього бойового генерал-поручника Армії УНР Олександра Вишнівського — в Гуляй-Полі мало хто чув і знає, чути про Захисника України не бажають та й навіщо, коли він воював за Україну, а тут же є "свій народний батько махно"!
Отже, на Запорожжі, і зокрема в Гуляй-Полі відвертого сєпара на руках носять, а справжнім Героєм і Захисником України нехтують…
Гуляй-Поле це ж точно Україна?

Постер з нагоди перевидання книги “Повстанський рух і отаманія”
до 130-річчя народин Олександра Вишнівського
© Dem’än Dzüba «Porohivnyçä» © «Спадщина» Запорожжя

Особисто я пишаюсь, що рідний край Запорожжя має своїх Героїв Української Революції й Перших Визвольних Змагань — це уродженець мого рідного Токмака Марко Безручко, який врятував Європу від совєтської окупації ще в 1920 році, й уродженець Гуляйпілля, Запорожець з народження й по духу, бойовий генерал Армії УНР Олександр Вишнівський — справжні Захисники України, які воювали за Україну, на відміну від совєтського коллаборанта махна, котрий воював проти України.
Й хоча я далеко від рідного краю, але шаную Героїв з Запорожжя!
Справжніх борців за Незалежність України!
А не карикатурних "народних батьков"!

Для мене будь-які прихильники "махновщини" — вороги України!
Вважаю, що ворогів України необхідно знищувати й тільки знищувати!
Бо гарний ворог — мертвий ворог!

Звідки у мене така ненависть до махна і "махновців" різного штибу?
Бо я змалку для себе досліджую історію України і чудово знаю, що й хто призвів до втрати Державності і Незалежності України 100 років тому.
Внутрішні фактори: чвари за владу між тодішніми політиками й політиканами, популярність соціялізму та лівацьких ідей в суспільстві, небажання населення боротись за свою Державу Україну, помилки Петлюри і Скоропадського, отаманщина і зради політиканів та отаманчиків різного штибу. Одними з наймерзенніших зрадників України є віннічєнко, волох і махно, решта менш дрібних отаманчиків теж доклалися до втрати Державності. Саме цим особам нізащо не можна пробачати того, що вони продали Україну за шмат гнилої ковбаси большевікам. І саме совєтський коллаборант махно привів совєтських окупантів та всіляко їм допомагав у завоюванні України!
Звісно ж були й зовнішні фактори: початок Великої Війни 1914 року, котру спільно роздмухали Россійская Імпєрія і Франція, в тому числі й з метою недопущення державності України; крах Россійской Імпєріі та поява терористичного квазідержавного утворення "РСФСР - Совєтская Россія", "бєлоє двіженіє Юґа Россіі" - дєнікінци, польські окупанти — всі ці вороги України звідусіль і всіляко намагались знищити паростки Державності і Незалежності України; Антанта, Франція і ганебна Паризька мирна конференція та ганебний Версальський мир 1919 року, де остаточно було вирішено без України долю України…
Всього цього не можна забувати й пробачати!…
Особливо нині, коли історія повторюється…

100 років тому отаманщина й махновщина були одними з головних причин втрати Державності і Незалежності України…
Наслідки втрати Державності були жахливі…
Не можна повторювати помилки минулого!
Варто засвоїти ці уроки Історії!
Бо історія ж повторюється!…