Бабуся про Голодомор розповідала…

 

Це потрібно не їм — це потрібно нам...
Тоді їх міг врятувати хліб...
Тепер нас врятує пам'ять...

 

Бабуся про Голодомор розповідала...

 

«Порохівниця» оголошує до Дня Пам'яті жертв Голодомору жалóбну акцію під назвою «Бабуся про Голодомор розповідала...»
Пропонуємо всім бажаючим в цей День Пам'яті згадати та розповісти у себе в соціяльних мережах історії свої бабусь, батьків, які вдалось почути від них...
Щоб Ваші оповідання, вірніше, свідчення Ваших рідних про Голодомор не згубились, пропонується об'єднати їх спільним теґом: #Бабуся_про_Голодомор_розповідала.
Також варто додати теґи #Голодомор #Holodomor.

Запрошуйте близьких і друзів приєднатись та публікувати у себе свідчення і розповіді Ваших Бабусь, Дідусів...
За виживших і померлих, запаліть в цю останню суботу листопада о 19:32 на своєму вікні Свічку Пам'яті...
Можете також на рушничок покласти окраєць хліба, яким згодом можна пом'янути рідних...
Голодомор торкнувся кожної родини в Україні...
Втратимо пам'ять — втратимо свідомість...
Це потрібно не їм — це потрібно нам...
Тоді їх міг врятувати хліб...
Тепер нас врятує пам'ять...
 

З раннього дитинства в селі було відчуття великої страшної таємниці. Суворі похмурі люди, коли мова заходила про хліб... Вічно в чорній одежі сусідка бабуся, яка ніколи не посміхалася...
Люди, які ніколи не розповідали страшної правди...
Бабуся вночі слухала радіо. Я, семирічний, приклав вухо до дверей.
Голод...
Мене помітили й я почув розповідь, яка врізалась в пам'ять на все життя...
Люди, які вмирали прямо на вулиці й їх ще живих збирали на підводу й везли в рів, мати , яка вмерла, тримаючи на руках грудне дитятко, негідники, що забирали останнє в селян й пиячили, й жерли, коли діти вмирали від Голоду, інші страшні речі, дуже страшні...
Не знаю як би оцінили таку розповідь дитині сучасні психологи.
Моя бабуся не мала освіти, вона була для мене уособленням сили й любові, пережила все — Голодомор, війну, знову голод, знущання й кривду з шістьма дітьми на руках, без чоловіка, який загинув на війні. Вона не знала про принципи психології, вона вирішила розповісти мені Правду, яка перевернула мій дитячий світ й заставила сумувати й ненавидіти, знати, хто ми є в цьому світі...
Вічна пам'ять замореним страшними муками Голодомору мільйонам діточок, матерів, батьків, бабусь й дідусь...

 

 

...З ранку йдемо до наших Бабусь на цвинтар, хліба домашнього понесемо...

Щороку в останню суботу листопада ми так робимо...
Спочатку до однієї Бабусі, яка, власне, і пережила три голоди Великого Голодомору та донесла нам правду... А тепер і другій Бабусі та всім нашим кладемо в цей день хліба свіжого та поминальні пакуночки...
Хліб, печиво, цукерки, яблучка — адже в Голодомор наша Бабуся, 1913 року народження, втратила діточок, і завжди збирала яблучка до Спасу — діткам...
...У нашої Бабусі було дев'ятеро дітей! Лишилось троє після Голодомору...

А вдома свічку надвечір ставимо і хліб на рушничок кладемо...

Нечасто розповідала Бабуся за страшний Голодомор...
Втім, ті бабусині розповіді назавжди викарбувались в підсвідомості...

❖ ❖ ❖

 

▼ Всі бажаючі можуть встановити собі на аватар та обкладинку хроніки аккаунту в соцмережах ці іллюстрації ▼

 

Аватар з дівчинкою

 

Обкладинка з дівчинкою

 

Аватар з хлопчиком

 

Обкладинка з хлопчиком

 

photo by
© «Ukraine. Total Recall»
© U.S. Committee for Ukrainian Holodomor Genocide Awareness 1932-33

cover by
© Dmytro Dzyuba
© «Порохівниця»

1 коментар до “Бабуся про Голодомор розповідала…

  1. Сповіщення: Мені Бабуся про Голодомор розповідала… – Порохівниця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *