Голодомор — помста за свободу

Це потрібно не їм — це потрібно нам...
Тоді їх міг врятувати хліб...
Тепер нас врятує пам'ять...

Голодомор — помста за свободу, за прагнення Українців до Волі.
Совєтський окупаційний режим вбивав голодом лиш за те, що ми були Українцями.
У 1917 році Українська Революція розбудила свободу, витворила Першу Незалежність України.
Прагнення Українців об'єднатись в одній країні, „в своїй хаті своя правда і сила і воля“, майже довершили процес державотворення, коли утворилася одна єдина Соборна Україна.
Соборна Україна, від Карпат і до Кавказу!

Проте Вільна Соборна Україна стояла на перешкоді совєтсько-кацапському тоталітаризму.
Україна — перша країна, якій оголосила війну Совєтская Россія вже через місяць після большевицького перевороту і захоплення влади. Другу війну Совєтська Россія почала проти України в день завершення Першої Світової війни.
Перші Визвольні Змагання зазнали поразки, але Дух Волі Українців та ідея самостійності України не загинули.
Совєтські окупанти, пошматувавши Україну разом з Польщею та захопивши більшу частину України, створили на українських територіях квазідержавне утворення — УССР — Українську Соціалістичну Совєтську Республіку.
Почались 100 років кривавих Совєтів...
Й донині Велика Війна триває...

...На початку 1920-х років совєтські окупанти, щоб утримати панування, вимушені були піти на поступки в національному і соціальному питаннях — українізацію і НЕП. Жодна з республіканських версій "корєнізациі" не зайшла так далеко, як українська. Квазідержава УССР почала наповнюватися національним змістом. Успіх українського проекту міг призвести до краху всієї совєтської системи. Совєтські окупанти розпочали "зачістку" серед провідної верстви (інтеліґенції, українських партійних діячів), яка могла по слідам свіжої пам’яті про власну державу очолити боротьбу селян за повалення совєтського окупаційного комуністичного режиму. Нелояльність Українців до совєтського режиму зростала. Апогеєм опору став бурхливий 1930 рік. Тоді органами ОҐПУ було зафіксовано близько 4 тисячі масових виступів, у яких взяли участь понад 1 мільйона Українців. Голодомор, передумовою якого стала втрата державності в 1921-му, мав ліквідувати свідоме українське селянство як головного носія української культури, покарати за прагнення до Волі і Незалежності, за пам’ять про свою Українську Соборну Самостійну Державу.

Перша хвиля Великого Голодомору почалась в 1921 році.
Перші Визвольні Змагання захлинались в крові, а Україна потопала в "красном тєррорє" — будь-яку національну свідомість Українців жорстко придушували совєтські окупанти. Селяни потерпали від відкритого й зухвалого грабунку, почався голод... Совєтські окупанти намагались вивезти якомога більше хліба в Пєтроґрад і Москву.
Голодомор 1921—1923 років забрав близько 2 мільйонів життів Українців...

Кремлю необхідні були кошти для продовження "індустріалізациі", Совєтська Россія активно готувалась до "всємірной войны", для якої потрібно було збудувати військово-промисловий комплекс. Одним з перших і найвеличніших об'єктів "індустріалізациі" став "ДнєпроҐЭС" — гребля, що перекрила Дніпро і затопила Дніпрові пороги, знищила місцезнаходження першої Запорожської Січі поблизу Хортиці. Таким чином Совєти знищили знакові для України місця: Запорожську Січ та Дніпрові Пороги (в середині ХХ століття буде знищено і Великий Луг та Дніпро буде остаточно затоплений каскадом водосховищ). Совєтам потрібні були енергетичні ресурси для будівництва чисельних "тракторных" (танкових та військових) заводів, але для проектування і будівництва необхідні були значні кошти, щоб розраховуватись із західними капіталістами за будівництво цих гігантських об'єктів. Кошти планувалось здобути "путём экспропріациі", себто, відбирати все на окупованих теренах країн, які після І Світової проголосили незалежність, але були окуповані Совєтами.

Восени 1932 року совєтський окупаційний комуністичний режим посилив наступ на українське село.
Одним із найсуворіших репресивних заходів було занесення сіл на "чорну дошку". Окрім сіл, що не виконували хлібозаготівельний план на "чорну дошку" заносились села, які чинили спротив совєтському окупаційному режиму у 1917-1921 роках або "петлюрівські села". Метою була вже етнічна чистка. Так, якщо у 1920-х роках повністю було знищено українське населення на Поволжжі (де подекуди дисперсно були розкидані українські етнічні ареали поміж німецьких та россійських), то у 1930-х роках почалась "зачістка" Кубані, сходу і півдня України... Так, українська Кубань практично вщент втратила все українське населення, близько мільйона Українців — втрачена Українська Кубань...

...навесні 1933 помирало
щохвилини 17
щогодини 1000
щодоби 25 000
Українців...

Європа і Світ не помічали Голодомору в Україні, мовчали...
Друга хвиля Великого Голодомору 1932—1933 вбила до 7 мільйонів Українців...
Точних даних не існує...

Друга Світова війна забрала життя ще понад 8 мільйонів Українців...
Україна опинилась між двома вогнями, між двома "красно-корічнєвимі" кривавими імперіями, між двома кровожерливими диктаторами, які роздмухали ІІ Світову війну і продовжили розпочату у 1914 році Велику Війну.
Одні окупанти змінювали інших, потім у зворотньому напрямку...
Україна у вирі цієї Великої Війни...

Третя хвиля Великого Голодомору — 1946—1947...
По завершенню ІІ Світової війни, в якій через недалекоглядність західних політиків один із роздмухувачів війни став "пабєдітєлєм", Совєтскій Союз активно розпочав совєтську окупацію Європи. Ця окупація тривала півстоліття — ціна, яку Європа заплатила за угоду зі сталіним. Щоби "прікорміть" маріонеткові уряди окупованих країн центральної Європи і перетворити їх на "соцлаґєрь", а також, щоби "откорміть Маскву і блакадный Лєнінґрад", сталін просто знову влаштував Голодомор в Україні. Ешелонами зерно вивозилось до совєтських маріонеточних "народных рєспублік" Польщі, Мадярщини, Юґославіі; в Маскву і Лєнінґрад; Кремль влаштував помпезне "празднованіє 30-лєтія Вєлікоґо Октября", тоді як увесь південь України помирав з голоду...
Як і після попереднього Голодомору, вимерлі українські села заселялись завезеними кацапами із центральных абластєй РСФСР, також кацапи активно заселяли українські міста, особливо на сході і півдні України.
Голодомор 1946—1947 років забрав життя близько 2 мільйонів Українців...

Дух Волі Українців вбивали кулями у 1917 — 1921 роках. Дух Волі Українців добивали голодом...
Голодомор — помста за Дух Волі Українців, за прагнення до свободи, помста за Самостійну Соборну Україну!
Нас вбивали кацапи лиш за те, що ми були Українцями...

Ми не маємо морального права забути і пробачити кацапам цей злочин.
Ніколи не буде прощення всіма і назавжди проклятій кацапській орді вбивць і окупантів!
Ми маємо зберегти чисельні свідчення Великого Голодомору.
Адже, багатьом з нас Бабуся про Голодомор розповідала...

《Підводою все вивезли, а потім приходили шукати крупи й сухарі. Як дізнавалися, що є схованка, — забирали і били. Як не могли нічого знайти, — били дітей. Ті не витримували й дізнавалися, де батьки сховали зерно》
— Варвара Кириченко, 92 роки, село Марченки Диканського району Полтавської області

《На полях вже не було чого збирати, все визбирали, а що й лишалось, чи картопля, чи буряк кормовий де гнилий та мерзлий — не можна було, бо могли встрелити за те...
То ми й ходили на станцію, просилися у коммісара щоб зерно пріле, буряки гнилі та мерзлі збирати попід вагонами, але нас гнали красноармєйці з автоматами. А інколи і вдавалось встигнути щось підібрати...
А вже листопад, перші морози. Влітку ми хоч з грициків баланду варили, або "тирсяники" з опилок — гілок з дерев напиляємо, натовчемо, тілько з вишень погані були, бо клеєм тхнули... А бува діти з усього села зберуться, — скілько їх там, з десяток і було, — наловлять бабаків, ховрахів або й щурів — то вже й на все село м'ясо є!.. Котів і собак давно вже не було... Ворон їли, огидне, але м'ясо, щури... А взимку ж ні трави, ні листя, ні бабаків нема... А з хат геть усе позабирали — і зерно, і всю худобу, все все забирали.
Казали "продразвьорстка".
Навіть врожай буряків на полі заборонили збирати і змусили зорати. Буряки кормові, для худоби. Колхоз зорав ті поля.
І от ми з дітьми, вночі полізли у поле назбирати гнилих мерзлих буряків, бодай хоч яку баланду зварити. Повземо з торбами пустими полем вздовж посадки, щоб втекти швидко, коли що, піднятися не можна, бо красноармєйці охороняють. Ото ми вже підповзли до поля, хтось з хлопчиків навіть два буряка знайшов і у мішок поклав, аж ось...
Звідки вони гаспиди взялися? П'яні мабуть, йдуть, регочуть понад посадкою, та мабуть чи почули шарудіння, чи побачили і як давай у наш бік стріляти з автоматів. Якби не рівчак, то може б і повбивали. Ми скотилися миттю у той рівчак, зарилися у гілляччя та у хмиз. Лежимо, ані пари з вуст, а вони добігли та почали поруч ходити понад посадкою. Регочуть, матюкаються. Набридло шукати, пішли...
Ми ще довго у рівчаку лежали...》
— Дзюба-Лоза Марія Теодорівна, (1913-2003), Токмак на Запорожжі
Мені Бабуся про Голодомор розповідала...

《З раннього дитинства в селі було відчуття великої страшної таємниці. Суворі похмурі люди, коли мова заходила про хліб... Вічно в чорній одежі сусідка бабуся, яка ніколи не посміхалася...
Люди, які ніколи не розповідали страшної правди...
Бабуся вночі слухала радіо. Я, семирічний, приклав вухо до дверей.
Голод...
Мене помітили й я почув розповідь, яка врізалась в пам'ять на все життя...
Люди, які вмирали прямо на вулиці й їх ще живих збирали на підводу й везли в рів, мати, яка вмерла, тримаючи на руках грудне дитятко, негідники, що забирали останнє в селян й пиячили, й жерли, коли діти вмирали від Голоду, інші страшні речі, дуже страшні...
Не знаю як би оцінили таку розповідь дитині сучасні психологи.
Моя бабуся не мала освіти, вона була для мене уособленням сили й любові, пережила все — Голодомор, війну, знову голод, знущання й кривду з шістьма дітьми на руках, без чоловіка, який загинув на війні. Вона не знала про принципи психології, вона вирішила розповісти мені Правду, яка перевернула мій дитячий світ й заставила сумувати й ненавидіти, знати, хто ми є в цьому світі...
Вічна пам'ять замореним страшними муками Голодомору мільйонам діточок, матерів, батьків, бабусь й дідусь...》

Останньої суботи листопада щороку Україна і Світ вшановують жертв Голодомору.
Голодомор торкнувся кожної родини в Україні...
Запали Свічку Пам’яті разом з усією Україною!..
За виживших і померлих, запаліть в цю останню суботу листопада о 16:00, або о 19:32 на своєму вікні Свічку Пам'яті...
Можете також на рушничок покласти окраєць хліба, яким згодом можна пом'янути рідних...
...Тоді нас міг врятувати хліб...
...Тепер нас врятує пам'ять...

 

❖ ❖ ❖

Всі бажаючі можуть встановлювати собі щороку на аватар та обкладинку хроніки аккаунту в соцмережах ці іллюстрації, користування вільне, розповсюдження вітається.

світлини для соцмереж
▼ ▼ ▼

➔ Аватар з дівчинкою

➔ Обкладинка з дівчинкою

➔ Аватар з хлопчиком

➔ Обкладинка з хлопчиком

 

Матеріял підготовано
© Dmytro Dzyuba
© «Порохівниця»
2017.ХІ.25
cover by
© Dmytro Dzyuba
Використано матеріяли
© Український Національний Інститут Пам'яті
© «Україна. Згадати все.»