Українофобія і гомофобія від „кієвпрайд“

 
Вельмишановне Панство, насамперед, ґречні вибачення за цю публікацію та ще з такою ілюстрацією, але, варто було звернути увагу на це неподобство.
Схоже, "кієвпрайд" нарешті остаточно зашкварився.
Влітку 2020 року "кієвпрайд", "ізоляция" і етнічний москвин євґєній коршунов за кошти ґранту посольства Нідерландів відзняли на Хортиці короткометражний "фільм" про "ґєй-казáков".
Картинки карикатурних "ґєй-казáков" миттєво розповсюдились по СМІ-РФ, враховуючи, що першоджерелом публікації є якийсь москвинський "портал культуролоґіі" чи як там його.
Карикатурні "ґєй-казáкі" у такому українофобному та гомофобному кліше викликали огиду й серед більшості ЛҐБТ-спільноти України.
Яка ж ганьба ганебна…

ПЕРЕДМОВА
(або, черговий камінґ-аут)

Цю передмову я мушу написати для того, щоби було зрозуміло, чому я маю право засудити ось цей відверто українофобний та клішовано-гомофобний непотріб від "кієвпрайд".
Перед тим як проаналізувати ось це, даруйте, scheiße, для початку, розставляючи крапки над "і", зауважу, що автор цієї публікації (і власник історико-освітнього майданчику «Порохівниця») насамперед — Українець, український націоналіст-державник, а у особистому житті — відкритий ґей. Камінґ-аут здійснено ще у 15 років, після усвідомлення власної ідентичності, бо я не вмію брехати. Уклінно вдячний моїм найкращим у Світі Батькам! Звісно ж, як інтелектуально розвинутий підліток я чітко усвідомлював ризики й наслідки у пост-совєтському та навскрізь змоскаленому середовищі з "тюрємной субкультурой", відтак, навіть не плянував виставляти свою ідентичність на пóзір ("на показ"), тому й відмовився згодом "вступіть" до "Гей-форуму" — волію нікуди не вступати. (Це як ніби "вступіть в ВЛКСМ" — вистачило "піонєріі"). Своєї орієнтації я не афішую, хоча й не приховую, але вважаю особисте життя нікого не має стосуватись. 17 років поспіль поділяю своє життя з рідним хлопцем. Так, не кожні традиційні пари можуть цим похизуватись. Ніт, я не ношу боа з пір'ячком! Так, я виглядаю як звичайний хлопець. Певною мірою маю консервативні погляди на життя.
Камінґ-аут від англійського coming out — дослівно "вихід назовні", якщо більш поетично — "вихід з тіні". Втім, часи нині не поетичні — війна сьомий рік триває, якщо хтось не помітив…

З початком війни чітко розставив для себе пріоритети: Україна понад усе!
Вважаю, що під час війни пріоритетом має бути оборона і захист України.
І, так, — права ЛҐБТ нині не на часі!
(на цьому місці хтось жбурляється космєтічкамі)

Спостерігаючи вже понад десятиліття за діяльністю так званих "укрáінскіх ЛГБТ-арґанізаций", дійшов до висновку, що краще дистанціюватись від них під час війни, позаяк взаємодії деяких їх "лідерів" з офісом хуйлокума мєртвєчука багато за що говорили. Та й "мальчікі нємирі" давно стало внутрішнім мемом серед так-званих "ЛГБТ-активістов". (Нардеп БЮТ нємиря).
Окрім того, ще до війни доволі багато запитань викликали всі ці показові "побиття" під об'єктиви камер тодішнього "гєй-лідєра і домінірующєґо альфо-самца" Свята Шерємєта (на хвильку, це такий перекачаний ходячій "шкаф", якого чомусь били нозями якісь шмаркачі-"націоналісти", обираючи кращий ракурс для фотокамер). Ще більше питань перед війною викликали "дивні" погляди товаріща Свята Шерємєта, як то вислів "Патріарх Кірілл друґ ЛҐБТ-саобщєства", або ж співпраця цього "гєй-лідєра" з "партієй рєнєґатов". (А, хоча, вони там бігали від БЮТ до ПР, забігаючи періодично в мєдвєдчуковскій офіс, та хизуючись "корочкамі помощніков нардєпов", ну то таке).
Зашкваром було й створення в Донецьку "ЛГБТ-церкві" за кошти тих же харизматичних сект зі США, котрі утримують секту русланчіка кухарчука "любовь протів ґомосєксуалізма", де починав свою діяльність нині відомий товаріщ шарій (котрий переховується в Литві під дахом однієї з таких сект, прикритий тепер ще й крильцями кремлядської двоголової курки). Проте, перед війною "Гей-форум" Шерємєта спокійно брав кошти у "ідеологічних противників" — гомофобних сектантів-харизматів. Втім, їх донєцкая "ЛГБТ-церква" проіснувала з місяць, після чого зникла, а "пастор" опинився в США. Але головною метою був хайп без мети. Ну і періодичні показові "напади на ЛГБТ-активістів" перед об'єктивами телефотокамер.
З початком війни ця практика "показових побиттів" не припинилась, і коли, вибачте, "кієвпрайд" як орґанізатори прайду, увечері шкварилися за "чаєпітієм" в кнайпі "Купідон" з московським нещастям на ім'я артём бычков-"скоропадскій", обговорюючи "сценаріі" завтряшнього "прайду", а наступного дня під об'єктиви камер псевдо-"націоналістична" тітушня жбурляє бойову гранату та проломлюють голови наївним підліткам, яких організатори привели й кинули на побиття під телекамери — ось це викликало відвертий гнів! А після цього, даруйте, всілякі умовні "кісі-пісі" в якості представників "ЛҐБТ-спільноти України" не вилазили з медіяресурсів хуйлокума мєртвєчука і патякали там про "мір і усталость от вайны".
І все це робилося так званими "ЛГБТ-актівістамі" просто заради хайпу та можливостей отримати нові західні ґрантіки? Really?
Ніт, вибачайте, але від таких "ЛГБТ-арґанізаций" краще триматись якомога далі!

За чверть століття в Україні створено з пів-сотні так званих "ЛГБТ-арґанізаций", котрі здатні лише смоктати західні ґранти, створюючи профанацію діяльності. Насправді ж ніякого захисту ЛҐБТ-прав не ведеться і ЛҐБТ-спільнота України просто існує напризволяще в тіні. Хтось — в тіні власних страхíв, хтось — в тіні суспільства, хтось — в тіні війни (так, гомосексуальні хлопці й дівчата також стають Захисниками України, і без пóзірного "показушества" на фотокамери воюють і гинуть на фронті…). А хтось з ЛҐБТ-спільноти, і, на жаль, це переважна більшість, існують в тіні "русскоґо міра", "россійскоґо кіно, музикі" та інфопростору, в тіні лівацьких ідей на кшталт марксізма-анархізма, що автоматично означає "русскій мір". Ґрант — "отработка ґранта" — "атчот в СМІ" — ("зайті в офіс мєдвєдчука по дєлу") — ("забрать прєміальныє у мєртвєчука \ пінчука") — night-club, тусня — злітало в Шарм-ель-Шейх — злітало на концерд лабады — ґрант (знову "атработка" і повтор циклу) — то-сё — "ВНЖ в Амєріку".
"Тяжела і нєказіста жизнь простоґо актівіста!"
(тут в мене жбурляється ґрад космєтічок і щіпчікі для бровєй)

Ну і як наслідок, маємо ось таке лайно у вигляді українофобних, карикатурних "ґєй-казáков" у відвертому гомофобному кліше.

SCHEIßE
(які "ЛГБТ-арґанізациі" — таке і "кіно")

Отже, "кієвпрайд" запостив на ФСБучіку "фоторєпортажик" про це "новоє крєатівноє кіно".

Першими ось це лайно з "ґєй-казáкамі" опублікували на кацапському сайтику "Bird In Flight" (посилання з етичних міркувань і через відчуття огиди давати не стану, бажаючи зможуть легко наґуґлити).

З тих же етичних міркувань, і щоби запобігти блювоті, паплюжити свій майданчик "фоточькамі" оцих карикатурних створінь я точно не стану, але зауважу, що ось та дівчина з намальованими вусиками під прозорим "одягом" світить, вибачте, усіма принадами, і чітко видно чорний трикутник того, що століття тому (або за козацьких часів) звалося розкішницею.
Розкішницю цю та інші принади на ілюстративному титульному постері до цієї публікації все ж цензуровано, бо ж, номінальний власник соцсєті ФСБук Маркуша сцуКҐБрґ від цицьок падає "в обморокі", — то нáшо мучать руденького пуцьвірінька? 🙂

Текст посту "кієвпрайда" копіювати теж не стану, щоби пошукові системи не вишукували. Ця публікація для інтелектуально розвинутих людей. Але на випадок, якщо "кієвпрайд" таки видалить свій пост з коментарями, все ж облишу тут пару скріншотів, котрі, як відомо, не горять.

Висловити обурення вдалось не одразу, але вдалось.
Власне, слідом за мною там утворився цілий шквал обурень! Люди, в тому числі й ЛҐБТ-спільнота, натицяли "кієвпрайду" пісюнців по самі вінця, аж з носіка закапало мабуть у тих, хто там це опублікував і створив.

Хоча, скоріш за все, їм байдуже. І "кієвпрайду", і тим "крєатівним массовікам-затєйнікам", котрі назнімали це "кіно", приїхавши попаплюжити Хортицю на півгодини, щоб швиденько відзняти на дешеву камеру ті кілька хвилин лайна. При цьому, більш аніж очевидно, що ґрант від посольства Нідерландів звісно ж був значно більшим за, вибачте, "бюджет", вибачте "кіна"! Це навіть не рівень "свадєбноґо фотоґрафа"! Це якийсь "faggot-квартал"!
Свідомо створити "треш-відосік", повдягати в прозорі "сітцеві шаровари" кітчево розмальованих "акторів", котрі світять причандалами, знімати в якомусь сараю, створити відверто українофобну картинку…
Тому що все це робилось просто ЗАРАДИ ХАЙПУ!
І щоб здоїти новий ґрант.

Ці хитруни добре влаштувалися — телятко дві матки ссе — і західні ґранти і кремлядські "бабосікі". Схоже, така ситуація з усіма ЛҐБТ-організаціями країни (хочеться вірити, що ні, але…) Навіть в колі ґей-активістів відкрито йдуть розмови про те, що наприклад, "кієвпрайд" взагалі контролюється "особою не з ЛҐБТ-спільноти, а зовсім з інших верств". (Пінчук? Мєдвєдчук? Путін?) Ніби підтверджуючи це, деякі "актівісти" за останні 7 років взагалі з мєдвєдчуковських ЗМІ не вилазили, що теж вже натякає…
Хтось в коментарях до посту підмітив, що ці "ґєй-казáкі" нагадали той фейковий "ґєй-парад" з тітушні мєдвєдчука. Здається, "ґєй-казáкі" з цієї ж опери…

Чомусь раптом, "вдруґ", ці "крєатівщікі" згадали давно забуту навіть серед затятих "ЛГБТ-актівістов" історію з дрібним одноденним "шкандалєм" навколо створення в Запорожжі чергової "ЛГБТ-орґанізациі" під назвою "Гей-Форум Сєчь". (В принципі, якби назва хоча б була українськомовна, то нічого страшного в цій назві і я не бачу, але ж вони ще тоді намагались роздмухати хайп на пустому місці. Як добре, що в юності я не "вступіл" у всі ці "форуми"!) Тоді, нагадаю, про-москальскі ряжені ̶"̶ґ̶є̶й̶-̶к̶а̶з̶á̶к̶і̶"̶ "казáкі" звісно ж, "вазмутілісь". І можна було би взагалі не звертати увагу на товстосраких ряжених про-москальских дурачків, але ж, "хайп наше всьо" — ну як було не покорчити з себе "жертву" щоби "вимутити" черговий ґрантік! Втім, сильно роздмухати тоді "шкандаль" не вдалось і через день всі забули.
Єдине, над чим тоді сміялись всі — це "офіциальная емблєма "Гей-Форум Сєчь"! Особливо доставляв суто православний шрифт "Іжица", що використовує секта "РПЦ". Як бачимо, "ґєй-казáкі" з "кіно" виглядають навіть гірше від "ґєй-казáков" з "офіциальной емблєми"!

Чому зараз вирішили витягнути це дохле "чучалко-опудалко" давно забутого "шкандалю"? Що, криза з креативністю? Чи спрацював загальний зєбільно-мєдвєдчуковський тренд витягати смердючі трупіки з минулого?
Кравчук, кравчучка, "ґєй-казáкі" — "наша шарада бєссмыслєнна і бєспощадна как "русскій мір"!".

Власне, все й так зрозуміло.
Україну захопили кремлядські реваншисти, владу захопили маріонеткові кремлядські зє-коллаборанти, за спинами котрих риґи, хуйлокум мєртвєчук і каломойскій. Відбувся реванш українофобних сил і вщент руйнується абсолютно все українське, від історії й культури, до Державності і Незалежності України.
Чом би й не задіяти лівацько-орієнтовані так звані "ЛГБТ-орґанізациі"?
Все це, включно з "кіном", робилося просто заради короткочасного хайпу в соцмережах, заради відмивання ґранту і отримання чергового ґранту, ну і, вочевидь, ще була одна головна мета — створення чергової картинки для кацапських СМІ.
Пару тижнів всі кацапські хуйло-СМІ тягали ці "фоточькі ґєй-казáков" та висміювали, звісно ж, Україну, Запорожську Січ, запорожських козаків…

Яка ж ганьба ганебна…
Хей, "кієвпрайд", ви реально вважаєте що це естетично, не є українофобним і зрештою гомофобним?
Карикатурні "ґєй-казáкі"? Вже всі РФ-СМІ тягають ці картинки!
Ви на кого працюєте, "кієвпрайд"?
Втім, це питання в порожнечу. Запроданці не стануть навіть реаґувати на зауваження. І не стали реаґувати. Їм байдуже, вони заробляють "бабло"!
Брудну справу зроблено, українофобну картинку створено, ґрантік попіляно, кремлядське "бабло" отработано. Все як завжди, коли брудну роботу виконують кацапи та малорóсси.
Окремі "вітаннячка" "кієвпрайду"!

HYPE
(просто заради хайпу)

Принагідно ще х`тілося би нагадати "кієвпрайду" про Голодомор.
Так-так, про Голодомор! Бо минулого 2019 року саме в День пам'яті жертв Голодомору "кієвпрайд" влаштував паралельну акцію "памяті транс*людєй жертв трансфобії". Зрозуміло, що у нас мало хто знає що таке "трансфобія", а тим паче "транс*люди", і хіба що асоціюють цей відносно новий медичний термін з "трансформерами". І, звісно ж, трансґендери також мають право на захист, хоча б тому, що трансґендери точно не винні в тому, що народились в чужому для себе тілі. Але…
Хіба не можна було провести цей захід днем раніше чи пізніше?
"ЛГБТ-актівісти" знайшли 1001 відмазку, ключовою з яких була "Ну вєдь срєді умєрших тоже же билі і транс*люді!"
Агов, чуваки! У вас є хто вдома? Anybody home???
ОК, пояснення на пальцях для розумово відсталих.

В Україні вже всі знають, що кожну останню суботу листопада відзначаються сумні роковини — День пам'яті жертв Голодомору…
Це день тиші… Це день, коли Українці мовчки запалюють Свічку Пам'яті на вікні і вшановують своїх рідних… Бо немає в Україні жодної родини, якої не доторкнулась чорна рука Голодомору…

Голодомор, якщо бува хтось з так званих "ЛГБТ-актівістов" ще не знає, — це найстрашніший в історії геноцид — штучний голод, влаштований совєтським окупаційним режимом тричі!
Три хвилі Голодомору 1921—1923, 1932—1933 і 1946—1947 років вбили відповідно 2+7+2 мільйони Українців… В 1933 році щосекунди помирало 17 Українців, щогодини помирало 1000 Українців, щодоби помирало 25000 Українців…
Тобто, в ту страшну і чорну лиху годину помираючі з голоду люди, опухлі, сходячи з розуму від голоду, ладні їсти землю буквально, — хіба люди тоді думали, вибачте, про свою сексуальну ідентичність? Навіть трансґендерній чи гомосексуальній людині було все одно в ту страшну пору, бо всі думки були лише про одне — де б знайти хоч якусь крихту їжі?…
Чорна смерть в ті чорні роки вбивала однаково всих…

Хіба не можна було без символіки і гасел приєднатися до загального вшанування жертв Голодомору, а вже наступного дня, в неділю, на котру якраз і припадав міжнародний день вшанування жертв трансфобії, між іншим, вже й провели б свій захід. Ніхто б не дорікнув і не звернув уваги…
Так ось в чому справа! Ось де ваш "шаріков" заритий!
Ніхто б і не звернув уваги!
Бо ВСЕ, абсолютно все, що роблять "наші-ненаші" "ЛГБТ-арґанізациі", включно з "кієвпрайдом" — все робиться просто ЗАРАДИ ХАЙПУ!
Чим більше хайпу і галасу — тим більше шансів отримати в пику на телекамеру і потім покорчити з себе "жертв", щоби здоїти собі черговий ґрант!
Хайп, ґранти і блек-джек з фєміністкамі, так?
Хитрозроблені…

Ось тільки варто зауважити, що у свідомих Українців вельми файна пам'ять! Незалежно від орієнтації. Ми не забуваємо подібного паплюження рідної Неньки-України. І не варто ховатися за Райдужним Прапором Свободи, який ви теж давно вже спаплюжили, і не варто вдавати з себе "жертв нєпоніманія". Ми знаємо, що це "нє ваша вайна", але, як нині модньо казати, "ви перейшли червону лінію".
Ми не забудемо…

"…remember everything…"

CINEMA
(про справжнє кіно та несправжніх "актівістов")

В Італії ґей і кінорежиссер Лука Гвадан’їно створив „Call Me By Your Name“ — перфектний шедевр! Ось де справжнє Мистецтво!
Ця оскароносна кінострічка зібрала безліч кінонагород і змусила мільйони людей в усьому Світі переглянути свої погляди, а особливо в доволі консервативній соціялістичній Італії, в Ломбардíї, в провінції Кремáска, де цю картину подивились ВСІ, бо вона там створювалась. Вочевидь, вплив кінострічки в рази зменшив рівень гомофобії як в Ломбардíї, так і в Італії.
До того ж, тисячі людей почали їхати в місто Крéма, щоби побувати на льокаціях фільму. Це дало поштовх туристичній сфері. Місцева влада Крéма створила цілу туристичну аґенцію, маршрути по льокаціях фільму, велосипедні тури „Шляхами кохання Еліо і Олівера“, зародилося пара нових фестивалів, всі хочуть скуштувати місцеві персики та тортéллі кремáскі…
Тобто, ОСЬ вплив мистецтва!
Позитивний вплив!

Яке відчуття, окрім огиди, може викликати той брудний і відверто гомофобний несмак на представлених фоточках "кієвпрайда"? Та страшно уявити, ШО там за "короткомєтражка"! І на це "кієвпрайд" вимутив ґрантік у Нідерландів?
Хей, "кієвпрайд" та ви хоч усвідомлюєте, наскільки шкідлива ваша "дєятєльность" для самої ЛҐБТ-спільноти України? Не кажучи вже про відверто українофобний сморід від такого "кіна"…

Після минулорічної "акції" в День пам'яті жертв Голодомору, та після цього огидного "кіно" з "ґєй-казáкамі" мушу заявити, що я, Українець, націоналіст-державник і також ґей, вважаю так звані "укрáінскіє ЛГБТ-арґанізациі" і "кієвпрайд" зокрема — шкідливими українофобними анти-українськими організаціями!

…повертаючись до „Call Me By Your Name“ та ефективної діяльності "наших ЛҐБТ-організацій"…

Коли по всьому Світові відбувалась прем'єра фільму „Call Me By Your Name“, в Україні навіть пóказу не було, бо ж українського дубляжу фільму просто не існує (а якби був пóказ в кінотеатрах, то відповідно був би й дубляж українською мовою).
Є лише титульний постер фільму з українською назвою „Назви мене своїм ім’ям“ — створений в Італії, бо Лука Гвадан’їно сподівався, що в Україні теж відбудеться прокат. Але цього не сталось…
Україна стала в один ряд з Білоруссю (БССР радше), з РФ, з комуняцьким Китаєм і Тунісом, де цю стрічку було заборонено "за пропаґанду ґомосєксуалізьма" (хоча це НЕ ґей-кіно взагалі). І за це варто "дякувати" Держкіно, тоді очолюване пиляльщіком бюджетів нищуком і також нашій пів-сотні "ЛГБТ-арґанізаций".

Настільки культовий для Світу і ЛҐБТ-спільноти кіношедевр навіть не має українського перекладу! Звісно, картину краще переглядати мовою ориґіналу — адже родина науковців Перлманів між собою спілкується 4-ма мовами.
„Call Me By Your Name“ миттєво став культовим, при тому що, повторюсь і підкреслю, це НЕ "ґей-кіно" — це чуттєва, пронизлива і драматична кінострічка про кохання — справжнє, чисте, світле, перше кохання юного піаніста та інтелектуала Еліо до Олівера — аспіранта, який приїхав на літо до його батька, знаного професора; ця кінострічка про справжню люблячу родину, де Батьки сприймають свого сина таким, який він є. Дія фільму у 1983 році "десь на півночі Італії", пасторальні види Ломбардíї, спокійна і затишна атмосфера стрічки, чудова музика, довершена перфектність в деталях та неймовірна чудова гра акторів змушують говорити про цей фільм третій рік поспіль в усьому Цивілізованому Світі.
В усьому Світі, окрім України!

А якби в Україні були би справжні ЛҐБТ-організації, то скоординували б свої дії, ініціювали б спільнокошт, звернулися б до профільних студій дубляжу, до прокатних компаній, тощо. Можна було для популяризації „Call Me By Your Name“, дубляжу й пóказу в Україні використати ті ж західні ґранти… Ooops! Про шо це я? Та хто ж так використовує ґранти? Їх же пиляють!
Еге-ж, "ЛҐБТ-арґанізациі"?

Бо у нас "наші ЛҐБТ-арґанізациі" зайняті хайпом і ґрантосмоктанням, замість того щоби сприяти створенню культурного продукту чи хоча б допомогти нести вже готовий західний культурний продукт в Україну. У нас навіть артхаузне кіно створити практично не здатні! Натомість, замість глибокої філософської кінокартини ми маємо шлак, скалькований з россійскіх сєріальчіков і бидлосєріальчікі про "сватов" та "слуґ народа"!
Або "кіно про ґєй-казáков"!
І, власне, така ситуація у нас з усима західними фільмами на ЛҐБТ-тематику і не лише. Знайти дубльований чи хоча б перекладений українською фільм для ЛҐБТ-спільноти просто неможливо! Власне, як і кінострічки для решти інтелектуальних та освічених людей…
Зайшовши якось на сайт "кієвпрайда", котрий виглядає як "комсомольскій отчёт о продєланной работє" для ґрантодавців, помітив на одній з їхніх афіш риторичне питання: "Де шукати українське квір-кіно?"

Схотілось відповісти в риму: "В …розкішниці!"
У нас що, існує квір-кіно? Really??? OMG!!! Де, Карл, де? "Полцартсва за кіно!"
Ви там знущаєтесь?
Яке українське квір-кіно? Ото таке, про "ґєй-казáков"?!?
Щоб після перегляду очі виделкою виколупувати?
Дякуємо, не треба…

Розумієте, у нас в Україні ~50 "ЛГБТ-арґанізаций" різних ґрантососущіх, але їх діяльності за чверть століття їхнього існування геть не помітно. Є лиш профанація діяльності, профанація захисту прав ЛҐБТ.
Простий приклад.
В Youtube ціла купа короткометражних соціяльних ЛҐБТ-фільмів і соціяльних ЛҐБТ-відеороликів, створених не лише країнами ЄС, але й, скажімо, країнами Латинської Америки! Бо над цим працюють місцеві ЛҐБТ-організації, бо там вони Є, і вони справжні, а не ґрантососні, котрі здатні лиш на профанацію правозахисної діяльності.
І в Мережі можна знайти безліч нових і вже старих ЛҐБТ-фільмів з Арґентини, Бразилії, Чилі, Мексики, Колумбії…
Колумбія, Карл!

В Європі вже аматори і режисери-початківці створюють доволі якісні фільми. Еспанія реґулярно тішить доволі якісним квір-кіно, Німеччина на висоті, Бельґія і Нідерланди, Данія, Норвеґія і Швеція, Швайцарія і Британія, знову ж таки Італія…

Французький квір-фільм „Un frère“ 2018 року — арт-хауз, схожий чимось на аматорське кіно, перша романтика між підлітками, в кадрі одні підлітки — виявилось що цей фільм знімали фактично діти, 15-17-річні дівчата і хлопці, про романтичні почуття між двома хлопчиками. Але рівень для підлітків настільки професійний — постановка, режисура, доволі професійна акторська гра, емоції, драматизм…
Стрічка, створена дітьми, зібрала теж купу нагород (нехай не з відомих кінофестивалів, проте), теж просувається французькими ЛҐБТ-організаціями. І коли дорослі дізнаються, що це створили тінейджери — кардинально змінюється сприйняття фільму, й дорослі замислюються…
То чому ж французьким підліткам вдалось створити якісне кіно без бюджету, ґрантів і PR-розкрутки в кремлядських СМІ, а "наші" створюють шайзе-швуль з "ґєй-казáкамі"?!?
Питання риторичне…

Не можуть "наші ЛГБТ-арґанізациі" створювати свої соціяльні ЛҐБТ-відео (бо якшо будуть знімати так, як оцейво на фоточьках "кієвпрайда", то, вибачайте, ну його в дупу таке "кіно"), не можуть знімати — та візьміть хоча б і перекладіть українською оті ж європейські й латиноамериканські ЛҐБТ-фільми та короткометражки.
Для того, щоб в Україні люди побачили якщо не наші, то хоча б західні, європейські, американські, канадські і латиноамериканські соціяльні ролики та фільми, в яких показують, що гомосексуальні люди не "збоченці", не "хворі"; що найважче підліткам, які усвідомлюють свою ідентичність і змушені боротися за існування в соціумі з жорстоким оточенням, однолітками, шкільним буллінґом, очікуючи підтримки хоча б від рідних батьків. Можливо, якби люди бачили такі соціяльні роліки та фільми, то Світ змінився би на краще? Адже саме це мета діяльності нормальних ЛҐБТ-організацій і рухів? (Чи марксізм?)
Проте, "наші ЛҐБТ-арґанізациі" й на це на здатні! Вони здатні лише смоктати західні ґранти та відпрацьовувати кремлядські криваві гроші.
Це називається паразитування.
(Хтось мав про це сказати).

Про кіношедевр „Call Me By Your Name“ пишуть і говорять в усьому Світі вже третій рік поспіль, у нас в Україні практично ніхто не чув за цей вже культовий фільм… Зате у нас півсотні ґрантососущіх "ЛГБТ-арґанізаций"!

25 років!
Здобули! ¡Nevseremos!
Чверть століття і "наша полу-сотня" смоктунців!
"Фанфари і хлопушкі нашим ЛГБТ-арґанізациям!!!"
"Всєм шампанскоґо!"
¡Adios!…
Scheiße…
🤬

Dem’än Dzüba