Чорний вандалізм у Запорожжі
до 87-х роковин Голодомору

 
У місті Запорожжя в ніч на 27.ХІ.2020 вандали залили чорною фарбою й розбили меморіяльну дошку, встановлену на вшанування пам’яті загиблих від Голодомору дітей…
Зухвалий, антиукраїнський і антилюдяний акт вандалізму відбувся буквально поруч з Олександрівським райвідділком ̶м̶і̶л̶і̶ц̶і̶ї̶ поліції!
Вочевидь, мєнтополіція й цього разу не знайде "невідомих вандалів", котрі вже сьомий рік із завидною регулярністю безкарно здійснюють зухвалі акти вандалізму у місті Запорожжі.

В історичній будівлі у старій частині міста Запорожжя в чорні роки Голодомору розташовувався "Дом малютки" — "Будинок немовлят".
За короткий час — від травня 1932 року по грудень 1933 року — в цьому будинку під тодішньою назвою "Дом малютки" померло 788 дітей віком від двох тижнів до трьох років… Серед діагнозів: виснаження, шлункове захворювання, інтоксикація, вроджена кволість, запалення легенів, катар кишечника. Пік смертності, відповідно до історичних довідок, припадає на весну — літо 1933 року: в березні померло 71 немовля, у квітні — 66, травні — 108, червні — 116, липні — 119, у серпні — 60 дітей…

Це діти із сіл та селищ на Запорожжі, батьки яких загинули від Голодомору…
Їх привозили до області, але тут їх чекала така ж доля…

Спогади з цього страшного місця розповідає Анна Нужна:

„Діти були голі, вимазані зеленкою… Ніна — меншенька, їй було два рочки, там захворіла. Тьотя казала: "Я не відходила від неї, поки вона не вмерла". Я її запитала: "А на чому лежала Ніна? Ліжко, ковдра, подушка? Що було?". А вона каже: "На дошках, голих дошках". Не було нічого, ні подушки, ні простирадла. Каже: "Голі дошки". Коли запитала, чим їх годували, вона опустила голову, а потім подивилась на мне і каже: "Це було таке, що його не можна було назвати їжею"…“

„Коли діти вмирали, вони всі підходили до вікна і дивились. Вона казала, що перед дитячим будинком був виритий (чи він там і був) дуже глибокий рівчак. І каже: кидали мертвих дітей туди і зверху присипали землею…“

Трагічність ситуації полягає в тому, що досі не відомо місце поховання немовлят… Одна з версій — у подвір`ї будинку, але пошукові роботи не проводилися…

— У день помирало по 10 діточок, і їх скидали тут — прямо під стінами була яма. Потім, коли машина назбиралась трупиків, то їх відвозили. Куди — на жаль, невідомо. Є такі три місця, що ми підозрюємо, що то там, але не можемо точно сказати…, — констатує дослідник історії будинку Анатолій Пеньок.

Запорожські активісти намагалися довести правду та встановити дошку з 2009 року, але місцева "влада" це забороняла. Тільки після Революції Гідності були опубліковані історичні матеріали і в листопаді 2014 року меморіальну дошку встановили.

Особливо проти встановлення дошки виступали так звані "священники" псевдорелігійної терористичної секти "РПЦ МП" (псевдо-православної церкви "Московскоґо патріархата").

Безкарність породжує вседозволеність.
Якби у нас на Запорожжі мєнти не покривали тітушню і ватніків, то цих постійних актів антиукраїнського мародерства у нас на Запорожжі не було би.
Неодноразові акти вандалізму: знищення будь-яких візуальних об'єктів на честь Героїв Небесної Сотні (і в місті Запорожжі і по всьому Запорожському краю), знищення українських національно-патріотичних стінописів — „100 років боротьби“ з полковником Болбочаном, двічі знищувався стінопис на честь Марка Безручка…
У Запоріжжі відновлюють мурал „100 років боротьби“
В Запорожжі щойновідновлений стінопис на честь Марка Безручка знищено…
Мєнти тільки розводять руками й посміхаються.
Очевидно, що вандалів покривають мєнти.
Тобто, фактично цим займаються мєнти.

Джерела:
© Національний Музей Голодомору-геноциду
© «Просвіта Запорожжя»
© «Європейська Солідарність Запоріжжя»
© Дмитро Траілін