Таємна історія “країни Сов’єтів”
“Брілліанты для діктатуры пролєтаріата”

 
Таємна історія “країни Сов’єтів” у публіцистиці Павла Бондаренка висвітлює маловідомі сторінки брудної та кривавої історії квазідержавного утворення "РСФСР \ Совєтская Россія \ СССР".
Письменник і публіцист Павло Бондаренко готує вихід книги під назвою “Таємна історія Радянського Союзу”…

Павло Бондаренко

лєнін і вкрадений “Роллс-Ройс”

Літо 1921 року. Три роки і вісім місяців з часу приходу більшовиків до влади.
Селяни та працівники живуть надголодь у злиднях, а лєнін і крупская роз'їжджають на одному з трьох автомобілів “Роллс-Ройс” “Срібна примара”, що належали царській родині, 1923 рік.
Вже дуже скоро їхні ідейні послідовники та соратники закріпачать робітників при заводах, за одну корову чи пару коней, пограбувавши селян до нитки, посилатимуть цілими сім'ями до Сибіру, влаштують Голодомор, відберуть у них паспорти та одягнуть червоні нашийники.
Їхній "новий мір" буде остаточно збудований...

Головний більшовик владімір ульянов (лєнін) живе в одному з розкішних маєтків Підмосков’я, яке відібрали у вдови фабриканта сави морозова.
Їздить в суперрозкішній “Delanay Billville”, який належав останньому російському імператору. До послуг “вождя світового пролетаріату” і його дружини ще півдесятка автомобілів з царського гаража.

А в швейцарських банках на ім’я лєніна є вкладів на 75 мільйонів франків.

Головний чекіст фєлікс дзєржинскій живе в особняку золотопромисловця стахєєва, оздобленому італійським мармуром і яшмою. До послуг дзєржинскоґо особиста дача на південному узбережжі Криму — знаменитий палац князів юсупових. Там для “желєзноґо фєлікса” навіть бункер обладнали, бо він був неабиякий боягуз.

А ще одна “скромна дачка” дзєржинскоґо – в підмосковному Любаново, колишній маєток поміщика Шліппе. А в Звєніґородской волості Підмосков’я – ще одна, колишній маєток нафтового магната зубалова, пізніше відома як “ґоркі-9”.

На швейцарських рахунках дзєржинскоґо — 80 мільйонів франків.

Стільки ж — у глави виконкому комінтерна — ґріґорія зінов’єва.

А “большевік № 2” лєв троцкій (лєйба бронштейн) тримав на рахунках в США 11 мільйонів доларів, а в Швейцарії – 90 мільйонів франків. І “скромна дачка” в чєркізово. Там же – палаци калініна, свєрдлова та інших відомих большевиків.

Про кількість мільйонів на їх рахунках в казковій Швейцарії і кілограмах смарагдів в особистих сейфах не скажу, щоб не засмучувати. Скажу тільки, що в 1921–1922 роках в Південній Африці було зупинено видобуток алмазів — річка діамантів з Совєтської Росії, що продавались за смішними цінами, зробила невигідним видобуток алмазів у Південній Африці.

Випереджаючи питання: про мільйони більшовицьких вождів влітку 1921 писала газета “Нью-Йорк Таймс”. Ціле розслідування було.

А хочете меню товариша дзєржинскоґо в тому році, коли від голоду гинули мільйони селян і пролетарів?

Понеділок:
— консоме з дичини, лососина свіжа, цвітна капуста по-польськи.
Вівторок:
— солянка грибна, котлети телячі, шпинат з яйцями.
Середа:
— суп-пюре з спаржі, яловичина-буллі, брюссельська капуста.
Четвер:
— уха боярська, стерлядь парова, зелень, горошок.
П’ятниця:
— пюре зі цвітної капусти, осетрина, боби метрдотель.
Субота:
— юшка зі стерляді, індичка з яблуками, вишнею і сливою, гриби в сметані.
Неділя:
— суп зі свіжих печериць, курча маренґо, спаржа.

І не те гидко, що жили вони в палацах, жерли з срібла і порцеляни солодко й від пуза. І навіть не те, що десятки мільйонів вивозили за кордон на випадок якщо доведеться тікати.

Гидко те, що сотні літераторів і тисячі журналістів писали за завданням аґітпрома цинічну брехню про те, як дзєржинскій "непритомнів із голоду". Як лєнін порожнім окропом з шматочком цукру вприкуску чорний сухарик запивав. Якими вони всі були людяними-прелюдяними і скромними-прескромними.

І виходить в тій огидній історії, написаній совєтськими “істориками за викликом”, що “желєзный фєлікс”, колишній закінчений наркоман, не від передозу кокаїну ноги простягнув, а чи то "від серцевого нападу", чи то "від туберкульозу". І що свєрдлов помер "від іспанського грипу", а не був отруєний лєніним за те, що організував на лєніна замах.

Історія більшовиків, а потім комуністів; історія їх влади – це суцільна мерзенна бридота.

А поки такі факти слід знати всім. Бо останнім часом почалися спроби реанімації “совка” і героїзації тих, хто в ньому панував. І бубонять всі ці товариші одне: “не треба переписувати історію”.

Було б що переписувати…

Для тих, хто розуміє.

Історія — це досвід життя цілих народів. Але ще вона і страшна зброя, яку той же крємль використовує століттями, замовляючи “історикам за викликом” (і не тільки своїм) потрібні обґрунтування претензій на чужі землі.

совєтська брехня

Знаєте, що найстрашніше у "совку"? Брехня.
Безпардонна, цинічна, тупа, нахабна. Глобальна і по дрібничках. Вона зробила з совєтських людей монстрів, які жили тією ж брехнею. Подвійним або й потрійним життям.
Суспільство, яке плавало у брехні. Де навіть партійці масово "одобрялі" плани партії й кричали красиві промови з трибуни, а потім на кухні під склянку самогону анекдоти про "пятілетку за трі ґода" розповідали і брєжнєва кляли.

"28 ґєроєв-панфіловцев" не існувало у природі. Так само, як не існувало "алєксандра матросова". Хтось чув про "сині конверти"? А дарма. Зате усі бачили "кíна" та читали книжки про те, якими "бідними і голодними" були комісари.

Середня зарплатня американського робітника на американському заводі "Форд" була у 4-5 разів вища за зарплатню його совєтського колеги на ЗАЗі. При тому, що ціни на харчі, штани та автівки в США були у 2-3 рази нижчими. Затер совєтському робітникові на ЗАЗі регулярно лектори розповідали про "невиносиме становище американського пролетаріату".
Правда, до Америки, аби той переконався що лектори не брешуть, совєтського робітника чомусь не випускали.

Брехня і зараз панує. Подивіться на гасла та передвиборчі обіцянки. Про суцільні брехні нинішньої влади випадкових людей — навіть нема мови. Вони — ті самі комісари, тільки з гаджетами. "Декрет про землю", а потім колгосп з "трудоднями" замість грошей і забороною колгосп покидати. Декрет "Про мир" і після цього суцільні війни.

Нині "мудрий народ" так само — наче його життя нічому не навчило — продовжує вірити брехливим нащадкам комісарів...

совєтські потвори

Те, чого не розповідали совєтські фільми, книжки та газети про тих, іменами котрих називали колгоспи, шахти, вулиці, пароплави і заводи. Там що не обличчя — то потвора!

— сєрґо орджонікідзе (справжнє ім’я ґєорґій), з бідної грузинської родини. Освіту мав нижчу. Маніяк і садист, який прославився тим, що убив видатного грузинського громадського діяча поета Іллю Чавчавадзе.
сєрґо орджонікідзе характеризують таким чином:
"Брутальний і малоосвічений, нащадок збіднілих імеретинських дворян, він залишився сиротою в ранньому дитинстві, ріс вередливою дитиною, погано вчився і часто влаштовував істерики. Одного разу в школі він зірвав зі стіни портрет царя і в люті став топтати ногами. Його вигнали зі школи".

— мойсєй соломоновіч уріцкій, за походженням єврей. Той самий, що був комісаром Всеросійської комісії з виборів в установчі збори, перший голова Петроградської ЧК. Цей мав вищу юридичну освіту, що не завадило йому бути сексуальним маніяком, котрий не пропускав жодної спідниці та й чоловічих штанів теж, якщо на те пішло.
Збоченець, який узагалі не мився в очікування світової революції й смердів, мов цілий свинарник. Був ще й фізичною потворою — мав коротенькі криві ніжки, круглу спину й вдавлену у плечі голову. Цей на відміну від дзєржинскоґо, був не наркоманом, а закінченим алкоголіком.

— валєріан владіміровіч куйбишев, дворянин, освіта середня, також був безнадійним алкоголіком. Якось ще під час підпільної діяльності він "по п’яній лавочці" розбовкав черговій коханці про товаришів по партії, та донесла у поліцію й усіх самарських більшовиків (крім нього самого) заарештували.
Цей пив не просто багато, а – страшно багато. Запоями. Коли сталіну донесли що куйбишев пиячить, той сказав: "Пиячить? Нехай. Скоріше здохне". Здох валєріан куйбишев у віці 46 років у робочому кабінеті. Офіційно від серцевого нападу. Насправді – упився до смерті. Зате в СССР його іменем називали міста, села, заводи, кораблі та колгоспи.

— сімон аршаковіч тер-пєтросян, з багатої вірменської родини. Освіта – незакінчена середня. Виключений з училища за погану поведінку. В історії відомий за псевдонімом "камо", довірена особа лєніна на Кавказі. Друг дитинства сталіна, разом з яким займався грабунками, що їх більшовики скромно величали "експропріаціями". Божевільний садист і убивця, постійний пацієнт психіатричних лікарень...

— яков міхайловіч свєрдлов (янкель міраїмович свердлін), виходець з євреїв Нижнього Новгорода. Освіта 4 класи. Кажуть, "революційну" кар’єру починав як "форточнік" (злодій, що грабує житло, проникаючи до нього через кватирку), а вже в ув’язненні зійшовся з "політичними".
Відомо про надзвичайну, нелюдську навіть на тлі дзєржинскоґо і лєніна, жорстокість. Ще у 1905 році на Уралі свєрдлов сформував банду, що називалася "боєвой отряд народноґо вооруженія". Складався він з найогидніших відморозків типу пєтра єрмакова, котрий за наказом свєрдлова у 1907 році убив товариша по партії, підозрюваного у зв’язках з поліцією й відрізав йому голову.
Це той самий псих єрмаков, що брав участь у розстрілі царської родини й особисто добивав жінок багнетом.
Щодо психіки самого свєрдлова… Погодьтеся, з 1916 року всюди тягати за собою шкуру передчасно померлої улюбленої собаки й стелити її замість нічного килимка у кремлівських покоях — поведінка, що не дуже вписується в уявлення про здорову людину так само, як і заняття некромантією.
свєрдлова боялися. "Чорним дияволом" називали його поза очі. І не лише тому, що він був одягнений з ніг до голови у шкіру: шкіряні чоботи, шкіряне галіфе, шкіряна куртка, шкіряний картуз. Цю манеру одягатися перейняли кати з ВЧК, куратором якого він був.

"жить стало лучше, жить стало вєсєлєє"

...Моя баба Паша (Царство Небесне) все їла з хлібом. Навіть макарони. І крихти зі столу в долоню змітала. Бувало, піде у садок і вишні з хлібом їсть.Каже — оце я вареників з вишнями поїла. А коли її інсульт торкнув — все, безтямна, шматки хліба під подушку ховала.

Ви знали, що у 1933 році ціни на зерно та м`ясо у Польщі впали удвічі через безкінечні ешелони, якими комуністи гнали до Європи харчі? Коли польська влада на вимогу фермерів припинила розтаможку продуктів з СРСР, аби вагони не простоювали, всю живність повикидали з вагонів й тисячі кролів, овець, курей заполонили прикордонні польські міста.

А моя баба Паша, якій тоді було 9 років, з голоду пухла.
Врятувала старша сестричка Мотя (вони одні з усієї родини вижили), якій було 14 років і тому "рідна" комуністична влада милостиво дозволяла їй у школу не ходити, а мантулити у колгоспі.

Під час навантаження зерна у мішки, щоб відправити чергову партію хліба "рідній" соціалістичній державі, аби та відправила його у Німеччину й купила обладнання для чергового танкового зводу, Мотя ніби випадково заходила в бурт і набирала зерно в капці. Приносила додому, варила і меншу сестричку годувала. Так і врятувалися.

До кінця життя обидві були вдячні голові колгоспу, який заплющував очі на ці нахабні "крадіжки соціалістичної власності". Не одна Мотя так чинила. Бувало, стане посеред току голова колгоспу, сам худющий, аж очі світяться і так пальцем погрозить:
— Дівчата... Дівчата...
Життям, між іншим ризикував.

То, "вкусний пломбір", трясця, кажете?

Письменник і публіцист Павло Бондаренко готує вихід книги під назвою “Таємна історія Радянського Союзу”.
У ній те, що ховали комуністи від народу і продовжують ховати їх ідейні спадкоємці. Справжня, таємна історія "совка".
Маловідомі сторінки брудної та кривавої історії терористичного квазідержавного утворення "РСФСР \ Совєтская Россія \ СССР".

© Павло Бондаренко
© Павло Бондаренко
© Павло Бондаренко
© Павло Бондаренко
© Павло Бондаренко

Титульна ілюстрація:
© Dem’än Dzüba
© «Porohivnyçä»