ГОЛОДОМОР
…тепер нас врятує пам'ять…

 
87-ті роковини найжахливішого геноциду людства…
Навесні 1933-го…
…щохвилини помирало 17 Українців…
…щогодини помирало 1000 Українців…
…щодоби помирало 25 000 Українців…
В цю останню суботу листопада о 16:00 запали Свічку Пам’яті…
Раніше їх міг врятувати хліб…
Тепер нас врятує пам’ять…


Сьогодні День Пам’яті жертв Голодомору — три хвилі Великого Голодомору 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 років…
Цього року відзначаються 87 роковини Голодомору 1932—1933 років — найстрашнішого з трьох Голодоморів найбільшого геноциду в історії людства — Великого Голодомору 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 років…

Голодомори в Україні — геноцид Українців, неодноразова масова загибель людей від голоду на українських етнічних теренах, що опинились під окупацією совєтського режиму, а саме — на території квазіутворення "УССР", на етнічних українських теренах Кубані, Підкавказзя і Поволжжя. Три Голодомори 1921—1923, 1932—1933 і 1946—1947 років, штучно спричинені зумисними діями совєтського окупаційного терористичного сталінського режиму і спрямовані на геноцид корінного населення на етнічних українських теренах.
Перший Голодомор в Україні совєтський окупаційний режим задіяв вже у 1921 році під час остаточної окупації Української Народньої Республіки.
Найвідомішим і визнаним на міжнародному рівні Голодомором є масове вимирання Українців у 1932—1933 роках. Визначення Голодомор вживається також для голоду 1921—1923 та 1946—1947 років.

Голодомор в Україні 1921—1923 років

1921 рік для України є роком втрати Першої Незалежності і пошматування Української Народньої Республіки між квазідержавним утворенням "Совєтская Россія (РСФСР)" і Польщею. Совєтські окупанти на своєму шляху несли смерть і голод...
Окуповану частину України совєтські окупанти перетворили на квазіреспубліку "УССР" і розгорнули тотальне пограбування на окупованих теренах України…

Голодомор в Україні 1921—1923 років — масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом, головно у південних областях "УССР", в 1921–1923 роках, спричинене конфіскацією у селян і вивезенням хліба з "УССР" до "РСФСР". Згодом совєтський окупаційний режим почав вивозити награбований хліб на продаж до Західної Європи й Америки з метою втілення так званої "індустріалізациі". Власне, символ совєтської "індустріалізациї" — "ДнєпроҐЭС" — збудований за рахунок вивезеного з України в 1921—1923 роках зерна. "ДнєпроҐЭС" — найбільший пам'ятний жертвам першого Голодомору 1921—1923 років…

Офіційною совєтською версією причин голоду 1920-х років згодом стало пояснення про "сільную засуху", що звісно ж не відповідає дійсності. В середньому по територіях, де компактно на той час мешкали Українці, врожай був трохи нижчим від норми через помірну посуху на півдні України, Кубані та Поволжі, але не настільки, щоб раптом всі почали вимирати з голоду. Дивним чином "сільная засуха" і голод в 1921–1923 роках відбувались першочергово на українських етнічних теренах: Україна, Слобожанщина (половину якої було включено в склад "РСФСР"), Кубань, Підкавказзя, Поволжжя (що також перебували в складі "РСФСР").
Вочевидь, метою першого Голодомору була етнічна чистка на українських етнічних теренах та в місцях дисперсного розселення Українців на Запорожжі, Слобожанщині, Донеччині, але насамперед на Кубані, Підкавказзі і Поволжжі.

За різними даними кількість жертв Голодомору 1921—1923 років оцінюється до 2 000 000 Українців…
Точна кількість жертв Голодомору 1921—1923 років невідома…

Голодомор в Україні 1932—1933 років

Голодомор 1932—1933 років — масовий, навмисно зорганізований совєтським окупаційним режимом Голодомор 1932—1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території тодішньої "УССР" — терен сучасної України за винятком Західної України (була окупована Польщею), Криму і Південної Бессарабії (які тоді не входили до "УССР") та Кубані, переважну більшість населення якої становили Українці.

Совєтський окупаційний режим прийняв рішення максимально очистити український етнічний терен від Українців! Адже, за даними совєтських переписів населення, Українці становили за чисельністю другу (а за деякими даними навіть першу) етнічну групу в квазіутворенні "СССР" (як стала називати себе "Совєтская Россія"). Кацапи, що самоназвалися словом "русскіє", по суті були сумішшю фіно-угорських племен і зростання своєї чисельності створювали банальним записуванням "в русскіє" всіх, кого можна було записати, в тому числі й асимільовані народи. Але Українців було майже 40 мільйонів на тих українських теренах, що опинились під совєтською окупацією. Вивезти всіх до Сибіру було фізично неможливо, не вистачило б жодних ешелонів. Тому большевіки прийняли рішення вбити голодом, адже досвід вже був.
Крім того, Українці не бажали миритися з совєтською окупацією після втрати Незалежності, і Україна палала селянськими повстаннями! Совєтський окупаційний режим за вказівкою джуґашвілі-сталіна цілеспрямовано розробив і застосував заходи, розраховані на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками совєтського окупаційного режиму впродовж Голодомору 1932—1933 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому Совєти мали значні запаси зерна в резервах та здійснювали його експорт за кордон під час Голодомору.
Совєтський окупаційний режим організовував так звані "рейды протів расхітітєлєй зєрна", в яких окрім "комсомольскіх актівістов" приймали активну участь "ударнікі прєссы", допомагаючи відбирати зерно та їжу у українських селян. Як бачимо, "россійскіє журналісты" лишаються незмінними виродками та недолюдками.

У тому ж таки 1933 році, користуючись заляканістю і фізичною нездатністю до будь-якого опору серед селян, було заборонене вживання української мови у пресі, школах і при веденні документів на Кубані та на українських етнічних теренах Східної Слобожанщини, Кубані, Підкавказзя та Стародубщини, що були включені до складу "РСФСР", на території яких існували українські села і містечка; а також розстріляно тих, хто намагався підраховувати кількість жертв. В квазідержавному утворенні "РФ(россія-фашистская)" ця тема досі під негласним табу — чєкісти з ФСБ(КҐБ) проводять "бесіди" з Українцями Кубані, які намагаються хоч якось висловити власну позицію.

Штучно створений Голодомор 1932—1933 є найжахливішим зі злочинів совєтського режиму і найжахливішим з усіх відомих геноцидів…

За різними даними кількість жертв Голодомору 1932—1933 років оцінюється до 7 000 000 Українців…
Точна кількість жертв Голодомору 1932—1933 років невідома…

Голодомор в Україні 1946—1947 років

Третій Голодомор в Україні 1946—1947 років був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією совєтського окупаційного режиму з метою забрати у українських селян залишки зерна і продати чи подарувати його "братскім" режимам щойноокупованої половини Європи в новоутвореному "соцлаґєрє". Так 1946 року з "СССР" вивезено 350 тисяч тонн зерна до Королівства Румунія, у 1947 році — 600 тисяч тонн зерна — до Чехо-Словацької Соціалістичної Республіки, 900 тисяч тонн хліба отримала Польська Народна Республіка за тих два роки з "СССР". А тим часом в "Молдавській ССР" й південних областях "Української ССР" шаленів голод і лише за перше півріччя 1947 офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства…
Подекуди Голодомор 1946—1947 років був навіть страшніше за попередній…
Голодомор 1946—1947 років — це ціна сталінської "побєды"…

За різними даними кількість жертв Голодомору 1946—1947 років оцінюється до 2 000 000 Українців…
Точна кількість жертв Голодомору 1946—1947 років невідома…

Великий Голодомор 1921—1923, 1932—1933 і 1946—1947 років забрав життя щонайменше понад 10 мільйонів Українців… Ще понад 7 мільйонів Українців було ненароджено… Вимирали цілі села…

Навесні 1933-го…
…щохвилини помирало 17 Українців…
…щогодини помирало 1000 Українців…
…щодоби помирало 25 000 Українців…

https://www.facebook.com/GarethJonesMovie/videos/2012239675553892/

 

Голодомор в Україні був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямованого совєтського большевицького терору, тобто геноцидом…
Світ і Європа навмисно відвернулись і не помічали Голодомору в Україні, попри те, що Українці благали, волали про допомогу! Попри те, що поодинокі західні репортери, ризикуючи життям, потрапляли до помираючої з голоду України й писали, били на сполох у західній пресі — цих сміливців тепер називають „Люди Правди“…
Ліга Націй також не помічала Голодомор, попри заклик Голови Ліги Націй…
Європа мовчала…

Натомість, продажна західна "журналістика" вже активно поширювала сталінську пропаґанду про "счастлівую жизнь і чудєса індустріалізациі". Особливо відзначився московський корреспондент "The New York Times" Волтер Дюранті — головний сталінський пропаґандист на Заході, котрий активно заперечував Голодомор в Україні та вихваляв сталінський режим. Саме статті Дюранті вплинули на рішення Президента США Рузвельта визнати нарешті квазідержавне терористичне утворення чєкістів "РСФСР\СССР" в якості країни. Дипломатичне визнання квазідержавного утворення "СССР" з боку США відбулось в листопаді 1933 року, рівно 87 років тому, якраз в ці дні. І коли в Україні все ще вмирали мільйони, в США, у Філадельфії, в отелі "Ворлдоф Асторія" совєтський "діпкорпус" влаштував надзвичайно розкішний бенкет!
Президент США Рузвельт, чудово знаючи про Голодомор в Україні, зробив вигляд що цього немає і леґітимізував сталінський режим та терористичне чєкістсько-большевістське квазідержавне утворення "СССР", відкривши шлях на міжнародну арену! Вже 1934 року "СССР" стає членом Ліги Націй!
Саме під час найстрашнішого Другого Голодомору 1933 року джуґашвілі-сталін проголосив знамените лицемірне гасло: "Жить стало лучьше, жить стало вєсєлєй!"
Голодомор — помста за свободу…

В наш час Голодомор визнають геноцидом лише півтора десятки країн у Світі. Решта країн категорично не бажають визнавати Голодомор в Україні геноцидом!
Відповідальність за Голодомор в Україні має бути покладена не лише на совєтський окупаційний терористичний сталінський режим, але й на західні країни, політики котрих свого часу відвернулися, оглухли й осліпли та поховали голови у пісок, а нині не бажають визнати свою провину…

Знищити Українців як націю — мета організаторів Голодомору.
Остаточно ліквідувати мову, культуру, історію, все те, що робило нас унікальними в цьому Світі. Тому масштаби злочину такі великі, тому вбито мільйони людей…
Жертвами Голодомору стали і ті, хто вижив у 1932—1933 роках. Бо мали забути, хто вони, ким були їхні предки, що мають зберегти для світу їхні нащадки. Мали забути, хто і за що їх вбивав…

Смерть і забуття — мета сталіна та його поплічників щодо Українців…
Вона не досягнута. Українці вижили і не забули.
Ми існуємо і пам’ятаємо… Ми існуємо, бо пам’ятаємо!

Пам’ятаємо про Голодомор…

Ми пам’ятаємо, як внутрішні суперечки допомагали зовнішньому ворогу.
Ми пам’ятаємо, що стається із тими, кому забракне снаги відстояти свободу. Хто проміняє її на хліб. Як вслід за свободою втратить і його.
Ми пам’ятаємо, як дорого коштує віра у привабливі гасла. Як "землю селянам" перетворилося на "в землю селян".
Але ми також пам’ятаємо Українців, які піднімалися на боротьбу проти комуністичного режиму. Своїми повстаннями вони завдавали йому дошкульних ударів, робили слабшим, неспроможним повторити потім десь інде, в поневоленій ним частині Європи, злочини масштабу Голодомору.
Ми пам’ятаємо тих Українців, які ділилися останнім шматком хліба, як ослаблені голодом показували світові силу людяності.
Ми пам’ятаємо помсту молодого Українця у Львові за вбивство мільйонів його братів та сестер, яка стала виявом національної гідності.
Ми пам’ятаємо тих Українців, які берегли пам’ять про пережите, хоча платили за це волею чи навіть життям.
Ми пам’ятаємо тих Людей Правди, що не були Українцями, але які мали силу казати Світові правду, навіть тоді, коли ніхто не хотів її чути.
Ця пам’ять — наш реванш за мільйони вбитих. Вона робить нас сильнішими, бо в пам’яті вони оживають і стають поруч з нами у нинішній боротьбі.

Тому спадкоємці тодішніх вбивць досі прагнуть стерти її.
Вони намагалися переписувати підручники історії в Україні, закривати тут архіви, поширювали брехню про Голодомор у Світі.
Але правда виявилася сильнішою, пам’ять — нездоланною.
І такими ж зробила нас.

Руки дитини, яка двадцять років тому вперше запалила Свічу Пам’яті, стали руками солдата, які тримають автомат, захищають Батьків.
Очі, які тоді вмивалися сльозами від розповіді Бабусі про Голодомор, нині впевнено дивляться на ворога через приціл.
Нація, яка в минулому єдналася в хвилини вшанування померлих у часи Голодомору, об’єдналася, аби захистити своє Майбутнє, і створила потужну Армію. Скорбота за вбитими предками дає сили захищати себе і нащадків…

Ми пам’ятаємо! Ми сильні!

Вічна пам'ять мільйонам Українцям, що загинули страшною голодною смертю від рук кацапських совєтських окупантів.
Ніколи не буде прощення совєтським окупантам та їх нащадкам!
Ми не маємо права забути цей найстрашніший в історії людства злочин!

Особливо зараз…
Коли все може повторитися…
Бо, після 19-го року завжди приходить 33-й…

В цю останню суботу листопада о 16:00 запали Свічку Пам’яті…
Раніше їх міг врятувати хліб…
Тепер нас врятує пам’ять…

#Голодомор87 #Holodomor87

Матеріял укладено з відкритих джерел
Анімаційний фільм «Голодний дух» — © Студія «Animagrad»
© «Ґаррет Джоунс»
© Український Інститут Національної Пам’яті
Постери з серії ✠ «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917 — 2017»
© Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2018.Ⅺ.24
2020.Ⅺ.28