Військовий парад на Софійській площі 19.Ⅻ.1918

 
19 грудня 1918 року відбувся військовий парад на Софійській площі в Києві з нагоди вступу Директорії до столиці України, після перемоги в антигетьманському повстанні 14 листопада — 14 грудня 1918 року.

Антигетьманське повстання — повстання у листопаді — грудні 1918 року, внаслідок якого в УНР на зміну уряду гетьмана Павла Скоропадського прийшов уряд Директорії Української Народньої Республіки.

Антигетьманське повстання було підтримане широкими українськими масами, через що повстанці дуже швидко взяли під контроль більшість територій України.

На жаль, Гетьман Павло Скоропадський, попри доволі ефективні дії зі становлення Української Державності, наостанок вдався помилки, котра коштувала йому влади — його маніфест приєднання України до "єдіной-нєдєлімой Россіі" не був сприйнятий більшістю Українців, навіть прихильниками Гетьмана.
14.ХІІ.1918 Гетьман Павло Скоропадський зрікся влади.

15.ХІІ.1918 війська Директорії увійшли до Києва. До влади в Україні знову повернулись діячі УНР. 19.ХІІ.1918 відбувся урочистий в'їзд Директорії до Києва. Відбувся військовий парад. Директорія скасувала всі закони та розпорядження, видані за влади гетьмана. З одного боку, Директорія УНР, поваливши режим Гетьмана, усунула від влади російські імперські сили правого спрямування, які хотіли знищення Української Незалежності. А з другого боку, вона сама не мала достатніх сил, щоб втримати незалежність України вже головним чином від Совєтської Росії.

В результаті повстання відбулось очищення збройних сил Незалежної України від відверто українофобського елементу. Вони знову, як до гетманського перевороту називалися армія УНР. Проте в них залишилися переважно прості вояки та молодші старшини, тоді як вище та середнє офіцерство перейшло до російських білих на Дон, Крим, Кубань. Одним з наслідків антигетьманського повстання було також і те, що розпочалася війна між Білою Росією і Україною. Російські білогвардійці мали великі сподівання, що гетьманська Україна надасть їм велику матеріальну підтримку, як вона до речі і надавала під час свого існування. А тепер ця можливість зникла. Російські білі не жалкували слів, щоб затаврувати "ізмєнніків" — "петлюрівців". Як до речі, і російські більшовики.

Також в результаті повстання виникла величезна кількість невеликих або й досить значних збройних загонів на чолі зі своїми отаманами й "батьками-отаманчиками", котрі або лише формально входили до складу армії УНР (як-то, отаман Зелений), або взагалі нікому не підкорялись (Махно, Ґріґорьєв, тощо). В подальшому вони зробили багато, щоб скомпрометувати ідею Української Незалежності різними грабунками та вбивствами…

Про лиходійство такого явища, як "отаманщина", що й стало однією з причин поразки Перших Визвольних Змагань і втрати Державності та Незалежності України, чудово написав бойовий генерал Армії УНР Олександр Вишнівський у книзі „Повстанський рух і отаманія“

Першоджерело:
© «Національно-патріотичне виховання»