Роздуми над сплюндрованим роком
Забута у Запорожжі Українська Революція
та інші підсумки 2020-го

 
Запорожський історик, очільник науково-дослідного центру «Спадщина», кандидат історичних наук пан Юрій Щур підсумовує сплюндрований 2020 рік…

Юрій Щур

Останньою моєю статтею у 2020-му на “Depo.Запоріжжя” мав стати черговий нарис рубрики “Архіви КДБ”. Однак, виникло бажання висловитися з приводу року, що минає. Назва цих роздумів навіяна книжкою видатного історика Роберта Конквеста “Роздуми над сплюндрованим сторіччям”, яка свого часу справила на мене неабияке враження.

Стінопис на честь Марка Безручка в Запорожжі, сплюндрований вдруге у 2020-му…

Отже, що дає привід вважати 2020-й сплюндрованим роком. Принаймні у площині історичної пам’яті. Далеко ходити не треба — достатньо рідного Запоріжжя, яке, на думку невідомого нам "генія", є колискою української державності, що викарбуване у металі на площі Фестивальній.

Загалом, сперечатися у сучасному Запоріжжі про його давню історію — справа доволі невдячна. На цьому полі вже чубиться така неймовірна кількість "теж-істориків", борців за різну спадщину тощо, що влізши туди хоча б один раз, потім не відмиєшся. Та бентежить інше. Невже ніхто, наприклад, не помічає, що цей напис про колиску державності, увінчаний сучасним гербом міста Запоріжжя, який раніше був гербом повітового містечка Олександрівська, несе повністю змістовне навантаження саме російського імперського проекту, возвеличує саме російську експансію, російський колоніалізм. Здається, що тут щось таки не ліпиться, а колиска та колоніалізм спільного мають лише перші три літери у написанні слів.

Від 2017-го Запоріжжя, як і решта областей України, опинилося у процесах вшанування 100-річчя Української Революції. Важливість апеляції сучасної держави до цих подій більш ніж очевидна — саме доба УНР та Гетьманату вивела нашу країну на орбіту модерного державотворення, а загалом й на міжнародну арену. Особисто для мене не було здивуванням вперте бажання декого з активістів та істориків ототожнити Українську Революцію на Запоріжжі з діяльністю анархістського батька Нестора Махна.
Тобто історію державотворення святкувати, вшановуючи того, хто проти цього державотворення виступав, м’яко кажучи, надто категорично.
І за великим рахунком, 2017—2019 роки ми провели у дискусіях, кого можна ототожнювати з цієї нашою революцією, а кого — ні. Які події — добре, а які — ні. Хто — тутешній, а хто — ворог. І так можна перераховувати до нескінченності. Та, як показав рік 2020-й, найголовніше у попередньому періоді було саме слово "дискусії". Бо рік, що минає, інтересом до продовження відзначення 100-річчя Революції не позначився аж ніяк.

Повстанський курінь “Чорна Хмара”
Ілюстрація з книги Гаврила Гордієнка „Повстанський курінь “Чорна Хмара”“
(„Повернута спадщина“ випуск 10)

Відсвяткувати ж було що.
100 років тому в Олександрівську відбувалися доволі цікаві й жваві процеси підпільно-партизанської боротьби українських самостійників, формування відділу “Чорна Хмара”, бої з червоними тощо.
Але ні. Міська влада акцентувала свою увагу на 250-річчі заснування обласного центру і саме навколо цього питання ламали списи історики, "теж-історики", краєзнавці та просто різного роду знавці.
Наступний 2021 рік також потрапляє хронологічно до святкової революційні "п’ятирічки", більше того — він є фінальним. Та, здається, фінал для цього проєкту на рівні владних структур відбувся ще на старті. Бо ж все, що напрацьовано на сьогодні, за великим рахунком, — заслуга ентузіастів.

Підбиваючи загальноукраїнські підсумки року, не можу не згадати найбільшу його ганьбу — суд щодо книжки про Василя Стуса. На “Depo.Запоріжжя” був окремий матеріал щодо цього, про суд загалом писали та говорили дуже багато. Зазначу, що попри це судилище, наші “Архіви КДБ” й далі розповідатимуть про таємниці спецслужб, де герої називатимуться героями, агенти — агентами, негідники — негідниками.

Тим більше, що цьогоріч географія “Архівів КДБ” розширилася. Тепер відкриваємо таємниці совєтських органів державної безпеки не лише з прив’язкою до Запоріжжя та Херсону, але й Миколаєва, Одеси, Криму. І, очевидно, стояти на місці не плануємо: ні я як автор, ні “Depo.Запоріжжя” як майданчик для популяризації історії.

Не залишимося осторонь й відзначення 100-річчя Української Революції на Запоріжжі. Нещодавньою цікавезною знахідкою стала підшивка газети “Січ”, яка протягом травня 1918 року друкувалася у місті. Це була перша і єдина на той час місцева україномовна газета. Для читачів “Depo.Запоріжжя” здійснимо републікацію найбільш цікавих матеріалів “Січ” про місцеві події.

І які б не були часи, нам своє робити!

Юрій Щур
кандидат історичних наук
науково-дослідний центр «Спадщина»

У 2020 році “Depo.Запоріжжя” оприлюднило понад півсотні статей Юрія Щура за матеріалами з архів совєтської спецслужби НКВД-МҐБ-КҐБ — про полювання чекістів на реальних і вигаданих українських націоналістів, діяльність ОУН, досі не реабілітованих учасників Української Революції та націоналістичного підпілля тощо.
Загалом же на “Depo.Запоріжжя” в розділі “Архіви КДБ” вийшло понад дві сотні статей історика на ці теми.

© “Depo.Запоріжжя”
“Архіви КДБ”