Перейти до контенту

“Цукерки”

“Цукерки”

 
Життя — це коробка цукерок, які рано чи пізно закінчаться…
І від кожного залежить, як саме насолодитись цими цукерками — проковтнути одразу, не розпробувавши, зжерти всі якомога швидше, чи смакувати та розтягувати…
Який смак цукерок буде відчуватись — залежить тільки від тих, хто їх смакує… Або не смакує…


Mário de Andrade

Я підрахував свої роки і виявив, що у мене залишилося їх менше, ніж прожито.
А я відчуваю себе такою дитиною, яка виграла коробку з цукерками: перші з'їдає із задоволенням, але коли розуміє, що залишилося небагато, то дійсно починає їсти їх із задоволенням і смакуючи…

У мене немає часу для нескінченних конференцій, присвячених статутам, законам, процедурам і внутрішнім правилам, тим більше розуміючи, що вони не будуть дотримані.
У мене немає часу виносити абсурдних людей, які поводяться не відповідно до їх віку. У мене немає часу на боротьбу з посередністю. Я не хочу бути на зборах, де хтось задовольняє своє еґо.
Я не можу терпіти маніпуляторів і опортуністів.
Мене турбують заздрісні люди, які намагаються дискредитувати найталановитіших, щоб захопити собі їх позиції, таланти і досягнення.
Мені залишилося занадто мало часу, щоб обговорювати заголовки. Я не хочу цього, тому що моя душа поспішає.
Занадто мало залишилося цукерок в коробці…

Я хочу жити з людьми, які дуже людяні. Люди, які вміють сміятися над своїми помилками, які досягли своїх успіхів. Люди, які розуміють своє покликання і не ховаються від своїх обов'язків. Ті, хто захищають людську гідність і хочуть тільки бути на стороні правди, справедливості і праведності.
Це те, що робить життя гідним…

Я хочу оточити себе людьми, які знають, як торкатися до струн інших сердець.
Люди, які через важкі удари долі навчилися рости і зберегли ніжні дотики душі.
Так, я поспішаю, я поспішаю жити з інтенсивністю, яку може дати тільки зрілість.

Я намагаюся не витрачати даремно жодної з цукерок, які мені залишили…
Я впевнений, що вони будуть смачнішими і насиченішими від тих які я вже з'їв.
Моя мета — досягти кінця, в згоді з самим собою, з моїми близькими і совістю.
Ви думали, що у вас два життя, і раптом ви розумієте, що у вас було і є тільки одне…

© Mário de Andrade
Переклад з портуґальської:
© Larysa Ponomarenko (Еспанія)

Mário de Andrade \ Маріу Де Андраде (9.Ⅹ.1893—25.Ⅱ.1945) — бразильський поет, романіст, музиколог, історик мистецтва, критик і фотограф. Маріу Де Андраде був піонером галузі етномузикології та одним із засновників бразильського модернізму, його вплив на бразильську літературу був дуже великим і поширився далеко за межі Бразилії.

© Norman Rockwell