✠ Кримський похід Запорожців Болбочана ✠
✠ 105 років ✠

Перші Визвольні Змагання почались звитяжно і героїчно — Українці захищали від окупантів Соборну Україну — від Карпат і до Кавказу…
105-річчя Кримського походу Запорожців Болбочана — легендарна військова операція Армії Української Народньої Республіки, що стала вінцем знаменитого українського бліцкріґу весни 1918 року і звільнила терени України від першої совєтської окупації.
105 років тому, 29.Ⅳ.1918 блакитно-жовті стяги України здійняли кораблі Чорноморського флоту і визнали свою приналежність Україні.
Тож, відзначаємо 105-річчя завершення Кримського походу Запорожців і день Чорноморської Фльоти України.

105 років потому український Крим знову чекає Визволення з-під рашистсько-фашистської окупації…
Ⅲ Визвольні Змагання як і Ⅰ Визвольні Змагання мають завершитись Визволенням Криму і всих окупованих теренів України.

Згадаймо цього квітневого дня звитягу Героїв Перших Визвольних Змагань!
До уваги Вельмишановнього Панства історико-освітній майданчик «Порохівниця» містить докладний матеріял до 100-річчя Кримського походу:
➥ ✠ Кримський похід Запорожців Болбочана — 100 років

Кримський похід Запорожців Болбочана 1918 року — військовий похід спеціальної групи Армії Української Народньої Республіки на чолі з полковником Петром Болбочаном у квітні 1918 року на Крим проти совєтсько-россійських большевиков з метою встановлення на території півострову української влади та взяття під контроль Чорноморського флоту.

Кримська операція відбувалась в рамках Визвольного рейду, відомого як Український бліцкріґ 1918 року.

Совєти вважали, що з боку Сиваша не варто очікувати атаки, бо єдиним шляхом на Крим був Перекоп, де "красная армія" й зосередила основні свої сили до 7 тисяч осіб. Втім, з боку Чонгара охороняти залізничний міст виставили до 5 тисяч осіб. Також окремі загони большевиков були розкидані по Низовому Запорожжі ("сєвєрная таврія" в россійсько-імперській термінології) зі штабом у Мелітополі.

Проте, полковник Петро Болбочан вже обміркував тактику і стратегію військової операції, яка увійде в історію під назвою Кримський похід Запорожців Болбочана.

14.Ⅳ.1918 — Запорожці Болбочана увійшли до Запорожжя (тоді називалось Олександрівськ), а з правобережжя в місто увійшов Леґіон Українських Січових Стрільців під проводом Василя Вишиваного.
Ерцгерцоґ Австрійський Вільгельм фон Габсбурґ — Василь Вишиваний стає комендантом міста Запорожжя і буде з тилу прикривати Кримську операцію Петра Болбочана.
16.Ⅳ.1918 місто Запорожжя було звільнене від совєтських окупантів.
Цього ж тижня малими тактичними групами на панцерних потягах Запорожці розділились та швидким рейдом звільняють Маріуполь і Бердянськ з одного боку, та Мелітополь з іншого. Звільнивши Маріуполь і Бердянськ, група вирушила через Великий Токмак на Мелітополь, на шляху змусивши тікати банди махновців, котрі "воювали" на боці большевиков.
Запорожці невпинно наближались до Мелітополя.

Щоправда, 16.IV.1918 повз Мелітополь з румунських фронтів на Дон проходив "бєлоґвардєйскій" офіцерський загін добровольців Міхаіла Дроздовскоґо, який залив сала за шкуру большевикам і вигнав їх з Мелітополя, так що в обороні Криму їм взяти участь не судилося.

18.Ⅳ.1918 Запорожці Болбочана, розгромивши залишки "красных товаріщєй" на північ від Мелітополя (вочевидь, в районі Пришибських висот і Новобогданівки), переможно в'їхали у місто, змусивши "бєлую ґвардію" Дроздовскоґо відійти (сторінки щоденника Дроздовскоґо за цей день містять сліди посиленого жовчовиділення).
Мелітопольский штаб большевіков розташовувався в будівлі залізничного вокзалу (нині старий вокзал приміських кас) і "бєлая ґвардія" навіть не встигла там відпочити, коли потяг Болбочана заїхав на станцію. Побачивши щойно вивішений россійскій трікалор на будівлі вокзалу, Болбочан наказав зняти його і вивісити синьо-жовтий Прапор України. Передача "влади" відбулась швидко і мирно: Запорожці не заважали "бєлоґвардєйцам" рухатись на Дон, ті ж не заважали Українцям рухатись в бік Криму і вибивати залишки "красноармєйцев".

Вокзал Мелітополя у 1918 році

Того ж дня німці пішли на Перекоп і до вечора прорвали позиції "красних".
Генерал фон Кош, чиї головні сили уже втягнулися у бої, не перешкоджав наступу Українців на Чонгар.
Німецьке командування вважало, як і Совєти, що форсувати Сиваш неможливо і єдиним шляхом на Крим є лише Перекоп.
Запорожці невдовзі довели зворотнє!

Генерал фон Кош заявив Болбочану прямо, що вважає затію нездійсненною, принаймні, без важкої артилерії: "Якщо Перекоп і вдасться взяти, то ціною величезних утрат українського війська. А озеро Сиваш взагалі непрохідне, єдиний шлях це міцно укріплений Перекоп!" Втім, Болбочан вважав інакше, і генерал фон Кош сприйняв наміри Болбочана як зухвалу витівку. Можливо, саме це спонукало німецьке командування пропустити Запорожців для подальшого наступу на Крим.

Німецький парад в Мелітополі — вже після виходу Запорожців Болбочана на Крим, базарна площа, квітень 1918

Запорожська піхота, під захистом панцерних потягів і артилерії, приступом здобувала ворожі шанці навколо Мелітополя та змусила большевиків відступати у напрямку Криму, на сивашські позиції.
У звільненому Мелітополі було взято під контроль ключову залізничну станцію з депо, захоплено оперативний штаб большевиків з шифрувальною машиною, літаки й моторні човни, а також великі комори харчів та зброї.
Завдяки захопленій шифрувальній машині Петро Болбочан зміг ввести в оману большевиків, передаючи фальшиві шифровки в Крим про те, що українські війська ніби ще далеко від Мелітополя.
Просуваючись уперед, українські частини безупинно насідали на ворога, що відступав, кіннота й піхота на панцерниках і автомобілях, здійснюючи постійні блискавичні наскоки, деморалізувала большевицькі ряди. Як наслідок, 20.ІV.1918 частини Кримської групи зайняли Новоолексіївку — останню ключову залізничну станцію перед чонгарським мостом через Сиваш — та впритул наблизилися до переправ...

Мапа форсування Сиваша Запорожцями
(Мапа має анахронізм — залізниця на Херсон ще не була збудована у 1918, мапа малювалась у 1920-х роках і картограф наніс залізницю на Перекоп, натомість забув додати гілку на Теодозію).

...Болбочан доїхав до Чонгара, розбиваючи позосталі большевицькі частини і по телеграфу видаючи себе за командира однієї з таких частин.
В ніч з 21 на 22.Ⅳ.1918 перша сотня 2-го Запорозького полку під командою сотника Петра Зілинського на мотодрезинах "по двайціть добрих козаків на кожній" швидко переїхала замінований Чонгарський міст та дезактивувала вибухівку. За вояками посунули два бронепотяги.
Большевики, не сподіваючись такого непередбачуваного наскоку, не встигли приступити до оборони переправи — бронепотяги доїхали до лінії ворожих шанців та гарматним і скорострільним вогнем посіяли поміж "красных" паніку. Сотник Зілинський зі своєю сотнею кинувся до шанців та остаточно змусив большевиків залишити позиції. Цілий 2-й полк, що на той час уже перейшов міст і зайняв ворожі укріплення...

Форсування Сивашу Запорожцями Болбочана і Український бліцкріґ в Криму чудово показано у мініфільмі від студії «Wild Fox Film» — „Український бліцкриг. Звільнення Криму“

...Глибока, майже непереможна оборона Криму зламана внаслідок спецоперації українських військових розвідників. Стрімким ударом наші полки долають півострів Чонгар, "непрохідний" Сиваш та виходять на оперативний простір...
За кілька днів — колони українських військ з піснями йдуть переможною ходою під синьо-жовтими прапорами України звільненим Сімферополем і радісне населення захоплено вітає державний синьо-жовтий Прапор України.
Передові частини українців нестримно просуваються до чорноморського узбережжя. Мета — Севастополь.
Ні, це не картини жаданого багатьом нашим громадянам майбутнього. Це — наше минуле. У квітні 1918 року українські війська увірвалися в Крим і звільнили його від влади московських чекістів — батьків організації, з якої походить майже все нинішнє россійсько-фашистське керівництво.

Шлях на Крим відкритий!
Станція Таганаш (Солоне Озеро нині) була взята!
Шлях на Джанкой, Теодозію і Сімферополь відкритий!
Стрімко, без зайвого галасу і без таких великих втрат, які понесли німці на Перекопі.

Блискавична військова операція, проведена полковником Болбочаном на Сиваші, вирішила не тільки успіх майбутньої Кримської операції, але й уберегла Запорізьку дивізію від значних втрат особового складу. Перекопські укріплення були прекрасно оснащені далекобійною та важкою артилерією, спеціально знятою більшовиками із Севастопольських фортів і встановленою на помостах. Облога таких укріплень могла тривати не один місяць і призвести до великих людських втрат, якби не заздалегідь продуманий Болбочаном та його штабом план обходу основних позицій ворога з боку Сиваша і блискавичний бліцкріґ через Чонгар. Поряд із часовим та технічним факторами був урахований також і психологічний. Готуючи наступ, штаб дивізії зробив усе можливе, щоб дезорієнтувати большевиків та позбавити їх можливості дістати інформацію про дійсний стан речей на фронті.
Внаслідок блискавично проведеної операції все військове майно та зброя укріплень перейшли до розпорядження Запорожської дивізії, що ще більше її зміцнило. Маючи багато технічних засобів пересування, Болбочан міг пересуватися швидше за ворога і легко маневрував кіннотою, не даючи большевикам спочинку та відрізаючи їм шляхи відступу.
Не чекаючи надходження решти сил, полковник Болбочан дав наказ переслідувати ворога на кримських теренах.

Вранці Болбочан переправив до Криму основну частину військ і до вечора 22 квітня, після невеликого бою дорогою, прибув у вже зайнятий німцями Джанкой.
Генерал фон Кош спробував перешкодити подальшому просуванню Кримської групи, але на перший раз Болбочан просто проігнорував його.

Бронеавтомобіль "Гайдамака" Окремої Запорізької дивізії у Києві, березень 1918 року.

Совєтські окупанти хаотично відступали на Севастополь (Ак'яр), не чинивши організованого спротиву; Українці переслідували їх.
У Сарабузі (нині Гвардійське) на північ від Сімферополя 23 квітня большевики зробили невдалу спробу контратакувати, а вже вранці 24.IV.1918 передові загони Болбочана на чолі з Іларіоном Сесем двома шляхами — шосе та залізницею — увірвалися в кримську столицю Сімферополь (Акмесджит), захопивши штаб "красной арміі". Совєтські окупанти потікали з міста без бою.
Паралельно по всьому півострову запалахкотіло кримськотатарське повстання із центром в Алушті, яке переросло у "народну" війну із застосуванням артилерії. Десятки селищ і кілька міст повсталі звільнили від большевиків самостійно. Кілька дрібних українських загонів, які пробралися в тил "красним", допомагали кримським татарам. Так зване "правітєльство совєтскоґо Крима" — "Таврічєской ССР" намагалося врятуватися втечею, але 21 квітня потрапили у полон до повстанців, а 24-го числа большевики були розстріляні.

Старшини кінно-гайдамацького полку імені Костя Гордієнка при панцернику Швидкий, квітень 1918 року.

Українські війська здолали більшовицьку оборону на Чонгарі та форсували Сиваш на світанку 22 квітня, ввечері 22.Ⅳ.1918 оволоділи залізничним вузлом Джанкой, 23.Ⅳ.1918 перемогли в бою під Сарабузом, а вранці 24.Ⅳ.1918 Запорожці увійшли в Сімферополь, випередивши німців щонайменше на кілька годин. Про що свідчить звіт німецького штабу.
Також Запорожці встигли до Бахчисараю і майже дійшли до Севастополя...

Отже, головні сили Запорожців Болбочана були скеровані на Сімферополь, який був звільнений майже без опору ранком 24 квітня 1918 року.
25.Ⅳ.1918 Гордієнківський полк звільнив історичну столицю Киримли місто Бахчисарай. Із Севастополя большевики надіслали телеграму до Центральної Ради України з проханням про перемир'я і скерували до Сімферополя делегацію з тією ж пропозицією. Здавалося, що справа зроблена, і Крим став частиною України...
До Севастополя, де вже на кораблях Чорноморського флоту здіймали Прапори України Українці, котрих вдосталь було серед моряків, залишалось з десяток кілометрів...
Але на тому свій наступ українські війська змушені були зупинити...

Полковник Петро Болбочан і козак Запорізького кінно-гірного артилерійського дивізіону в Бахчисараї
малюнок © Богдан ПІРГАЧ

Як же кримчани зустрічали Україну в особі її війська?
Про це згадував учасник легендарного походу Борис Монкевич:

„Ніде по всій Україні не зустрічали українського війська з таким ентузіазмом, з такими оваціями і з таким захопленням, як це робило населення Сімферополя. Всі вулиці були декоровані квітами й переповнені публікою, яка радісно вітала Болбочана. Всю дорогу за самоходом бігла тисячна юрба народу, котра проводжала побідника і свого визволителя з таким запалом, з таким ентузіазмом, якому немає порівняння, якого ніколи не можна забути“…

У Феодосії та Керчі місцеве населення, очікуючи на Болбочана, виходило на вулиці із українськими прапорами та портретами Тараса Шевченка, але замість українського визволення на них чекала німецька окупація...

Визвольний наступ Кримського походу було зупинено 25 квітня 1918 року...

29 квітня 1918 року, попри все, сталося те, заради чого і починався цей похід: кораблі Чорноморського флоту підняли блакитно-жовті стяги і визнали свою приналежність Україні. Але Болбочан так і не дійшов до Севастополя, контроль над флотом невдовзі повернули собі большевики і, побоюючись німців, вивели його до Новоросійська, де частину суден затопили...

Полковник Петро Легенда українського війська: полковник Петро Болбочан, отримавши "чорну вдячність" від тих "гнид, що гірше вошей", мав трагічну долю…

З суто формальної, політичної точки зору Кримська операція військ УНР завершилася нічим: ані півострів не увійшов до складу України, ані Чорноморський флот не став по-справжньому українським...

Однак з погляду військового мистецтва це був справжній тріумф, гідний пам'ятників і пісень. Поступаючись большевикам в чисельності, постійно озираючись на німців, Кримська група зробила неможливе — за один тиждень підкорила півострів, змусила противників просити миру і спричинила українізацію флоту. Чонгарський прорив був блискучою тактичної операцією, і, провівши його, Болбочан показав себе видатним полководцем, набагато перевершивши в умінні та везінні того ж фрунзе, чий штурм Перекопу в 1920 році зусиллями совєтської пропаганди був канонізований.

Попри суперечливий характер і вимушене залишення завойованих позицій, переможний Кримський похід Запорізької дивізії став справжнім тріумфом українського війська, продемонстрував його здатність до реалізації складних військових операцій, виявив блискучий талант полковника Петра Болбочана, як здібного воєначальника. Основне завдання військової акції було реалізоване: 29 квітня 1918 року, під впливом подій, Чорноморський флот у Севастополі підняв український національний прапор. Керівництво флоту оголосило про своє підпорядкування урядові в Києві.
Так зародилася Чорноморська Фльота України.

Також кампанія засвідчила, на чиєму боці були Киримли — корінне населення півострова. Можливо, якби УНР не поквапилась поступитись півостровом під тиском німців, інакше склалася б доля не тільки Криму, а й Незалежності України...
Історія, втім, не має умовного способу...

104 роки потому, такий же "діяч" як і віннічєнко, здав ворогові Україну й відкрив "зєльоні шляхи" до рф-окупації, розмінувавши Чонгар і Перекоп...

Але зрештою, Її Величність Історія має все розставити на свої місця.
Ⅲ Визвольні Змагання як і Ⅰ Визвольні Змагання мають завершитись Визволенням Криму і всих окупованих теренів України.