Олександр Олесь
“Європа мовчала…”

 
5.Ⅻ.1878 — народився Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь) — український письменник, поет і драматург з трагічною долею…
Він назавжди залишив актуальним вірш-докір “Європа мовчала…”
Нині цей вірш неабияк актуальний…
“Європа мовчала…”

До 145-річчя з дня народин Олександра Олеся

Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь) — український письменник, поет, драматург, представник символізму.
Народився 23 листопада (5 грудня) 1878 на Сумщині; помер 22 липня 1944 в Празі, окупованій тоді Третій Райхом, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича — поета, науковця, археолога, політичного діяча з Проводу Українських Націоналістів, замученого нацистами в концтаборі Заксенгаузен.
Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь.
Українцям Олександр Олесь відомий зокрема віршем “Європа мовчала…”, написаним 1931 року в докір Європі за байдужість до України.

“ЄВРОПА МОВЧАЛА…”

Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала…

Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала…

Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала…

Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала…

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала…

© Олександр Олесь
22.VII.1931

Європа мовчала… І Світ мовчав…
Цьому віршеві Олександра Олеся — 92 роки…
Як бачимо, вірш не просто актуальний — нині, в розпал чергової війни проти України, коли Європа і Світ також відвертаються та воліють не помічати повторення історії, постає ще більш гостріше актуальність цих рядків…
І цей вірш назавжди лишиться докором за те мовчання, й не лише за те…
 

Олександр Кандиба народився 23 листопада (5 грудня) 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині (тоді це була Харківська губернія Россійської імперії). Існує припущення, що його родовід сягає корсунського полковника, а згодом — ніжинського полкового обозного Федора Кандиби.
Найближчою родиною Олександра Кандиби були Мамо, дві сестри, дід, який жив у селі і до якого щороку їздив хлопець; Батько був продавцем риби, випадково втопився на річці, коли Олександру було 11 років.

Початкову освіту Олександр Кандиба здобув у сільській школі. У віці 15 років (1893 рік) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з'являються його перші вірші.
Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений був залишити його. Працював у маєтку промисловця практикантом.

1903 року Олександр Кандиба склав іспит із латини і вступив до Харківського ветеринарного інституту. Під час навчання в університеті водночас заробляв на прожиття статистиком у земстві.

1907 року Олександр Кандиба, вже відомий як поет Олександр Олесь, одружився з Вірою Свадковською, яка народила йому сина Олега.

Із жовтня 1909 року Олександр Олесь працював ветеринарним лікарем у Києві, водночас з 1911 співпрацював у редакції «Літературно-наукового вістника» та у видавництві «Лан».
Олександр Олесь радісно зустрів падіння "россійской імпєріі" і проголошення Незалежності України. Поет, як і всі прогресивні діячі, гостро відчував національне поневолення народу. В збірці «Юнацькі пісні» (1915), присвяченій синові Олегові, який згодом стане відомим поетом під ім'ям Олег Ольжич, Олександр Олесь передбачав крах імперії, адже сини України піднімалися у кожну епоху на священну боротьбу:

„Земля розступилась! І з праведних трун
Виходять Хмельницький, Мазепа, Богун!
І з Волі знімають кайдани міцні,
І слізьми співають щасливі пісні.“

1919 року Олександр Олесь виїхав до Будапешта як аташе з питань культури посольства Української Народньої Республіки в Мадярщині.
Еміґрація стала трагедією життя Олеся… На еміґрації поет оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі.
Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною:

„Душа розірвана, як рана…
Бальзам далеко так, як сонце,
А сонце, сонце, як і щастя,
Там, там, лише в краю коханім.“
(“В вигнанні дні течуть, як сльози”)

З 1920 року Олександр Олесь проживав у Відні, де очолював Союз українських журналістів та редагував журнал «На переломі».
Він також слідкує за літературними процесами в совєтській Україні. На твори, писані Павлом Тичиною на замовлення партії, Олександр Олесь відгукнувся віршем-докором “І ти продався їм, Тичино…”

З 1924 року Олесь жив у Празі (Чехо-Словаччина).
Листування Олеся з сином Олегом Ольжичем демонструє справді теплі й ніжні родинні стосунки, батьківську турботу про освіту, захоплення та професійні інтереси сина.
Олександр Олесь надзвичайно любив свого сина…

Тяжкими були останні роки Олександра Олеся…
На чужині, з думками про розтерзану Україну…
Чехо-Словаччину, яка прихистила поета, шматують Третій Райх, Польща і Мадярщина. Мадярські фашисти разом з ляхами жорстоко в крові затопили проголошену Державність Карпатської України…
У вересні 1939 року спалахнула Друга Світова війна… Європа запалала у полум'ї війни…
Поета не покидають тривожні думи про сина Олега — провідника Проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) і активного учасника руху Опору. Восени 1941 року юнак побував у Києві, мріючи про відновлення української Державності. Та боротьба була нерівною: нацисти схопили Олега Ольжича і 10 червня 1944 року закатували в концтаборі Заксенгаузен. Так передчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога і талановитого поета…

22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича…

Спіть спокійно, поете, ще не вмерли України ні слава, ні Воля! Боремося…
Україні і Українцям Олександр Олесь залишив у спадок вічно актуальний вірш “Європа мовчала…” — вірш-докір, яким все ще актуально докоряти Європу і Світ за байдужість до стікаючої кров'ю України…

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

 

“Європа мовчала… І Світ мовчить…”
Вшанування Олександра Олеся

Вшановуючи пам’ять патріота України і видатного поета Олександра Олеся, протягом нинішньої війни, під плином поточних подій та під впливом вірша “Європа мовчала…”, було написано вірші-присвяти Олександру Олесю, продовження його віршу через 85 років.

“ЄВРОПА МОВЧАЛА… І ВКОТРЕ МОВЧИТЬ…”

Європа мовчала… І вкотре мовчить…
Історія, схоже, нічому не вчить!
Сто років триває Велика Війна!
Європа мовчить…

Європа мовчала… І вкотре мовчить…
Хоча Україна волає, кричить!
Благає рятунку від лютой орди!
Європа мовчить…

Європа мовчала… І вкотре мовчить…
А Сирія вже не волає — хрипить!…
Лютує в Алеппо московська орда!
Європа мовчить…

Втопили Алеппо у власній крові,
На вежі в Парижі згасили вогні,
На знак співчуття мовчазного, і все…
Європа мовчить…

Європа мовчала… І вкотре мовчить…
Європу від лютой орди боронить
Війною знесилена вкрай Україна…
Європа мовчить…

Європа мовчала… І вкотре мовчить…
Європа боїться, Європа тремтить…
І навіть коли будуть Київ бомбить —
Європа змовчить…

Європа мовчала… І вкотре мовчить…
Аж доки кацапи не прийдуть "мочіть"
Лондон, Брюссель, Берлін, Амстердам,
Прокинься ж, мадам!

© Dem’än Dzüba
4.І.2017
04:44

“ЄВРОПА МОВЧАЛА… І СВІТ МОВЧИТЬ…”

Європа мовчала… І Світ мовчить…
Історія, схоже, нічому не вчить!
Сто років триває Велика Війна!
Європа мовчить…

Європа мовчала… І Світ мовчить…
Європу і Світ від орди боронить
Війною знесилена вкрай Україна…
Європа мовчить…

Європа мовчала… І Світ мовчить…
Європа боїться, і Світ тремтить
Від квазі-імперії, зрощеной ними,
Європа і Світ німіли!

Європа і Світ бояться й тремтять…
Європа і Світ покірно мовчать…
І навіть як Київ уже обстріляли —
Європа і Світ мовчали!…

Коли Україна в крові потопала
І Темні Часи в ній настали,
Коли Україна боролась за Волю, —
Європа і Світ мовчали!…

Коли Україна зраненим тілом
Європу щитом закривала,
Й благала лиш більше зброї надати, —
Європа і Світ мовчали!…

Коли Україну градом ракет
"россія" щодня накривала,
І гинули люди в оселях своїх, —
Європа і Світ мовчали!…

Коли в Україні блекаут настав,
Й загрози ударів тривають,
В Європці "втомились від цього всього"
Й святкові столи накривають…

І лиш щоб обличчя собі зберегти,
Для чину лише показного,
В Європці місцями згасили вогні
“на знак співчуття” мовчазного…

Якщо Україна не втримає щит,
І в Європу вдереться ординська навала,
Чи зможуть збагнути помилку свою
Європа і Світ, що мовчали…

© Dem’än Dzüba
2022.Ⅻ.25

“ЄВРОПА МОВЧАЛА… І СВІТ МОВЧИТЬ…”
“Коли Україна від болю кричала, Європа і Світ мовчали…”

Коли Україна за право на Волю
боролась й Майданом повстала,
Небесною Сотнею в Небо пішла —
Європа мовчала…

Коли Україна в нерівній війні
Європу щитом прикривала,
без зброї, усі вісім років, одна, —
Європа мовчала…

Коли Україна одна, голіруч,
орду москалів зупиняла,
про поміч благала і кров'ю стікала —
Європа мовчала…

Коли Україна від болю кричала,
як Київ бомбили, як Ірпінь палала,
як в Бучі людей кляті орки стріляли —
Європа мовчала…

Коли Україну в шмаття шматували
і орки, й зелені манкурти з "квартала",
коли грабували кати і вбивали —
Європа мовчала…

Коли в Україні недолюдки-орки
Греблю Каховську вночі підірвали,
І вся Україна про поміч благала —
Європа і Світ мовчали…

Десятий вже рік війна ця триває,
Світ мовчки війну цю не помічає…
Історія, схоже, нічому не вчить!
Європа мовчала… І Світ мовчить…

© Dem’än Dzüba
2023.Ⅵ.11

Це — вірші-посвяти багатостраждальній Україні й Українцям…
Це — вірші-репліки й вірші-посвяти Олександру Олесю
Це — третій вірш-репліка Олександра Олеся “Європа мовчала…”
Вірші-репліки були написані 2017, 2022 і 2023…
Тоді ще жевріли якісь сподівання…
Як і у Олеся, сподівання згасли…
“Європа мовчала… І Світ мовчить…”

➥ “Європа мовчала…”

“Європа мовчала…”

➥ “Європа мовчала… І вкотре мовчить…”

“Європа мовчала… І вкотре мовчить…”

➥ “Європа мовчала… І Світ мовчить…”

“Європа мовчала… І Світ мовчить…”

➥ “Коли Україна від болю кричала, Європа і Світ мовчали…”

“Коли Україна від болю кричала, Європа і Світ мовчали…”

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

 

© Dem’än Dzüba
(Tokmak, Zaporožžä, UKRAЇNA)
Dnipro-Sičeslav, Nadporožžä, UKRAЇNA
© «Porohivnyçä»
2023.Ⅻ.5