Перейти до контенту

Олександр Олесь

Олександр Олесь

 
До 140-річчя з дня народин Олександра Олеся — українського письменника, поета і драматурга з трагічною долею…
Він назавжди залишив актуальним вірш-докір «Європа мовчала…»


 

Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь) — український письменник, поет, драматург, представник символізму.
Народився 23 листопада (5 грудня) 1878 на Сумщині; помер 22 липня 1944 в окупованій тоді Третій Райхом Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича — поета, науковця, археолога, політичного діяча з Проводу Українських Націоналістів, замученого нацистами в концтаборі Заксенгаузен.
Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь.
Українцям Олександр Олесь відомий зокрема віршем «Європа мовчала…», написаним в докір Європі 1931 року.

«ЄВРОПА МОВЧАЛА…»

Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала…

Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала…

Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала…

Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала…

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала…

© Олександр Олесь
22.VII.1931

Європа мовчала… І Світ мовчав…
Цьому віршеві Олександра Олеся — 87 років…
Як бачимо, вірш не просто актуальний — нині, в розпал чергової війни проти України, коли Європа і Світ також відвертаються та воліють не помічати повторення історії, постає ще більш гостріше актуальність цих рядків…
І цей вірш назавжди лишиться докором за те мовчання, й не лише за те…
 

Олександр Кандиба народився 23 листопада (5 грудня) 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині (тоді це була Харківська губернія Россійської імперії). Існує припущення, що його родовід сягає корсунського полковника, а згодом — ніжинського полкового обозного Федора Кандиби.
Найближчою родиною Олександра Кандиби були Мамо, дві сестри, дід, який жив у селі і до якого щороку їздив хлопець; Батько був продавцем риби, випадково втопився на річці, коли Олександру було 11 років.

Початкову освіту Олександр Кандиба здобув у сільській школі. У віці 15 років (1893 рік) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з'являються його перші вірші.
Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений був залишити його. Працював у маєтку промисловця практикантом.

1903 року Олександр Кандиба склав іспит із латини і вступив до Харківського ветеринарного інституту. Під час навчання в університеті водночас заробляв на прожиття статистиком у земстві.

1907 року Олександр Кандиба, вже відомий як поет Олександр Олесь, одружився з Вірою Свадковською, яка народила йому сина Олега.

Із жовтня 1909 року Олександр Олесь працював ветеринарним лікарем у Києві, водночас з 1911 співпрацював у редакції «Літературно-наукового вістника» та у видавництві «Лан».
Поет радісно зустрів повалення самодержавства. Він, як і всі прогресивні діячі, гостро відчував національне поневолення народу. В збірці «Юнацькі пісні» (1915), присвяченій синові Олегові, що згодом стане відомим поетом під ім'ям Олег Ольжич, Олександр Олесь передбачав крах імперії, адже сини України піднімалися у кожну епоху на священну боротьбу:

Земля розступилась! І з праведних трун
Виходять Хмельницький, Мазепа, Богун!
І з Волі знімають кайдани міцні,
І слізьми співають щасливі пісні.

1919 року Олександр Олесь виїхав до Будапешта як аташе з питань культури посольства Української Народньої Республіки в Мадярщині. Еміґрація стала трагедією життя Олеся. Після еміґрації оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною:

Душа розірвана, як рана…
Бальзам далеко так, як сонце,
А сонце, сонце, як і щастя,
Там, там, лише в краю коханім.
(«В вигнанні дні течуть, як сльози»)

З 1920 року Олександр Олесь проживав у Відні, де очолював Союз українських журналістів та редагував журнал «На переломі».
Він також слідкує за літературними процесами в радянській Україні. На твори, писані Павлом Тичиною на замовлення партії, Олександр Олесь відгукнувся віршем-докором „І ти продався їм, Тичино…“

З 1924 року Олесь жив у Празі (Чехо-Словаччина). Листування Олеся з Олегом Ольжичем демонструє справді теплі й ніжні родинні стосунки, батьківську турботу про освіту, захоплення та професійні інтереси сина.
Олександр Олесь надзвичайно любив свого сина…

Тяжкими були останні роки Олександра Олеся…
Чехо-Словаччину, яка прихистила поета, шматують Третій Райх, Польща і Мадярщина. Мадярські фашисти разом з ляхами в крові затопили проголошену Державність Карпатської України. У вересні 1939 року спалахнула Друга Світова війна. Поета не покидають тривожні думи про сина Олега — провідника Проводу Українських Націоналістів Організації Українських Націоналістів (ОУН) і активного учасника руху Опору. Восени 1941 року юнак побував у Києві, мріючи про відновлення української Державності. Та боротьба була нерівною: нацисти схопили Олега Ольжича і 10 червня 1944 року закатували в концтаборі Заксенгаузен. Так передчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога і талановитого поета…

22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича…

Олександр Олесь так і не дізнався, що невдовзі по його смерті, 31 липня 1944 року в Празі народився його онук, син Олега Ольжича — Олег Кандиба — всесвітньо відомий фізик NASA, консультант Міністерства оборони Канади (питання озброєнь, виготовлення ПЗ для ВМФ та приладів, які застосовували ВПС), фахівець зі штучного інтелекту. (помер в Оттаві 19 вересня 2012 року).

До 2017 року Олександр Олесь був похований разом з дружиною на Ольшанському цвинтарі в Празі…
3 січня 2017 року тіла Олександра Олеся та його дружини Віри Кандиби (Свадковської) були примусово ексґумовані! За чеськими законами, після поховання родичі або друзі померлих повинні платити ренту за місце на кладовищі. До недавнього часу ренту (20 тисяч чеських крон на 10 років) за могилу Олеся платив виходець з України Володимир Михайлишин, що був громадянином Чехії.
Останні роки свого життя пан Володимир Михайлишин доглядав за могилою поета, дбаючи про охайність та квіти. Після його смерті син Михайлишина вирішив поховати батька на могилі Олександра Олеся.
Прах людей, за якими доглядав батько, безпринципний покруч просто викинув з могил!
Чому покруч?
Бо заподіяне є не лише варварством та неповагою до праху визначних Українців, але й до власного батька, котрий точно би не бажав, щоби його син саме так вчинив з прахом людей, за могилою яких батько доглядав останні роки свого життя!
Втім, облишимо моральну сторону заподіяного вчинку на совісті покруча.
Звісно, адміністрація Ольшанського цвинтаря не викинула прах померлих людей на смітник.
Окрім того, заподіяне миттю розлетілося по Світу моторошною новиною і збурило усіх без виключення свідомих Українців!

Президент України Петро Порошенко доручив Міністерству Закордонних Справ терміново втрутитися в ситуацію щодо поховання відомого українського письменника Олександра Олеся у Чехії, а також зв'язатися з його родичами в Канаді для з'ясування можливості перепоховання його в Україні.
Згідно з вказівкою Президента України Міністерство Закордонних Справ України через Посольство України в Празі вжило необхідних заходів з метою збереження та подальшого перепоховання останків Олександра Олеся та його дружини, які були примусово ексґумовані.
За втручання Посольства України в Чехії останки Олександра Олеся та дружини були переміщені до депозитарію кладовища до моменту рішення родичів Олександра Олеся, які проживають в Канаді, щодо місця остаточного захоронення останків.
Від нащадків Олександра Олеся було отримано дозвіл на перепоховання Олександра Олеся та його дружини Віри Кандиби (Свадковської) в Україні.
29 січня 2017 року прах Олександра Олеся та його дружини Віри Кандиби (Свадковської) було перепоховано на Лук'янівському цвинтарі у Києві після панахиди у Володимирському Соборі.

Коли я вмер — забув, не знаю…
Я в чорній прірві забуття…
О краю мій, коханий краю,
Коли ж це стратив я життя?!
І скільки вже минуло років,
Як мертвий я лежу в труні,
Лежу, не чуючи пророків
І не палаючи в огні?..
І сниться сон мені: неначе
Десь на холодній чужині
Якийсь вигнанець гірко плаче
І заздрить мертвому мені…
© Олександр Олесь

5 грудня 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам’ятна дата — 140 років з дня народження Олександра Олеся.

Вшановуючи пам’ять видатного поета — вірш-присвята Олександру Олесю, продовження його віршу через 85 років.
Спіть спокійно, поете, ще не вмерли України ні слава, ні Воля!

Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2018.ХІІ.5