Пам'яті Вячеслава Чорновола

 
25 березня 1999 року в автомобільній аварії загинув Вячеслав Чорновіл (1937-1999) — лідер Народного Руху України, будівничий відновлення Незалежності України.
(Форма імені В'ячеслав з апострофом суперечить останній волі Вячеслава Чорновола)

 

Вячеслав Чорновіл — (24 грудня 1937 с. Єрки Київської області — 25 березня 1999, Бориспіль Київської області) — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти змоскалення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СССР.
Разом з Іваном Дзюбою, Ліною Костенко, Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Алою Горською, Миколою Плахотнюком, Лесем Танюком, Василем Стусом започаткував в Україні рух шістдесятників, що в 1960-ті — 1970-ті роки виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. 4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтелігенції.
Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української Гельсінської Спілки. Кілька разів ув'язнений за "антісовєтскую пропаґанду" (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років.
Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 1980-х — 1990-х років.
У 1990-1992 роках — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 року.
Кандидат у Президенти України на виборах 1991 року.
З 1992 року і до загибелі — голова Народного Руху України.
З жовтня 1991 — Гетьман українського козацтва.
З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Вячеслав Чорновіл з іншими депутатами заносять Прапор України до Верховної Ради України в День відновлення Незалежності України 24.VIII.1991

Вячеслав Чорновіл загинув 25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї. У похороні взяли участь сотні тисяч людей.
Соратники Чорновола вважають його загибель політичним убивством, розслідування якого не завершене й досі.

25 березня 1999 року Вячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль—Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався в «КамАЗ» з причепом, який розвертався посеред шосе. В. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера НРУ Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами. Самі обставини дуже загадкові: видимість в той день була нормальна, отже водій Чорновола повинен був побачити вантажівку, що стояла посеред дороги.

Вже наступного ранку, не дочекавшись висновків експертів, керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це — нещасний випадок, і іншої версії слідство не розглядатиме. Перший свідок трагедії — один з лідерів Руху, майбутній кандидат у Президенти Геннадій Удовенко чомусь теж не зміг надати чіткої картини побаченого ним — лише наголошував на нещасному випадку.

Пізніше, у 2000 році, внаслідок ніби-то серцевого нападу також за дивними обставинами помер один з трьох пасажирів «КамАЗу». Дуже дивно склалася доля у Володимира Куделі, водія КАМАЗу, який нібито був за кермом під час аварії. Слідством було нібито доведено, що він скоїв злочин, тобто ДТП із тяжкими наслідками, однак, несподівано він, не відбуваючи покарання був амністований. Більш того, МВС розповсюдило серед медіа чутки, що він нібито "вмер від серцевого нападу". Насправді ж — це виявилося стандартною спецоперацією прикриття, бо Куделя, живий й здоровий, щоправда змінив місце проживання.

Соратники В. Чорновола та його син Тарас Чорновіл, патріотично налаштована громадськість вважають його загибель політичним убивством напередодні майбутніх президентських виборів.
Представники НРУ із самого початку загибель Чорновола називали політичним убивством. Однак справа була закрита вже у червні 1999 року. Розслідування поновилось 27 березня 2001 року, однак невдовзі знову було припинено. У березні 2005 року за проханням депутатів Верховної ради від НРУ президент Ющенко ініціював поновлення розслідування, і 4 квітня 2005 року генеральним прокурором Святославом Піскуном слідчі дії було поновлено. Однак після відставки Піскуна восени того ж року розслідування знову припинилось. Його було поновлено в серпні 2006 року.
2 червня 2011 року Генеральна прокуратура України, провела ексгумацію тіла В'ячеслава Чорновола. 23 лютого 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області відмовився закрити кримінальну справу за фактом загибелі колишнього лідера партії "Народний Рух України" В'ячеслава Чорновола.
Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша пітвердив, що Вячеслава Чорновола добили, ймовірно, кількома ударами кастета...
21 січня 2014 року (під час Майдану) Бориспiльській міськрайонний суд закрив справу про загибель Вячеслава Чорновола, визнавши аварію "нещасним випадком".
 

Цілком вірогідно, якби Вячеслав Чорновіл був обраний народом України на посаду Президента, сьогодні ми мали б зовсім іншу, європейську і українську Україну, а не розтерзану кримінальним донбасскім режимом, вщент змоскалену і охоплену полум'ям війни нещасну країну...