Народ, який зрадив
свою Державу і свого Президента…

Вибори-2019 в Україні довели, що Її Величність Історія циклічна та змушує щоразу вчити невивчені уроки історії.
Прокляття 19-го року збулось… Як і 100 років тому, 19-й рік знову похитнув шальки терезів в бік втрати Державності. І знову це був вибір переважної більшості народу, який вперто не бажає зняти московське ярмо та стати нарешті Нацією! Народ, який за крок до перемоги падає на коліна чи на сідниці й починає рюмзати, немов капризне дитя "Мы усталі от войны, нам нужен мір, а вашу нєзалєжнасть, дєржавнасть і мову на хлєб нє намажеш! А відєлі па чём капуста і лук?"
Ці "прастыє люді" забули та й не знають, що після 19-го року завжди приходить 33-й рік… Це коли не буде вже хліба, на який можна щось намазати, а їсти ви будете власних дітей…
Її Величність Історія вчить, що цей народ вона нічому не вчить…
У нас насєлєнія мноґо — людей нема!…
Від Нації лишилось лиш умовних 25%…

„Ніколи не здаватися!“ Але як?…

Вельми боляче було бачити, як сильно прикро було Петрові Олексійовичу в залі Мистецького Арсеналу у вечір оголошення разумковского екзітполу. Прикро було й всім присутнім, дехто плакав з відчаю…
Верховний Головнокомандувач теж ледь стримував сльози…

„Ніколи не здаватися!“

„Ніколи не здаватися!“ — підбадьорював своєю промовою Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко, а у самого після промови очі на мокрому місці…

Верховний Головнокомандувач дивився у залу і бачив як змахують сльози не лише дівчата й жінки, але й ветерани нинішньої визвольної війни, які стикалися з війною віч-на-віч в шанцях на передовій, знали, що ворог там, за лінією зіткнення, а виявилось, що за спиною теж ворог — власний народ зрадив Захисників! Заради народу йшли у бій з окупантом, заради мирного неба над головами цього народу всі ці 5 років війни гинули побратими, а народ взяв і обрав блазня… Тому військові стискали вилиці й змахували поспіхом сльози в темряві зали…
А Верховний Головнокомандувач це бачив і нічого не міг вдіяти…
Бо ж не можна порушувати принципи демократії!
Бо ж треба поважати вибір більшості!
Все здобуте за 5 років в умовах війни й неймовірного тиску, здобуте з надзвичайними зусиллями й ціною 13 тисяч життів Українців — все це йде прахом через бажання охлосу пожерти!

Ні, ні, Петро Порошенко не звинувачував народ, навпаки — дякував всім, хто прийшов на вибори — і 25% свідомих Українців, і решті. Петро Порошенко взагалі ніколи не кидав поганих слів в бік народу, який виявився невдячним…
(Це я, автор цієї публіцистики, можу собі дозволити мізантропію та зневагу до охлосу, це я можу і маю право звати бездумне стадо бидлом, та ніколи не сприйму їх бидлячий "выбор"! Проте, на відміну від мене, Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко зовсім не такий радикальний у висловлюваннях і поглядах. На жаль…)

Мені дуже боляче, фізично боляче було зараз опублікувати світлину з моїм Верховним Головнокомандувачем і Президентом України, який плаче з відчаю… Вибачте, будь ласка, Петро Олексійовичу… Уклінно вдячний Вам за ці 5 років Гідності, за те, що мав змогу відчути себе Українцем, за 5 років віри й надії побачити Вільну Україну… Ця світлина є свідченням того, яким невдячним виявився наш народ! І коли після Вашої життєстверджуючої та оптимістичної промови „Ніколи не здаватися!“ я побачив наживо в трансляції цю мить Вашої слабкості, я сам розплакався.
Так, у мене теж були очі на мокрому місці від усвідомлення того, ЩО ми втратили через жувально-ржачні рефлексії "бальшинства прастых людєй"! Взагалі, увесь цей час після виборів не можу оговтатись, заспокоїтись, усвідомлюючи, що навколо 73% вати костурбатої!
Я не можу вважати співгромадянами тих, хто свідомо і навмисно голосував за кремлядського блазня з метою усунути Верховного Головнокомандувача Петра Порошенка від оборони і захисту України!
Я не можу вважати співгромадянами тих, хто радіє й тішиться зараз поразці Верховного Головнокомандувача.
Я не можу вважати співгромадянами тих, хто тягав цю світлину по соцмережах з підписом "ахаха фото дня" — бидло радовалось і ржало над Верховним Головнокомандувачем, над поразкою — не Порошенка, а України!
Бо програв не Порошенко — програла Україна…
У нас насєлєнія мноґо — людей нема!

Гірко від усвідомлення марності втрат цих п'яти років війни…
За що і за кого гинула Небесна Сотня?…
За що і за кого на сході гинули Захисники України?…
За що і за кого гинули ті юнаки з дерев'яними щитами на Майдані під кулями снайперів ҐРУ ФСБ РФ?
За що і за кого гинули такі ж юнаки і вже сивочолі вояки там, на сході, під обстрілами россійсько-фашистської артилерії?
За що, І ЗА КОГО?…
За оце бидло?
За оцих 73% насєлєнія, для котрих "нєт нікакой вайны! і ваши армію, мову, віру, томос, гідність, державність і нєзалєжность на хлєб нє намажеш!" — за оце бидло гинули Українці???

Верховний Головнокомандувач і Президент України не міг поставити такі питання вголос, і не схотів би. Порошенко зробив все, що зміг зробити для порятунку України. Він побачив ці кремлядські гібридні методи війни ще в юності, в місті Бендери, коли москва там гралася в створення квазідержавного утворення "ПМР" — "Пріднєстровской Молдавской Рєспублікі" — першого постсовєтського квазіутворення ще на теренах СССР. Парадокс: квазідержавне утворення СССР припинило існування в грудні 1991 року, а "нєзавісімость ПМР" було проголошено влітку 1990 року! "ПМР" оголосила "нєзавісімость" від ще Молдавської ССР, позиціонуючи себе як "совєтскую рєспубліку", але "нєзавісімую"! І ось вже три десятки років такий парадокс існує: "нєзавісімая ПМР" отримала "нєзавісімость" на рік раніше розпаду СССР.
Всю ту війну ще юний Петро Порошенко бачив на власні очі, позаяк родина Порошенків мешкала в місті Бендери, за яке кремль вчепився зубами: совєтські війська з москви відвойовували у совєтських військ ще совєтської Молдови стратегічно важливе місто Бендери на правому березі Дністра.
Чи пам'ятає наш "простой народ" ту війну "за пріднєстровьє"?
Навряд чи! У нас "бальшинство" так і не зрозуміло що війна проти України почалась в листопаді 2013-го…

Озирнутись назад…

В 1991 році Україна нарешті отримала змогу відновити свою Незалежність.
Незалежність, здобуту 1918 року у вирі Перших Визвольних Змагань. Незалежність, втрачену 1921 року, а фактично, 1919 року, коли більшість "простого люду" повірили популізму большевіков і обіцянкам-цяцянкам про "зємлю крєстьянам, фабрікі рабочім". Землю селяни отримали персонально кожен в 1933-му… Фабрікі в таборах ҐУЛаґу також отримали ті, кому "пощастило" вижити…

Десятки мільйонів життів Українців!
Такою була ціна втрати Державності й Незалежності в 1921 році. Понад 10 мільйонів Українців померли під час трьох хвиль Великого Голодомору! Ще близько десяти мільйонів життів перемолола ІІ Світова війна і табори ҐУЛаґ.
Ось чому від Нації лишилась чверть!
25%...

Прогнивша конструкція квазідержавного утворення "СССР" впала в 1991 році і Україна відновила Незалежність. Проте, це була фактично номінальна "незалежність" — пост-совєтскі чверть століття номінальної "незалежності" в рамках квазіутворення "СНҐ", в котрому, до речі, Україна так і не мала членства, позаяк відмовилась поступитись остаточно суверенітетом в новому пост-совєтському квазіутворенні. Проте, фактично "незалежна" Україна лишалась сателітом і колонією москви.
Справжня визвольна війна за Незалежність України почалась 5 років тому…

З самого початку відновлення Незалежності України було зроблено все, аби перекреслити правонаступництво України від Української Народньої Республіки. Тут найбільше постарався перший "президент" кравчук! Так, першим "президентом" номінально "незалежної" України автоматично став вчорашній генсек квазіутворення "УССР" кравчук.
Будь-які спроби обрати на посаду Президента України свідомого Українця були провальними! Все ті ж 25% віддали свої голоси за Чорновола! Все ті ж 25%… Потім Чорновола вбили… Другим "президентом" став кучма, і саме кучма зародив цю оліґархичну охлократію, перетворив вчорашніх комсомольцев і директорів совєтських заводів на відомих нині оліґархів, саме кучма привів кримінальну окупацію!

Потім була спроба прийти і утриматись при владі у наступного про-українського Президента. Віктор Ющенко з великими зусиллями зміг увійти на посаду Президента України. Для цього довелось вийти на помаранчевий Майдан. Ющенка отруїли діоксином, щоб не вбити, як Чорновола, а спотворити, зробити з нього посміховисько. А потім методично знищувались будь-які досягнення Ющенка: відродження пам'яті про Голодомор, спроба створення Автокефальної церкви і отримання Томосу, відродження української історії… Чи не найбільшу "лєпту" в знищення Ющенка вніс "квартал" і щойнообраний народом "прєЗЄдєнт"! Блазень грав пісюном на піаніно та "шутіл" про Голодомор! А "прастой народ" реготав і реготав!
Методи інформаційної гібридної війни кремля знищили Ющенка і спроба балотуватися на другу каденцію обернулася 5% голосів!!! Зате "прастой народ" отримав вибір без вибору: або Юля, або дамбасскій зек. Методом давно відпрацьованих маніпуляцій на "виборах" тричі засуджений зек отримав переважну більшість "голосів".
Через три роки кримінальної окупації банду зека довелося гнати з України ціною життя Небесної Сотні, а далі почалась війна…

Війна…

Початок війни, анексія Криму і окупація та війна на сході змусили народ, даруйте на слові, обісратися! І саме тому на передчасних президентських виборах-2014 в першому ж турі перемогу отримав єдиний реальний кандидат — Петро Порошенко.
Тоді вважалося що він теж оліґарх, але покладались надії на його досвід в політиці. Ну а решта оліґархів покладали надії на те, що Порошенко не зруйнує вже усталений кримінальний оліґархат та усталені фінансові потоки з виведенням коштів з країни у оффшори. Бо воно ж кому війна, а кому "мать родна". Оліґархи сподівались зловити свій гешефт у каламутній водичці війни.
Проте, не так сталося як оліґархам бажалося.

Петро Порошенко ще до висування на посаду Президента вже діяв як державник і Верховний Головнокомандувач!
Ще на Майдані Петро Порошенко запам'ятався, як єдиний з політиків вищого ешелону, хто був серед Майданцівців у вирі подій: зупиняв провокації на Банковій, не побоявся злізти на бульдозер у геть недружньо налаштованому до нього натовпі, закликав відвести людей, аби уникнути кривавого побоїща, котре готували кремляді для втіхи своїх телезрітєлєй!
Пізніше, вже під час сутичок з тітушками в Маріїнському в найзапекліші лютневі дні, Петро Порошенко допомагав виносити поранених Майданівців!
Єдиний з політиків вищого ешелону вилетів у вже окупований россійсько-фашистським військами Крим, де теж не боявся вийти у натовп, намагався зупинити окупацію, закликав людей до цього, але у відповідь були лиш вирячені очі "карєнных крымчан", плювки у обличчя і матюжжя — понавезені окупанти вхопились за можливість "вазвращєнія в радную ґовєнь" зубами, "а там хоть камні с нєба". В цей час Юля на засіданні РНБО верещала, що "ні один танк не має зрушити з місця", щоб зупиняти россійсько-фашистських окупантів. Ну, кому що боліло…

Ще до інавгурації Петро Порошенко почав активно діяти як державник!
За тиждень до інавгурації Порошенко встиг зробити стільки, скільки не зробили до нього кравчук, кучма і зек янукович разом узяті! За тиждень до інавгурації вже було закладено підвалини майбутньої політики Порошенка і окреслено напрямки порятунку України від аґресії РФ, вже було закладено підвалини консолідації Світу навколо України! Це вам не в "кварталах" хіхікати над Україною!
Ще до інавгурації Порошенко, маючи досвід дипломатії, вже зустрічався з провідними лідерами Світу, за день до інавгурації вже заснував Норманський формат, вже домовлявся про створення запобіжників для РФ у вигляді міжнародних санкцій та Мінських угод.
Війна вже палала на сході, активно "шатался" так званий "юґа-васток", щодня погрожуючи перетворитись на "навароссію"! Оліґархи, зокрема, коломойскій, штампували свої власні "армії", все навколо перетворювалось на махновщину. Офіційні ЗСУ були вщент розграбовані й лише дивом утримували лінію оборони на сході… Тим часом, коломойскій і корбан завели в пастку Іловайського котла добровольців, здали їх россіянам і сталась трагедія… Метою оліґарха бєні було зібрати максимум найбільш свідомих добровольців, завести їх в пастку і здати на розстріл россіянам. Саме так і сталося. Але всі п'ять років підконтрольні оліґархату ЗМІ звинувачують в цій трагедії тільки Порошенка!

Порошенку було складно, але він зміг неймовірними зусиллями обрубати усталені кримінально-оліґархічні зв'язки й потоки, зупинити витік державних коштів на оффшори оліґархів, змусив і самих оліґархів тікати з України! Поступово повертались у державну власність викрадені раніше оліґархами підприємства і банки: "Укрнафта", "ПриватБанк". Запрацювали санкції проти РФ. "Нафтогаз України" в арбітражах нагинав "Ґазпром" на багатомільярдні суми. Мінські угоди стримали подальшу окупацію, зупинили просування військ РФ на лінії зіткнення і суттєво зменшили щоденну кількість гинучих на лінії фронту Захисників, стримуючи РФ мотузками "перемирь", котрі хоч і не виконуються ворогом, проте, стримують їх.

Поступово запускались реформи у різних сферах.
Тобто, саме те, про що так мріє "простой народ"! Повернути у власність Держави? Будь ласка! Повернуто! Врятовано від дефолту та інфляції. Зруйновано корупційні схеми в медичній сфері, започатковано медичні реформи.
Так, не всі реформи йшли гладко. Кримінально-оліґархічна система чинила спротив. Та й дехто, кому довіряв Президент, як показав час, виявились зрадниками. Реформа МВС була лише показовою, а насправді мєнти лишились мєнтами. Судова реформа теж провалилась, і судді-сєпари чудово показали себе за день до дня виборів 21 квітня 2019 року, перекресливши своїми "судовими рішеннями" половину досягнень 5 років, здобутих кров'ю і потом.
А інформаційний простір взагалі не вдалось відвоювати, попри створення всіляких там "суспільних мовників". Так звана "журналістика" взагалі стала головною зброєю і проти Верховного Головнокомандувача, і проти Держави Україна!
Все це стало наслідками програшу України на виборах-2019…

У Верховного Головнокомандувача не було часу звертати увагу на ці провали, на жаль. Порошенко рятував Державу на дипломатичному фронті як Президент України і на лінії фронту на війні, як Верховний Головнокомандувач.
Порошенко вірив, що український народ обов'язково долучиться до оборони і захисту Держави, підтримає…
Через 5 років він усвідомить, як глибоко помилявся…

На початку війни Верховний Головнокомандувач України Петро Порошенко поступово опановував контроль над ситуацією.
Верховний Головнокомандувач України ледь не щодня бував на фронті, організовуючи грамотно тактичні операції по звільненню теренів України від проксі-окупанта, що ховався за ідіологемою "іхтамнєт".

Військову операцію „Рейд“ в НАТО визнали найкращою військовою операцією всіх часів — перший у мілітарній історії стрімкий і найпротяжніший рейд глибоким тилом противника вздовж 400-кілометрової некотрольованої ділянки кордону України з метою порятунку потрапивших в оточення українських військових частин. Один лиш цей рейд звузив зону окупації на сході втричі, локалізувавши та розбивши окуповані території на три анклави. Лишалось зовсім трішечки, й з такими темпами АТО можна було завершити за тиждень-два! Ось чому тоді прозвучало запевнення у швидкому завершенні АТО.
Але тут, 17 липня 2014 року РФ збиває авіалайнер МН-17 і вводить свої війська на схід України.
Якби ж була військова допомога з боку Цивілізованого Світу, якби ж ООН ввела тоді миротворчу місію, якби ж…

Але Україні ніхто особливо не збирався допомагати.
Ми лишались сам на сам з найпотужнішею армадою, у вирі гібридної та інформаційної війни…
5 років війни… 5 років неймовірних зусиль Верховного Головнокомандувача України Петра Порошенка для порятунку Держави… Відродження Збройних Сил України фактично з власних статків — 1,5 мільярди гривень, отриманих з продажу власних активів, які ще не були вкрадені та заарештовані россіянами — за ці кошти вдалось відродити Армію в умовах війни, перетворити Армію зі вщент розграбованої на одну з найсильніших армій Світу, з якісним харчуванням, якісним забезпеченням, сучасним озброєнням.
Систему ППО над столицею також було відновлено за власний кошт Верховного Головнокомандувача.
Бо отримавши Булаву Порошенко отримав вщент розкрадену казну, де лишалось всього якихось сотня тисяч гривень!
І війну…

25%

Чи збагнув "простой народ" що за війна почалась 5 років тому?

Верховний Головнокомандувач і президент України Петро Порошенко врятував Україну від повної окупації і повномасштабної війни, відродив вщент розграбовану Армію, втримав оборону Держави, як на бойовому фронті, так і на дипломатичному фронті, накрив парасолькою ППО столицю, вкрив парасолькою та м'якими перинами народ від війни…
Ну а "простой народ" "віддячив"…

Лише умовні 25% свідомих Українців боролися за Державність і Незалежність України!

Лише умовні 25% громадян — це і етнічні Українці, і представники інших націй, і, так, россійськомовні громадяни теж є серед цих 25%. Ніхто цього не заперечує. Свідомі громадяни чітко усвідомлюють, чому необхідно було боротися за Державність і Незалежність України, чому Армія, Мова і Віра — базові пріоритети! Навіть атеїсти (як автор цієї публікації) підтримують Томос! Навіть россійськомовні свідомі громадяни усвідомлюють, чому важлива державна українська мова, і поступово опановують мову, усвідомлюючи, що це також наша зброя! Ніхто й ніколи в Україні не забороняв московитську мову чи мови інших національних меншин, є лише прохання вчити державну мову, бо ми всі громадяни України!

За 5 років війни від народу нічого не вимагали, окрім підтримки України — Держави, громадянами якої ми є. Підтримка України — це підтримка Державності, Незалежності, підтримка державних символів: Прапору, Герба, Славню „Ще не вмерла України ні слава ні Воля…“, а головне — підтримка Захисників України — Армії та підтримка Верховного Головнокомандувача України — бо у нас війна! Це все, що вимагалось від цього народу.
Але народ обрав блазня…

Ватяна ейфорія!

Вибори минули…
Ейфорія! Ватяна ейфорія!
Після оголошення "пабєдітєля" виборів-2019 "прастой народ" лікуєт і празднуєт — майже тиждень всі ганделики і ригайлівки вщент забили "абніщалыє і зубажілыє прастыє люді", всі ці "пролєтаріі", котрим "нєчєґо на хлєб намазать" та "нє за чьто купіть луковіцу і качан капусткі" — вони на радощах бухають недешеве пойло, жруть шашлики, танцюють і волають під "руссцкіє пєсні" 80-х\90-х, інколи гамселячи одне одному писки там же під ганделиками, й потім, обіймаючись, миряться та знову йдуть заливати свої горлянки пойлом "за пабєду"!
Принаймі, така картина всюди на півдні й сході країни.

Народ, що застряг там, на початку 1990-х, коли Совок впав. Після зникнення квазідержавного утворення СССР життя совків "астанавілась"! З тої пори у "простоґо народа" все застигло, немов гівно в янтарє: вони щоденно в ганделиках слухають шляґєры "НЭНСІ" та "РУКІ ВВЄРХ", а то й "ЛЮБЭ" з тюремним шансончіком! Вони чверть століття щодня існують надією на повернення "нашей савєтскай родєны"!
Тож не дивно, що вони дружньо пішли на ці вибори й стадно голосували і проти Пороха, і проти України!
Вони голосували за "вазвращєніє савєтскай родєны"!
Другого дня опісля виборів дідько смикнув мене опинитись в центрі нашого прифронтового містечка та йти повз центральну площу! Шабаш, що відбувався в ганделиках і на площі нагадував ватяні шабаші 2014-го в Донєцкє і Сєвастопалє, хіба що трікалорамі РФ не розмахували (хоча, наше місто "прославилось" вивішуванням трікалора РФ після І туру). Немов оживше з картин Васі Ложкіна бидлостадо з чікушками водяри в руках пєло і плясало під шляґєр "Он уєхал прочь на начной элєктрічкє…"
Угу… "…патамушта в двєрі зажало яічкі!" — подумав я про себе й прискорив крок, намагаючись якомога швидше промайнути місце ватяного шабашу, бо вже зі стада якісь синюшні морди звернули увагу й тицяли своїми ратичками.
Вочевидь, подібні ватяні шабаші відбувались всюди, не лише на нещасному змоскаленому Запорожжі, але й по всій Україні…
Малороссы пабєділі Українців…

Однією з головних помилок Верховного Головнокомандувача і Президента України Петра Порошенка було те, що він вкрив від жахів війни цей народ парасолькою та обклав м'якенькою периною з усіх боків, аби народ не відчув війни, не побачив жахів війни…
І народ, даруйте, оXYїв!

За 5 років війни народ настільки "зубожів і абніщал", що в супермакертах пройти неможливо від натовпів "абніщалых", а джипи й круті суперкари на євробляхах вщент заповнили вулиці й автошляхи! У нас на розбитих вулицях провінційних містечок у прифронтовому краї можна зустріти за день по декілька крутих сучасних суперкарів, котрі складно побачити навіть в заможних Сан-Маріно та Монте-Карло, трясця!
За 5 років війни "абніщалыє" понабудували собі коттеджів та понакупляли апартаментів-пентхаузів і квартирок в сучасних новобудовах, по декілька, щоб потім здавати.
За 5 років війни чи не кожен пролєтарій побував на відпочинку в Турції та Єгипті, попоїздили по Європі завдяки безвізу Пороха! Потім "прастой народ" обов'язково викладає в "ґамнаклассніках" і "вконтактіках" свої нескінченні фотоальбоми з Хурґади чи Шарм-ель-Шейху зі своїми пролєтарськими рожами й смаженими на сонці пузами, і все це можна спостерігати проміж репостів кварталовскіх відюшок з бидлоюмарком та істеричних картинок про капустяний ґєнацид, свинарчуков і бандеравскую Хунту Пороха. А частина "прастова народа" виїхали в Польщу чи до москви на зарабаткі й стирчать там, чекаючи "коґда ж уже смєнят Хунту". По соцмережам чудово видно, як ватніки з писками ПТУшніков позують то на красной площаді в масквє с трікалорам в руцях, то на вулицях польських міст поруч з якоюсь чужою красивою автівкою. Це та категория "саґраждан", для яких Україна це "порноактріса", а Польща чи рассія сєрдцу мілєє.
За 5 років війни кількість "абніщалых" в ганделиках і ригайлівках збільшилась вдесятеро, щоночі гамселячи салютіками до ранку, ніби немає ніякої війни (а для них і "нєт нікакой вайны"!)
Якщо на початку війни для половини населення це була "нє наша вайна", бо ж "палітікі хатят рассоріть братскіє народы" та "Порошенко аліґарх і єму выґадна вайна", то на п'ятому році війни, коли вже загинуло понад 13 тисяч громадян, включно з військовими, у нас вже умовно 84% (за результатами І туру виборів) "усталі ат вайны".
І це при тому, що війни переважна більшість населення не бачила й не бажала бачити! Вони дивились сєріал "слуґа народа"!
Бо ж — "А какая вайна? Ватэта нє наша вайна!"
Це і є "бальшинство прастова народа" — умовні 84%\73%…
Сучасні "бальшевікі"!
Плебс і охлос!

Можливо, якби на голови ватніків падали россійські ракети та гамселив "ґрад", вони б навчились ДУМАТИ, сидячи в підвалах та бомбосховищах?
Хоча, навряд чи…
Коли немає чим думати, то вже й не буде…

Народ, який зрадив Україну…

Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко створив настільки комфортні та тепличні умови для народонасєлєнія, сховавши всіх від війни, що народонасєлєніє зрештою показало свою справжню суть — народонасєлєніє виявилось невдячним стадом!

Ані порятунок від повномасштабної війни, ані порятунок країни від дефолту та інфляції в умовах війни, ані зріст економіки в умовах війни, ані спроби проведення реформ в умовах війни, ані будівництво доріг в умовах війни, ані створення власної Автокефальної Церкви зрештою — нічого цього рабам не потрібно — рабам потрібен "савєцкій саюз і камбаса по 2.20, мір с рассієй, самає вкуснає савєтскає моражинає і счастлівая савєтская дрюжба народав"! А ще рабам потрібен "прікольный преЗЄдєнт, чьтоб свой, із прастова народа"!
"І пабольше рассєйскіх сєріалав па тєлєку!"
"І ВКонтактік с Аднакласснікамі включітє!"
Бидло і охлос!

Якщо взяти основні тези, за що й проти чого голосував охлос, то виходить картина маслом, яким хліб не намажеш, бо "масла доXYя", як казав Клясик!

В особі бєніного блаЗЄня "простой народ" обрав все те, що завдяки теле-каналізації "Г+Г" так люто зненавидів в особі Порошенка.
— бізнес на РФ: у Порошенка заблокований, заарештований і "отжатый"; у блазня весь бізнес на РФ і фінансується з бюджету РФ.
— оффшори: у Порошенка є лише один відкритий оффшор виключно для продажу свого бізнесу, де на рахунку "журналісти-расслєдоватєлі" знайшли аж три тисячі долярів! У блазня купа кіпрських оффшорів, де сховані сотні мільярдів викрадених коломойскім в Україні державних коштів!
— "оліґарх і барыґа": всі прибутки Порошенко чесно сплачує в Україні, працює великий благодійний фонд, який фінансується за рахунок фірм Петра Порошенка, фінансування Армії за власний рахунок на мільярдні суми з власних статків, сам собі господар, ні від кого не залежить. І блаЗЄнь, котрий показує у звітності збитки від діяльності своїх фірм, користується субсидією, як малозабеспечена людина і при цьому має багатомільйонну за вартістю віллу в елітному "московском курортє" в Італії, пентхауз в окупованому Криму, вщент залежить від кримінального оліґарха коломойскоґо, позаяк є його маріонеткою.
— етнічна приналежність: "вальцман" був одним з головних пунктів кремлядської пропаґанди проти Порошенка, підкреслюючи його ніби-то гебрейське походження, хоча такого гебрейського прізвища взагалі не існує в природі, а всі коріння родини Порошенків суто українські. Другою метою кремля було роздмухування антисемітизму, щоби потім показувати Світові, що Українці це антисеміти, а Україна це "фашизьм і нацизьм". Звичайна антисемітська тактика "чєрносотєнцев", улюблена серед москалів вже сотню років. Найбільш дивним є те, що "простой народ" з ненавистю голосував "протів жыда вальцмана", але за жидів бєню і блазня! (Гебреями цих двох манкуртів і шлемазлів назвати неможливо хоча б з огляду на купу антисемітських та юдофобних "шуточєк" в тому ж таки "кварталє" — так-так, вони однаково знущаються як над Українцями, так і над Гебреями! Справжні Гебреї з огидою ставляться до цих блазнів).
— ставлення до народу: Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко завжди з величезною повагою ставився до українського народу, навіть попри відверту ненависть з боку більшості цього народу. Петро Порошенко відверто і щиро любить Україну, поважає народ, народні традиції, віру, культуру, прекрасно знає державну українську мову і при цьому вільно володіє ще 5-ма мовами. А блазень — звичайний манкурт, котрий знає тільки одін язык — суржик, не може говорити державною українською, зневажає Україну, зневажає Українців, роками виставляючи нашу Націю принизливо, висміюючи мову, традиції і самих Українців, зневажає українську культуру і віру… До гебрейського коріння взагалі байдужий, в "кварталі" також купа антисемітських "шуток". Проте завжди відкрито падає на коліна перед "вєлічієм русской культуры, русскім языком, братскім народом і вєлікой рассієй".

І так по кожному пункту. Все те, що у Порошенка існує тільки в хворобливій уяві лохотрата — у зеленого блазня існує насправді, проте це жодним чином аж ніяк не вплинуло на рішення виборця. При тому, що під час виборчих перегонів звідусіль 25% свідомих Українців та інтелектуальної еліти Нації закликали і благали так зване "бальшинство" розплющити очі, увімкнути мозок і не голосувати за віртуальний маріонеточний та українофобний персонаж! Але ватяне "бальшинство" вирішило "назло Пороху" вистрілити собі в голову!
І не страшно — там же пусто!
Навылєт!

Це означає, що "бальшинству прастова народа" по цимбалах Держава Україна, Незалежність, захист і оборона Держави, смерті Небесної Сотні та Захисників України…
Це означає, що "бальшинству прастова народа" по цимбалах повага до української ідентичності, українського коріння…
Це означає, що "бальшинству прастова народа" по цимбалах факти, арґументи, обєктивна реальність і особливо логіка та здоровий ґлузд.
Цей "прастой народ" зневажає моральні й етичні цінності — "прастой народ хочєт жрать, срать і ржать"!
Цьому "прастому народу" просто потрібен був жупел, на який можна було скинути лють за власні невдачі, за власну тупість, за власну нікчемність, боягузливість, за власну неспроможність користуватись тими можливостями, які надає Воля, свобода і здорове середовище.
73% народонасєлєнія не голосували за власне оздоровлення, за Майбутнє й за долю власної країни — вони йшли на вибори, щоб помститися Майдану і особисто Пороху, щоб викинути власну ненавість і злобу на людину, який врятував всіх від війни та пропонував їм шлях до свободи і процвітання на основі власної відповідальності.
Але "прастой народ" не бажає брати на себе відповідальність.
Бо раби ніколи не беруть на себе відповідальність.
За рабів все вирішує "хазяін"!
А царь-батюшка в крємлє.

Порошенко відкрив двері у Вільне Майбутнє!
Але раби кинулись і натовпом зачинили ці двері!
Бо ж "бєзвіз на хлєб нє намажеш"!
Бо ж "зачєм нам ваша нєзалєжнасть"!
Бо ж "прі СССР харашо было"!
"Наша страна СССР а нє ваша Украйна"!
"Мы савєтскій народ"!

Народ, який зрадив свою Державу і свого Президента…
Народ, який зрадив Україну…

„Гірше московських вошей лиш свої гниди!“
— Головний Отаман УНР Симон Петлюра

Вірними Україні та Верховному Головнокомандувачеві Петру Порошенку лишились тільки 25% свідомих Українців!
Для нас Петро Порошенко — наш Гетьман!
Для мене Петро Порошенко — мій Гетьман!
ДЯКУЮ Вам, пане Гетьмане!

Знаю, що Ви пробачили цей нерозумний народ, як Батько пробачає сина-дурника, хоч як би прикро не було, хоч який би відчай не краяв серце, а пробачаєте й сподіваєтесь, що народ прокинеться, що збагне свої помилки…
Ні… Вони не збагнуть…
Є лиш 25 відсотків…
25% від Нації…

Подейкують, це не лише наш народ такий.
Он-де, Американці не без допомоги кремля і за такими ж технологіями втручання взагалі обрали собі рудого блазня!
Так то воно так.
Ось тільки наш народ стрибає по одним і тим же граблям століттями!

26.І.1920 меценат Євген Чикаленко, який витратив статки на підтримку української справи, з гіркотою записав у щоденнику:

„…взагалі, українські народні маси на протязі нашої історії це вже третій раз розбивають заміри своєї інтеліґенції збудувати свою Державу. За гетьмана Дорошенка вони пішли за московським царем, за гетьмана Мазепи — теж; так саме вони й тепер підтримували московських большевиків за всі три їхні навали на Україну. Очевидно, народ наш ще не доріс до своєї Державности; ще довго треба працювати, поки він освідомиться і стане з етнографічної маси Нацією. Ще треба, щоб і московити і поляки залили йому багато гарячого сала за шкуру, щоб він згадував добром свій уряд, якого він не хотів підтримувати. Кожний народ, кажуть, має таку долю, яку він заслужив…“

Слід зазначити, що на той час, десь на зламі 1919/1920 років, у настроях українського селянства вже ставалася зміна на користь української влади.
Втім, вже було запізно — "zu spat", як казали Німці.

Її Величність Історія вчить, що цей народ вона нічому не вчить…
…після 19-го року завжди приходить 33-й…