„Культура як фундамент нації“

Поки нація себе не усвідомить як Українці — ми й далі будемо топтатись на місці.

"Політика держави є продовженням її економіки. Сильна економіка — сильна держава."
Так часто кажуть. Так часто думають і вкладають всі свої сили саме в економіку, зупиняючись на цьому і відкидаючи всі інші парадигми як шкідливі. Але забувають чи не знають продовження цього вислову. Економіка держави є продовженням її культури, її сукупного культурного продукту. Це є фундамент! Фундамент, на якому стоїть сильна держава. Прикладів безліч. Японія, Південна Корея, Велика Британія, США, Німеччина, Франція, тощо.
Звичайно ж, сильна економіка, прозорі правила для бізнесу, високі соцстандарти — все це дуже важливо.

Багато громадян України, які є нащадками московитів, або українці, отруєні московським вірусом, з агресією ставляться до українців, що плекають розвиток української культури, мови. Себе вони ідентифікують так — "какая разница язык, я реальным делом занят, помогаю строить экономику, помогаю армии, а вы - вышывата, которая занимаєтся интелектуальным онанизмом, вы - моральные ничтожества...". Вони підсвідомо на генетичному рівні розуміють, що мова та культура є фундаментом, хоч на публіку це і не кажуть, і агресивно ставляться до свідомих українців, бо фундамент у таких "реальщиків" вже збудований — це московська мова та культура. А ми — Українці посягаємо на їх святе — на фундамент руського міра. Звідси і агресія. Прикриваючись українським прапором та іншими атрибутами України, такі "реальщики" фактично будують тут покращену Росію, використовуючи ресурси України. А багато хто з українців і далі заглядає їм у рота як на "месій, що реальним ділом зайняті". Прикладів теж безліч. Варто подивитись дискусії в соцмережі фейсбук.

Твердо переконаний, що поки нація себе не усвідомить як Українці, поки не усвідомить свій культурний генетичний код, ми й далі будемо топтатись на місці (в кращому випадку), або й не помітимо як за солодкими речами про соцстандарти та реальне підняття економіки власними ж руками збудуємо тут "русскій мір".

Так що, коли я чую, що мова не важлива, я чую голос або ідіота або перефарбованого в жовто-блакитне ординця, який ненавидить все істинно українське!