70-ті роковини операції "Запад"

 
В ніч проти 21 жовтня 1947 року обірвався сон десятків тисяч сімей по всій Західній Україні... Того ж дня майже 80 тисяч Українців були силоміць вивезені з України, багато хто так і не побачив більше свої рідні хати...
21 жовтня 1947 року розпочалась найбільша депортація населення Західної України, яка увійшла в історію під назвою операція "Запад" – одна з наймасовіших і короткотермінових сталінських депортацій цивільного населення Західної України з метою знищення "соціальної бази" українського визвольного руху. За попередньо складеними списками виселенню підлягали родини повстанців ОУН-УПА. Депортація торкнулась 26 682 сімей повстанців, вивезених у віддалені райони Сибіру і Казахстану.
Не встигли Українці оговтатись від ІІ Світової, не встигли Українці Західних Теренів, що опинились під просовєтською Польщею, оговтатись від геноциду й депортації, як совєтський окупаційний режим розпочав і на Західній Україні депортацію майже 80 тисяч Українців... Переважну більшість виселених становили жінки та діти до 15 років...
Кремль "воював" з Українською Повстанською Армією методом взяття в заручники дітей, жінок та стареньких батьків... Совєтсько-фашистський окупаційний режим все ще не відповів за злочин, який роками приховувався.

Метою проведення операції "Запад" було остаточне знищення українського визвольного руху під проводом Організації Українських Націоналістів, яке діяло за підтримки та сприяння місцевого населення. Операція "Запад" була продовженням операції з виселення в Сибір сімей заарештованих чи вбитих учасників ОУН та УПА, а також тих, хто перебував на нелегальному становищі чи підозрювався у співпраці з повстанцями.
Регіон охоплення депортацією включав Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області.

Загалом планувалося за будь-яку ціну виселити за один день майже 100 тисяч осіб. Для забезпечення виселення запланованої кількості осіб, уповноваженими МҐБ готувалися списки так званих "рєзєрвістов", оскільки передбачалося, що частина сімей вдасться до втечі, щоб уникнути виселення. Було чітко прописано "план по колічєству контінґєнта".
Заплановано було використати вантажні вагони, автомобілі, військову техніку та навіть гужовий транспорт. Для забезпечення реалізації операції зі східних районів УССР та із різних округів РСФСР були відряджені до тисячі співробітників МҐБ в кожну область де проводилося виселення, у тому числі високопоставлені генерали, призначені уповноваженими по областях при начальниках обласних управлінь МҐБ. Також залучалися військові внутрішніх військ МҐБ та совєтської армії.

Відправною точкою для реалізації операції став наказ "міністра ґосбєзопасності" СССР В. Абакумова № 00430 від 22 серпня 1947 року "О выселении семей осуждённых, убитых, находящихся на нелегальном положении, активных националистов и бандитов с территорий западных областей УССР". Постанова Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1947 року "О выселении с западных областей УССР членов семей оуновцев" сприяла пришвидшенню термінів виконання задуму. В документі йшлося про забезпечення вугільної промисловості СССР робітниками з числа родин підпільників ОУН-УПА. 10 жовтня 1947 року міністр внутрішніх справ УССР Т. Строкач затвердив план оперативних заходів по своєму відомству. Відповідальними за виконання операції визначено "міністра ґосбєзопасності УССР" Савченка та "замміністра ґосбєзопасності" СССР Оґольцова.

Основними організаторами й виконавцями депортації стали МҐБ та МВД УССР. Керівництво операцією здійснював спеціально створений "Оперативный штаб для депортации" на чолі із заступником міністра МВД М. Дятловим. Місце дислокації штабу — Львів. Виконання забезпечували: оперсклад МҐБ – 6 859 осіб, збройні сили (солдати ВВ МҐБ і корпус охорони МҐБ, особовий склад МВД і прикордонних військ) – 46 509, совєтський партактів – 15 556, армійські шофери – 1 227 осіб. У ході операції використовували гужовий та автотранспорт, бронетехніку, трактори, залізничний транспорт.

Проведення операції "Запад" готували у режимі цілковитої секретності. На місцях секретарі райкомів і начальники підрозділів МҐБ довідалися про її проведення за 2-3 дні до початку, інші виконавці — у момент реалізації. Здійснювати цю каральну акцію спецслужби планували протягом одного дня – 21 жовтня 1947 року.
У більшості регіонів операція розпочалася о 6-й годині ранку. До львівян в оселі совєтські окупанти увірвалися о 2-ій годині ночі. З 2-ої до 4-ої обірвався сон жителів Рави-Руської, Жовкви, Бузька, Городка та Яворова.

На час проведення операції в тодішній Станіславській та Чернівецькій областях прогнозувалися сильні снігові опади, проте надійшла вказівка проводити операцію за будь-яких погодних умов. Сильна віхола, що розпочалася напередодні, спричинила у деяких районах двометрові снігові замети. Совєтські окупанти вимушені були застосувати танки та бронетехніку. Проте це не дало швидкого очікуваного результату. Як наслідок, на Буковині збирання людей для депортації довелося відтермінувати до 23 жовтня, а ешелони з населених пунктів високогірних районів Станіславської області дійшли до станцій навантаження аж 25 жовтня. У більшості ж випадків операцію вдалося здійснити до настання сутінків 21-го. "Пєрєдовіком" стала Рівненська область, у якій виконавці злочинної акції впоралися із завданням і звезли людей на відправні пункти загалом за 3-4 години.

Подальше транспортування відбувалося залізницею із 87 станцій. 22 жовтня 1947 року о 6 годині 38 хвилин відправився перший ешелон зі станції Ковель до станції Усяти Томской області РСФСР, це Сибір. Ешелон віз 1 293 людей, відірваних від домівки, позбавлених майна. Останній ешелон вирушив у східному напрямку 26 жовтня. Операцію «"Запад" було завершено.
Більшість потягів зі "спєцпєрєсєлєнцамі" прибули на підприємства вугільної промисловості східних районів СССР. Понад 60 тисяч осіб у примусовому порядку було спрямовано у вугільну галузь, зокрема, на комбінати "Кузбассуґоль", "Чєлябінскуґоль", "Молотовуґоль", "Караґандауґоль", "Востоксібуґоль" та у вугільні сектори Кузбасса (Кємєровская область), Чєлябінской, Свєрдловской, Молотовской (Пєрмской) областєй і Красноярскоґо края РСФСР, вугільні райони Казахської ССР. Решту відправили під конвоєм на роботу на промислові та сільськогосподарські підприємства Омской, Томской, Тюмєнской і Курґанской областєй РСФСР.

Кількісні показники по операції "Запад" у документах совєтських спецслужб неодноразово уточнювалися. У "Довідці про кількість сімей активних учасників..." від 27 травня 1948 року йдеться про 26 332 сім’ї — 77 791 особу. З них — 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років.

Свої вчинки карателі прикривали ще й гаслами "боротьби з куркулями".
Залишене майно, землю та нерухомість вивезених за добу тисяч Українців було розподілено "на потрєбності колхозов" та місцевої влади з числа понавезених із РСФСР кацапів-посадовців; відповідальність за розподілення майна покладалася на обласні ісполкоми КП(б)У. Проте навіть совєтська статистика свідчить, що виселені, приміром із Дрогобицької області, мали по одній (зрідка дві) корови на подвір'я, 22% із цих господарів — по двоє коней, лише третина — по свині й тільки чверть — плуги та борони. Звичайних селян затаврували як "враґов народа", "кулакі-куркулі" тільки тому, що їх рідні були повстанцями, або за те, що селяни підозрювались в допомозі повстанцям ОУН-УПА.

Центр Досліджень Визвольного Руху публікує розсекречені документи і мапи по спецоперації "Запад"
Український Інститут Національної Пам'яті підготував ІНФОГРАФІКУ.

— Операція "Запад" стала однією з наймасовіших депортацій Українців організованою комуністичним режимом. За своїм масштабом вона є злочином співмірним із депортаціями кримських татар у 1944 році чи виселенням Українців у рамках акції "Вісла", організованою польською комуністичною владою, — зазначив Голова Українського Інституту Національної Пам’яті Володимир В'ятрович.

Тим часом на півдні України вже вирувала третя хвиля Голодомору...
Сталіну потрібно було зерно, щоб прикормити комуністичні уряди завойованих країн Європи.
Вкотре усвідомте — кацапи нам не "братья"!
Гарний кацап — мертвий кацап!

Матеріял укладено з відкритих джерел:
© Український Інститут Національної Пам'яті
© Центр Досліджень Визвольного Руху
Укладач матеріялу:
℗ Dem’än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2017.Х.22