Конкуренція?

 
Редакторська колонка про те, як деякі редактори з наших великих ЗМІ бігають по Інтернету в пошуках передрукованих публікації.
«Порохівниця» на щастя не "ЗМІ", тому зовсім не конкурент вашим "ЗМІ"!

 
...Я вирішив кинути палити. Дурна звичка й залежність, особливо коли палиш з 17 років вже майже другий десяток років. Почали перемагати жадібність і усвідомлення факту, що весь табачний бізнес у нас належить кацапам і спонсорує їм війну проти нас. Фактично, кожна цигарка це куля, якою будуть цілити у наших Захисників...
Відтак, одного чудового ранку я просто перестав палити і принципово не пішов за новим блоком цигарок. І спокійно протримався майже 5 діб без нікотину. Але дурнуватий рефлекс закурити завжди виникає, коли нервуєшся через щось. Саме так і сталось на п'ятий день без нікотину.
В приватне повідомлення соцмережі написав незнайомець, журналіст, з проханням прибрати його ініціяли в опублікованому 8 травня цього року матеріялі „Борнгольм 8.V.1945: совєтська окупація“...

Як автор сайту «Порохівниця» і публіцист з вельми тривалим інтернет-досвідом, завжди дотримуюсь правила — вказувати джерела, на яких ґрунтується зібраний матеріял. Це елементарне неписане правило інтернет-етики. Навіть завжди ставлю символ копірайту поруч зі вказаним джерелом. Публікація може бути просто передрукованою, але частіше я збираю інформацію з декількох джерел, щоби матеріял був якомога глибоким і цікавим. Не вказати при цьому джерела є неповагою, на мій погляд.
Але вперше зіткнувся з тим, що людина обурилась за те, що якраз було вказано лінком першоджерело та його авторство у особі цієї людини, і образилась за те, що його невеличка стаття стала основою для публікації.

Зауважу, що не бачу нічого поганого в тому, що люди моніторять віртуальний простір у пошуках своїх публікацій на інших ресурсах. Я сам періодично так роблю і вельми тішусь, коли бачу передруковані матеріяли «Порохівниці» чи свої постери на інших ресурсах, у бльоґах, в аккаунтах соцмереж у людей. Часто я пишу людям слова вдячності за це. Просто тому, що мені приємно. І навіть коли я зустрічаю фраґменти своїх публікацій чи обрізані, перероблені постери, то ніколи не пишу вимог прибрати, видалити. Інколи зустрічаю свої постери на державницьку тематику у людей з кашою в головах, котрі підтримують прямо чи дотично ворожу пропаґанду, але їм сподобалась картинка. Най беруть, мені не жаль. Це смішно, нічого їм не пишу.
Взагалі я ніколи не вимагав, щоби люди обов'язково гіперлінками посилались на мій сайт і вказували мене як автора. А на постерах взагалі всюди є мій стилізований Тризуб замість копірайту, і не треба ніде мене вказувати.
Так, я моніторю віртуальний простір час від часу. Зізнаюсь, що маю вкладку у браузері, куди просто для себе збираю репости моїх публікацій на різних ресурсах.
Приємно бачити, що серія історично-освітніх постерів стала в нагоді вчителям історії у деяких школах, а публікації про Героїв Крут цілком чи фраґментарно використовують для шкільних сайтів чи педагогічних методичних робіт, навіть наукових дисертацій! Приємно бачити передруковані публікації і матеріяли на сайтах районних і навіть обласних бібліотек. Освітянські методичні сайти іноді рекомендують «Порохівницю». Є «Порохівниця» в електронній енциклопедії «Україніка». Приємно зустрічати посилання на «Порохівницю» у Вікіпедії, в статтях про Руслану, про парад до Дня відновлення Незалежності чи про правонаступництво Держави. Я тішусь, що якісь мої скромні доробки, картинки чи публікації несуть користь суспільству.
Я щиро вдячний всім людям, які черпають знання для себе з мого невеличкого і маловідомого сайту.
Беріть на здоров'ячко!

Але щоб так, образитись за те, що невеличка стаття стала підґрунтям для більш глибокої і суттєво доповненої публікації...

Я довго думав, чи варто починати цю чергову колонку? Скажу відверто, я зовсім не збирався образити людину, яка звернулась з вимогою прибрати його прізвище з-під публікації й закидом про те, що я "порушив кілька положень Закону про інформацію".
Втім, на превеликий жаль, все ж доведеться "засвітити" людину...
Отже, мій ображений візаві — редактор розділу історії русскоязычноґо ізданія "Новоє Врємя" пан Олег Шама.
Одразу зауважу, що я першим ділом вибачився перед людиною, і не один раз...

Спочатку стало дуже прикро, адже я не крадій, я чесно вказав гіперлінком джерело і позначив копірайтом автора першоджерела, яке стало основою для публікації. Ось тільки стаття у пана Олега була зовсім невеличка, а тема вельми цікава...
9 травня, "дєнь пабєдабєсія" для ватніків: "дєды ваєвалє, бабы памаґалє, фошыздов пабєждалє!".
Аж тут виявляється, що на ранок завершення Другої Світової війни СССР окуповує далекий острів, що належить Королівству Данія! І не просто окуповує, а спочатку бомбардує авіацією цивільне населення невеличкого острівця!
Факт маловідомий широкому загалу!

Звісно ж, я вирішив опублікувати статтю пана Олега. І як завжди, щоб створити цікаву титульну ілюстрацію, я починаю шукати ще якийсь матеріял за необхідною темою. Звичайно ж, я знайшов ще купу цікавих фактів про окупацію Борнгольма, які не були висвітлені в статті пана Олега. Ба більш того, в пошуках історичних світлин совєтської окупації данського острова, я знайшов унікальні світлини в архіві Королівської бібліотеки Данії!!! Реально унікальні світлини! Розбомблений острів, ваньки у ватніках і валянках мародерять, кронпринц і кронпринцеса Данії разом з совєтскімі офіцерамі...
Ну як не опублікувати такі унікальні світлини, ну як не перекласти з даньскої мови матеріял? Ну як не знайти ще купу інформації про ті події? Ну як не розширити публікацію? Ну як не зробити цю публікацію максимально цікавою?

Ось і вийшло, що коротенька стаття редактора історичного відділу "НВ" Олега Шами, передрукована декількома ЗМІ, у мене стала основою для великого і цікавого матеріялу з добіркою унікальних історичних світлин.

Але редактору історичного розділу "НВ" не сподобалось таке "вольноє обращєніє", а ще більш не сподобалась моя характерна стилістика: я завжди підкреслено пишу в українській транскрипції питомо кацапські ідіоми, виділяючи їх курсивом і беручи в лапки за потреби. Тобто, якщо необхідно підкреслити, що "совєтскіє асвабадітєлі" займались на окупованому данському острові "прівычным і обычным дєлом" — мародерили, грабували й бухали — то я не соромлюсь підкреслювати кацапські особливості ось таким чином. До того ж, давно помітив ще одну особливість — кацапів і "русскоязычных" страшно-люто дратує українська транскрипція їх штучного "русскоґо языка" — вони одразу починають аґритись і верещати: "вот зачєм кавєркать русскій язык сваєй мовай?"
Пан Олег зробив зауваження за часте використання таких транскрипованих обертів. Розумію, зауваження з одного боку слушне, позаяк складно читати цю мовно-язикову шизофренію (у нас телебачення таке, і нічого, до речі, всі мовчать), але ж у своїх публікаціях я використовую такі оберти тільки щоб підкреслити всюдисутню кацапську сутність і присутність! (Даруйте за каламбур.)

Після обміну повідомленнями у приваті, зрозумівши, що пан редактор "НВ" ну дуже образився за "шматки своєї колонки" на моєму сайті, я вкотре вибачився, пішов прибрав ініціяли людини з-під публікації, пообіцяв, що до ранку суттєво все відредагую, зміню титульну картинку, створену українською мовою з русскоязичной картинки "НВ"...
Власне, у першій версії публікація лише ґрунтувалась на статті Олега Шами, більша половина публікації була з інших джерел, вказаних під публікацією, звісно.

Ну і вирішив я сходити на русскоязычноє ізданіє "Новоє Врємя".

"Новоє Врємя" — це формально "Коррєспондєнт".
Просто, коли яник схопив пряник і втік на Залісся, а курча курчєнку схопили за сраку (здається), то ґлаврєд "Коррєспондєнта" заснував "Новоє Врємя".
Скажу відверто, особисто для мене репутація у обох цих "ізданій" однакова. Та й взагалі у нас в Україні українських ЗМІ не існує...
Так ось, перше що мене кинулось в око на сайті "Новоє Врємя" — брудні рекламні баннери, ну, ті що про "ґрібок і ґємморой". Не здивувався й розділу "новасті партнёрав" з усіма цими кремлядськими "навастямі" про кабздона, про "праклятава парашенка" та решти подібного бруду. Ну а клік на одну з публікацій редактора розділу історії "НВ" спочатку відкрив приховане додаткове вікно ще якогось рекламного сайту... Здавалося б, поважне велике ЗМІ, а натицяно брудної реклами як на низькогатункових сайтиках-помийках.
Втім, у нас половина ЗМІ такі — нічим не відрізняються від сайтів-помийок, закамуфльованих під "укрАінскіє" інформаційні...

Сайт «Порохівниця» не має і ніколи не буде мати жодного рекламного баннеру!

Я переглянув зрештою статті пана Олега. Критикувати їх не х'тілося би — пише людина, і молодець! Деякі зі статей я взагалі обома руками підтримав, а ось деякі... Що ж, дозволю все ж собі зробити декілька зауважень.
Не сподобалась мені стаття про "русскоязичноґо" Тараса Шевченка: мовляв, коли просив грошей у спонсорів на друк "Кобзаря", то писав листи "на русском язикє", а в побуті балакав "на малоросском". Або ж стаття про те, що пропаґанду про "распятоґо мальчіка" насправді вигадали ...британці у 1914-му, а россіяни просто підхопили цю ідею. Це, типу, не такі вже й погані мишебратья? Ох вже ці маркери... Ну і ще, неодноразово використані терміни "ґомосєксуаліст", "ґомосєксуалізм" є некоректними з 1992 року, якщо пан редактор розділу історії цього не знав. Це теж маркер, бо такою термінологією користуються лише там, за порєбріком.

Чому я дозволив собі зробити ці зауваження?
Тому що в останньому повідомленні у приваті пан Олег махнув рукою "по-барскі", мовляв, "да ладно уж с тєм островом" і почав прискіпуватись до дрібниць в першій версії вже відредагованої публікації. Я, звісно, дякую, що звернули увагу на помилку у військовому званні капітан-лейтенанта Вермахту фон Камптца і у помилковому написанні прізвища совєтського офіцера Короткова (в архіві Королівської бібліотеки Данії його прізвище було вказано як Korotko). Але ж причепитись до речення "россіяни мріяли отримати контроль над Константинополем і протоками Босфор та Дарданели" із зауваженням, що Стамбул стоїть лише на Босфорі... Пане Олеже, я змалку знаю і постійно вчу географію та історію, ну невже я не знаю, що Стамбул розташовано над протокою Босфор? Так, трішки невірно збудував речення, вже виправив.
Все виправив, повністю переписав всю публікацію.
І прибрав ініціяли ображеного редактора русскоязычноґо ізданія "Новоє Врємя"!
Я тепер десятою дорогою буду обходити ваше кацапське СМІ.

Відверто кажучи, пане Олеже, я не вірю, що для своєї коротенької статті про острів Борнгольм Ви проводили дослідження, вишукували якісь архіви, тощо... Опублікована у Вашій статті інформація є загальновідомою, написаною у вікіпедіях та відкритих джерелах. Власне, і я теж збирав інформацію з відкритих джерел, просто дещо ретельніше підійшов до цього процесу з метою зробити цікавий матеріял. Не в піку Вам, а в доповнення. Донедавна я взагалі не знав, що Олег Шама є редактором історичної колонки вищезазначеного ЗМІ. Я побачив репост статі на сайті "Військовий Навігатор", його ж і вказав спочатку як джерело, не забувши додати Ваші ініціяли. Я так вихований, я завжди вказую, де і у кого взяв матеріял для публікації.
Але Ваше Еґо було зачеплене, Ви образились, що якийсь маловідомий маленький сайтик на основі вашої куцої статті створив цікаву публікацію з унікальними світлинами. Ну так і Ви теж могли такий матеріял створити, якби ретельніше поґуґлили! Я ж зміг.
Певно у Вас немає часу на такі дурниці? Ви ж все таки редактор розділу історії русскоязычноґо ізданія "Новоє Врємя"!
Щоправда, у Вас є час моніторити й вишукувати, хто й де передрукував, потім перевірити, неначе вчитель совєтської школи, і замість подякувати за поширення та доповнення матеріялу, під яким першочергово вказано Ваше ім'я, Ви роздули губоньки...
Простіше тре' бути, пане Олеже, і люди до Вас потягнуться 🙂
Одну ж справу робимо, відроджуємо справжню історію!..

Втім, у мене є недолік: коли я когось дратую одним лиш своїм існуванням, я просто блокуюсь від цієї людини, щоби більше не дратувати зайвий раз. Тим паче, я до останнього був ввічливим, повідомив, коли відредагував публікацію, вкотре вибачився, але Ваша зверхність, товаріщ рєдактор, увімкнула тумблер "Іґнор". ОК, іґнор так іґнор.
Вибачайте, але вирішив таки написати і я свою колонку...

Для чого я написав цю колонку?
А в якості наочного прикладу.
Виявляється, маленькі, маловідомі сайти можуть створювати контент в рази кращій за контент величезних ЗМІ з медіа-холдінґів, якими володіють оліґархи, де працюють сотні "недорогеньких" і "дорогеньких" журналістів!

Ваші "недорогенькі" ЗМІ з усіма цими "стандартамі ВВС", мають стотисячні авдиторії читачів, але, даруйте, публікують здебільшого ну таке лайно...
А ось сайт «Порохівниця» має лише 900 фолловерів на фейсбук-сторінці і з десяток постійних читачів (яким я безмежно вдячний за увагу і витрачений час на читання моїх довгих публікацій).
Щоб побачити куці статті на ваших "недорогеньких" ЗМІ, спочатку треба продертись через купу огидних рекламних баннерів та плашок! Власникам цих ЗМІ що, "на хлєбушек с масєлком" не вистачає? Бідосі, доводиться рекламою перетворювати свої сайти на помийниці. Ну, "бабло побєждаєт зло", розумію.
Ваші "недорогенькі" ЗМІ бояться конкуренції маленьких сайтів, які створюють аматори? Ну, вибачайте, якщо аматори можуть виконувати цю роботу краще, якісніше і безкоштовно — то нащо такі "недорогенькі" ЗМІ потрібні? А хоча, що з вами станеться? Більшість ЗМІ належать тим чи іншим оліґархам та медія-холдінґам, вам чхати і на контент, і на читача... Ви ж на "колчаковскіх фронтах" інформаційної війни воюєте, у вас свої критерії та принципи...
А ось цей сайт створюється з душею.
Свої для своїх про своє!

«Порохівниця» не дотримується оцих ваших "стандартів ВВС". Наша-ненаша "журналістика" вже неодноразово показала своє "дно-дніщє", як кажуть у вашій тусовці.
Останнім справжнім репортером був Тінтін — юний бельгійський репортер, вигаданий персонаж першого європейського коміксу, першим завданням якого була подорож до Країни Совєтів і першим репортажем була розповідь про перший Голодомор, влаштований Совєтами. Цю графічну історію опубліковано у 1929 році в Бельгії, тоді європейські дітлахи й дорослі вперше дізнались, що мільйони Українців мруть від голоду...
Так ось, я волію завжди говорити й писати правду, бути чесним і справедливим, як Тінтін.
І особисто я нічого не вкрав ні у редактора русскоязычноґо ізданія "Новоє Врємя", ні у будь-кого іншого. І жодних "положень закону про інформацію" не порушував (ач, як ви, "журналісти" одразу про закони згадуєте!)
Я завжди чесно вказую під кожною публікацією: "Матеріял укладено з відкритих джерел..." і перераховую джерела та авторів, якщо вони там були вказані.
Я не дотримуюсь "стандартов ВВС", я НЕ "журналіст", позаяк це слово ви, журнашлюхи, пееретворили на брудну лайку, бо ви всі — волтери дюранті і пулітцери — брудні продажні жовті журнашлюхи, а не чесні й принципові репортери.
Я чесно виконую свою роботу, і мені за це ніхто не платить ані копійки.
На відміну від вас, "недорогенькі"!

Так, я, Дмитро Дзюба, фактично один, самотужки створюю цей сайт, вірніше, «Порохівниця» навіть не сайт, а бльоґ...
Так, на цьому сайті здебільшого довгі публікації (лонґріди, по-модньому) на історичну тематику.
Щоб створити цікаву публікацію на історичну тематику, я часто можу витратити на це тиждень, аби зібрати по дещиці звідусіль інформацію, укласти матеріял, оформити ілюстраціями (титульні теж сам створюю), щоб людям було цікаво і приємно отримувати інформацію. Я шаную свого читача! А не пишу, як у більшості "недорогеньких" ЗМІ статейку на 500 символів за три хвилини у три абзаци, щоби потім шастати по інтернету у пошуках, хто ж передер собі...
Увесь контент мною свторюється від душі, у власне задоволення, бо я люблю історію України, я ретельно ставлюсь до створення публікацій, з повагою ставлюсь до нечисельних, але постійних читачів. І нехай їх буде з десяток, але для мене вони завжди — вельмишановне панство!
І саме тому у «Порохівниці» немає і не буде ніяких спонсорів, покровителів, а відтак вельмишановні читачі не будуть спотикатись об приховані рекламні баннери, не будуть ламати очі від дратуючіх огидних рекламних плашок і баннерів, через котрі треба продертись, щоби побачити публікацію...
Сайт «Порохівниця» не має і ніколи не буде мати жодного рекламного баннеру!
Бо це неповага до читача, це огидно!
Я буду самотужки сплачувати щорічний хостинґ сайту і НІКОЛИ не стану просити жодної копійки у вельмишановного читача!
Бо це неповага до читача, це огидно!
Я буду вільно писати що думаю і публікувати в тій стилістиці, в якій забажаю, хоч нехай луснуть від люті "русскоґаварящіє саґражданє". Я буду називати речі своїми іменами: кацапів кацапами й москалями, а натомість Українців — Українцями (з великої літери), Гебреїв — Гебреями, Іспанців — Іспанцями (бо у Цивілізованому Світі нації пишуть з великих літер, як і слова Мама й Тато). Я буду писати, як прийнято у Цивілізованому Світі — ґей і гомосексуал, а не совєтське "ґомосєксуаліст", і коли необхідно буде, виступлю на захист прав ЛҐБТ на сторінках свого сайту, хоча основна тематика тут історична.
Тому що я не тримаюсь за ворожі маркери, я вільна людина, я за Цивілізовний Світ.
Я буду дотримуватись національно-державницької позиції, стояти на боці Верховного Головнокомандувача і Президента України та підтримувати Збройні Сили України, бо моє життєвє кредо — Україна понад усе!

І на цьому сайті не буде статей з двояким сенсом, слизьких, таких, щоб "і вашим, і нашим".
Бо цей сайт має гасло:
„Свої для своїх про своє!“