Еспанія і ОУН

 
Співпрацю Організації Українських Націоналістів з Еспанією доби Каудільйо Франко, а також „Паралелі й мерідіяни Еспанської та Української Революції“ досліджує публіцист ОУН(б) пан Олексій Усенко.
В Національний День Еспанії*, запроваджений Каудільйо Франсіско Франко, і який нині щороку 12 жовтня відзначається як головне національне свято Королівства Еспанії, варто ще раз поглянути на паралелі між двома Державами, у яких один спільний ворог…
¡Dos estados — uno enemigo común!
Дві Держави — один спільний ворог!


 
Олексій УСЕНКО

Після перемоги еспанських націоналістів на чолі з Франсіско Франко у "громадянській війні" ідеолог ОУН Орест Чемеринський (Оршан), який під час війни в Еспанії був акредитований як журналіст при Штаб квартирі Каудільйо Франко, у своїй праці “Доба націоналізму”, що вийшла у 1938 році у Парижі писав:
“Еспанію та Портуґалію донедавна французькі історики називали країнами, які можна сміло залишити поза увагою при розгляді останніх 50 років історичного розвитку Європи. А з 1936 року, Еспанія стала її заборолом перед силами руїни, Портуґалія ж при боці Еспанії”.

Обов’язки представника Організації Українських Націоналістів в Еспанії виконував Михайло Мушинський, який до його призначення представником ОУН в Еспанії, був “комбінацією особистого секретаря з ад’ютантом” Провідника ОУН Євгена Коновальця, цю роботу він виконував до того часу поки совєтський терорист павєл судоплатов не вчинив теракт проти лідера ОУН.
Михайло Мушинський знайшов прихильників України серед еспанської еліти, зокрема професорів Товара, Валенціана, Лісараге — вдалося йому також налагодити стосунки з пані Кармен Прімо де Рівера, з рідною сестрою Хосе Антоніо Прімо де Рівера, засновника Еспанської Фаланґи. Михайло Мушинський установив стосунки з Міністром внутрішніх справ Еспанії Рамоном Серрано Суньєром, шурином Франсіско Франко. Міністр внутрішніх справ погоджувався на переїзд Проводу Українських Націоналістів до Еспанії, але в ОУН стався розкол, і ці наміри не були здійснені…

Протягом всього існування організованого українського націоналістичного руху перед українською нацією стояла задача здійснення історичної місії України, яку влучно сформулював ідеолог українського націоналізму Максим Орлик (Дмитро Мирон) у своїй праці “Ідея і чин України”:
“Ідея української великодержавності, яку висуває український націоналізм, є вимогою історичної долі України, її історичної місії, геополітичного положення між Європою і Азією, врешті є вона випливом стратегічно-політичних потреб. Щоби відбити наступ московського імперіалізму, треба йому протиставити могучість і здобувчість українського духа й волі, імперіалізм духа й меча, здобувчу імперіалістичну ідею великої революції, визволення й оборони всіх поневолених Росією народів в цілі повного розвалу московської імперії. А на місці совітського хаосу й тиранії треба створити новий український лад на сході Європи під володарством України”.

Для здійснення цієї місії співпраця між ОУН та Еспанською Фаланґою була продовжена і після Другої світової війни. Націоналістична Еспанія на чолі з Франсіско Франко на відміну від багатьох інших країн вийшла більш міцною та оновленою. У січні 1955 року Ярослав Стецько – голова ЦК Антибільшовицького Блоку Народів за наказом Голови Проводу ОУН Степана Бандери відвідав Еспанію з офіційним візитом. 26 січня 1955 року Ярослав Стецько мав тривалу офіційну зустріч з Франсіско Франко. Після цієї аудієнції Ярослав Стецько дав інтерв’ю газеті “Арріба”, в якому зазначив, що серед багатьох державних мужів і політиків Європи, Каудільйо Еспанії найкраще розуміє проблеми антиросійської та антибільшовицької боротьби.

Генералісимус виказав таку поінформованість у цій галузі і таке розуміння ситуації, яких, можливо, не мав жоден інший державний діяч Заходу. Під час свого офіційного візиту Ярослав Стецько у Мадриді зустрівся з Міністром закордонних справ Еспанії Альбертом Артайо, в якого він також знайшов повне розуміння і симпатії до України та інших поневолених народів. Ярослав Стецько провів зустріч також з Генеральним секретарем Фаланги, міністром Раймундом Фернандесом Куеста, з метою налагодження контактів між ОУН та Еспанською Фаланґою, якому передав вітання та зазначив, що Еспанська Фаланґа є одним з найбільших та найвпливовіших націоналістичних рухів Європи та світу.

9 лютого 1955 року Ярослав Стецько (перший заступник провідника ОУН(б) Степана Бандери) відвідав славетну фортецю Алькасар в Толедо, в якій під час бойових дій еспанські націоналісти зупинили наступ "інтербріґад" комуністів, анархістів та сепаратистів ("іхтамнєти" зразка 1936 року).

Наприкінці свого візиту до Еспанії Ярослав Стецько зустрівся з військовим міністром, генералом Августином Муньоз-Грандеза, колишнім командиром Блакитної Дивізії (División Azul). Загальні враження Ярослава Стецька про Еспанію були такі, що ця країна є бастіоном європейської культури, а люди розуміють боротьбу ОУН та України, бо самі на власній шкірі відчули, що таке большевизм та россійський імперіалізм.

Саме про цю фортецю писала у своїй статті “Сила через радість” геніальна українська поетеса Олена Теліга:

“Всі ми пам’ятаємо безприкладний вчинок кадетів Альказару, і ніхто їм не може закинути невиконання свого обов’язку. В яку бездонну розпач попали б юнаки з психікою ХІХ-го століття, сидячи стільки часу в мурах старого замку. Для них той період був би повільним умиранням. Їх з’їдав би біль, що так мало гуманности в житті!
Оборонці ж Альказару хотіли умирати лише в ту єдину, найбільш потрібну хвилину. Весь же період сидження в замкнених мурах вони жили нормальним життям: голилися, співали, навіть влаштовували бали, і власне ця нормальна радість тримала їх до кінця незаломаними.
Пригадую, читала я в часописі лист якогось кореспондента з Еспанії.
Він оповідав, як сидів колись в каваренці, близько прифронтової смуги, де відбувалися бої. Каварня була порожня, й настрій у кількох людей, що опинилися там, дуже пригнічений, бо невідомо було, що їх чекає за хвилину. Але в сусідній кімнаті грав патефон і якесь молоде товариство весело розмовляло і танцювало танго. Кореспондент-чужинець був здивований, так як були б здивовані наші народники.

Бавитися в той час, коли під боком іде забава не на життя, а на смерть!
Але ще більше він був здивований, коли двоє панів з того товариства глянули на годинники, швидко вхопили свою зброю, що лежала десь в куті, і — попрощавшися з товариством — просто від танго відійшли туди, куди кликали їх переконання і, може, смерть. Одним з тих хлопців був молодий Прімо де Рівера, розстріляний пізніше червоними. І таке поступовання характеристичне для сучасної молоді. Шалена любов до життя і шалена погорда смерти. Чи може бути більш прекрасне і глибоке з’єднання? Звичайно, можна бути завжди поважним і бути героєм. Але нас завжди будуть більше захоплювати ті, які з усміхом стрічали небезпеку. Це тип людей, який своїми ідеями, своїми жертвами ніколи не гнітить свого оточення; навпаки, його захоплює і пориває за собою.”

* * *

Сучасне пожвавлення інтересу до подій в Еспанії відбулося у жовтні 2017 року, викликане сепаратистськими діями одного з найбагатших еспанських регіонів — Каталонії, яка вирішила провести незаконний референдум щодо незалежності від решти Еспанії. Як і понад 80 років тому, сепаратисти та комуністи були інформаційно та фінансово підтримані Російською Федерацією.
Не секрет, що каталонці приймали участь у війні на Донбасі проти українського народу на боці російських військ.
До гарячої війни в Еспанії не дійшло, через те, що етнічних Еспанців в Каталонії мешкає не менше, ніж самих каталонців, але це не означає, що війна не спалахне у майбутньому. Тим більше, що вона вигідна Російській Федерації та її союзникам, зокрема троцькістській Венесуелі.

Міністерство Закордонних Справ України виступило з чіткою позицією підтримки єдиної Еспанії, що в повній мірі відповідає інтересам українського народу.
Сьогодні союзниками України можна назвати лише Литву, Канаду та певною мірою США, проте для вирішення задач, що стоять перед Українською Нацією цього замало. Україні необхідно шукати союзників в Європі. Саме такою країною може стати для України Еспанія, таке місце відводили їй очільники Організації Українських Націоналістів. Таке місце повинна зайняти Еспанія сьогодні.

© Олексій УСЕНКО
© «Націоналістичний Портал»
© Організація Українських Націоналістів (бандерівці)
— „Еспанська та Українська Революції: паралелі і меридіяни“
2017.І.5
 
* ЕСПАНІЯ — за старими правилами українського правопису саме таким було написання назви Іспанії.
Старе написання Еспанії використовується на рівні з сучасним написанням Іспанії.