Запорожжя і слово-покруч "Запоріжчина"

Останнім часом дедалі частіше можна зустріти доволі дивні слова-покручі: "ЗапоріЖЧина" та "запорІжці". Що це? Мо` "квартал" на марші? Чи може це мікола янавіч пахло азірів своєю "азірівкою" комусь підказав? Подібний покручений конструкт почав з'являтись якраз в добу кримінальної окупації цих "папєрєднікав", але азірів давно в своїй Калуґє хрумкає "кіпусту", а "підпіс здєсь" лишився як "у вагіні бімба". І дедалі частіше всілякі, даруйте, ЗМІ пишуть ці недолугі "азірівські" слова-покручі — "запорІжці на ЗапоріЖЧині".

Що, козацьке Запорожжя й запорожців вже остаточно хочуть затерти "запорІжцями на ЗапоріЖЧині"?
Найбільш прикро те, що вже ці слова-покручі почали використовувати й цілком притомні Українці, з числа тих, хто вміє думати!

Вельмишановне Панство — читачі «Порохівниці» — вже звикли, що наш історико-освітній майданчик принципово завжди використовує старе написання Запорожжя — так, як славетний козацький край звався і в добу козаччини, і століття тому, в добу Перших Визвольних Змагань.

Немає такого слова "Запоріжчина".
Є просто козацька назва краю — Запорожжя.
Ну, або Запоріжжя на сучасний лад.
Так, не робіть круглих очей по 8 копійок, особливо ті, хто вважає себе страшними філологами й філологинями.

„Запорожжя чи Запоріжжя?“ — в цій особистій історії я розповів, чому принципово зву рідний край Запорожжя, а не Запоріжжя.
Хоча, звісно ж, обидві назви цілком прийнятні, куди ж вже подінешся від усталеного Запоріжжя.
Втім, історична назва — саме Запорожжя!

Запорожжя — етнокультурний та історичний край України, назву отримав за назвою Запорожської Січі, позаяк ЗА Дніпровими Порогами лежить.
Запорожжя бо ЗА Порогами! Не за "порігами", а за Дніпровими Порогами.
Зрештою, у Яворницького Запорожжя!

З початку ХХ століття все частіше спільно з назвою Запорожжя почало звучати й Запоріжжя, а під час короткочасної совєтської українізації 1920-х років, коли Олександрівськ отримав назву Запоріжжя, ця форма стала усталеною і вже у новому, вимараному Совєтами, українському правописі остаточно затвердився топонім Запоріжжя, потіснивши історичну назву Запорожжя.
Втім, старі люди все одно називали Запорожжя по-козацькі, а не по-совєтські.

Дивина й метаморфози почали відбуватися нині.
Якимось дивом повилазили оті костурбаті азірівські слова-покручі: "ЗапоріЖЧина" та "запорІжці".

Можливо, хтось шукав форму, якою можна було би назвати терен сучасної Запорізької області? Адже є назви для, скажімо, Волині, Буковини чи Закарпаття, або ж для Київщини, Чернігівщини, Харківщину ще звуть Слобожанщиною. Зрозуміло, що совєтською окупацією народжені топоніми-покручі Дніпропетровщина і Кіровоградщина…
Хто ж це в муках шукав та "творив" новотвори-покручі? Може мікола янавіч азірів? Бо ж "партія рєґіонав" все мудрувала, як би їм перекроїти мапу України на свій лад, щоб "і рєґіончікі под сєбя, і фєдєралізация, і названія по-новому".
Але навіщо вигадувати велосипед з квадратними колесами, коли є усталена назва Запоріжжя, або ж зрештою є історична назва Запорожжя!
Тут варто зауважити, що наразі сучасні "шукачі" та вигадувачі новотворених топонімів-покручів намагаються вигадувати якісь власні назви регіонів, якими називають сучасні області, а не історичні краї України. Бо не було таких історичних країв, як "Дніпропетровщина" чи "Кіровоградщина". Точно так, як за совєтської окупації, народжувались і топоніми-покручі під час россійсько-імперської окупації України, починаючи від пафосних єкатєрінінскіх "наварóссій" та потьомкінскіх "таврічєскіх таврід-таврій" і завершуючи "єкатєрінославщіной", що перетворилась на "днєпропєтровщіну".

Історичні терени на мапах часто прив'язують до россійсько-імперського адмінподілу на ґубєрніі

Історичні етнокультурні краї України — Галичина, Волинь, Полісся, Поділля, Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Сіверщина, Слобожанщина, Запорожжя і решта етнокультурних історичних країв України — остаточно були розшматовані після совєтсько-польського пошматування України в 1921 році!

З відновленням Незалежності України в 1991 році, на жаль, не постало питання про адміністративно-територіяльну реформу і перепрошивку України за українськими історико-етнокультурними краями — лишилось сформоване у 1939 році совєтськими окупантами совєтське адмін-територіальне ділення на області й райони. З цим і прожили чверть століття.
Навіть під час нинішньої війни у нас влаштовувались "юбілєі основанія областєй", хоча "основал" сучасні області совєтський окупаційний режим в 1939 році.
І нині сучасні діячі з Совком у головах на основі совєтського адмін-поділу вже здійснюють нову адміністративно-територіальну реформу, зубами вчепившись за совєтські області, а до совєтьских же областєй тепер ліплять назви-покручі на кшталт "дніпропєтровщіна, кіровоґрадщіна і запоріжчіна"!
Бевзі! Вам цвяха в голову забити мало! Дайте два…

Зрозуміло, що Україні намагаються остаточно "прошить" совєтський адміністративно-територіальний поділ, бо ж українські історичні краї руйнують їм всю їх "наварóссію"!

Певною мірою не дивно, що таке відбувається. Позаяк вже дійсно цілком очевидним є той факт, що Україну навіки й остаточно намагаються зв'язати цим совєтським поділом на області та остаточно затерти з історії українські історичні етнокультурні краї разом з історичними назвами!
А нащо окупантам бодай щось українське?
Ось, вже й до історичних назв добрались…

Всі ці процеси, вочевидь, вміло керуються, хоча з огляду на кількість бовдурів та ініціятивних дурників навколо, достатньо просто слідкувати, аби процес рухався в потрібному москвинам напрямку, а решту зроблять ті самі "хахлы-маларóссы", котрим "какая разніца" як зветься їх рідний край: Запорожжя, як у запорожських козаків, чи на козлячій азірівскій манер "запоріжчіна".

Результати пошукових систем по запиту "запоріжчіна" змушують сіпатись, позаяк метастаза розростається в геометричній прогресії наче гангрена.
Ще на початку війни подібне слово-покруч "запоріжчіна" видавалось хіба що як похибка через помилки напівграмотних "журналістів", а нині вже 14 600 результатів, вікі-проекти, регіональні проекти, сайти, тощо.

Тобто, хтось ретельно керує цим процесом спотворення історичної назви Запорожжя на якийсь дикий покруч "запоріжчіна"!

Подібні глупства метастазами лупляться також з легкої руки невігласів-"дурналістов", котрі без помилок не в змозі три слова зв'язати, але пишуть, прости Боже, ЗМІ! І ось ми вже зустрічаємо не лише костурбаті козляче-азірівські слова-покручі: "запорІжці" та "ЗапоріЖЧина" замість Запорожжя, але й бачимо: "криворіжчина" замість Криворіжжя, "подільщина" замість Поділля, "полісчина"(!) замість Полісся, хтось обізвав Закарпаття "ужґородчіной", а Буковину "чєрновіччіной"!
Ой леле, з якого "дурналістського" зоопарку повипускали оцих сучасних шмаркачів-журналістиків? Вони хоч в школі вчились?

Звісно ж, із медія-простору ці слова-покручі, назви-каліки й топоніми-франкенштейни повзуть у таке ж суспільство невігласів, а найстрашніше, у школи! Бо "какая разніца на каком язикє і какіє названія, дайтє народу пажрать!"
І ось вже трапляються блоги деяких вчителів, де ці недовчені "учітєля-макарєнкі" вкладають в голови дітям ці слова-покручі та назви-каліки!
Так, нове покоління вчителів якраз і закладає у голови нинішніх діточок оце слово-покруч "запоріжчина"!
Ось, наприклад, бльоґ "авторки зошитів та карток для підготовки до ЗНО, переможниці конкурсу "Учитель року-2015", залуженої вчительки", де молода пані в аналізі помилок учнів наводить приклад "правильного написання": "запоріЗЬКий - ЗапоріЖЧина".

Хоча, в наш час вже нічому не дивуєшся.
Ось, наприклад, є такий "освітній ресурс" "На Урок" і там деякі майбутні "учітєля" спокійнісінько викладають курсові роботи з кастрованою мапою України без Криму і ці "курсові" спокійнісінько приймають "наукові керівники" — в даному випадку це курсова студентки IV курсу заочної форми навчання зі спеціальності "Географія" Євгенії Романюк, котру прийняла науковий керівник, кандидат географічних наук, доцент і завкафедри географії Мельник Ірина Генадіївна, 2015 рік, Старобільск (вочевидь, якийсь Луганський університет на підконтрольних звісно ж територіях). Але мапа України кастрована і без Криму. Але курсову спокійно приймає завкафедри і оце діло з 2015 року спокійно висить собі на "освітньому проекті" для подальшої "копіпасти" іншими писаками "курсових", бо ж ґуґлиться за пошуком мап чи не в першу чергу! Геть випадково було знайдено під час написання цієї публікації.

Хто таким "учітєлям" викладати дозволив?
"Малоросскоє міністєрства асвіти"?

Е, ні, панство, з такими "учітєлямі" та "дóцентамі с прóцентамі" у нас далі діла не буде…
Зараз вони вкладають у голови наступному поколінню слова-покручі, ліплять кастровані мапи України, а далі що?
Зрозуміло, що у нас, вибачте, частина педагогів все ще ті, "совєтскіє учітєля", навіть молоді, хто після Совка почав вчителювати. Бо ж ЯК могла половина вчителів щиро повірити у обіцянку зарплатні "в $4000"?!? Зрозуміло, що половині педагогів "какая разніца" здере вона ту "курсову" з іншої такої ж недолугої, бо все одно за хабар можна що завгодно у ту "курсову" напхати" і так само "какая разніца" що на уроках вкладати в голови дітям. Що їй вкладено, те й вона вкладе! А є ще "прінципіальниє совєтскіє учітєля" ватніки й сепаратисти, котрі навмисно поширюють антиукраїнські метастази "русскоґо міра". І все це вкупі дає вельми кепські наслідки!
З таким "успіхом" скоро тут у нас "на Запорожчінє" бєрёзкі заколосятся!

А потім дивуємось, звідки береться невігластво…
Втім, прошу, панство, відволікся…

Підхопили цю заразу, цей метастаз "русскоґо міра", навіть патріотичні й державницькі проукраїнські рухи, організації та партії.

Прикро бачити поширення топонімів-покручів проукраїнськими сторінками, а ще більш прикро, що на зауваження жодної реакції!
«Європейська Солідарність Запоріжжя» поширює постер із закликом "Запоріжчино, долучайся", паралельно створюючи групу „Українці 25 Запоріжчина“.
Також існує чудовий проукраїнський запорожський ресурс під назвою „Ми Запоріжці“ (їх сайт „Ми Запоріжці“ наразі неактивний).

Побачивши постери, вирішив зробити слушні зауваження, проте, на жаль, жодної реакції…

…але ситуація повторилась і 2020 року, і 2021, і 2022…
Попри зауваження, попри розтлумачення, все одно ніхто не видалив цю ганебну обкладинку зі словом-покручем, а натомість регулярно і вперто її тулять знову і знову!
Щоправда, на другий рік після повторених зауважень, зі сторінки відповіли в дусі "уважайтє друґоє мнєніє", і надалі вже не реагували на зауваження та прибирати свою ганьбу не стали. Ну що ж, хай лишаються азіровськими невігласами.

Прикро що нині вкоріняються слова-покручі…

Не лише я помітив це невігластво!
Бльоґер з нікнеймом Diogenis написав ще більш в'їдливий пост, помітивши в київському метрополітені реклямні лайтбокси зі словом-покручем "Запоріжчина".
Даруйте, Вельмишановне Панство, але, все ж, процитую публікацію пана Diogenis`а мовою ориґіналу, бо реаґувати на подібне невігластво, схоже, можна лише в стилі Клясика Леся Подерв'янського.
+18 далі…

Diogenis

„Село Червоні Цицьки Перепиздянського району, що на Хуївщині“

Завжди дивно спостерігати за патріотами-невігласами. Задавалося б, якщо ти такий ентузіаст справи, то суто з внутрішнього інтересу мав би вже сто разів вивчити матчастину — аж до повної досконалості. Ти ж вишиванку на собі рвеш щодня, тож енергії має вистачити.

Але ні. Ідіотів і тут вистачає. Та що там вистачає — з них телевежу можна скласти, якщо штабелями їх, акуратненько… І постійно вони дивують, відкриваючи все нові й нові грані невігластва та ідіотизму, постійно знаходять можливість щось таке тупезне утнути, що нізащо не повірив би, що таке можливо.

Ось вам приклад. Мережевий проект «Спадок». Популяризує українську культуру. Має сторінки на ТиТрубі (як список каналу "FILM.UA"), Миттєграмі та Мордокнижці. І ось ці гаврики розжилися десь на друк і розмістили в київському метро плакати на лайтбоксах. Серед яких — наступний шидьовр:

Ось так. Нема вже, людоньки, славного Запоріжжя, а є якась незрозуміла "Запоріжчина". Ось за це величезне відкриття, здійснене одночасно в областях історії, географії та мовознавства, ми й визначаємо засновників та учасників проекту «Спадок» довбойобами тижня і заочно вручаємо їм перехідне ганебне чуперадло:

Цікаво, що у фейсбучному хом'ячарнику громадянам спадкарям вказали на помилку ще в листопаді. А з них — як з гуся-в-метро вода. Їм по барабану. Вони пішли і цей йобаний стид розмістили в метро. Щоб усі бачили, які серед популяризаторів бувають ідіоти. Цікаво, скільки часу це гівно ще засмічуватиме рекламні площі?

До речі, як хто думає, що тут одинична помилка, то це не так. Плакати з костюмами, вивішені в метро, відображають не історичні землі, а сучасні адміністративні області (в якості винятку — Кримський півострів). Тобто, свитку популяризаторів на себе приміряли людці, у яких совок головного мозку в термінальній стадії. Вони не знають, на які землі та етнографічні регіони поділяється Україна, вони знають лише карту адмінподілу. І за цією картою хєрачать. Іншого слова я навіть підібрати не можу.

За-гадка За-поріг-чини!
Нічого не вдієш та не вчиниш? Педагогіка — завжди довго триває, і необхідно муштрує та оцінює оцінками (лиш спитаймо діточок наших — яких на довгі роки посилаємо до школи!)… Без насильного втовкмачування — нічого не прищеплюється! Етична відповідальність — велить бути активним проти невігластва!

Резюмуючи свої роздуми, зазначу, що маю велике сподівання на те, що вдасться звернути увагу інтеліґенції, освічених і свідомих Українців та Запорожців, зрештою, на неприпустимість спотворювання історичної назви Запорожжя цими новоспеченими азірівськими словами-покручами, бо так не довго втратити не лише історичну назву легендарного козацького Запорожжя, але й взагалі розгубити все, що ще не встигли у нас спаплюжити, розтоптати та понівечити зайди з мєщорскіх багнищ!
Вже "зіпіріжчіну" впхали, а вони й раді всі, тицяють тепер цей покруч всюди!
Ганьба ганебна!!!

Запіріщити б їм!
По потилиці!