Найвидатніший Гýцул
Петро Шекєрєк-Доників

 
Пан письменник Андрій Любка написав публіцистику на честь найвидатнішого Гýцула.
Гýцул Петро Шекєрєк-Доників прожив недовге, але дуже насичене життя, сповнене працею на благо рідної Гуцульщини й України, війнами, окупаціями і натхненною творчістю. Про таких непересічних постатей варто знімати фільми!
80 років тому окупаційний совєтський режим "засудив" до 8 років ув’язнення, після чого сліди письменника загубилися в нетрях ҐУЛаґу… 11.Х.1940 прийнято вважати символічною датою смерті Петра Шекерика-Дониківа…
Варто також нагадати яким чином гуцульська родина Шекєрєк-Доників пов'язана з Василем Вишиваним.
У 1912 році юний Ерцгерцоґ Австрійський Вільгельм фон Габсбурґ пóтай вирушив поїздом до Ворохти і кілька днів провів в цій гуцульській родині. Тож, спочатку до уваги Вельмишановного Панства — уривок з книги Юрія Терещенка і Тетяни Осташко „Український патріот з династії Габсбурґів“ і спомин самого Василя Вишиваного…

❖ ✠ ❖

„В Галіції я перший раз почув про Українців. Поляки називали їх "Русіни" і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори. Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав чудесне…
У Ворохті зустрів Гýцула-селянина… я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Відтоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав…“
— Василь Вишиваний — „МЕМУАРИ“

Вільгельм Габсбурґ в юнацькі роки

У 1912 році юний Вільгельм тікає з дому та інкоґніто вирушає потягом до гуцульської Ворохти, щоб пізнати той таємничий народ — Гýцулів! Інкоґніто юний Ерцгерцоґ подорожував Гуцулією. Уява підлітка ідеалізувала Українців, він захопився ідеєю очолити їх. У Ворохті, де була кінцева залізнична стація, від двірця юний Віллі рушів просто до хати заможної гуцульскої родини Шекєрєк-Доників (або їх ще звали Доник-Шекєрєки, а якщо не гýцульским діалектом, а сучасною українською — Шекерик-Доників).

Петрові Шекєрєк-Доникову було 23 роки, коли у їх оселі гостював юний Ерцгерцоґ Австрійський Вільгельм фон Габсбурґ — майбутній полковник Леґіону Українських Січових Стрільців Василь Вишиваний.

Вільгельм вперше почув про Українців від польського князя Ольґерда Чарторийського. Не дуже принадні вислови польського маґната на адресу Гуцулів викликали зворотню реакцію юнака, який вирішив на власні очі познайомитися з їхнім побутом. Він пóтай вирушив поїздом до Ворохти і кілька днів провів в оселі заможного Гуцула Доник-Шекерика (батька діяча Української радикальної партії Петра Шекерика), який не здогадувався про високе становище свого молодого гостя. Батьки Вільгельма, не знаючи, що сталося з їхнім сином, здійняли тривогу. По всій Імперії була піднята на ноги жандармерія для розшуку юного паростка родини Габсбурґів, що вже не один раз вражала аристократичну Європу романтичними пригодами своїх представників. Тривоги родини, як відомо, виявились небезпідставними. То був перший крок на шляху Вільгельма фон Габсбурґа від свого середовища до початків його Українства…
(Юрій Терещенко, Тетяна Осташко — „Український патріот з династії Габсбурґів“)

❖ ✠ ❖

Петро Шекерик-Доників: письменник, етнограф, політик, найвидатніший Гуцул

Андрій Любка

Якби його не існувало насправді, то таку постать вартувало б вигадати й знімати про неї фільми: Петро Шекерик-Доників (1889 — не раніше від 1940) прожив недовге, але дуже насичене життя, сповнене працею на благо рідної Гуцульщини й України, війнами, окупаціями і натхненною творчістю.

Саме 11 жовтня варто згадати цю непересічну людину, яку рівно 80 років тому окупаційний совєтський режим "засудив" до 8 років ув’язнення, після чого сліди письменника загубилися в нетрях сталінського пекла. Цей день прийнято вважати символічною датою смерті Петра Шекерика-Дониківа…

Шекерик-Доників по центру в гуцульському строї. 1930-ті роки

Патріот, вояк, війт, депутат

Петро Шекерик-Доників прийшов на світ 20 квітня 1889 року в селі Голови на гуцульській Верховині. Він закінчив лише початкову, 4-річну школу, але наполегливість у самоосвіті допомогла йому стати авторитетом у громаді, війтом, послом (депутатом) до польського Сейму, а в майбутньому — ще й найвидатнішим гуцульським письменником.

Косарі. Шекерик-Доників перший ліворуч

До громадських справ Шекерик-Доників не був байдужим ще з юних літ — наприклад, під час військової служби у Коломийському піхотному полку виборов для солдат право спілкуватися українською мовою. Пізніше його доля була тісно пов’язаною з армією й боротьбою за Україну: він служив на полях Першої Світової війни, бився з большевиками й денікінцями в складі українських підрозділів, організовував набір добровольців до Леґіону Українських Січових Стрільців.

Петро Шекерик-Доників по центру. Жаб'є, 1934 рік

Політична кар’єра Шекерика-Дониківа теж була яскравою. Він був активним членом Української Радикальної партії, делегатом Української національної ради від Західньо-Української Народньої Республіки (ЗУНР), був присутнім під час проголошення Акту Злуки на Софійському майдані в Києві. Пізніше, повернувшись на Гуцульщину, став війтом Жаб’я (нині — Верховина).

А в 1928—1930 роках навіть став послом (депутатом) польського Сейму. У спогадах сучасників згадується, що на засідання до Варшави він завжди їздив у гуцульському народному строї.

Гуцульський театр, 1910-ті роки.
Петро Шекерик-Доників перший ліворуч в середньому ряду

Петро Шекерик-Доників переймався не тільки "великою" політикою й столичними справами, а й активно працював на розвиток рідної Гуцульщини. Він доклав зусиль для боротьби з неписьменністю серед Гуцулів, організовував роботу місцевої «Просвіти» й хат-читалень, власним коштом утримував школу в присілку, відновив „Касу відродження Гуцульщини“, збирав етноґрафічні матеріяли, допомагав становленню гуцульського театру.

На світлині: Петро Шекерик-Доників, невідомий, Яків Невестюк, Станіслав Вінценз та Михайло Поздановський біля приміщення Рільничої школи у Жаб’ю

На посаді війта йому теж вдалося чимало зробити: було побудовано Рільничу школу, де Гуцулам викладали передові методи господарювання, зведено велетенський (4 поверхи, 5 відділів!) Регіональний краєзнавчий музей Гуцульщини. До слова, саме за сприяння Шекерика-Дониківа на горі Піп Іван було споруджено обсерваторію „Білий Слон“, яка й донині є туристичним магнітом українських Карпат.

Обсерваторія „Білий Слон“ на горі Піп Іван на гуцульській Чорногóрі в Українських Карпатах, споруджена за сприяння Шекерика-Дониківа

З початком Другої Світової війни й окупацією Західньої України Петра Шекерика-Дониківа разом із сином заарештовує окупаційний совєтський режим. 11.Х.1940 совєтські окупанти "засуджують" гуцульського письменника до 8-річного ув’язнення за "антісовєтскую дєятєльность". На цьому сліди Петра Шекерика-Дониківа губляться…
11 жовтня 1940 року прийнято вважати символічною датою смерті Петра Шекерика-Дониківа…

Роман Петра Шекерика-Дониківа „Дідо Иванчік“

„Дідо Иванчік“ – шедевр, який пережив і автора, і совєтську окупацію

Нині Петра Шекерика-Дониківа пам’ятають не тільки як діяльного патріота й політика, а передусім як видатного письменника. А історія його шляху до читача варта окремої пригодницької книжки чи й цілого фільму. Бо magnum opus письменника — роман „Дідо Иванчік“ — пережив війни й окупації у сховку, дочекався Незалежної України й був опублікований тільки в 2007 році.

Письменник закінчив цей роман усього за місяць до арешту — в квітні 1940 року. Написаний на гуцульському діалекті, „Дідо Иванчік“ представляє читачеві широку панораму гуцульського життя, міфології й вірувань української Верховини.

Петро Шекерик-Доників із фотографом і етнографом-аматором Mieczysław Cholewa.
День гір, місто Сянок, 1936 рік

Без сумніву, це найважливіший і найвидатніший текст про Гуцульщину. Звісно, не такий відомий, як „Тіні забутих предків“ Михайла Коцюбинського (до речі, Шекерик допомагав автору збирати матеріал для цієї книжки), але є всі підстави сподіватися, що з часом про діда Иванчіка довідаються значно більше Українців.

Бо маємо нарешті повний текст (віднайдено розділи, що раніше вважалися втраченими) роману, який автентичною гуцульською говіркою записано в форматі аудіо-книги, а брустурівське видавництво «Discursus» за підтримки Українського культурного фонду готує до видання, в тому числі й у зручному електронному форматі, книжку-білінгву „Дідо Иванчік“, переклад (чи доречніше сказати — адаптацію) якої на сучасну українську мову здійснив письменник, виходець із Гуцульщини Іван Андрусяк.

Тож сьогодні, коли відзначаємо сумні роковини смерті Петра Шекерика-Дониківа, можна констатувати: совєти позбавили життя видатного гуцульського письменника, але їм не вдалося знищити пам’ять про нього. І тепер, через 80 років після смерті автора, видатний епічний роман „Дідо Иванчік“ іде до свого читача в найсучасніших форматах.

© Андрій Любка
Український поет, прозаїк, есеїст. Автор восьми книжок, лауреат літературних премій «Дебют» та «Київські лаври». Твори перекладені на понад десять мов, окремими книжками виходили в Австрії та Польщі. Живе в Ужгороді.
© «Радіо Свобода»
 

❖ ✠ ❖

 
До уваги Вельмишановного Панства — аудіокнига „Дідо Иванчік“ та дивовижна історія відродження цінної етноґрафічної пам'ятки Гуцулії.

Петро Шекєрєк-Доників
❖ „ДІДО ИВАНЧІК“ ❖
віднайдена перлина Гуцýлії

Унікальна знахідка!
Цінна етноґрафічна пам'ятка Гуцулії вважалась втраченою десятки літ!
Найвидатніший Гýцул Петро Шекєрєк-Доників допомагав збирати матеріяли для твору Коцюбинського „Тіні забутих предків“, а незадовго до арешту й загибелі сам написав роман про Гýцулів „Дідо Иванчік“.
Петро Шекєрєк-Доників доступно і правдиво зображує духовний і матеріальний світ Гýцулів, їхні стосунки, ставлення до природи, боротьбу злих і добрих сил, зіткнення релігій, проникнення християнства в язичництво.

Більш ніж пів століття гуцульский роман вважався втраченим…

Проте, роман „Дідо Иванчік“ пережив війни й окупації у сховку, дочекався відновлення Незалежності України й був опублікований тільки в 2007 році. Друге, вже повне і білінґво видання (автентичною гуцульською говіркою й українською мовою) готується до виходу нині. Втім, коли рукопис знайшли — то все одно не всі змогли прочитати, адже написаний він старожитнім гýцульским діялектом — старовíцкою гýцульською мовою!
Тож двоє Гýцулів — Василь Зеленчук і Василь Юськів, закохані в традиції свого краю та творчість Петра Шекєрєкá-Доникового, вирішили озвучити текст, записали аудіокнигу й виклали у вільний доступ…

„Дідо Иванчік“ описує всі сторони буття Гýцулів кінця ХІХ початку ХХ століття, разом із містичними віруваннями і традиціями…

© «Porohivnyçä»
2020.Х.11